Господарський суд Одеської області

07 серпня 2024, 16:34

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/481/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д’яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/481/24

За позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк”

До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД”, Фермерського господарства “Юкос і К”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1”, Колихаєва Ігоря Вікторовича

За участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна”

Про стягнення 3337086,76 грн.

Представники:

від позивача: Сандуляк С.А., за довіреністю

від відповідачів: Дудченко В.М., представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД”, ордер

Встановив: Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД”, Фермерського господарства “Юкос і К”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1”, Колихаєва Ігоря Вікторовича про солідарне стягнення заборгованості за Договором про операції з векселями №08/Д2-2-КБ/18 від 29.03.2018р. до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Д2-2-КБ/101 від 29.03.2018р. у загальній сумі 3337086,76 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2024р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/481/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна”. Підготовче засідання у справі призначено на "11" березня 2024 р. о 12:45. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 11.03.2024р. о 12:45.

11.03.2024 р. судове засідання не відбулось у зв’язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2024р. призначено судове засідання у справі №916/481/24 на "01" квітня 2024 р. о 11:40. Викликано учасників справи у засідання, призначене на 01.04.2024р. о 11:40.

01.04.2024р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення на 29.04.2024р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2024р. повідомлено відповідачів по справі №916/481/24: Товариство з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД”, Фермерське господарство “Юкос і К”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1”, Колихаєва Ігоря Вікторовича, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна” про судове засідання, яке відбудеться "29" квітня 2024 р. о 12:00.

29.04.2024р. до суду позивачем були надані пояснення та зазначено суду, що станом на поточний момент заборгованість, що заявлена у позовні заяві, не погашена, усі наявні докази з боку позивача надано суду.

29.04.2024р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд відкласти розгляд справи. Також, відповідачем було зазначено суду, що одним з відповідачів у справі є фізична особа Колихаєв Ігор Вікторович, який наразі перебуває у полоні.

29.04.2024р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на "20" травня 2024 р. о 11:40.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2024р. повідомлено учасників справи №916/481/24: Товариство з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД”, Фермерське господарство “Юкос і К”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1”, Колихаєва Ігоря Вікторовича, Товариство з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна” про судове засідання, яке відбудеться "20" травня 2024 р. о 11:40.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/481/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "17" червня 2024 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 17.06.2024р. о 12:00.

17.06.2024р. у судовому засіданні було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 05.08.2024 р. о 11:20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2024р. повідомлено Фермерське господарство “Юкос і К”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1”, Колихаєва Ігоря Вікторовича, Товариство з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна” про судове засідання, яке відбудеться (у зв’язку з перебуванням судді у відпустці з 26.06.2024р. по 26.07.2024р.) "05" серпня 2024 р. о 11:20.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” відзиву до суду надано не було, представник відповідача приймав участь у судових засіданнях та усно заперечував проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на відсутність у відповідача первісної документації задля сформування своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.

Фермерським господарством “Юкос і К” , Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім”, Колихаєвим Ігорем Вікторовичем відзиву на позовну заяву не надано, відповідачі свого права на захист не використали, хоча відповідачів було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на їх адресу ухвал суду.

Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п.п.4, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку “відсутній за вказаною адресою” вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.

У судові засідання представники відповідачів не з’явилися, про поважність причин відсутності суд не повідомили, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідачів не надходило.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалось судом на адресу відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідачів про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1”.

Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб- 1. Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Господарським судом за час розгляду справи, на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону №2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, повідомлено відповідачів про постановлення ухвал по справі №916/481/24, шляхом розміщення тексту ухвали на веб-порталі судової влади.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна” письмових пояснень щодо позову надано не було.

У судовому засіданні 05.08.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 06.08.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД”, суд встановив.

Позивачем, в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, 29.03.2018р. між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Продексім”, Фермерське господарство “Юкос і К”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Продексім ЛТД”, Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Горностаївський райагрохім”, Сільськогосподарський Багатофункціональний кооператив “Світанок” укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №01/Д2-2-КБ/101 (надалі – Генеральний договір).

22 квітня 2019 року Додатковою угодою №01/Д2-2-КБ/101/4 Генеральний договір було викладено в новій редакції.

За умовами Генерального договору із змінами та доповненнями за Додатковими угодами, а саме пункт 1.2 Генерального договору зазначає, що загальний ліміт становить 100000000, 00 грн. Останній день строку дії загального ліміту – 01.03.2023 року.

В межах загального ліміту Позичальники можуть здійснювати кредитні операції в межах сублімітів.

Відповідно до п. 2.1. Генерального договору, Кредитні операції, передбачені в пункті 1.3. Генерального договору, здійснюються на умовах, визначених Генеральним договором та Умовами на підставі укладеного між Кредитором та Позичальником відповідного Договору. Договором визначаються особливості здійснення Кредитної операції, зокрема, в частині Ліміту Кредитної операції, валюти, строків та умов Погашення заборгованості. Договір може містити інші положення та графік Погашення заборгованості.

Пункт 5.1. Генерального договору передбачає, що Позичальники зобов’язані здійснювати погашення заборгованості в порядку визначеному Генеральним договором та договорами, не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитної операції. Кожен з Позичальників зобов’язаний самостійно виконувати перед кредитором в повному обсязі зобов’язання, визначені для Позичальника.

Особливості операцій з векселями передбачені розділом 7 Загальних положень відповідно до додатку 2 Генерального договору.

В рамках Генерального договору між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю “Продексім, ЛТД” був укладений Договір про операції з векселями №08/Д2-2-КБ/18 від 29 березня 2018 року до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Д2-2-КБ/101 від 29.03.2018 року з додатковими угодами до нього (надалі – Договір про авалювання векселів).

Пунктом 1. Договору про авалювання векселів, передбачено, що Банк здійснює авалювання векселів, а Клієнт зобов’язаний сплатити комісії та відшкодувати витрати Банку, а також виконати інші зобов’язання за умовами та в строки, визначені Векселем, Договором та Генеральним договором. Відповідно до пункту 1.1 Договору про авалювання векселів, ліміт га операції з векселями 100000000, 00 грн. Останній день строку дії ліміту кредитної операції – 01 березня 2023 року.

Позивачем було зазначено суду, що Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” було вчинено аваль на простому векселі векселедаця Товариство з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” відповідно до реєстру векселів для авалювання від 21.04.2021 до Договору про авалювання векселів, а саме: простий вексель серії АА №0275436 від 21.04.2021 р. у сумі 3337086,76 грн., векселедержатель Приватне підприємство “Бізон-тех 2006”, код за ЄДРПОУ 34216986.

Позивачем вказує, що 11.04.2023 року до Акціонерного товариства “Райффайзен Банк”, як до аваліста, надійшла вимога № 484 від векселетримача за Векселем, Товариства з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна”. Підставою для звернення до аваліста Товариство з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна” зазначало не здійснення оплати Товариством з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” по векселю. Оригінал векселю надано Акціонерному товариству “Райффайзен банк”, дефектів форми не виявлено, строк платежу за ним настав.

Позивачем зазначалось, що 25 квітня 2023 року, Акціонерним товариством “Райффайзен Банк”, як авалістом, було здійснено оплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна” за пред’явленим векселем АА №0275436 від 21.04.2021 р. у сумі 3337086,76 грн.

09 січня 2024 року на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” був направлений лист-повідомлення від 09.01.2024 року за вих. №188/2/13 щодо оплати Акціонерним товариством “Райффайзен Банк”, як авалістом, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна” за пред’явленим векселем АА №0275436 від 21.04.2021 р. боргу у сумі 3337086,76 грн. з вимогою відшкодувати та перерахувати Банку 3337086,76 гривень, що фактично були сплачені Банком, як авалістом.

За поясненнями позивача, 10 січня 2024 року лист від 09.01.2024 року за вих. №188/2/13 було направлено на електронну адресу - office@prodexim.com.ua та 10 січня 2024 року лист від 09.01.2024 року за вих. №188/2/13 було направлено через клієнт-банк Товариству з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД”.

Пунктом 3 Договору про авалювання векселів встановлено, що до взаємовідносини Сторін за Договором про авалювання векселів поширюються положення Генерального договору.

Пунктом 2.3., Розділу 3, Додатку №1 до Генерального договору, встановлено, що внаслідок авалювання Векселів Банк приймає на себе відповідальність перед векселедержателем за виконання Клієнтом зобов’язань щодо оплати відповідного Векселя. Після оплати Векселя Банк набуває право регресної вимоги проти Клієнта, а також проти всіх осіб, зобов’язаних перед Банком як солідарні боржники за Векселем.

Відповідно до п. 3.3. Розділу 3 до Генерального договору, передбачено, Клієнт зобов'язаний негайно, але не пізніше двох Банківських днів з дня переказу Банком коштів Векселедержателю, відшкодувати завдані збитки та перерахувати Банку суми, що фактично були сплачені Банком, як авалістом за Векселем, а також здійснити на користь Банку інші платежі, передбачені статтею 49 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі від 07.06.1930р., та законодавства України.

За посиланням позивача, станом на день направлення зазначеної вимоги суми сплачені Банком, як авалістом за Векселями, Банку не відшкодовані, жодної відповіді на лист отримано не було.

Позивачем також було зазначено суду, що для забезпечення належного виконання кредитних зобов’язань за Генеральною угодою та всіх кредитних договорів, що укладені в його рамках, в тому числі зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” були укладені наступні договори поруки: з громадянином України Колихаєвим Ігорем Вікторовичем був укладений договір поруки №12/Д2-2-КБ/202 від 14.04.2021 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація” - договір поруки №12/Д2-2-КБ/203 від 14.04.2021 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1” - договір поруки №12/Д2-2-КБ/204 від 14.04.2021 року, з Фермерським господарством “Юкос і К” - договір поруки №12/Д2-2-КБ/205 від 14.04.2021 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім” - договір поруки №12/Д2-2-КБ/206 від 14.04.2021 року

Пункт 2.1 договору поруки зазначає, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов’язань та сплати заборгованості за Забезпеченими зобов’язаннями, а Поручитель – зобов’язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання Забезпечених зобов’язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов’язаннями.

Пункт 2.2 договору поруки зазначає, що поручитель зобов’язується здійснити виконання Забезпечених зобов’язань протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі – Вимога). Єдиною підставою для визначення Кредитором у вимозі розміру Забезпечених зобов’язань, що підлягають виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Кредитора для визначення грошових зобов’язань Позичальника перед Кредитором за Основним договором. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов’язань в розмірі, визначеному Кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов’язань.

Пункт 7.4 договору поруки зазначає, повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюється у письмовій формі способом, що дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення.

Позивач зазначав суду, що 10.01.2024 року на поштові адреси відповідачів були направлені вимоги про погашення заборгованості, які були оплачені Банком за векселем.

Також, 09.01.2024 року на поштову та електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” була направлена вимога про погашення боргу за вих. №188/2/13.

Крім того, 09.01.2024 року Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” та за допомогою системи “клієнт-банк” було направлено листа із повідомленням, що Банком було здійснено оплату за Векселями та з вимогою про відшкодування сплачених коштів.

Однак, станом на поточний момент вимоги залишені без задоволення. Враховуючи наявну заборгованість за векселем, позивач вимушений звернутись із даним позовом до суду для захисту свого права у судовому порядку.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД”, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 29.03.2018р. між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” у справі було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №01/Д2-2-КБ/101. 22 квітня 2019 року було укладено Додаткову угоду №01/Д2-2-КБ/101/4 до Генерального договору.

За матеріалами справи судом з’ясовано, що позивачем вчинено аваль на простому векселю векселедаця Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” відповідно до реєстру векселів для авалювання від 21.04.2021 до Договору про авалювання векселів, а саме: простий вексель серії АА №0275436 від 21.04.2021 р. у сумі 3337086,76грн., векселедержатель Приватне підприємство “Бізон-тех 2006”, код за ЄДРПОУ 34216986.

Як встановлено судом, 11.04.2023 року до позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна” надійшла вимога № 484, відповідно до якої було зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” не було здійснено оплату по векселю.

За матеріалами справи вбачається, що позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лімагрейн Україна” було здійснено оплату за пред’явленим векселем АА №0275436 від 21.04.2021 р. у сумі 3337086,76 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція від 25.04.2023р.

Також, 09 січня 2024 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” був направлений лист-повідомлення від 09.01.2024 року за вих. №188/2/13 щодо оплати за пред’явленим векселем АА №0275436 від 21.04.2021 р. боргу у сумі 3337086,76 грн. з вимогою відшкодувати та перерахувати позивачу відповідні грошові кошти. 10 січня 2024 року лист від 09.01.2024 року за вих. №188/2/13 було направлено на електронну адресу та через клієнт-банк Товариству з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД”.

Приписами статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов’язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

У Постанові Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України” у пункті 4.3. Здійснюючи платіж за векселем, банк, який його авалював, набуває прав, що випливають з векселя, проти особи, зобов’язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою особою за переказним векселем, а також відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” зобов’язання щодо відшкодування грошових коштів, сплачених позивачем, як авалістом за Векселем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідачів належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором про операції з векселями №08/Д2-2-КБ/18 від 29.03.2018р. до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Д2-2-КБ/101 від 29.03.2018р. у сумі 3337086,76 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Як з’ясовано судом, для забезпечення виконання зобов’язань за Генеральною угодою та всіх кредитних договорів, що укладені в його рамках, в тому числі зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” були укладені наступні договори поруки: з громадянином України Колихаєвим Ігорем Вікторовичем був укладений договір поруки №12/Д2-2-КБ/202 від 14.04.2021 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація” - договір поруки №12/Д2-2-КБ/203 від 14.04.2021 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1” - договір поруки №12/Д2-2-КБ/204 від 14.04.2021 року, з Фермерським господарством “Юкос і К” - договір поруки №12/Д2-2-КБ/205 від 14.04.2021 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім” - договір поруки №12/Д2-2-КБ/206 від 14.04.2021 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою. Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України, разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовної заяви з солідарним стягненням з відповідачів заборгованості за Договором про операції з векселями №08/Д2-2-КБ/18 від 29.03.2018р. до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Д2-2-КБ/101 від 29.03.2018р. у сумі 3337086,76 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, враховуючи висновки пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", викладені у абз.3 п.4.1 постанови від 21.02.2013 р. № 7 (із змінами) стосовно того, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, судовий збір у сумі 40045,04 грн., покладається на відповідачів в рівних частинах на кожного.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” – задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” , Фермерського господарства “Юкос і К”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1”, Колихаєва Ігоря Вікторовича на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” заборгованість за Договором про операції з векселями №08/Д2-2-КБ/18 від 29.03.2018р. до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/Д2-2-КБ/101 від 29.03.2018р. у загальній сумі 3337086 (три мільйони триста тридцять сім тисяч вісімдесят шість) грн. 76 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продексим, ЛТД” на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 6674 (шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 17 коп.

4.Стягнути з Фермерського господарства “Юкос і К” на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 6674 (шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 17 коп.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська продовольча корпорація” на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 6674 (шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 17 коп.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Продексім” на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 6674 (шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 17 коп.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1” на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 6674 (шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 18 коп.

8.Стягнути з Колихаєва Ігоря Вікторовича на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 6674 (шість тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 18 коп.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2024р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко

До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланаподове 1”