До моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов’язаний сплачувати оренду у розмірі, передбаченому чинним договором оренди, - правова позиція ВСУ

Фабула судової справи № 916/1689/15: Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016р., позовні вимоги прокуратури в особі регіонального відділення Фонду державного майна України задоволені частково, а саме внесено зміни до договору в оренди в частині збільшення розміру орендної плати. У задоволенні позовних вимог, що стосуються дати набрання змін до договору, яка передує даті набрання рішенню суду законної сили відмовлено та зазначено, що зобов’язання орендаря в частині здійснення орендної плати виконано, тому немає правових підстав для внесення змін до договору оренди датою, що передує даті набрання рішенням суду законної сили.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у господарських справах 29 березня 2017 року ухвалив постанову у справі №3-1233гс16 (справа Господарського суду Одеської області № 916/1689/15), предметом якої було внесення судовим рішенням змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати з моменту, що передує ухваленню такого рішення.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зазначив, що суд має право встановити у рішенні дату набрання чинності змін до договору, яка може бути іншою, ніж дата набрання чинності рішенням суду. Разом із тим для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку з іншої дати, ніж дата набрання чинності рішенням суду, має враховуватися момент, з якого зобов’язання можуть змінюватися.

За загальним правилом ч.3 ст.632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У ст.653 ЦК України спеціально розмежовано поняття «зміна договору» та «зміна зобов’язання, що випливає з договору»: якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Водночас у ст.188 ГК України йдеться лише про «момент набрання чинності рішенням суду про зміну договору», а не про «момент зміни зобов’язання».

Ураховуючи, що поняття «договір» та «зобов’язання» не є тотожними, приписи статті 188 ГК не можна тлумачити як такі, що визначають момент зміни зобов’язання.

Отже, аналіз наведених норм права та приписів ч.2 ст.21 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» дає підстави для висновку, що до моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

Оскільки чинне законодавство, яке регулює відносини оренди майнових комплексів державних підприємств, не містить положень про зміну розміру орендної плати за користування таким майном саме з моменту законодавчого прийняття цих змін, а надає право стороні таких правовідносин у подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору, а тому відсутні правові підстави для встановлення рішенням суду іншого строку набрання чинності відповідних змін до договору.

За результатом розгляду заяви Верховний Суд України залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2015р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2016р. та постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2016р. у справі № 916/1689/15.

Постанова Верховного Суду України у справі №3-1233гс16 від 29.03.2017р.