Правова позиція Великої Палати Верховного Суду: «Пільга щодо сплати судового збору в порядку приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звіль

Фабула судової справи. Громадянин звернувся до господарського суду з майновими вимогами до боржника у межах справи про банкрутство про стягнення, зокрема, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку приписів ст.116 КЗпП України.

Господарським судом було відмовлено вказаній особі в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, внаслідок відсутності в матеріалах справи відомостей, на підставі яких здійснюється розрахунок компенсаційної виплати в разі порушення права звільненого працівника на оплату праці.

Не погодившись з рішенням господарського суду в цій частині, громадянином було подано апеляційну скаргу з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Господарським судом апеляційної інстанції на стадії відкриття провадження у справі було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання та залишено апеляційну скаргу без руху зі встановленням строку для усунення недоліків (надання доказів, що підтверджують сплату судового збору). У зв’язку з не усуненням недоліків зазначену апеляційну скаргу було повернуто.

Позиція господарського суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», була вмотивована відсутністю обставин віднесення позовних вимог громадянина як до категорії «про стягнення заробітної плати», так і до категорії «про поновлення на роботі», які мають наслідком звільнення особи від сплати судового збору.

Велика Палата Верховного Суду залишаючи в силі судове рішення суду апеляційної інстанції, зазначила що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Таким чином, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно із якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі- у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ (в усіх судових інстанціях).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі №226/168/15-ц.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/3262/16 від 19.10.2018р., від 18.12.2018р. у справі №234/6607/17у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012р. у справі №6-139цс12, в яких суди зазначили про те, що позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який входить до структури заробітної плати.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що розміщення норм ст.ст.116, 117 КЗпП України в розділі VII «Оплата праці» є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.

Перелік постанов КГС ВС та ВСУ, від яких відступлено:

1) Постанова КГС ВС від 19.10.2018р. у справі № 910/3262/16;

2) Постанова КГС ВС від 18.12.2018р. у справі № 234/6607/17;

3) Постанова ВСУ від 14.11.2012р. у справі № 6-139цс12.

Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 30.01.2019р. (посилання http://reyestr.court.gov.ua/Review/79684987)