Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Фабула судової справи: ТОВ "Амалтея" (боржник) звернулося до господарського суду з позовом до органу ДВС, ПАТ "Дельта Банк" (стягувач, Банк), ДП "СЕТАМ" (організатор торгів) про визнання незаконними та скасування результатів електронних торгів з продажу арештованого іпотечного майна позивача, про визнання незаконними та скасування актів держвиконавця про реалізацію предмета іпотеки та "інших актів" держвиконавця.
Позовні вимоги були аргументовані, зокрема, незаконністю призначення електронних торгів; безпідставністю виставлення майна позивача на спірні електронні торги внаслідок наявності рішення суду саме про стягнення грошових коштів, а не звернення стягнення предмету іпотеки; незаконністю результатів спірних електронних торгів внаслідок заліку забезпечених вимог за Банком в порядку ч.1 ст.49 Закону України "Про іпотеку", без урахування процедури визначеної приписами ст.61 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій були ухвалені відповідні судові рішення по суті спору. На стадії касаційного перегляду справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного у раніше ухвалених постановах КЦС ВС від 31.10.2018р. у справі №462/2138/15-ц, від 03.07.2019р. у справі №2-2170/11, від 12.02.2020р. у справі №2-479/11 та від 08.04.2020р. у справі №372/4353/13-ц.
За наслідками перегляду справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції, залишення без змін її резолютивної частини (про скасування рішення господарського суду та відмову у задоволенні позову), з огляду на наступне.
Великою Палатою Верховного Суду було звернуто увагу, що норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя (постанова ВП ВС від 23.01.2019 р. у справі №522/10127/14-ц) за певних умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку" (постанова ВП ВС від 23.01.2019р. у справі №522/10127/14-ц, постанова ВСУ від 28.09.2016р. у справі №165/810/13-ц).
При цьому, вирішуючи питання щодо конкуренції правових норм, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що приписи ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" (які підлягають застосуванню на думку позивача) є загальними відносно до норм ст. 49 Закону України "Про іпотеку", яку було вірно застосовано у спірних правовідносинах, і яка є спеціальною.
Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах КЦС ВС, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Між тим, Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків викладених у постанові КГС ВС від 04.06.2019р. у справі №908/2609/17, а також визнала не релевантною правову позицію викладену у постанові ВСУ від 26.11.2014р. у справі №6-174цс14 до правовідносин у цій справі (оскільки реалізація предмета іпотеки мала місце у 2019 році за іншого правового регулювання спірних відносин).
_03_03.png)
