Докази, які враховуються судом при визначенні розміру збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, – правова позиція Верховного Суду України

    Фабула судової справи: внаслідок протиправних дій відповідача, що полягали в незаконному збору врожаю сільськогосподарських культур на орендованих позивачем земельних ділянках, останньому було заподіяно збитки у вигляді неодержаного доходу (упущена вигода). Для розрахунку суми неодержаних доходів позивачем взято середні показники врожайності по району, що є меншими від фактичної врожайності, отриманої відповідачем, і вирахувано із загальної кількості та вартості врожаю, що він міг би отримати при самостійному господарюванні на землях, суми витрат, які він обов’язково мав би понести на вирощування, збір врожаю на цих земельних ділянках, сплату податків, орендної плати тощо. Для захисту порушено права позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

     Переглядаючи рішення з підстав неоднакового застосування норм права Верховний Суд України зазначив, що дійсно порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (постанова КМУ  від 25.07.2007р.). Проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов’язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики (ч.2 ст.34 ГПК України).

     Отже, відмова суду у задоволенні вимог позивача без дослідження інших доказів лише з огляду на те, що її розмір не може бути встановлений з розумним ступенем достовірності без застосування Методики, позбавляє особу можливості відновити порушене право, за захистом якого і подано позов.

    Постанова Верховного Суду України у справі №3-463гс17 від 14.06.2017р. (посилання)