Фабула судової справи: у жовтні 2019 року ТОВ-1 (далі- Товариство) звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ-2 (далі- Завод) про стягнення суми заборгованості за договорами будівельно-ремонтних робіт, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договорами в частині оплати виконаних позивачем робіт. Зазначена позивачем ціна позову становила 16 396 183 грн.
Позивач, з посиланням на обмежений строк позовної давності, а також відсутність фінансової можливості щодо сплати судового збору, звернувся до суду з клопотанням про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, надавши документи, які на його думку підтверджують, що позивач господарську діяльність фактично не веде, доходи не отримує, активів не має, зокрема:
- фінансовий звіт за 2018 рік, з якого вбачається відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів та прибутку компанії за минулий період;
- довідку по банківському рахунку, відповідно до якої протягом 2017-2019 років залишок коштів є незмінним та становить 104,97 грн;
- претензії до Заводу у 2015 та 2018 роках, що свідчать про безрезультатність спроб стягнути борги в позасудовому порядку;
- копію постанови суду апеляційної інстанції по іншій господарській справі, яка підтверджує спроби позивача стягнути частину боргу в судовому порядку.
Водночас позивач не визначив будь-якої умови відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір” в якості підстави для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду від 11.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме: протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази сплати судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою господарського суду від 13.12.2019, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції від 26.02.2020, позовну заяву з доданими до неї документами повернуто позивачу.
Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2020 відмовлено Товариству у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на вищенаведені судові рішення.
Товариство звернулося із заявою до Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ), в якій, з посиланням порушення національними судами конвенційного права на доступ до суду, гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція), зазначило, що через надмірну суму судових зборів, яку Товариство не змогло сплатити через поганий фінансовий стан, національний суд відмовився розглядати його позов про стягнення боргу.
Ухвалюючи рішення від 09.10.2025 ЄСПЛ визнав прийнятною заяву та виснував, зокрема, про порушення державою-відповідачем п.1 ст.6 Конвенції у зв`язку з обмеженням у доступі до суду.
Розглядаючи заяву Товариства про перегляд судових рішень за виключними обставинами в межах доводів та вимог такої заяви, що мають узгоджуватися з висновками ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про її задоволення:
-скасувала ухвалу господарського суду від 13.12.2019, постанову апеляційного господарського суду від 26.02.2020, а також ухвалу Верховного Суду від 28.10.2020;
-передала справу до господарського суду для вирішення питання про відкриття провадження.
(постанова ВП ВС від 21.01.2026 у справі №925/1293/19)
_03_03.png)
