В науково-практичному журналі „Санація та банкрутство” (видання Вищого господарського суду України) №3-4`2015 опубліковано статтю судді господарського суду Одеської області Лілії Грабован „Погашення грошових вимог кредиторів у процедурі санації та мировій угоді у справах про банкрутство”.
Погашення грошових вимог кредиторів
у процедурі санації та мировій угоді
у справах про банкрутство
Ефективність та збалансованість погашення вимог кредиторів визначає подальшу долю підприємств боржників та можливість їх подальшого існування, що впливає на економічну ситуацію у країні, тому законодавче закріплення шляхів такого погашення та їх практичне застосування є важливим складовою інституту банкрутства. Повне задоволення вимог кредиторів, як пріоритетна форма погашення вимог кредиторів використовується у повній мірі у процедурах санації та мировій угоді у справах про банкрутство.
Як свідчить практика господарського суду Одеської області, із 359 справ, закінчених провадженням у 2013 р. та 186 справ у 2014р. із затвердженням звіту керуючого санацією, тобто виконанням плану санації, справи не припинялись. У 2013р. закінчено провадженням 1 справу із затвердженням мирової угоди, у 2014р. – 2 справи, у 1 з яких мирову угоду затверджено в процедурі санації.
При цьому слід зазначити і про значне зменшення показника задоволення вимог кредиторів у справах, закінчених провадженням господарським судом Одеської області.
Наведене вказує на недостатнє використання сторонами таких ефективних процедур відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог його кредиторів як санація та мирова угода, що зумовлює актуальність теми та необхідність її дослідження.
Для розгляду питання щодо можливості та порядку погашення вимог кредиторів у процедурі санації боржника розглянемо визначення термінів „погашені вимоги кредиторів”, „санація”, „мирова угода”.
Ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в ред. 14.05.1992р.№2343-Х11 та в ред. 22.11.2011р. №4212-У1 надано визначення терміну „погашені вимоги кредиторів” – це задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов’язання або припинення зобов’язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Б.М. Поляков вважає, що погашення зобов’язання за Законом про банкрутство є ширшим, ніж поняття припинення зобов’язання, яке має місце у цивільному законодавстві, тому, що охоплює такі способи, які або відсутні, або не властиві цивільному праву. Там такі вимоги погашаються оплатою, новацією, відступним, заліком взаємних вимог, прощенням, недостатністю ліквідаційної маси майна і присічною давністю [2, с.159].
У ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-Х1 та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.11.2011р. №4212-У1 визначено, що санація це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника, (в ред. Закону від 22.11.2011р.) зміни організаційно-виробничої структури боржника.
Мирова угода у справі про банкрутство це домовленість між боржником та кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється шляхом укладення угоди між сторонами (ч.1 ст. 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.11.2011р. №4212-У1). Аналогічне визначення мирової угоди містилось і у Законі від 14.05.1992р.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не визначає переліку способів погашення грошових вимог кредиторів у справах про банкрутство. Ці способи зумовлюються, на нашу думку, процедурою, яка застосовується до боржника.
Джунь В.В. зазначає, що відновлення платоспроможності боржника може бути досягнуто шляхом використання інструментів цивільного права, які зумовлюють припинення або зміну зобов’язання, заміну сторони у зобов’язанні. Такими інструментами, що санкціонують в реорганізаційних процедурах різні варіанти врегулювання заборгованості, є, зокрема, інститути прощення боргу, мирової угоди, новації, зарахування зустрічних вимог, переведення боргу, відступлення права вимоги, ін. [1, с.154]
Як вказує Б.М. Поляков, відносини з погашення боргу спрямовані на вирішення головної мети – оплати (погашення) грошових вимог. Ці відносини вже є реалізацією плану санації, мирової угоди або ліквідаційної процедури. Від того, як здійснюються перші два види відносин, залежатиме й ефективність відносин з погашення боргу. Закон про банкрутство передбачає цілий арсенал засобів для погашення боргу. У цій ситуації грошові вимоги можуть погашатись за згодою сторін: новацією, відступним, обміном боргів на акції, уступкою вимоги, переведенням боргу тощо [2, с.54].
Розглянемо порядок та можливості здійснення погашення вимог кредиторів у процедурі санації боржника у справі про банкрутство.
Порядок застосування та умови процедури санації, плану санації, вимоги до нього, наслідки процедури санації регламентуються ст.ст. 17-21 Закону від 14.05.1992р. №2343-Х1 та ст.ст. 28-36 Закону від 22.11.2011р. №4212-У1. Ключовим документом, який визначає заходи щодо відновлення платоспроможності боржника та умови задоволення вимог кредиторів є план санації. Він може містити умови про виконання зобов’язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону (ч.1 ст. 18 Закону від 14.05.1992р. №2343-Х1).
Абз. 8 ч.1 ст. 29 Закону від 22.11.2011р. №4212-У1 Закону передбачає можливість внесення до плану санації таких умов: виконання зобов’язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству; відшкодування коштів, витрачених на проведення зборів акціонерів та (або) засідань органів управління боржника відповідно до цього Закону. При цьому план санації обов’язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати.
Одним із заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути:
відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;
виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;
відчуження майна та погашення зобов’язань боржника шляхом заміщення активів;
інші способи відновлення платоспроможності боржника.
План санації боржника повинен передбачати погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, встановленої цим Законом.
Враховуючи викладені норми Закону, погашення боргу кредиторам в процедурі санації може відбуватись у порядку та строки, які визначені планом санації, до якого можуть бути включені будь-які умови задоволення вимог кредиторів, що не суперечать Закону.
Положеннями ст.ст. 31-35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22.11.2011р. №4212-У1 в процедурі санації передбачені можливості виконання зобов’язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника; збільшення статутного капіталу боржника; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу, продаж частини майна боржника; відчуження майна боржника шляхом заміщення активів.
Розглянемо можливості погашення вимог кредиторів в процедурі санації та мирової угоди на прикладі справі про банкрутство ТОВ “А” № 5017/2130/2012, яка розглянута господарським судом Одеської області.
Так, ухвалою від 24.07.2013р.[3] у цій справі розглянуто та затверджено план санації, у якому зазначено вартість виробничих запасів та готової продукції, відомості щодо поточного фінансово-економічного стану боржника, а саме: наявність доходів від реалізації продукції, наявність достатніх виробничих потужностей, у т. ч. основних засобів, що дозволяє зберегти повний виробничий цикл, структуру дебіторської заборгованості, структуру кредиторської заборгованості; джерела фінансування та етапи плану санації, до яких відноситься: акумуляція коштів та підготовка до сезону, переробка сільськогосподарської сировини, вироблення виноматеріалів, реалізація товарної продукції, строки. Визначені також умови, мета виконання плану санації, терміни виконання плану санації, права керуючого санацією, відповідальність, зобов’язання боржника в особі керуючого санацією. При цьому передбачено, що реалізація плану санації має за мету повне поновлення платоспроможності боржника та повне погашення кредиторської заборгованості конкурсним кредиторам. При цьому передбачено, що у разі викупу боргу іншим кредитором, або у випадку переведення боргу на іншого кредитора, новий кредитор отримує всі права та приймає на себе всі обов’язки кредитора, вимоги якого були викуплені або відступлені, за цим планом санації, включаючи право на отримання коштів відповідно до умов цього плану.
Згідно з планом санації передбачено сплату заборгованості конкурсним кредиторам із дотриманням черговості задоволення вимог кредиторів, при цьому погашення заборгованості перед найбільшим кредитором , частка заборгованості перед яким складає 87, 2 %, відбувається насамперед шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Джерелами фінансування поточних витрат під час виконання плану санації в першу чергу є кошти, отримані від виробничої діяльності боржника, в другу чергу кошти, що надійшли в погашення дебіторської заборгованості.
Боржник зобов’язався погасити борг в термін та в сумах, що зазначені, дотримуючись черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої у ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у визначеному порядку: відповідно до затвердженого реєстру кредиторських вимог перед конкурсним кредитором ПАТ „Г” погашається шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до приписів ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України. Відповідний захід спрямований на збереження оборотних коштів підприємства під час поновлення виробничої діяльності та не призводить до порушення прав інших кредиторів.
Протягом листопаду 2013р. погашається заборгованість, що відноситься до першої черги задоволення вимог шляхом перерахування грошових коштів, протягом грудня 2013р. боржник погашає заборгованість, що відноситься до четвертої черги задоволення вимог.
Заборгованість перед конкурсним кредитором ПАТ «Г», що визнана господарським судом, відображена у реєстрі кредиторів, відноситься до четвертої черги задоволення вимог, може погашатися як зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до приписів ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України, так і шляхом сплати грошовими коштами. З 01.01.2013р. по 17.04.2014р. боржник погашає заборгованість, що відноситься до шостої черги задоволення вимог, кредиторам на загальну шляхом перерахування грошових коштів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених цим Законом. У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів. План санації може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети; інші способи відновлення платоспроможності боржника.
Розпорядником майна надано аналіз фінансового положення боржника, згідно якого поточний фінансовий стан підприємства дозволяє своєчасне покриття кредиторських зобов’язань, відновлення платоспроможності за рахунок власних ресурсів за допомогою застосування заходів відновлення платоспроможності боржника. Вказаний документ містить відомості щодо процедури банкрутства боржника, визначення динаміки фінансового становища .
За результатами аналізу показників балансів та фінансових звітів боржника, суд дійшов висновку про можливість товариства відновити платоспроможність за рахунок власних ресурсів.
Судом встановлено, що положення ч.ч.1,2,4,5 ст. 18 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо подачі керуючим санацією комітету кредиторів плану санації для схвалення; змісту плану санації, розгляду, схвалення плану санації комітетом кредиторів, та погодження плану санації, оформлення цих дій та подачі плану санації суду дотримані.
Враховуючи повну відповідність плану санації, наданого керуючим санацією, положенням ст. 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, наявність у ньому заходів щодо відновлення платоспроможності боржника з метою задоволення вимог кредиторів з допомогою заходів, що не суперечать чинному законодавству; строків та черговості виплати боржником боргу кредиторам; встановлення строку відновлення платоспроможності боржника, тобто наявність у плані санації всіх необхідних, істотних умов, передбачених Законом, суд його затвердив його ухвалою у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та зазначив, що всі умови плану санації є законними та є обов’язковими для учасників справи про банкрутство та інших осіб.
Ухвалою від 15.01.2014р. [4] затверджено зміни до плану санації за результатами розгляду звіту керуючого санацією щодо виконання плану санації, у якому зазначені наступні відомості. Проводиться робота щодо стягнення дебіторської заборгованості, зокрема, отримано частину боргу, що витрачено на виконання дій, передбачених планом санації. Згідно з яким здійснено повне погашення заборгованості першої черги шляхом перерахування грошових коштів кредиторам. Решта заборгованості першої черги задоволення вимог, згідно приписам плану санації, погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦКУ та ч. 3 ст. 203 ГКУ. Однак, виникли об’єктивні причини, що не дозволяють боржникові розрахуватись із кредиторами, переліченими у плану санації, в зазначені терміни. Причиною затримання строків оплати є стихійне лихо - надзвичайно сильні зливи та повінь, у містах де розташовані постачальники боржника. Результатом цих подій стало певне погіршення якості отриманої сировини врожаю 2013р., що спричинило потребу у більш довгій та ретельній процедурі обробки та догляду за виноматеріалами, та унеможливило відвантаження продукції в грудні 2013р., як планувалось заздалегідь. Кошти, що мали бути отримані на рахунок для погашення боргів перед кредиторами четвертої черги, не надійшли у зв’язку з об’єктивними причинами, викладеними у звіті.
Вказані обставини підтверджені належними доказами, до звіту керуючого санацією додані: довідка про дебіторську заборгованість та нереалізовані права вимоги; реєстр вимог кредиторів станом на 26.12.2013р.; баланс на 01.10.2013р.; копії банківських виписок; договорів поставки; довідки банку; акт зарахування зустрічних однорідних вимог, довідку Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації.
Процедура санації може бути продовжена судом виключно для виконання плану санації, який вчасно поданий на затвердження в господарський суд, що випливає із положень ч. 1 ст. 17, абз. 2 ч. 6 ст. 18, ч. 5 ст. 21 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. Чинним законодавством про банкрутство не визначено порядку внесення змін до плану санації, однак зазначено про можливість продовження санації у зв’язку з необхідністю продовження встановленого строку процедури санації.
Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не містить відповідних положень щодо порядку внесення змін та доповнень до плану санації, тому внесення змін та доповнень до плану санації, якщо вони зачіпають його істотні умови, має відбуватися у тому ж порядку, що і затвердження плану санації. Отже, процедура внесення змін до плану санації регулюється відповідними нормами Закону про затвердження плану санації в цілому.
Вказана правова позиція відображена в постановах Вищого господарського суду України у справах №1/325”Б” від 22.10.2003р., №2/772-112-385 від 15.06.2005р., №6/189-121/б від 31.08.2005р., №10/95-09 від 27.09.2012р.
Враховуючи необхідність розгляду змін до плану санації, суд керувався визначеною законодавством про банкрутство процедурою затвердження плану санації з урахуванням поданого керуючим санацією звіту щодо виконання плану санації.
Враховуючи приписи ст. 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд дійшов висновку, що зміни до плану санації також підлягають схваленню комітетом кредиторів.
Згідно рішення комітету кредиторів ТОВ „А” від 27.12.2013р., оформленого протоколом, вирішено відповідно до п. 5 ст. 21 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звернутися до господарського суду Одеської області з клопотанням щодо продовження строку процедури санації на шість місяців, а також щодо продовження повноважень керуючого санацією та розпорядника майна на шість місяців; затвердити зміни до плану санації, що схвалений рішенням комітету кредиторів на засіданні від 01.07.2013р., а саме викласти пп. 4.4.1.3, 4.4.1.4 плану санації в іншій редакції: визначено строки погашення заборгованості кредиторам 4 черги шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до приписів ст.601 ЦКУ та ч. З ст.203 ГКУ, так і шляхом сплати грошовими коштами з вказівкою строків.
Судом встановлено, що положення ч.ч.4,5 ст. 18 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо розгляду та схвалення змін до плану санації комітетом кредиторів дотримані; зміни до плану санації, затверджені рішенням комітету кредиторів ТОВ „А”, прийняті з врахуванням звіту керуючого санацією та обставин, що склались у справі, які свідчать про неможливість виконання плану санації у встановлені строки та відповідають вимогам ст. 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, містять відомості стосовно строку та черговості виплати боржником заборгованості перед кредиторами, суд їх затверджує та зазначає, що умови змін плану санації є законними та є обов’язковими для учасників справи про банкрутство та інших осіб. При цьому, враховуючи необхідність завершення передбачених змінами до плану санації ТОВ „А” заходів, суд задовольнив клопотання голови комітету кредиторів та продовжив строк процедури санації ТОВ „А”, строк повноважень керуючого санацією ТОВ „А” керівника ТОВ „А” та строк виконання повноважень розпорядника майна ТОВ „А” арбітражного керуючого на шість місяців.
Слід зазначити, що питання проведення заліку взаємних вимог у процедурі банкрутства закон не визначає. Як вказує Б.М. Поляков, взаємозалік можливий у процедурі банкрутства, але його проведення обмежене певним періодом...проведення заліку можливе до затвердження реєстру вимог кредиторів, і він повинен проводитись за згодою сторін (боржника і кредитора) [2 с.161]. Однак, на нашу думку, проведення заліку взаємних вимог між окремим кредитором і боржником можливе і у процедурі санації, за наявності такої умови у плані санації, затвердженому комітетом кредиторів та судом, за відсутності заперечень інших кредиторів та відповідно дотримання інтересів кредиторів.
Відповідно до ст. 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону. Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.
Відповідно до ст. 37 цього Закону мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права;задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
З визначення мирової угоди зрозуміло, що погашення вимог кредиторів за умовами мирової угоди можливе лише шляхом відстрочки, розстрочки та прощення (списання) та здійснюється після закінчення провадження у справі за умовами затвердженої судом мирової угоди.
Прикладом застосування вказаних способів погашення боргу кредиторам є мирова угода, укладена між кредиторами та боржником у тієї ж справі.
Так, ухвалою від 25.07.2015р. [5] припинено провадження у справі у зв’язку із затвердженням мирової угоди між кредиторами та боржником у справі №5017/2130/2012, поданої розпорядником майна боржника, схваленої комітетом кредиторів ТОВ „А”, про що оформлено протокол №4 засідання комітету кредиторів від 19.06.2014р. та підписаної керуючим санацією та головою комітету кредиторів ПАТ „Г”. Передумовами для укладення мирової угоди стало те, що у зв’язку з надзвичайними подіями у АР Крим та невизначеністю правового статусу кримських підприємств, ТОВ „А” було змушене у другому кварталі 2014р. призупинити відвантаження виноматеріалів основному споживачу - ДП „К”, наслідком чого стало зменшення обсягу реалізації. Розпорядник майна вказує на форс-мажорні обставини, які істотно впливають на фінансово-господарську діяльністю боржника, зокрема на хід виконання плану санації, а саме неможливість погашення заборгованості у терміни, які встановлені планом санації, не врахування та неможливість врахування змін у політичному та економічному стані країни та суб’єктів господарювання, що сталися у 2014р.
Мирова угода, укладена щодо вимог кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів четвертої черги та шостої черг; задоволення боржником вимог кредиторів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів за умови відстрочення та розстрочення кредиторської заборгованості, що відноситься до четвертої черги, та прощення вимог, що відносяться до шостої черги.
Вимоги кредиторів шостої черги, визнані ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2012р. по цій справі, а саме вимоги: перед трьома кредиторами, підлягають прощенню (списанню). Вимоги кредиторів четвертої черги, визнані ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2012р. по цій справі підлягають задоволенню шляхом перерахування грошових коштів із відстрочкою їх сплати до 01.01.2015р. та подальшою розстрочкою їх сплати, що передбачатиме щоквартальну сплату заборгованості в період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. рівними частинами, тобто 12,5 % за кожний квартал (із врахуванням розміру остаточних платежів, що здійснюватимуться протягом IV кварталу 2016 р., спрямованих на усунення арифметичних похибок) у пропорційному вимогам кредиторів розмірах. При цьому передбачено, що розміри щоквартальних платежів, що здійснюватимуться боржником на користь кожного з кредиторів, наводяться у таблицях.
Боржник задовольняє вимог кредиторів четвертої черги шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки кредиторів відповідно до погоджених даною мировою угодою строків.
Погашення вимог кредиторів дозволяється здійснювати шляхом заліку взаємних однорідних вимог, за взаємною згодою боржника та кредитора, за умовою, що такий залік не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших кредиторів, та не порушує порядок черговості задоволення вимог кредиторів, що визначений Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Для перевірки відповідності мирової угоди нормам законодавства судом здійснена оцінка порядку укладення та умов мирової угоди, доданих до неї документів та всіх матеріалів справи на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у відповідності зі ст. 43 ГПК України. При цьому, судом застосовані положення ст.ст.1, 35-38 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 605 ЦК України, якою встановлено, що прощення боргів як одна з форм припинення зобов’язань за домовленістю сторін - це звільнення кредитором боржника від зобов’язань зі сплати боргу.
Керуючим санацією надано письмові пояснення щодо розміру грошових вимог кредиторів боржника, у яких вказано, що згідно з п. 4.4.1.2 плану санації здійснено повне погашення заборгованості першої черги шляхом перерахування грошових коштів кредиторам; решта заборгованості першої черги задоволення вимог, згідно п. 4.4.1.1 плану санації, була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до приписів ст. 601 ЦКУ та ч. 3 ст. 203 ГКУ згідно акту нарахування зустрічних однорідних вимог від 26.11.2013р., підписаного сторонами. Керуючий санацією зазначив, що вимоги цього кредитора перейшли до нього від попередніх кредиторів згідно договору відступлення прав вимоги. За оцінкою суду вказані дії не суперечать вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та положенням, затвердженого судом плану санації.
Мирова угода укладена, як це передбачено ст. 36 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тільки щодо вимог забезпечених заставою, вимог четвертої та шостої, визначених цим Законом в ст. 31. Мирова угода містить положення щодо розмірів, порядку, строків виконання зобов’язань боржника, списання боргів, як це передбачено ч. 4 ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Приймаючи до уваги, що сторонами при укладенні мирової угоди між кредиторами та боржником порядок та умови підписання мирової угоди, передбачені ст.ст.35-37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дотримані, положень, що суперечать законодавству мирова угода не містить, вона судом затверджена, провадження у справі припинено.
Таким чином, сторонами у вказаній справі використані можливості, надані законодавством для застосування механізму санації, виконано частково план санації (погашені вимог кредиторів шляхом зарахування зустрічних вимог, переуступки вимог (новації), оплати вимог) та при укладенні мирової угоди застосовані такі форми погашення грошових вимог як списання, розстрочка, прощення, що дозволило відновити платоспроможність боржника, та максимально задовольнити вимоги кредиторів.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що механізм погашення грошових вимог в процедурах санації та мирової угоди у справах про банкрутство залежить від фінансового стану боржника та волевиявлення сторін (кредиторів і боржника), тобто домовленістю, яких вони досягнуть в процесі розробки плану санації та мирової угоди, на відміну від механізмів погашення вимог в ліквідаційній процедурі, де це погашення здійснюється за рахунок примусового продажу майна банкрута. Задоволення вимог кредиторів в процедурах санації та мирової угоди відбувається, як правило, на протязі більш тривалого терміну у повному обсязі, на відміну від процедурі ліквідації, де це відбувається скоріше, однак рідко шляхом повного задоволення, а звільненням від боргів внаслідок недостатності майна банкрута.
Список використаних джерел.
1. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку та особливості становлення в Україні: Монографія.- 2-е вид., випр і допов.- К.: Юридическая практика, 2006.- 384с.
2. Право неспроможності (банкрутства) в Україні: підручник для студен. вищ. навч. закл./Б.М. Поляков.- К.:Ін Юре, 2011. - 560с. Бібліогр.: с.534-559.
3. Ухвала господарського суду Одеської області від 24.07.2013р. у
справі №5017/2130/2012 [ Електронний ресурс] // Єдиний державний
реєстр судових рішень.- Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua.
4. Ухвала господарського суду Одеської області від 15.01.2014р. у
справі №5017/2130/2012 [ Електронний ресурс] // Єдиний державний
реєстр судових рішень.- Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua.
5. Ухвала господарського суду Одеської області від 25.07.2015р. у
справі №5017/2130/2012 [ Електронний ресурс] // Єдиний державний
реєстр судових рішень.- Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua.
_03_03.png)
