Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору

Фабула судової справи: ПрАТ (орендар) звернулося до господарського суду з позовом до Одеської міськради (орендодавець) про відшкодування майнової шкоди в порядку приписів ст.ст.1166, 1173 ЦК України . Так, предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у зв`язку з тим, що позивач протягом двох років здійснював сплату орендної плати за земельну ділянку в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як це було передбачено умовами договору, в той час як розмір платежів мав становити 5,4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, про що згодом було внесено зміни в договір на підставі рішення суду.

Звертаючись з позовом, ПрАТ кваліфікувало вказані обставини як завдання йому збитків у зв`язку з несвоєчасним внесенням відповідачем змін до договору.

Рішенням господарського суду у задоволенні позову було відмовлено, зокрема зазначено, про те, що до повноважень Ради у сфері вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин не відносяться питання оформлення договорів оренди землі чи внесення змін до них, сприяння реєстрації договорів оренди землі, після прийняття відповідних рішень міською радою, що виключає обставини щодо завдання відповідачем шкоди позивачу в розумінні приписів ст.1173 ЦК України.

Постановою суду апеляційної інстанцій рішення було скасовано, позов задоволено. Суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позовних вимог та необхідністю стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі різниці між фактично сплаченим позивачем розміром орендної плати та орендною платою, яку позивач мав сплачувати відповідно до рішення господарського суду у іншій справі (факти, встановлені цим судовим рішенням, мають преюдиційне значення).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанову суду апеляційної інстанції було змінено, хоча визнано законним і обґрунтованим стягнення з Ради на користь позивача суми збитків.

При цьому, Верховним Судом було зазначено, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи ст.ст.22, 1166, 1173 ЦК України, які регулюють деліктні правовідносини, разом з тим це не вплинуло на правильність висновків апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення позову .

Верховним Судом було встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонам у справі, за своїм змістом є кондикційними, а не деліктними .

Між тим, за висновком колегії суддів касаційної інстанції ця обставина не повинна впливати на суть рішення у справі, оскільки зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору .

У постанові від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини». Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі №924/1473/15, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №761/6144/15-ц.

З огляду на наведене, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/556/19 від 20.01.2020р (посилання http://reyestr.court.gov.ua/Review/87086769)