Господарський суд Одеської області

31 липня 2024, 10:06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/5628/23

За позовом: Шахівської сільської ради (85050, Донецька обл., Покровський р-н, с. Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд.14, код ЄДРПОУ – 04343197, електронна адреса: shahivska.va@dn.gov.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” (65069, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 90, код ЄДРПОУ – 41829696, електронна адреса: asl202@gmail.com)

про зобов’язання вчинити певні дії

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Кучеренко Г.В. – в порядку самопредставництва

Від відповідача: не з’явився

В засіданні брали участь:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач – Шахівська сільська рада, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі-ТОВ) “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” про зобов’язання ТОВ “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” передати Шахівській сільській раді за Договорами від 22.06.2021р. №111 та №112 залишок палива на загальну суму 553 891 грн 20 коп.

Ухвалою суду від 12.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5628/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2024р. Ухвалою суду від 06.02.2024р. відкладено підготовче засідання на 05.03.2024р.

Ухвалою суду від 05.03.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.04.2024р. Ухвалою суду від 02.04.2024р. відкладено судове засідання на 25.04.2024р. Ухвалою суду від 25.04.2024р. відкладено судове засідання на 16.05.2024р. Ухвалою суду від 16.05.2024р. відкладено судове засідання на 11.06.2024р. Ухвалою суду від 11.06.2024р. відкладено судове засідання на 08.07.2024р. Ухвалою суду від 08.07.2024р. призначено судове засідання на 18.07.2024р.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлений за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Також, ухвали суду у справі №916/5628/23 направлялись на електронну адресу asl202@gmail.com відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку із чим суд вважає, що про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставлення в електронному вигляді ухвал на електронну адресу asl202@gmail.com.

Крім того, суд здійснював розміщення ухвал суду у справі на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не находив.

Відповідно до частини дев’ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі “Kudla v. Poland” заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі “Vernillo v. France” заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі “Frydlender v. France” заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі “Wierciszewska v. Poland” заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі “Capuano v. Italy” заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким “Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання “розумного строку”, під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття “розумний строк” та “своєчасний розгляд” застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття “розумний строк” вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття “розумний строк”.

Враховуючи викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що за результатами проведеної публічної закупівлі (UA-2021-04-16-0237542-b) за кошти місцевого бюджету між Шахівською сільською радою та ТОВ “Крейн Енерджі”, як переможцем торгів, 22.06.2021р. було укладено Договори № 111 та №112 про закупівлю палива.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 Договору №111 та Додатку 1 до Договору — специфікації від 22.06.2021р., відповідач зобов'язаний передати у власність ради дизельне паливо у кількості 15 840 літрів на загальну суму 426 729 грн 60 коп.

Згідно п.п. 1.1,2.1 Договору №112 та Додатку 1 до Договору - специфікації від 22.06.2021р. відповідач зобов'язаний передати у власність ради - бензин А-92 у кількості 10 800 літрів на загальну суму 301 968 грн., та бензин А-95 у кількості 8 400 літрів на загальну суму 235 872 грн.

АЗС “ТЕРМІНАЛ", Донецька обл., м. Дружківка, вул. Леваневського. буд. 52;

АЗС “Фортуна”, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Залізнична, буд. 37;

АЗС “Фортуна”, Донецька обл.. м. Білозерське, вул. Маяковського буд. 17А.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договорів Шахівська сільська рада в повному обсязі виконала зобов'язання перед ТОВ “Крейн Енерджі” по оплаті палива у вказаній кількості шляхом перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 990 168 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1783 від 25.06.2021р., № 1782 від 25.06.2021р., № 1781 від 25.06.2021р., № 1779 від 25.06.2021р., та № 1780 від 25.06.2021р.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідачем передано Шахівській сільській раді скретч-картки/талони для отримання палива у наступному обсязі: дизельне паливо - 15 840 літрів, бензин А-95 – 8 400 літрів, бензин А-92 – 10 800 літрів.

Відповідно до умов Договорів (п.7.2) Постачальник зобов'язаний передати товар належної якості у власність Замовника разом з усіма необхідними документами.

Цим же пунктом Договорів передбачено обов'язок відповідача обслуговувати автомобільний транспорт Замовника цілодобово, без вихідних згідно заправної відомості або за пред’явленими талонами.

Шахівська сільська рада, в свою чергу, має право отримувати якісне паливо відповідно до умов Договорів.

Згідно з п. 4.1 Договорів з моменту передачі Товару Постачальник приймає на себе обов'язки по обслуговуванню Замовника на АЗС із зберіганням Товару Замовника в асортименті та кількості, згідно видаткової накладної протягом терміну дії Договорів.

Позивач зауважив, що разом з цим, починаючи з березня 2022 року та станом на даний час, відповідач відмовляється виконувати обов'язки за Договорами щодо передачі залишку палива на загальну суму 553 891 грн 20 коп.

При цьому, в обгрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (ст. 202 Господарського кодексу України).

Позивач вважає, що чинне законодавство не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Таким чином, не дивлячись на те, що строк дії Договорів про закупівлю №111 та 112 від 22.06.2021р., зокрема, щодо дії талонів/ карток встановлено терміном в 12 місяців,, на думку позивача, останнє не свідчить про припинення зобов'язання за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов'язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов'язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов'язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі.

Позивач вважає, що враховуючи викладене, в даному випадку, з метою ефективного захисту інтересів держави, належним способом захисту буде зобов'язання відповідача передати Шахівській сільській раді залишек палива на загальну суму 553 891 грн 20 коп.

Позивачем також зазначено, що 22 березня 2023 року за фактом відмови у виконанні ТОВ “Крейн Енержі” зобов'язань за Договорами Печерською окружною прокуратурою м. Києва внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102060000075, за ч. 3 ст. 191 КК України.

Також, позивач зазначив, що як йому стало відомо, що 08.11.2022р. було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційна дія №1000701070010072591), внаслідок якої змінено найменування та місцезнаходження відповідача.

Так, на даний час, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, актуальне найменування відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22”, а адреса: 65069, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 90.

Також, позивач зазначає, що заходи досудового врегулювання спору вживались, а саме після встановлення нової адреси реєстрації місцезнаходження відповідача Шахівською сільською радою направлено відповідачу претензію за вих. №2294 від 20.09.2023р. Однак відповідно до довідки Укрпошти про причини повернення/доставлення лист було повернуто у зв’язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Позивач також звертає увагу, що фінансування за договором здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету, головним розпорядником яких в даному випадку є Шахівська сільська рада.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, серед іншого, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. За змістом ст. 26 Кодексу контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує досягнення економії бюджетних коштів. їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Враховуючи все викладене вище, позивач просить суд зобов'язати ТОВ “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” передати Шахівській сільській раді за Договорами №111 та №112 від 22.06.2021р. залишки палива на загальну суму 553 891 грн 20 коп.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, виходячи з пояснень представника позивача, суд встановив, що за результатами проведеної публічної закупівлі (UA-2021-04-16-0237542-b) за кошти місцевого бюджету між Шахівською сільською радою (Замовник) та ТОВ “Крейн Енерджі” (Постачальник), як переможцем торгів, 22.06.2021р. укладено Договір закупівлі № 111, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставити у власність Замовнику дизельне паливо, бензин ДК 021:2015:09130000-9, нафта і дистиляти Лот 1. Дизельне паливо (товар) у кількості та асортименті згідно зі специфікацією (додаток 1), що є невід’ємною частиною Договору, а Замовник зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору.

Крім того, 22.06.2021р. між Шахівською сільською радою (Замовник) та ТОВ “Крейн Енерджі” (Постачальник), як переможцем торгів, було укладено Договір закупівлі №112, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставити у власність Замовнику дизельне паливо, бензин ДК 021:2015:09130000-9, нафта і дистиляти Лот2. Бензин А-92, бензин А-95 (товар) у кількості та асортименті згідно зі специфікацією (додаток 1), що є невід’ємною частиною Договору, а Замовник зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору.

Судом також встановлено, що 08.11.2022р. було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційна дія №1000701070010072591), внаслідок якої змінено найменування та місцезнаходження відповідача.

Так, на даний час, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, актуальне найменування відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22”, а місцезнаходженням є : 65069 Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 90.

Таким чином, відповідачем у справі позивач правомірно визначив ТОВ “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22”.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, за Договорами закупівлі №111 та №112 від 22.06.2021р. у сторін виникли взаємні права та обов’язки щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, згідно п.2.1 Договору закупівлі №111 сума, визначена у Договорі включає всі витрати (у тому числі пов’язані зі зберіганням товару), збори та податки Постачальника і становить 426 729 грн 60 коп., в тому числі ПДВ- 71 121 грн 60 коп., за цінами відповідно до тендерної пропозиції та специфікації.

Також, відповідно до Додатку 1 до Договору закупівлі №111 — специфікації від 22.06.2021р., Постачальник зобов'язаний передати у власність Замовника дизельне паливо у кількості 15 840 літрів на загальну суму 426 729 грн 60 коп.

Згідно п.2.1 Договору закупівлі №112 сума, визначена у Договорі включає всі витрати (у тому числі пов’язані зі зберіганням товару), збори та податки Постачальника і становить 537 840 грн 00 коп., в тому числі ПДВ- 89 640 грн 00 коп., за цінами відповідно до тендерної пропозиції та специфікації.

Відповідно до Додатку 1 до Договору закупівлі №112 - специфікації від 22.06.2021р. Постачальник зобов'язаний передати у власність Замовника бензин А-92 у кількості 10 800 літрів на загальну суму 301 968 грн., бензин А-95 у кількості 8 400 літрів на загальну суму 235 872 грн.

Інші умови Договорів закупівлі №111 та №112 від 22.06.2021р. є ідентичними.

Відповідно до довідки ТОВ “Крейн Енерджі” від 05.05.2021р. №53/07-С про наявність матеріально-технічної бази та обладнання, яке буде використано при постачанні товару, товар може бути реалізований через наступні автозаправні станції: АЗС “ТЕРМІНАЛ", Донецька обл., м. Дружківка, вул. Леваневського. буд. 52; АЗС “Фортуна”, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Залізнична, буд. 37; АЗС “Фортуна”, Донецька обл.. м. Білозерське, вул. Маяковського буд. 17А.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору закупівлі №111 від 22.06.2021р. Шахівська сільська рада перерахувала ТОВ “Крейн Енерджі” згідно платіжного доручення № 1779 від 25.06.2021р. 22 629 грн 60 коп., згідно платіжного доручення №1783 від 25.06.2021р. 404 100 грн, що загалом становить 426 729 грн 60 коп.

На виконання умов Договору закупівлі №112 від 22.06.2021р. Шахівська сільська рада перерахувала ТОВ “Крейн Енерджі” згідно платіжного доручення №1780 від 25.06.2021р. 473 532 грн, згідно платіжного доручення №1781 від 25.06.2021р. 55 920 грн, згідно платіжного доручення №1782 від 25.06.2021р. 8 388 грн, що загалом становить 537 840 грн.

Враховуюче зазначене, судом встановлено, що Шахівська сільська рада в повному обсязі виконала свої зобов'язання перед Постачальником по оплаті палива, які виникли у неї виходячи з умов Договорів закупівлі №111 та №112 від 22.06.2021р.

Сторони за Договорами домовилися, що за погодженням сторін товар може відпускатись цілодобово по талонах (картках) або по заправній відомості, складеній у двох примірниках, в якій вказані номери автомобілів, кількість заправленого палива, прізвище водія (п.4.2 Договорів). При цьому, термін дії талонів (карток) 12 місяців, з правом продовження терміну за зверненням Замовника (п.4.4 Договорів).

Згідно акту приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) згідно Договору №111 від 23.06.2021р. ТОВ “Крейн Енерджі” передано Шахівській сільській раді талони для отримання палива у наступному обсязі: дизельне паливо - 15 840 літрів.

Згідно акту приймання-передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) згідно Договору №112 від 23.06.2021р. ТОВ “Крейн Енерджі” передано Шахівській сільській раді талони для отримання палива у наступному обсязі: бензин А-95 – 8 400 літрів, бензин А-92 – 10 800 літрів.

Відповідно з п. 4.1 Договорів з моменту передачі Товару Постачальник приймає на себе обов'язки по обслуговуванню Замовника на АЗС із зберіганням Товару Замовника в асортименті та кількості, згідно видаткової накладної протягом терміну дії договорів.

Як вже зазначалося судом вище, виходячи з п.4.4 Договорів термін дії талонів для отримання палива закінчився 23.06.2022р. Доказів вчинення Шахівською сільською радою дій, направлених на продовження терміну дії талонів матеріали справи не містять.

Отже, починаючи з 23.06.2022р. талони для отримання палива за Договорами закупівлі №111 та №112 є недійсними, у звязку із чим відсутня можливість отримання палива саме за предявленими талонами (картками).

Водночас, позивач не отримав товар (паливо) на суму 553 891 грн 20 коп.

Відповідно п.п. а, б п.7.2 Договорів відповідач зобов'язаний передати товар належної якості у власність Замовника разом з усіма необхідними документами; обслуговувати автомобільний транспорт Замовника цілодобово, без вихідних згідно заправної відомості або за пред’явленими талонами.

При цьому, відповідно до п.п.а) п.7.3 Договорів Замовник має право отримувати товар належної якості та у порядку відповідно до умов Договору.

Позатим, позивач зауважив, що починаючи з березня 2022р. відповідачем припинено отоварювання талонів на визначених постачальником АЗС. На підтвердження даної інформації позивачем надано копію доповідної записки, у якій, зокрема, зазначено що між Шахівською сільською радою та ТОВ “Крейн Енержі” велися переговори шляхом листування щодо повернення коштів за неотоварені талони.

Однак, суд відзначає, що матеріали справи не містять ані оригіналів, ані належним чином завірених копій зазначених в доповідній записці листів, тому відсутні підстави вважати, що сторонами термін дії Договорів міг бути продовжений шляхом узгодження у відповідних листах.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, які підтверджували б, що відповідачем було відмовлено у отоварюванні талонів на паливо протягом їх терміну дії та протягом терміну дії Договорів.

При цьому, суд зазначає, що дійсно, відповідно до ч. 2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Але, п. 11.1 Договорів встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021р. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в цьому договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

За умовами п.12.2 Договорів усі зміни до цього Договору у випадках, передбачених ст.41 закону України “Про публічні закупівлі” зі змінами, узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод між ними, які є невід’ємною частиною Договору.

Зміни та доповнення до цього Договору викладаються у письмовій формі та підписуються уповноваженими на це представниками сторін (п.12.3 Договорів).

Отже, термін дії Договорів №111 та №112 за домовленістю сторін закінчився 31.12.2021р. та міг бути продовжений шляхом укладання певних додаткових угод.

Але, матеріали справи доказів продовження сторонами терміну дії Договорів №111 та №112 не містять.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За ч.1 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про припинення зобов’язань сторін за Договорами №111 та №112 з 01.01.2022р. за домовленістю.

Водночас, позивач під час дії Договорів не отримав товар (паливо) на суму 553 891 грн 20 коп, у зв’язку з чим просить суд зобов’язати ТОВ “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” передати Шахівській сільській громаді залишки палива на суму 553 891 грн 20 коп,

Як унормовано приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Приписи статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 ГК України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору.

Припинення строку дії Договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним. Зазначене не ставиться у залежність від того, виконувала інша сторона дії, спрямовані на виконання умов Договору чи ні.

За таких обставин, Верховний Суд у постанові від 21.12 2020р. у справі №910/1144/19 дійшов висновку про те, що припинення строку дії Договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, у зв`язку з чим кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами у Договорі для його виконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Шахівської сільської ради та зобов’язання ТОВ “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” передати Шахівській сільській раді за Договорами від 22.06.2021р. №111 та №112 залишок палива на загальну суму 553 891 грн 20 коп.

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Шахівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” про передачу за Договорами закупівлі від 22.06.2021р. №111 та №112 залишку палива на загальну суму 553 891 грн 20 коп. – задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” (65069, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 90, код ЄДРПОУ – 41829696, електронна адреса: asl202@gmail.com) передати Шахівській сільській раді (85050, Донецька обл., Покровський р-н, с. Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд.14, код ЄДРПОУ – 04343197, електронна адреса: shahivska.va@dn.gov.ua) за Договорами закупівлі від 22.06.2021р. №111 та №112 залишoк палива на загальну суму 553 891 грн 20 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22” (65069, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 90, код ЄДРПОУ – 41829696, електронна адреса: asl202@gmail.com) на користь Шахівської сільської ради (85050, Донецька обл., Покровський р-н, с. Шахове, вул. Чернявського М.Ф., буд.14, код ЄДРПОУ – 04343197, електронна адреса: shahivska.va@dn.gov.ua) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 309 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29 липня 2024 р.

Суддя Рога Н.В.