Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката

Рішенням господарського суду, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, було відмовлено у задоволенні позову.

Додатковим рішенням господарського суду, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, було вирішено питання щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката. 

Так, задовольняючи частково заяву відповідача (у сумі 15000 грн з 297500 грн заявлених), господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував предмет та підстави позовних вимог у даній справі, оцінив витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, взяв до уваги викладені позивачем заперечення про те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

За висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, заявлена ТОВ  сума вартості послуг професійної правничої допомоги у розмірі 297 500 грн є завищеною щодо позивача, оскільки позивачу у задоволені позовних вимог відмовлено; заявлена сума є неспівмірною із значенням справи для відповідної сторони. З огляду на викладене, керуючись принципом розумності судових витрат, суд зменшив розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 15 000 грн.

Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, при цьому надав оцінку судовим витратам.

Верховний Суд звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на наведене, Верховний Суд зазначив, що не вбачає порушень норм процесуального права при зменшенні судом витрат на правничу допомогу, і вважає, що присуджений до стягнення їх розмір відповідає критеріям справедливості, пропорційності та верховенства права, є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, і ціною позову.

(постанова КГС ВС від 08.09.2022 у справі №910/16825/20)