Коментар судді Господарського суду Одеської області Дмитра Бездолі щодо особливостей інституту доказів та доказування в господарському процесі

Після вивчення та аналізу норм нової редакції Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) вирішив висловити свої міркування щодо деяких нових особливостей інституту доказів та доказування в господарському процесі.

Так, судочинство у господарських судах з 15 грудня 2017 року продовжує здійснюватись на засадах змагальності сторін. При цьому дійсно, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, а збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.ст. 13, 14 ГПК).

Так от, у яких же випадках суд повноважний самостійно (без клопотання) витребувати докази:

1.у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може з власної ініціативи зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події (ч. 2 ст. 74 ГПК) - приклад: докази вчинення дій з укладення договору, з оплати товару, з повідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів і т.п., тобто майже все при наявності заперечень, але на розсуд суду;

2.коли суд має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, він може з власної ініціативи витребувати відповідні докази (ч. 4 ст. 74 ГПК)-приклад: суд знає, що наявність певної обставини підтверджується певними доказами, а учасник справи їх не надає, тобто не сприяє своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи (ч. 2 ст. 42 ГПК), відповідно може бути застосовано принагідно в будь-якому випадку, але на розсуд суду при наявності сумніву;

3.Додатково:
- суд з власної ініціативи може викликати до суду свідка у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (ч. 1 ст. 89 ГПК);

- якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу (ч. 6 ст.91 ГПК);

- якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (ч. 5 ст. 97 ГПК);

- суд з власної ініціативи може призначити експертизу (ч. 1 ст. 99 ГПК).

І головне, ч. 2 ст. 2 ГПК визначено, що суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. А отже, враховуючи дане превалювання та зміст завдання господарського судочинства, суд та учасники справи в будь-якому випадку зобов’язані забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК).

А взагалі так, суд є арбітром, який до того всього, у разі зловживання учасниками справи своїми процесуальними правами та невиконанні своїх процесуальних обов`язків, ще зобов’язаний вживати заходи процесуального примусу, зокрема тимчасове вилучення доказів та накладення штрафів.

Текст публікації взято з офіційної сторінки судді Господарського суду Одеської області Дмитра Бездолі за посиланням: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=504403813260270&id=100010719667808