Приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна" можуть бути застосовані у вирішенні спорів про оренду майна інших форм власності, з огляду на зміну форми власності об'єкта оренди (з комунальної на приватну) протягом строку дії Договор

Фабула судової справи: Фізична особа-підприємець звернулась з позовом до ТОВ про стягнення суми заборгованості за Договором оренди комунального майна, яка утворилась внаслідок невиконання Відповідачем зобов’язань зі сплати орендних платежів за вказаним правочином. При цьому, Позивач зазначив, що є власником спірного майна внаслідок правонаступництва первісного орендодавця.

Рішенням Господарського суду, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції в задоволенні позову відмовлено. Господарські суди, з посиланням на приписи ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.11, 202, 626 ЦК України дійшли висновку, що чинне законодавство України не передбачає можливості автоматичного виникнення цивільних прав та обов'язків, і, оскільки внаслідок набуття Позивачем права власності на орендований об'єкт відбулась зміна форми власності майна (з комунальної на приватну), то положення ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Однак, з вказаними висновками Судів не погодився Верховний Суд. Направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що відповідно до ч.5 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Згідно із ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

З огляду на викладене, колегією суддів касаційної інстанції встановлено, що висновок судів попередніх інстанцій про неможливість автоматичного переходу прав та обов'язків орендодавця за договором оренди є таким, що не узгоджується з приписам ст.770 ЦК України та ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Колегією суддів зауважено про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з огляду на зміну форми власності об'єкта оренди.

Верховним Судом зазначено, що судами не надано належної правової оцінки положенням спірного правочину на предмет наявності в ньому обмежень щодо застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в контексті висновку законодавця, викладеного в ч.5 ст.1 зазначеного Закону.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі у справі №923/70/18 від 17.07.2018р. (посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/75368681)