Тези доповіді судді-спікера Господарського суду Одеської області Лілії Грабован під час Науково-практичного семінару «Вчимо разом новий Господарський процесуальний кодекс України»

До Вашої уваги, пропонуємо ознайомитись з тезами доповіді судді-спікера Господарського суду Одеської області, кандидата юридичних наук Грабован Лілії Іванівни на тему: «Врегулювання спору за участю судді. Мирова Угода».

Матеріал підготовлений до Науково-практичного семінару «Вчимо разом новий Господарський процесуальний кодекс України», що відбувся 23.02.2018р. в Інституті управління і права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого (м. Київ).

ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРУ ЗА УЧАСТЮ СУДДІ. МИРОВА УГОДА

Суддя Господарського суду Одеської області,

кандидат юридичних наук Грабован Л.І.

Однією із самих обговорюваних та революційних новацій Господарського  процесуального кодексу України в ред. Закону від 03.10.2017р. є введення інституту врегулювання спору за участю судді. До цього часу суддя був обмежений в можливості не процесуального спілкування зі сторонами.

Сам механізм досудового врегулювання був перейнятий з Каліфорнії (США). Ще у 1982 році прийняті практичні директиви щодо застосування цього механізму на тимчасовій основі. А у 1989 році розпочалось повноцінне застосування процедури для врегулювання шлюборозлучних процесів. Зараз у провінції Саскачеван (Канада) всі справи (крім тих, які розглядаються за спрощеною процедурою, прогнозованою тривалістю не більше одного дня) в обов’язковому порядку спрямовуються на досудове врегулювання. Таким чином, приблизно 85% спорів вирішується примиренням.[1]

Судова система Україна має досвід застосування цієї процедури в 4-х пілотних судах України за ініціативи Офісу Уповноваженого з питань федеральних судів Канади (Івано-Франківський окружний адміністративний суд, Малиновський районний суд м. Одеси, Одеський окружний адміністративний суд, Івано-Франківський міський суд) в рамках проекту «Освіта суддів заради економічного зростання».

Розглянемо суть новел. Врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. У перелік справ, в яких не застосовується цей порядок увійшли справи  про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

У нормі не зазначено про справи, у яких беруть участь треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Тому є дискусійним питання про можливість проведення такого врегулювання у цих справах. Виходячи  із положення про те, що  таке врегулювання проводиться за участю сторін, якими треті особи не є, вони є учасниками справи, можливо припустити, що заборона на проведення врегулювання стосується і цих випадків.

Про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справі.

Слід відзначити, що врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення та цей строк  судді продовженню не підлягає.

Передбачений наступний порядок проведення врегулювання спору за участю судді. Врегулювання спору за участю судді проводиться суддею-доповідачем одноособово незалежно від того, в якому складі розглядається справа.

Проведення врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад.  

Сторони мають право брати участь у таких нарадах у режимі відеоконференції в порядку, визначеному цим Кодексом.

Спільні наради проводяться за участю всіх сторін, їх представників та судді.

Закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною зі сторін окремо.

Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за участю судді для досягнення сторонами врегулювання спору. З урахуванням конкретних обставин проведення наради суддя може оголосити перерву в межах строку проведення врегулювання.

На початку проведення першої спільної наради з врегулювання спору суддя роз’яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю судді, права та обов’язки сторін.

Під час проведення спільних нарад суддя з’ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз’яснює сторонам предмет доказування щодо категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні можливі шляхи мирного врегулювання спору.

Під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, надавати оцінку доказів у справі.

Інформація, отримана будь-якою із сторін, а також суддею під час проведення врегулювання спору, є конфіденційною. Під час проведення врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться та не здійснюється фіксування технічними засобами.

За необхідності до участі в нарадах залучається перекладач. Перекладач попереджається про конфіденційний характер інформації, отриманої під час проведення врегулювання спору за участю судді.

Під час врегулювання спору за участю судді забороняється використовувати портативні аудіотехнічні пристрої, а також здійснювати фото- і кінозйомку, відео-, звукозапис.

У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслідками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю судді не допускається.

 Врегулювання спору за участю судді припиняється:

1) у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю судді;

2) у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді;

3) за ініціативою судді у разі затягування врегулювання спору будь-якою із сторін;

4) у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

Про припинення врегулювання спору за участю судді постановляється ухвала, яка оскарженню не підлягає. Одночасно суддя вирішує питання про поновлення провадження у справі.

Про припинення врегулювання спору за участю судді з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, суддя постановляє ухвалу не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідної заяви сторони, а з підстави, передбаченої пунктом 2 цієї ж частини, - не пізніше наступного дня з дня закінчення строку врегулювання спору за участю судді.

У разі припинення врегулювання спору за участю судді з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, справа передається на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

У зв’язку з досить незначним періодом часу, який пройшов з дня  введення цього інституту у дію, зарано говорити про практику застосування та проблемні питання, які виникають при застосуванні, однак  аналізуючи норми, які його регулюють, можна сформувати ряд проблемних питань, які потребують вирішення.

Процедура врегулювання спору за участю судді є обов’язком суду у випадку подання сторонами заяв. Відмовити у її проведенні суд не може. У зв’язку з цим гостро  стає питання  навчання суддів задля отримання відповідних знань у сфері психології, соціології, конфліктології, економіки, інструментарію медіації та навиків, які потрібні для ефективного проведення цієї процедури.

Лунають пропозиції щодо визначення окремих суддів у кожному суді, які займались врегулюванням спорів за участю судді, однак законодавчо така необхідність не визначена, це питання буде вирішуватись органами суддівського саморегулювання самостійно.

Слід звернути увагу на те, що поведінка та дії судді під час проведення спільних нарад окреслені досить неоднозначно. З однієї сторони суддя з’ясовує підстави та предмет позову, підстави заперечень, роз’яснює сторонам предмет доказування щодо категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору; може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.  Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні можливі шляхи мирного врегулювання спору.

З іншої сторони суддя під час проведення врегулювання спору  не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, надавати оцінку доказів у справі.

Важко говорити про критерії розподілу юридичних порад, рекомендацій, які заборонені та роз’яснення судової практики, які дозволено.

Потрібно розмежовувати дії судді у закритому та відкритому засіданні. Так, на спільних нарадах суддя може запропонувати можливий  шлях мирного врегулювання спору (ч.5 ст.188 ГПК), під час закритих – шляхи мирного врегулювання спору (ч.6 ст. 188 ГПК). Звернути увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах суддя може тільки під час закритої наради. Юридичні поради та рекомендації заборонені взагалі.

 У зв’язку із цим виникає питання у якому порядку  проводити вказані заходи для недопущення звинувачень в упередженості та ін.

Тут визначальним є фактор добровільності, оскільки врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін. За рекомендаціями канадського судді Д. Брик, який приймав участь у пілотному проекті,   під час проведення закритих нарад за участю однієї сторони слід приділяти кожній стороні однакову кількість часу.[2]

Потрібно і повідомляти всі сторони про час і місце проведення закритих нарад, фіксуючи час початку та закінчення наради, можливо розробити  форму протоколу.

 Положеннями про те, що  інформація, отримана сторонами та суддею є конфіденційною є перешкодою можливості зловживання недобросовісною  стороною шляхом маніпулювання інформацією, отриманою під час закритої наради. Пред’явлення  судді обвинувачень сторонами  в упередженості компенсується забороною розгляду  суддею справи у випадку якщо сторони не дійшли згоди.

При цьому сторона має право у будь-який час подати заяву про припинення врегулювання спору за участі судді та суддя повинен постановити ухвалу про припинення врегулювання спору за участю судді поновити провадження у справі та передати справу на розгляд іншому судді.

Окремі зміни внесені і до положень, що регулюють у господарському процесі укладення сторонами і розгляд судом мирової угоди.

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. На відміну від старої редакції ГПК, у мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Окрема стаття присвячена виконанню мирової угоди. Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що запровадження процедури врегулювання спору за участю судді є прогресивним кроком у судовому процесі, який дозволить досягнути домовленості між сторонами та збільшити ти кількість укладених мирових угод, що є найефективнішим результатом роботи судді. При вмілому застосуванні цієї процедури можливо досягнути таких цілей: розвантаження судів від великої кількості справ; зменшення скарг на рішення судів; зняття емоційної напруги між сторонами, а головне задоволення результатами всіма сторонами, оскільки не має переможених всі переможці. Сподіваємось  застосування такої процедури буде сприяти вдосконаленню роботи судової системи та відновленню довіри до неї.

[1] Бойко Н. Заради спокою Як досудове врегулювання спорів може посприяти відновленню довіри до вітчизняної Феміди//Закон і Бізнес,-2014.№47-48.^[1]

[2] Яценко С. Інститут врегулювання спору за участю судді:правова характеристика та вплив на господарський процес/С. Яценко//Право України.-2017.-№9.-с.106-112.