Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Варто зазначити, що однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем – орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
Правовий аналіз пунктів 1–4 частини четвертої статті 50 КАС свідчить, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
У постанові, що оспорюється, предметом позову центру зайнятості до підприємства є стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та наданих соціальних послуг безробітному у зв’язку з його поновленням на роботі за рішенням суду.
Забезпечуючи єдність судової практики, Судова палата у адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що спір щодо стягнення матеріального забезпечення за відповідним позовом не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб’єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Така справа підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
_03_03.png)
