Господарський суд Одеської області

03 вересня 2024, 16:52

На виконання ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 (в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022) Господарський суд Одеської області повідомляє Батарейну О.С., що рішенням від 19.08.2024 року по справі № 916/2077/24 було задоволено позов частково.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/2077/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до Батарейної Олександри Сергіївни про стягнення 61 842,44 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” (далі по тексту – АТ КБ „Приватбанк”) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Батарейної Олександри Сергіївни (далі по тексту – Батарейна О.С.) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 61 842,44 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 49 711,85 грн., заборгованості за процентами у розмірі 10 190,14 грн., заборгованості за комісією у розмірі 1 940,45 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за кредитним договором від 13.09.2018 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Ухвалою суду від 27.05.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Місцезнаходженням Батарейної О.С. згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є наступна адреса: 75500, Херсонська, місто Генічеськ, вул. Ковпака, буд. 23-А, кв.55. При цьому, відповідач також зареєстрований за цією адресою згідно Єдиного державного демографічного реєстру.

Поряд з цим, вся територія Генічеського району Херсонської області згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (із змінами) включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, датою початку тимчасової окупації є 24.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014р. якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відповідач був повідомлений про розгляд судом даної справи шляхом публікації на офіційному веб-сайті суду відповідних оголошень. При цьому, додатково ухвали суду були направлені на електронну пошту відповідача, повідомлену позивачем.

У відповідь на запит суду Міністерством соціальної політики України було повідомило, що інформація про Батарейну О.С. в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб відсутня.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення Батарейної О.С. про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

13.09.2018 Батарейною О.С. було підписано кваліфікованим електронним підписом заявку на отримання послуги “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький”, відповідно до якої вона просила АТ КБ „Приватбанк” надати кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку на наступних умовах: мета отримання кредиту - поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта; вид кредиту - овердрафтовий кредит; максимальний розмір ліміту – 75 000,00 грн., розмір відсоткової ставки - 30 %; розмір щомісячної комісії (в т.ч. в пільговий період) - 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць; пільговий період – 55 днів; термін користування кредитом - 12 місяців.

За змістом заявки на отримання послуги від 13.09.2018, підписанням цієї заявки Клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання послуги “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький”, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ “Приватбанк” у мережі інтернет, та які разом із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови), цією заявкою становлять кредитний договір між Банком та Клієнтом, примірник якого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у “Приват24” для бізнесу.

АТ КБ „Приватбанк” було додано до позовної заяви витяг з Умов в редакції від 01.09.2018, який містить пункти підрозділу 3.2.10. Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький”.

З виписки по рахунку Батарейної О.С. за період з 13.09.2018 до 02.05.2024 вбачається, що 01.07.2022 АТ КБ „Приватбанк” було віднесено грошові кошти у розмірі 49 711,85 грн. на прострочку відповідача.

При цьому, згідно інших виписок по рахунку Батарейної О.С. за період з 13.09.2019 до 02.05.2024, сума нарахованих відповідачу процентів за користування кредитними коштами на кінець звітного періоду становить 10 190,14 грн., фактичне нарахування процентів було розпочато АТ КБ „Приватбанк” з 26.05.2022.

Крім того, згідно наданої АТ КБ „Приватбанк” виписки за період з 13.09.2018 до 02.05.2024, заборгованість відповідача за комісією на кінець періоду складає 1940,45 грн. Вказана виписка фактично містить відомості про нарахування з 01.07.2022.

Відповідно до довідки АТ КБ „Приватбанк” №75142KIP0S742 від 15.04.2024 відповідачу були встановлені наступні кредитні ліміти на рахунку: 13.09.2018 – 10 000,00 грн., 14.11.2018 – 15 000,00 грн., 28.03.2019 – 10 000,00 грн., 20.06.2019 – 15 000,00 грн., 09.10.2021 – 20 000,00 грн., 22.01.2022 – 50 000,00 грн., 01.03.2022 – 49 711,85 грн.

15.01.2022 Батарейною О.С. було підписано кваліфікованим електронним підписом анкету-опитувальник. Вказана заява містить інформацію про контактні дані відповідача, адресу проживання, розмір доходу тощо.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 13.09.2018 між Батарейною О.С. та АТ КБ „Приватбанк” було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк зобов’язався видати відповідачу овердрафтовий кредит, максимальний розмір ліміту якого не має перевищувати 75 000,00 грн. АТ КБ „Приватбанк” було належним чином виконані прийняті на себе зобов’язання, що підтверджується випискою по банківському рахунку Батарейної О.С. за період з 13.09.2018 до 02.05.2024, згідно якої заборгованість за виданим Банком кредитом на кінець звітного періоду складає 49 711,85 грн., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 49 711,85 грн., яка підлягає стягненню на користь АТ КБ „Приватбанк”.

В свою чергу, у зв’язку з переданням АТ КБ „Приватбанк” у користування Батарейній О.С. грошових коштів на виконання умов кредитного договору від 13.09.2018, позивачем було заявлено до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 10 190,14 грн., заборгованість за комісією у розмірі 1 940,45 грн. При цьому, стверджуючи про наявність підстав для нарахування процентів та комісії, позивач посилається на Умови та Правила надання банківських послуг. При вирішенні питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених АТ КБ „ПриватБанк” позовних вимог у названій частині, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що сторони, уклавши кредитний договір, мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно “користуватися кредитом”, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за “користування кредитом”) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за “користування кредитом” поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Таким чином, АТ КБ „Приватбанк” може здійснювати нарахування відсотків та комісії лише протягом визначеного кредитним договором від 13.09.2018 строку кредитування, тобто протягом періоду правомірного користування відповідачем кредитними коштами. За змістом заяви на отримання кредиту від 13.09.2018 термін користування кредитом складає 12 місяців, а, отже, позивач у межах даної справи може вимагати стягнення процентів та відсотків, які були нараховані до 13.09.2019, тобто протягом визначеного у договорі строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19) дійшла висновку, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.07.2020р. по справі №910/8189/19 дійшов наступних висновків:

- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;

- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;

- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;

- враховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову.

При цьому, Верховним Судом у постанові від 17.07.2020 по справі №910/8189/19 було відхилено висновки АТ КБ "Приватбанк" про наявність у юридичної особи в силу свого правового статусу можливості усвідомлювати значення та наслідки своїх дій, а, отже, про відсутність підстав для застосування висновку по справі № 342/180/17-ц. Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення спору слід виходити з наданого Великою Палатою Верховного Суду тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору.

З огляду на вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що надані АТ КБ „Приватбанк” Умови та Правила надання послуги “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький” у зв’язку з відсутністю підпису на таких умовах Позичальника, тобто відповідача, не можуть вважатись частиною кредитного договору від 13.09.2018, а, отже, у господарського суду відсутні підстави вважати укладений між сторонами кредитний договір від 13.09.2018 пролонгованим на наступні роки, тобто строк дії договору сплинув 13.09.2019.

Проте, зі складеного АТ КБ „Приватбанк” розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 02.05.2022 у Батарейної О.С. була відсутня заборгованість за процентами, заявлені до стягнення проценти були нараховані Банком протягом періоду з 01.05.2022 до 10.02.2023. Крім того, станом на 24.02.2022 у відповідача була відсутня заборгованість за комісією, заявлена до стягнення комісія була нарахована протягом періоду з 01.03.2022 до 10.02.2023. Таким чином, як відсотки, так і комісія були нараховані поза межами строку кредитування, визначеного у кредитному договорі.

З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність підстав для врахування наданих Банком Умов та Правил надання послуги “Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця “Підприємницький”, укладення сторонами кредитного договору від 13.09.2018 на 12 місяців, тобто до 13.09.2019, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ КБ „Приватбанк” позовних вимог про стягнення процентів та комісії, у зв’язку з їх нарахуванням поза межами визначеного договором строку кредитування.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення з Батарейної Олександри Сергіївни на користь акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” заборгованості за кредитом у розмірі 49 711,85 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Батарейної Олександри Сергіївни 75500, Херсонська, місто Генічеськ, вул. Ковпака, буд. 23-А, кв.55; ідентифікаційний код 3173000223; дата народження – 15.11.1986 року/ на користь акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570/ заборгованість за кредитом у розмірі 49 711,85 грн. /сорок дев’ять тисяч сімсот одинадцять грн. 85 коп./, судовий збір у розмірі 1 947,24 грн. /одна тисяча дев’ятсот сорок сім грн. 24 коп./.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 серпня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна

До уваги Батарейної Олександри Сергіївни