Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судової справи: Коледж звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним і припинення на майбутнє договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції, обґрунтовуючи вимоги тим, що за оскаржуваним договором фактично передав відповідачу земельну ділянку у платне користування без укладення договору оренди землі, що суперечить положенням Земельного кодексу України і Закону України «Про оренду землі».
Рішенням місцевого господарського суду позовні вимоги задоволені. Постановою апеляційної інстанції рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вищим господарським судом України скасовано постанову апеляційної інстанції та залишено без змін рішення місцевого господарського суду.
Переглядаючи судові рішення Верховний Суд України погодився з висновком апеляційної інстанції з огляду на таке.
Так метою підписання оскаржуваного договору для Коледжу, як підрядника, є використання полів і посівів сільськогосподарських культур для учбових цілей, а також проходження учбової практики його студентами згідно з науковою програмою, а для замовника – здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. За умовами договору підрядник (Коледж) зобов’язався на власний ризик виконати роботи з вирощування сільськогосподарської продукції задля отримання врожаю на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, які належать підряднику на праві користування, а замовник зобов’язався прийняти ці роботи та оплатити відповідно до умов договору.
Разом із тим передача в оренду землі, яка є державною власністю, а також набуття права оренди такої земельної ділянки, відносини між орендодавцями та орендарями, порядок укладення відповідного договору та його істотні умови регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельного кодексу України. Особливість таких відносин полягає в тому, що за договором оренди передбачено перехід об’єкта оренди на певний строк у користування орендаря, в якого виникає зустрічне зобов’язання сплачувати орендну плату за користування землею.
Аналіз умов договору укладеного між підрядником та замовником, дає підстави для висновку, що відносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі, оскільки оспорюваний договір не містить умов щодо передачі відповідачеві земельної ділянки за плату, не наділяє його правом користувача, а також не передбачає обов’язків останнього з її використання.
Також Верховний Суд України погодився з правовим висновком суду апеляційної інстанції яким встановлено, що оспорюваний договір містить усі обов’язкові умови договору підряду, до цього договору сторонами неодноразово вносилися зміни стосовно розміру винагороди, оплати та строків оплати робіт, виробничих площ, на яких виконуються відповідні роботи. Упродовж тривалого часу цей договір виконувався сторонами саме як договір підряду, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, приймання-передачі продукції. Разом із тим дійсне волевиявлення сторін на реальне виконання умов оспорюваного договору і досягнення мети, задля якої він укладався (раціональне поєднання організації навчання Коледжу із господарською), підтверджено організаційно-правовими документами позивача щодо проходження навчально-виробничої практики студентами Коледжу.
За таких обставин, за оскаржуваним договором не відбулося переходу права користування земельними ділянками, вони не вибули із володіння землекористувача (Коледжу), що свідчить про недоведеність удаваного характеру оспорюваного правочину, а відтак і про відсутність правових підстав для визнання його недійсним як такого, що вчинений з порушенням закону.
Постанова Верховного Суду України у справі №3-384гс17 від 14.06.2017р. (посилання http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/351903EF4A1B2511C225814C003CACBA)
Постанова Верховного Суду України у справі №3-385гс17 від 14.06.2017р. (посилання http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/478BA4F5E11F2805C225814C003CC2EA)