Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді- правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Фабула судової справи: судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій було розглянуто позовні вимоги органу прокуратури в інтересах держави до органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у власність держави, з винесенням відповідних судових рішень по суті спору.

Однак, з наведеним не погодилась колегія суддів Верховного Суду, зазначивши, що Судами не було перевірено та не встановлено наявність виключного випадку для подання позову прокуратурою в інтересах держави.

Адже, відповідно до приписів національного законодавства, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010р.; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009р.).

Згідно із п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

З системного аналізу приписів ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді виключно у випадках:

а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Верховним Судом було зауважено на необхідності перевірки Судами повноважень прокурора для подання позову в інтересах держави. Зокрема, зазначено про необхідність встановлення до компетенції якого органу віднесені відповідні повноваження захисту інтересів держави, а також з’ясування, чи дотримано прокуратурою, як позивачем у справі, вимоги ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення суб'єкта владних повноважень про представництво його інтересів у суді.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №304/1196/16-ц від 24.10.2018р. (посилання http://reyestr.court.gov.ua/Review/77397917)