Узагальнення судової практики розгляду справ про банкрутство в розрізі погашення вимог кредиторів

На виконання плану роботи Господарського суду Одеської області на 2017 рік суддею-спікером Лілією Грабован підготовлено узагальнення судової практики розгляду справ про банкрутство в розрізі погашення вимог кредиторів.

Це узагальнення було розглянуто на зборах суддів Господарського суду Одеської область від 26 квітня 2017 року та рекомендовано для використання в роботі при розгляд справ про банкрутство.

Узагальнення судової практики розгляду справ про банкрутство в розрізі погашення вимог кредиторів

Захист прав та інтересів кредиторів є однією з найважливіших задач державно-правового регулювання економічних відносин та умовою забезпечення інвестиційної привабливості країни, оскільки необхідною складовою будь-якої інвестиційної мотивації є можливість примусу боржників для виконання зобов’язань та повернення запозичень й інших боргів, у тому числі в процедурі банкрутства.

Організація погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство з метою відновлення платоспроможності боржника та його подальшої роботи або ліквідації, яка може бути здійснена тільки після максимально можливого задоволення вимог кредиторів та відсутності можливості у боржника продовжувати підприємницьку діяльність, є одним з найважливіших завдань  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».  А ефективність процедур банкрутства може бути досягнута, якщо мета законодавства та його правові засоби будуть спрямовані на максимальне задоволення вимог кредиторів.

Погашення вимог кредиторів може відбуватись на різних стадіях справи про банкрутство, однак порядок такого погашення окреслений законом потрібно застосовувати зважено із забезпеченням балансу інтересів конкурсних та інших кредиторів, можливості виходу боржника із процедур банкрутства.

Практика господарського суду свідчить про те, що у справах про банкрутство  використовуються такі форми погашення вимог кредиторам у процедурі розпорядження майном: оплата боргу ініціюючому кредитору до публікації оголошення про порушення справи про банкрутство;   задоволення вимог кредиторів після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство та затвердження реєстру вимог кредиторів; укладення мирової угоди з кредиторами після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство та затвердження судом реєстру вимог кредиторів; укладення мирової угоди в процедурі санації та ліквідації; у ліквідаційній процедурі – задоволення вимог кредиторів шляхом оплати за рахунок коштів, виручених від продажу об’єктів ліквідаційної маси, неможливість примусу до виконання зобов’язання; списання внаслідок недостатності ліквідаційної маси.

У процедурі мирова угода вимоги кредиторів погашаються, як правило шляхом  прощення, розстрочки, відстрочки оплати.

У всіх процедурах банкрутства застосовуються  форми погашення вимог шляхом  застосування новації та відступного; оплати; заліку взаємних вимог.

        Господарським судом Одеської області   26.09.2012р. та 18.03.2016р. з метою вдосконалення статистичної звітності суду для проведення повного та об’єктивного аналізу результатів розгляду судових справ про банкрутство  відповідно до Інструкції „Про порядок ведення судової статистики місцевими господарськими судами України”, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 05.12.2012р. № 59 було доповнено додаток до статистичної картки №5  розділом, в якому внесено інформацію щодо ухвал про  відмову  в порушенні провадження у справі про банкрутство; про залучення до участі у справі учасників, прокурора; представника працівників боржника; уповноваженої особи акціонерів або учасників товариства;уповноваженої особи акціонерів або учасника боржника; власника майна боржника;   Фонду Державного майна України; Державного органу з питань банкрутства;   органу місцевого самоврядування; про призначення  експертизи для визначення фінансового становища боржника; відомості щодо розгляду звітів арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат; про стягнення грошової винагороди та витрат  на користь арбітражного керуючого; про відмову в затвердженні звіту керуючого санацією; про відмову в затвердженні мирової угоди; про призначення членів ліквідаційної  комісії; про відмову у затвердженні звіту ліквідатора та  інформація  про   суми задоволених (оплачених) та списаних  вимог у гривнях.

Вказані  доповнення були зроблені з врахуванням того, що вказаною Інструкцією встановлено, що обсяг показників, передбачений зазначеними картками, вичерпним не являється і може бути доповнений у відповідності з потребою кожного місцевого господарського суду, для виявлення та формування проблемних питань практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, всестороннього, об’єктивного та повного обліку показників, прийнятих судом у справах про банкрутство ухвал, формування показника коефіцієнту відшкодування (відсотку повернутих вимог), загального розміру вимог кредиторів, як визначення ефективності застосування процедур банкрутства та дотримання інтересів кредиторів.

Завдяки формуванню вказаних показників статистичної звітності стало можливим визначення розміру задоволених вимог кредиторів у справах про банкрутство, відсотку  цих вимог від загальної суми, визнаної у справі, що є головним показником ефективності провадження справі про банкрутство та інституту погашення банкрутства в країні взагалі та відповідно окреслення проблем, які виникають при  такому задоволенні та визначенні напрямків їх подолання з метою більш ефективного задоволення .

Коефіцієнт відшкодування (відсоток повернутих кредиторам коштів) у 2012р. склав всього 20% від суми визнаних судом вимог.

Із загальної суми визнаних судом у 2013р. грошових вимог кредиторів у розмірі   1 744 935 973 грн. задоволено грошові вимоги в сумі 591 141 285 грн., що складає 34%.

Із загальної суми визнаних судом у 2014р. грошових вимог кредиторів у розмірі   2 144 220 240 грн. задоволено грошові вимоги в сумі 617 618 978 грн., що складає 29%.

Із загальної суми визнаних судом у 2015р. грошових вимог кредиторів у розмірі   1 551 798 390 грн. задоволено грошові вимоги в сумі 541 776 749 грн., що складає 35%.

Із загальної суми визнаних судом у 2016р. грошових вимог кредиторів у розмірі   1 821 257 187 грн. задоволено грошові вимоги в сумі 591 112 508 грн., що складає 32%.

Таким чином, показник задоволення грошових вимог кредиторів у справах про банкрутство за період з 2011р. до 2016р. збільшився з 20% до 32%, що свідчить про  ефективне застосування норм нової редакції Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Слід зазначити, що серед 186 справ про банкрутство, провадження в яких закінчено у 2014р. (у тому числі в 125 справах за новою редакцією Закону) з затвердженням звіту ліквідатора та ліквідацією суб’єктів підприємницької діяльності – 166; залишено без розгляду – 2; з інших підстав – 14, у зв’язку із затвердженням мирової угоди – 2, у зв’язку із виконанням усіх зобов’язань перед кредиторами -2 справи. Серед інших підстав припинення провадження у справах про банкрутство є: застосування судом положень пп.1-1 п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України при виявленні факту безпідставного порушення справи про банкрутство.

Протягом 2015р. закінчено провадження у 122 справах, з них у 113 справах у зв’язку із затвердженням звіту ліквідатора; в 2 справах на підставі затвердження мирової угоди, в 7 справах з інших підстав.

У 2016р. було закінчено (припинено) провадження у 112 справах, а саме: у 101 справі із затвердженням звіту ліквідатора; у 6 справах із затвердженням мирової угоди; у 4 справах з інших підстав, (зокрема, було припинено провадження у справі про банкрутство на підставі п.9 ч.1 ст.83 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на підставі п.12 ч.1 ст.83 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та на підставі п.1-1 п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України справа про банкрутство порушена неправомірно, оскільки на день порушення провадження у справі були відсутні у сукупності ознаки неплатоспроможності боржника, відсутні правові підстави для порушення справи та визнання боржника банкрутом, а тому і відсутні підстави для проведення відповідних дій по його ліквідації); у 1 справі у зв’язку з виконанням усіх зобов’язань перед кредиторами.

З 2011р. до 2016р. показник загальної кількості розглянутих справ про банкрутство стрімко знижений з  648 справ на рік до 112.

Основна кількість справ у 2014-2016рр., як і раніше припинена провадження у зв’язку з ліквідацію боржників. Справи із затвердженням звіту керуючого санацією у цей період не припинялись.

Однак, показники свідчать про те, що у 2016р. збільшилась кількість справ про банкрутство, які закінчені провадженням у зв’язку із затвердженням мирової угоди, що є пріоритетною процедурою.

Так, 13.09.2016р. Господарським судом  затверджено мирову угоду у справі № 2/41-10-1813 про визнання банкрутом Кредитної спілки «Промислово-фінансова група», яка укладена у процедурі ліквідації, за положеннями якої передбачено розстрочку оплати боргів кредиторам. Затверджено мирову угоду між сторонами і ухвалою суду від 5.04.2016р, у справі №7/17-2087-2011 про банкрутство Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» у процедурі санації.  Умовами цієї мирової угоди передбачено  відстрочку та розстрочку оплати боргів кредиторам.  У зв’язку з цим провадження у справах припинено на підставі .п.5 ч.1 ст.83 цього Закону.       

Ухвалою від 22.09.2016р. у справі №916/2560/14  заяву керуючого санацією боржника про затвердження мирової угоди та припинення провадження по справі задоволено; затверджено мирову угоду, укладену між комітетом кредиторів Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” та боржником в особі керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Колєжука А.С., погоджену органом управління майном боржника, схвалену комітетом кредиторів. За умовами цієї мирової угоди, яку укладено в процедурі санації, передбачено списання частини заборгованості та погашення решти боргу з виплатою згідно графіку з розстрочкою.

Положеннями мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду від 23.02.2016р.у  справі №916/2606/14 про банкрутство ПАТ «Агропромисловий плодоовочевий комбінат «Одеса» передбачені відстрочка, розстрочка оплати боргів та виконання інвестором зобов’язання по оплаті боргу кредиторам в обмін на майно боржника в процедурі санації.  Однак, постановою Вищого господарського суду від  29.11.2016р. ухвала від 23.02.2016р. суду скасована, з посиланням на те, що  Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено можливості переходу права власності на майно боржника до  інвестора  за умовами   мирової угоди. Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що  зазначена мирова угода була погоджена та підписана керівником відповідного органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника у відповідності до ст. 78 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Разом з тим, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що під час процедури санації, заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації,  що затверджений  судом, можуть бути, зокрема, і відчуження майна  боржника (ч. 2 ст. 29  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Згідно ч. 6 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  керуючий санацією зобов'язаний забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації в порядку, установленому законодавством про оцінку майна, майнові права та професійну оціночну діяльність. У постанові ВГСУ зазначено, що суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили відповідність умов мирової угоди вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" укладеної по справі про банкрутство ПАТ "АПК" Одеса, не перевірили чи не порушують умови даної мирової угоди інтереси боржника, кредиторів, інших осіб  та дійшли передчасних висновків щодо наявності підстав для її затвердження.  

Таким чином, при укладенні мирової угоди сторони відповідно до положень ст. 79 Закону  можуть використовувати такі засоби погашення вимог кредиторів як  розстрочка, відстрочка оплати боргів, виконання зобов’язань боржника третіми особами, задоволення вимог кредиторами іншими способами, що не суперечать закону.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.  Однак, як свідчить практика господарського суду Одеської області сторони, як правило, використовують це право у процедурах санації та ліквідації.

Враховуючи ключову роль ліквідатора (арбітражного керуючого)  у справах про банкрутство, оскільки він відповідно до судового рішення організує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечення задоволення вимог кредиторів, в установленому Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку, найважливішим видається контроль суду за його діяльністю.

Тому суттєвим є показник кількості поданих скарг на діяльність арбітражних керуючих та результати їх розгляду судом, оскільки  відповідність роботи арбітражного керуючого нормам Закону, прямо впливає  на ефективність провадження у справі і можливість задоволення вимог кредиторів.

У 2015 році цей показник склав 48 скарг, з яких задоволено повністю або частково 7 скарг, відмовлено у задоволенні 34 скарг; 3 скарги залишені без розгляду або по ним припинено провадження, решта скарг не розглянуті.

У 2016 році до суду надійшло 38 скарг на дії арбітражних керуючих, з яких задоволено повністю або частково 4 скарги; відмовлено у задоволенні 14 скарг, 7 скарг залишені без розгляду або за ними припинено провадження, у решта скарг розглядається.

Як приклади можна навести наступні  справи: №2/125-09-5564, в якій ухвалою від 23.08.2016р. за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора встановлено, що необхідні заходи, які є обов'язковими для здійснення в ліквідаційній процедурі банкрута ліквідатором в межах строку ліквідаційної процедури в повному обсязі не виконані, суду не представлений ліквідаційний звіт та баланс банкрута, повноваження ліквідатора припинено.

А також,  у справі №916/2560/14, в якій ухвалою від 13.01.2016р. скаргу кредитора гр. Моїсеєнко Ірини Василівни  на бездіяльність арбітражного керуючого Колєжука А.С. – задоволена частково, встановлено порушення керуючим санацією Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” арбітражним керуючим Колєжуком А.С. обов’язку розгляду звернень кредитора боржника гр. Моїсеєнко Ірини Василівни, в іншій частині скарги – відмовлено.

В більшості випадків у задоволенні скарг на дії (бездіяльність) арбітражних керуючих відмовляється за відсутністю доказів порушення арбітражними керуючими вимог законодавства.

Так, ухвалою суду від  12.10.2016р.  у справі №916/2878/14 відмовлено у задоволенні скарги зацікавленої особи стосовно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Градокс” на дії ліквідатора арбітражного керуючого Колмикової Т.О. про визнання незаконною бездіяльності ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Колмикової Т.О.; визнання неналежним виконання арбітражним керуючим Колмикової Т.О. обов’язків ліквідатора Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД”  та усунення її від виконання повноважень ліквідатора; призначення ліквідатором іншого арбітражного керуючого у відповідності до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки твердження ТОВ „Градокс” про те, що дії ліквідатора по подачі заяв до суду не відповідають вимогам Закону, спростовуються  нормами ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою  передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з визначених підстав та нормами ст.ст. 41, 98 цього Закону.  Таким чином,  ліквідатором  не було допущено порушень вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України  „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при подачі  вказаних заяв, та вони  подані в межах повноважень, передбачених ст. 41, 98 вказаного Закону  у відповідності до положень його  ст. 20.

Ухвалою суду від 13.10.2016р. у справі №916/1191/13 відмовлено у задоволені скарги ТОВ "Дата Майнінг Груп" на дії ліквідатора ТОВ "Агро-Монтаж" – арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., відмовлено у задоволені заяви ТОВ "ВО "Одесагрунтомаш" про визнання результатів другого повторного аукціону віл 06.06.2016 по лоту № 1 недійсними,відмовлено у задоволені заяви ТОВ "ВО "Одесагрунтомаш" про визнання результатів повторних других відкритих торгів другого повторного аукціону (біржових торгів) з продажу майна, що належить ТОВ "Агро-Монтаж", які були проведені 02.08.2016 о 11:00 год. недійсними, відмовлено  у задоволені заяви ТОВ "Дата Майнінг Груп"  про визнання результатів третього повторного аукціону з продажу майна ТОВ "Агро-Монтаж", проведеного 02.08.2016 Товарною Біржею "ПРОФІТ-Т" недійсними.

Суд посилався на те, що доводи ТОВ "Дата Майнінг Груп" про те, що ліквідатором ТОВ "Агро-Монтаж" порушено вимоги Закону (№2343-ХІІ) щодо здійснення заходів щодо захисту майна боржника, спростовується наданим ліквідатором договором відповідального зберігання нерухомого майна від 22.06.2015, укладеного між ліквідатором Банкрута та ПП "СОБ", який діє на підставі ліцензії про надання послуг охорони. ТОВ "Дата Майнінг Груп" не надано доказів, що підтверджують використання ТОВ "Агро-Монтаж" ліквідаційної маси, а саме виробничої база (склади), що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога,126 у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку (з відома ліквідатора ТОВ "Агро-Монтаж").

Доводи ТОВ "Дата Майнінг Груп" на те, що ліквідатором в ході ліквідаційної процедури не було здійснено жодного заходу стосовно аналізу фінансової, господарської, інвестиційної та іншої діяльності ТОВ "Агро-Монтаж", в порушення вимог Закону (№2343-ХІІ) не здійснено дій щодо отримання в ліквідаційну масу коштів у сумі 326403 грн. 28 коп., які є гарантійним внеском, сплаченого переможцем другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ "Агро-Монтаж", а також те, що ліквідатор систематично не виконує зобов’язання покладені на нього відповідно до ухвал, постанов суду, спростовані наявністю інвентаризації, актами-приймання-передачі майна, відсутністю майна, що підтверджують відомості з інформаційних довідок з установ та організацій, що ведуть реєстри майнових прав; проведеним  аналізом фінансового становища боржника, звітами ліквідатора, визнання задовільною роботи ліквідатора зборами кредиторів; відсутністю можливості віднесення гарантійного внеску переможця аукціону, який не виконав обов’язку щодо сплати ціни відповідно до вимог Закону  до складу ліквідаційної маси, оскільки до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття.

Важливим критерієм  правомірності проведення ліквідаційної процедури, метою якої є  продаж майна банкрута та задоволення вимог кредиторів  виступає наявність спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів з продажу цього майна, які відповідно до положень ч.8 ст. 44 Закону розглядаються в межах справи про банкрутство.

У 2013 р. судом отримано 5 заяв про визнання недійсним аукціону, серед яких 4 заяви було розглянуто господарським судом (відмовлено у задоволенні 3 заяв, залишено без розгляду 1).

У 2014р. судом отримано 11 заяв про визнання недійсним аукціону, серед яких 10 заяв було розглянуто господарським судом (відмовлено у задоволенні 5 заяв, задоволено повністю 2 заяви, залишено без розгляду 2 заяви, винесено ухвалу на підставі п. 4 ст. 63 ГПК по 1 заяві).

У 2015р. судом отримано 6 заяв про визнання недійсним аукціону, з яких 4 заяви було розглянуто господарським судом (відмовлено у задоволенні 3 заяв, задоволено повністю 1 заяву).

У 2016р. судом отримано  6 заяв про визнання недійсним аукціону, однак розглянуто з врахуванням отриманих у 2015р. 9 заяв, з  яких відмовлено у задоволенні 6 заяв, задоволено повністю 1 заяву, залишено без розгляду 2 заяви.

Ухвалою суду від 13.10.2016р. у справі №916/1191/13 відмовлено у задоволені заяви ТОВ "ВО "Одесагрунтомаш" про визнання результатів другого повторного аукціону від 06.06.2016 по лоту № 1 недійсними, відмовлено у задоволені заяви ТОВ "ВО "Одесагрунтомаш" про визнання результатів повторних других відкритих торгів другого повторного аукціону (біржових торгів) з продажу майна, що належить ТОВ "Агро-Монтаж", які були проведені 02.08.2016 о 11:00 год. недійсними, відмовлено  у задоволені заяви ТОВ "Дата Майнінг Груп"  про визнання результатів третього повторного аукціону з продажу майна ТОВ "Агро-Монтаж", проведеного 02.08.2016р. Товарною Біржею "ПРОФІТ-Т" недійсними, оскільки за результатами проведеного аналізу порушень порядку проведення торгів не виявлено.

Ухвалою суду від 15.01.2015р. у справі №5017/2548/2012 визнати недійсним договори купівлі – продажу майна підприємства – банкрута від 07.10.2013 р., укладені між Фермерським господарством „Перлина-2007” в особі арбітражного керуючого Дворніченка О.О. та Унтіловим І.С. на підставі протоколу № 369 про проведення аукціону (відкритих електронних торгів) з переможцем від 04.10.2013 р. з продажу Автомобіля. на підставі протоколу № 369/1 про проведення аукціону (відкритих електронних торгів) з переможцем від 04.10.2013 р. з продажу Причепу ГКБ ;  між Фермерським господарством „Перлина-2007” в особі арбітражного керуючого Дворніченка О.О. та Сагайдак В.В. на підставі протоколу № 367/2 про проведення аукціону (відкритих електронних торгів) з переможцем від 04.10.2013 р. з продажу Комбайну КЗС. Враховуючи те, що ліквідатором ФГ „Перлина-2007” – арбітражним керуючим Дворніченко О.О. майно банкрута було реалізовано без згоди заставодержателей - ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України” та ТОВ „Украгро”, чим порушено вимоги частини 4 ст. 42 Закону (№2343-ХІІ), а також майно банкрута, реалізовано зі знижкою на 50 відсотків від початкової вартості, без проведення повторного аукціону, чим порушено порядок проведення аукціону, передбачений ст. 64-65 Закону (№2343-ХІІ), господарський суд на підставі ч. 3 ст. 55 (№2343-ХІІ)

Суд зазначив, що ч. 3 ст. 55 Закону (№2343-ХІІ) встановлено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі – продажу.

Вказані показники свідчать про незначну частину випадків визнання судом результатів аукціонів недійсним та відповідно відмову у задоволенні заяв про це.

Таким чином, інститут  визнання недійсним результатів аукціону є засобом протидії порушенню прав кредиторів на отримання задоволення вимог внаслідок неправомірного продажу майна і використовується сторонами та судом.

Одним із ефективних заходів контролю суду за роботою ліквідатора та порядку організації процедури ліквідації, а відповідно і погашення вимог кредиторів  є прийняття судом ухвал на підставі заяв ліквідатора про визнання організатора аукціону учасником справи про банкрутство.

У 2014р. судом отримано 48 заяв про визнання учасником справи, серед яких 46 заяв було розглянуто  господарським судом  (задоволено повністю  46 заяв).

У 2015р. судом отримано 8 заяв  про визнання учасником аукціону, які були розглянуті господарським судом (відмовлено у задоволенні 1 заяви, задоволено повністю 5 заяв, залишено без розгляду 2 заяви).

У 2016р. судом отримано 2 заяви про визнання учасником аукціону, однак розглянуто господарським судом 4 , з врахуванням отриманих у 2015р. (відмовлено у задоволенні 1заяви, залишено без розгляду 3 заяви).    

Так, ухвалою у справі № 5017/3797/2012 від 05.09.2014р. визнано організатора аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр з реалізації проблемних активів”  учасником провадження у справі  про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРОЛ». Згідно ч.1 ст. 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

У ч. 4, 5, 6 ст. 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначено, що суб’єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції закону, що діє з 19.01.2013р.) організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

У абз. 4 п.33 рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у інформаційному листі №01-06/606/2013 від 28.03.2013р. (із змінами та доповненнями), зазначено, що  господарський суд має перевіряти порядок визначення організатора аукціону. Організатор аукціону діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство. З моменту визнання організатора аукціону учасником провадження у справі про банкрутство він має право на оскарження тільки тих судових рішень, які стосуються організації та проведення аукціону за його участю.

Суд встановив, що на виконання вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатором банкрута було здійснено наступні заходи щодо визначення організатора аукціону та подальшої реалізації майна банкрута: було опубліковано оголошення у місцевій газеті; отримано заяву від ТОВ “Центр з реалізації проблемних активів” на участь в конкурсі на визначення організатора аукціону з додатками; прийнято рішення про визначення організатором аукціону з продажу майна банкрута ТОВ “Центр з реалізації проблемних активів»; укладено договір з ТОВ “Центр з реалізації проблемних активів” про проведення аукціону. Таким чином, судом не виявлено порушень з боку замовника (ліквідатора банкрута)  щодо визначення організатора аукціону.

Практика розгляду судом  заяв про визнання учасником справи організатора аукціонів у 2014, 2015, 2016р. свідчить про те, що показник вказаних заяв суттєво зменшився, що пов’язано, по-перше із  зменшенням справ, у яких відбувається продаж майна, по-друге, з невикористанням цього механізму  арбітражними керуючими та судом внаслідок прямої вказівки в Законі щодо такого обов’язку, що не сприяє належному контролю суду за їх діяльністю.

Повноваження господарського суду у ліквідаційній процедурі визначені у ч.4 ст. 40 Закону, в якій передбачено, що у суд розглядає у цій процедурі скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює повноваження, передбачені цим Законом. Ч.10 ст. 41 Закону встановлений обов’язок ліквідатора на вимогу суду надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

Задача суду на етапі визнання організатора аукціону учасником провадження у справі полягає у перевірці таких обставин, як дотримання засад проведення конкурсу з визначення організатора аукціону; вид установчої діяльності організатора аукціону; кількість проведених аукціонів; чи не є організатор аукціону заінтересованою особою стосовно боржника, кредиторів або арбітражного керуючого у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство; розмір винагороди організатора аукціону; проект договору про проведення аукціону.

 Вказана перевірка може бути  ініційована судом з витребуванням у ліквідатора всіх документів, що стосуються організації і проведення такого конкурсу, у тому числі документів, наданих організаціями, які подають заявки на участь у конкурсі, статутні документи, відомості щодо роботи цих організацій, пропозиції щодо розміру винагороди організатора аукціону, проекти договору про проведення аукціону.

Таким чином, можливе проведення перевірки та контролю за умовами реалізації майна банкрута, до того, як реалізація буде здійснена .

Ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство передбачено, що кошти, які залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Видається необхідним оскільки витрати, пов'язані з продажем заставного майна погашаються за рахунок коштів, отриманих від такого продажу, то з метою забезпечення реалізації майна боржника за найвищою ціною та унеможливлення зловживань своїми повноваженнями з боку ліквідатора, як замовника аукціону, а також організатора аукціону, початкова вартість заставного майна боржника, яке підлягає реалізації на аукціоні, а також інші умови продажу майна повинні бути погоджені забезпеченим кредитором або судом, який розглядає справу про банкрутство (у разі наявності спору щодо такого погодження).

У разі ж наявності спору між забезпеченим кредитором та ліквідатором щодо умов реалізації заставного майна, з метою оптимізації порядку здійснення ліквідаційної процедури він повинен вирішуватися судом саме на етапі визнання організатора аукціону учасником провадження у справі. У свою чергу безпосередньо процедура реалізації майна боржника розпочинається з моменту винесення судом ухвали про визнання організатора аукціону учасником провадження у справі.

Втім, суд не може самостійно встановлювати умови реалізації майна боржника, шляхом їх зміни. Натомість він уповноважений неупереджено оцінювати обставини справи, зокрема щодо можливості зниження початкової вартості майна, погодженої з кредитором, оскільки це може спричинити значні збитки насамперед забезпеченому кредитору.

Недотримання судами  вищезазначеного порядку може призвести до того, що ліквідатор на власний розсуд реалізує майно та не дотримуючись умов по реалізації майна за  приписами ст. 42 Закону про банкрутство, що може призвести до затягування строків ліквідаційної процедури та завдати шкоди інтересам кредиторів та боржника.

Вказана правова позиція викладені у постанові Вищого господарського суду України у справі №911/531/14 від 08.02.2017р. 

У ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлені основні умови визнання недійсними правочинів (договорів) спростування майнових дій боржника у рамках справи про банкрутство.  Вказані заходи надають можливість забезпечити збереження майна боржника для  подальшого задоволення вимог кредиторів. Позитивний ефект від використання вказаних правових засобів може допомогти повернути частину активів боржника, які незаконно вибули з його володіння, а також запобігти незаконній практиці ухилення від повернення боргів за допомогою банкрутства. Однак, вказану норму слід застосовувати з огляду на недопущення скасування законних угод і дій.

У 2016р. до суду надійшло  27 заяв кредиторів та арбітражних керуючих (розпорядників майна, ліквідаторів)  про визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій боржника, з яких 21 розглянута та 8 задоволені повністю або частково. Також надійшло 11 заяв про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, серед яких 6 заяв розглянуті господарським судом.

Як приклад, можна навести ухвалу суду від 30.11.2016р. у справі №916/2878/14, якою задоволено заяву ліквідатора Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД” арбітражного керуючого Колмикової Т.О. про спростування майнових дій боржника в порядку ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” частково, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариства з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД”, оформлене протоколом № 15/2 від 30.03.2015р., про відмову від повернення внесків до статутного капіталу Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариства з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД” ТОВ „Градокс” допоміжних приміщень, користування  якими потрібно для виконання функцій управляючої компанії, або отримання компенсації за них при виході зі складу учасників ТОВ „Градокс”. Рішення обґрунтовано тим, що  майновий внесок Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД” до ТОВ “Градокс” є єдиним  потенційним ліквідним джерелом погашення вимог кредиторів у процедурі банкрутства,   відмова від нього відбулась після порушення провадження у справі про банкрутство, наслідком чого стала неможливість боржника виконати взяті на себе зобов’язання перед кредиторами та в подальшому – визнання його банкрутом, суд дійшов висновку про те, що такі майнові дії  боржника мали сумнівний характер, переслідували мету обмеження інтересів кредиторів, містили елементи зловживання правом та призвели до зменшення обсягу майна боржника, що є підставами для застосування до даних правовідносин ст. 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та спростування вказаної майнової дії.

Задоволення вимог кредиторів у справах про банкрутство може відбуватись і шляхом оплати боргу всім кредиторам одночасно.  Таке право надано боржнику положеннями ч.9 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та передбачає можливість задовольнити всі вимоги кредиторів за умови їх задоволення одночасно та у повному обсязі відповідно реєстру вимог кредиторів.

Так, у справі №916/1158/15-г, провадження  припинено ухвалою від 15.04.2016р. враховуючи  виконання  засновником боржника Державним головним підприємством „Медисан”  лікувально-санаторної востановчої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова зобов’язань перед кредиторами, про банкрутство Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „Медисан” лікувально-санаторної восстановчої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Молдова”. Суд посилався на п. 7 ч. 1 ст. 83  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК  України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо 1-1) відсутній предмет спору, положення  п.п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд зазначив, що згідно ч. 9 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у процедурі розпорядження майном боржник має право на підставі ухвали господарського суду задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів за умови їх задоволення одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів. При цьому судом не прийняті посилання кредитора на проведення такої оплати без ухвали суду, оскільки не спростовують факту  оплати засновником боржника всіх вимог кредиторів одночасно та в повному обсязі відповідно до реєстру вимог кредиторів та не впливає на правомірність поданої у зв’язку цим заяви. Суд встановив, що дії засновника щодо задоволення вимог кредиторів  не суперечить ч. 3 ст. 96 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.  

Вказаний приклад свідчить про важливість та необхідність залучення до участі у справах про банкрутство засновників боржників, з метою надання їм можливості взяти участь у врегулюванні питань відновлення платоспроможності боржника, задоволення заборгованості боржника та погашення вимог кредиторів .

Слід окремо звернути увагу на випадки невиконання сторонами та учасниками справи про банкрутство своїх обов’язків, що унеможливлює провадження справи про банкрутство, здійснення процедур банкрутства, а відповідно відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.10.2016р. задоволено скаргу ліквідатора  державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод” арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на незаконні дії та бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України; зобов’язано  Міністерство аграрної політики та продовольства  у десятиденний строк з дня отримання ухвали розглянути, погодити перелік ліквідаційної маси Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод” та розмістити на офіційному сайті Міністерства оголошення для визначення кандидатури організатора аукціону з реалізації майна Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод”.  Ухвала мотивована положеннями ч. 12 ст. 96 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”¸за якими плани санації, мирові угоди та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі відсутності такого погодження план санації та мирова угода затвердженню господарським судом не підлягають, а включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута не може бути реалізованим. Відповідно до п.п. 15, 34 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: виявляють державне майно, яке тимчасово не використовується, та вносять пропозиції щодо умов його подальшого використання; здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств та господарських організацій з корпоративними правами держави, що перебувають у їх управлінні. Ч. 18 ст. 11 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” передбачено, що мирові угоди, плани санації та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, Фондом державного майна України (стосовно господарської організації, яка перебуває у процесі приватизації).

П. 79 ч. 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого  Указом Президента України  від 23.04.2011р. N 500/2011, передбачено, що Мінагрополітики України відповідно до покладених на нього завдань виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порядок організації проведення аукціонів у проваджені у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном.

В ухвалі зроблено висновок про те, що  Міністерство аграрної політики та продовольства України як орган уповноважений управляти майном Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод” в силу положень ч. 12 ст. 96 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зобов'язане погодити перелік ліквідаційної маси банкрута, оскільки протилежне матиме наслідком неможливість реалізації ліквідатором майна боржника, включеного до такого переліку, та належне проведення ліквідаційної процедури державного підприємства-банкрута у встановлений законодавством  строк. Процедура погодження засновником переліку ліквідаційної маси має на меті встановити дійсний перелік активів боржника за участі засновника з метою унеможливлення виведення активів боржника із складу ліквідаційної маси іншими способами, окрім як реалізації майна з публічних торгів, або його передання органам місцевого самоврядування, як об'єктів комунальної власності. За наявності спірних об'єктів у переліку ліквідаційної маси засновник боржника вправі виділити їх в окремий список та розглянути спірні питання по таких об'єктах в судовому засіданні за участі сторін. Однак, непогодження переліку ліквідаційної маси в цілому є зловживанням учасника провадження у справі про банкрутство (Міністерства аграрної політики та продовольства України) своїми процесуальними правами, як учасника провадження у справі про банкрутство.

Вказана ухвала набрала законної сили відповідно до ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та оскаржена  не була.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 21.11.2016р., від 07.12.2016р. зобов’язано Міністерство аграрної політики та продовольства України надати відомості щодо виконання вимог ухвали господарського суду Одеської області від 19.10.2016р. стосовно погодження переліку ліквідаційної маси Державного підприємства  „Татарбунарський виноробний завод”. Однак, станом на 26.12.2016р. Міністерство аграрної політики та продовольства України в судові засідання не з’явилось; вимоги ухвал господарського суду Одеської області від 19.10.2016р., від 21.11.2016р. та від 07.12.2016р. не виконало; докази виконання ухвали  суду не надало.

Враховуючи виявлені судом  при розгляді справи порушення законності Міністерством аграрної політики та продовольства України, а саме невиконання ухвали господарського суду Одеської області, що містять ознаки дій, які переслідуються у кримінальному порядку та можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, кримінальна відповідальність за вчинення якого встановлена приписами ст. 382 (невиконання судового рішення) КК України, господарський суд у порядку ст. 90 ГПК України надіслано повідомлення до Генеральної  прокуратури України, з проханням  у порядку ст. 214 КПК України прийняти рішення про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування викладених обставин.

Листом від    26.01.2017р. прокуратурою м. Києва  повідомлено суд, що за результатам  розгляду заяви не встановлено достатніх даних, які могли свідчити про наявність в діях службових осіб Міністерства ознак кримінального правопорушення, та є підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, слід констатувати, що продаж майна банкрута та задоволення вимог кредиторів у цій справі за відсутності погодження переліку ліквідаційної маси органом уповноваженим управляти державним майном боржника всупереч нормам закону неможливі з причин, які знаходяться за межами впливу ані сторін, ані учасників справи, ані суду та є наслідком недобросовісного користування учасником своїми правами та обов’язками.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що основна мета Закону про банкрутство - задоволення вимог кредиторів – об’єднує в інститут погашення вимог кредиторів у банкрутстві сукупність взаємопов’язаних матеріальних, організаційних, процесуальних та інших відносин, що виникають між кредиторами  боржником, арбітражним керуючим  та іншими учасниками провадження у справі про банкрутство – під контролем господарського суду, з метою задоволення вимог кредиторів та врегулювання його заборгованості.

Основні правові засоби, що сприяють чи забезпечують погашення вимог кредиторів в процедурі банкрутства покликані зберегти майно боржника та відновити його платоспроможності та їх  вдала реалізація призводить до забезпечення прав кредиторів на максимальне задоволення.

Результати проведеного узагальнення свідчать про те, що господарським судом в основному реалізуються всі процесуальні повноваження покладені нормами законодавства у справах про банкрутство  та  використовуються всі заходи контролю за діяльністю учасників процедур банкрутства,  однак на практиці є випадки певних недоліків, які обумовлені як недостатнім законодавчим регулюванням правовідносин так і суб’єктивними причинами.