Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Заступник військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і КЕВ звернувся до господарського суду з позовом до Концерну «Військторгсервіс» про припинення права користування військовим нерухомим майном. Позовні вимоги аргументовано тим, що спірне приміщення упродовж тривалого часу не використовується і перебуває у занедбаному стані.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено відсутність у матеріалах справи доказів стану майна на день виникнення у відповідача права господарського відання, а отже неможливість встановлення факту знищення чи пошкодження майна як підставу для припинення права користування ним. При цьому, господарськими судами було встановлено, що звернення із позовною заявою щодо припинення права користування є неналежним способом захисту і не може бути задоволено з урахуванням нерозривності складових права господарського відання, припинення кожної з яких окремо суперечитиме цілісності такого права та можливості його реалізації відповідною особою. Судами зазначено, що припинення правовідношення як спосіб захисту (ст.16 ЦК України)- не є тотожним припиненню права користування майном.
З наведеними висновками погодився Верховний Суд, роз’яснивши, що факт передачі іншій особі майна на праві господарського відання означає надання власником можливості відповідному суб`єкту підприємництва саме володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном, водночас із певними обмеженнями. Однак встановлення таких обмежень щодо певного виду майна не може свідчити про виключення однієї зі складових права господарського відання.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №926/1102/18 від 12.09.2019р (посилання http://reyestr.court.gov.ua/Review/84350353)
_03_03.png)
