Вимога про зобов’язання прийняти товар належної якості та підписати акт прийому - передачі є неналежним способом захисту та не відповідає вимогам ст.16 ЦК України, - позиція ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду відійшла від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у рішенні від 04.10.2017р. у справі №914-1128-16 (провадження №3-568гс17). Так, у наведеній справі предметом спору було зобов'язання відповідача прийняти товар шляхом підписання актів приймання поставленого товару у зазначеній кількості. Верховний Суд України зазначив про ефективність спосіб захисту, обраний позивачем, адже згідно з приписами статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов'язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Отже, вимога позивача у цій справі про зобов'язання надати акт приймання-передачі товару не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача. Так, вимога надати акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори про зобов'язання надати чи підписати акт приймання-передачі товару не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18) від 11.09.2018р. (посилання http://reyestr.court.gov.ua/Review/76596894)