Вимога про зобов’язання прийняти товар належної якості та підписати акт прийому - передачі є належним способом захисту та відповідає вимогам ст.16 ЦК України. У випадку припинення провадження у господарській справі з підстав непідвідомчості даного спору,

Фабула судової справи: скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та припиняючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК, суд касаційної інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам ст.16 ЦК і ст.20 ГК, якими не передбачено такого способу захисту прав як підписання акта прийому - передачі товару за договором поставки. Зобов'язання відповідача підписати відповідні акти вугілля не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення. Оскільки акт прийому - передачі не має характеру акта у розумінні ст.12 ГК, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Вирішуючи питання належності/неналежності обраного позивачем способу захисту свого права/інтересу Верховним Судом України зазначено наступне.

Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 ГК, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов’язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Отже, саме по собі формулювання позовної вимоги, без з’ясування судом зазначених обставин, не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Крім того, Верховним Судом України було зазначено, що оскільки внаслідок припинення провадження у господарській справі з підстав непідвідомчості господарського суду (п.1 ч.1 ст.80 ГПК України) повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, суд має визначити, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд тиках питань.

Постанова Верховного Суду України №3-568гс17 від 04.10.2017р. (посилання http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/03A9E896BCDB4EE0C22581B8003C0117)