До уваги! Великолепетиська селищна рада 74502, Херсонська область, Каховський район, смт Велика Лепетиха, вул. Соборна, буд. 2 Державне підприємство "Каховське лісове господарство" 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/5779/23

 

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу № 916/5779/23

за позовом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; код ЄДРПОУ 04851120)

в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (73003, м. Херсон, площа Свободи, 1; код ЄДРПОУ 00022645)

до відповідачів:

1) Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69; код ЄДРПОУ 39766281)

2) Фермерського господарства “ОРГАНІК ФРУТ” (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Промислова, будинок 52; код ЄДРПОУ 40009130)

3) Великолепетиської селищної ради (74502, Херсонська область, Каховський район, смт Велика Лепетиха, вул. Соборна, буд. 2; код ЄДРПОУ 04401530),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Каховське лісове господарство" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 66; код ЄДРПОУ 00993231)

про визнання недійсними наказів в частині, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки;

представники сторін:

від позивача – Біленко Т.Ю. (в режимі відеоконференції),

від відповідача-1 – не з’явився,

від відповідача-2 – не з’явився,

від відповідача-3 – не з’явився;

прокурор – Волкова Н.М.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Фермерського господарства “ОРГАНІК ФРУТ” та Великолепетиської селищної ради, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:

1) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.10.2019 № 3755-СГ "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині, що стосується визначення цією технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше – Великолепетиського) району Херсонської області;

2) визнати недійсним п.1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 34 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” в частині, що стосується передачі Великолепетиській селищній раді Великолепетиської територіальної громади Каховського району (раніше - Великолпетиського) у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше – Великолепетиського) району Херсонської області;

3) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше Великолепетиського) району Херсонської області, укладений 27.08.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) та Фермерським господарством “Органік Фрут” (код ЄДРПОУ 40009130), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38140750 від 08.09.2020;

3) скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковша М.В. (індексний номер рішення 54018786 від 11.09.2020) про державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства “Органік Фрут” (код ЄДРПОУ 40009130) на об’єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше Великолепетиського) району Херсонської області з одночасним припиненням права оренди Фермерського господарства “Органік Фрут” (код ЄДРПОУ 40009130) на об’єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (рашіне Великолепетиського) району Херсонської області, номер запису про речове право: 38140750, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 2069978865212, шляхом скасування державної реєстрації речового права;

4) скасувати рішення державного реєстратора Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілого М.О. (індексний номер рішення 57872734 від 27.04.2021) про державну реєстрацію права комунальної власності Великолепетиської селищної ради (код ЄДРПОУ 04401530 ) на об’єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше Великолепетиського) району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Великолепетиської селищної ради (код ЄДРПОУ 04401530) на об’єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше Великолепетиського) району Херсонської області, номер запису про речове право 41705640, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 2069978865212, шляхом скасування державної реєстрації речового права.

6) скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412.

В обґрунтування вимог прокурор посилається на виявлення за результатами опрацювання стану використання земель лісогосподарського призначення на території Каховського (раніше Великолепетиського) району Херсонської області порушення вимог законодавства, що допущені Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування Великолепетиського лісництва ДП "Каховське лісове господарство" вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 28,5768 га.

Ухвалою від 02.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5779/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2024, запропоновано відповідачу-1, відповідачу-2 та відповідачу-3 у п’ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзиви на позовну заяву.

15.01.2024 відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову, вважає вимоги прокурора необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначає, що ГУ Держгеокадастру в Херсонській області фактично вибуло (адміністративне правонаступництво) з договірних відносин за спірним договором оренди земельної ділянки, у зв’язку з чим, на переконання відповідача-1, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, пред’явлених до ГУ Держгеокадастру в Херсонській області. Крім того, посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач-1 зазначає про неприйнятність та неефективність такого способу захисту як визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням переважного права. Також звертає увагу, що скасування рішення державного реєстратора у даному випадку не призведе до відновлення прав позивача. Не погоджується з доводами прокурора щодо знаходження спірної земельної ділянки у межах земель лісогосподарського призначення, оскільки вважає, що надані прокурором докази достеменно не підтверджують даний факт.

17.01.2024 позивачем, в інтересах якого прокурор звернувся до суду з даним позовом, подано до суду додаткові пояснення у справі. Зі змісту пояснень вбачається, що позивач підтримує позовні вимоги Херсонської обласної прокуратури в повному обсязі. Додатково зазначає, що відповідно до статті 20 Земельного кодексу України (в редакції на момент проведення торгів) зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, в той час як листом від 05 липня 2022 № 12955/0/2-22 Секретаріат Кабінету міністрів України повідомив, що рішень про вилучення з постійного користування державного підприємства “Каховське лісове господарство” земельної ділянки з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 не приймалось. Відтак, позивач стверджує, що Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області порушено вимоги статей 20, 122, 149 Земельного кодексу України.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 відкладено підготовче судове засідання на 18.02.2024.

05.02.2024 прокурор подав до суду відповідь на відзив відповідача-1.

27.02.2024 від прокурора надійшла заява, в якій він просив залучити до участі у справі № 916/5779/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Державне підприємство "Каховське лісове господарство".

Ухвалою від 28.02.2024 заяву прокурора задоволено, залучено до участі у справі № 916/5779/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Державне підприємство "Каховське лісове господарство", якому запропоновано надати до суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням приписів ст. 168 Господарського процесуального кодексу України.

25.03.2024 до суду надійшла заява прокурора про зміну предмета позову.

Протокольною ухвалою від 25.03.2024 відкладено підготовче судове засідання на 10.04.2024.

26.03.2024 відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмета позову.

У відзиві відповідач-1 зазначає, що вимогу про визнання недійсними наказів подано прокурором від імені держави до неї самої, відповідні накази реалізовані та вичерпали свою дію фактом їх виконання, їх оспорювання не призведе до захисту інтересів держави. Також, на думку відповідача-1, задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не може призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача.

08.04.2024 прокурор звернувся до суду із заявою про долучення до матеріалів справи витягу з Державного земельного кадастру земельної ділянки з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, який міститься в реєстраційній справі.

Протокольною ухвалою від 10.04.2024 відкладено підготовче судове засідання на 24.04.2024.

22.04.2024 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача у зв’язку із поданням прокурором заяви про зміну предмета позову.

23.04.2024 прокурором подано до суду відповідь на відзив відповідача-1 від 26.03.2024.

Протокольною ухвалою від 24.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2024.

29.05.2024 оголошено перерву в засіданні до 03.07.2024.

У судовому засіданні 03.07.2024 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання явку своїх повноважних представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Третя особа, залучена ухвалою від 28.02.2024, правом на подання до суду пояснень в порядку ст. 168 ГПК України не скористалась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином.

03.07.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

 

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації у даній справі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України Херсонська обласна державна адміністрація є розпорядником земельних ділянок державної власності, що розташовані за межами населеного пункту.

Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальша передача у користування суб’єкту господарювання порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Як вказав прокурор, повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно переданої приватній особі в користування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок належністю їх до земель лісогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, Херсонська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак, як зауважив прокурор, заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито, у тому числі з об’єктивних причин.

Прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” 17.02.2022 до Херсонської облдержадміністрації скеровано запит №15/1-33 вих-22, де вказано про конкретні порушення законодавства під час передачі в оренду ФГ “Органік Фрут” земельної ділянки лісогосподарського призначення та звернуто увагу на необхідність вжиття обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель цієї категорії, заходів щодо визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки.

Як зазначив прокурор, відповіді на цей лист отримано не було.

Також, 01.07.2022 прокуратура знову спрямувала запит (лист № 15/1-56вих-22) до уповноваженого органу щодо вжитих заходів до усунення зазначених вище порушень.

Листом від 28.07.2022 № 01-01-66-26-735/0/22/328 Херсонська обласна військова адміністрація повідомила прокуратуру про те, що включення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення до складу земель сільськогосподарського призначення є порушенням вимог ст.ст.20,21,149 Земельного кодексу України. Також повідомила, що при підготовці лотів до земельних торгів у формі аукціону Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області не було враховано розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 26.08.2005 № 922 “Про передачу в постійне користування земель лісового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств” та норми законодавства. При цьому адміністрація не зазначила про будь-які вжиті заходи до усунення порушень.

Листом від 17.11.2023 № 15/1-3111-23 повідомлено Херсонську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення законодавства та запитано про вжиті або заплановані уповноваженим органом заходи щодо визнання недійсним договору оренди від 27.08.2020, укладеного між Головним управлянням Держгеокадастру у Херсонській області та ФГ “Органік Фрут”.

Листом Херсонської обласної військової адміністрації від 30.11.2023 за № 01-01-66-10503/0/23/26 обласну прокуратуру повідомлено, що функції контролю за укладенням цивільно-правових договорів, в тому числі і договорів оренди земельних ділянок на території Херсонської області покладено на Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, пославшись при цьому на відсутність повноважень адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Відтак, прокурор стверджує, що незважаючи на очевидність порушення інтересів держави Херсонською обласною військової адміністрацією (Херсонською обласною державною адміністрацією) будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду у розумний строк, вжито не було, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

На виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” Херсонська обласна прокуратура листом від 15.12.2023 № 15/1-3111-23 повідомила Херсонську обласну військову адміністрацію щодо звернення до Господарського суду Одеської області в її інтересах з даним позовом.

 

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т. 1, а.с. 42-44), 09.04.2020 за Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412. Підстава для реєстрації права власності - наказ виконувача обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.10.2019 № 3755- СГ.

Даним наказом затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема Великолепетиського району, до складу якого увійшла і земельна ділянка площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412.

27.08.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області проведено земельні торги у формі аукціону (протокол № 45/08/20) з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 (лот № 721) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Князе-Григорівської сільської ради Великолепетиського району (на цей час Каховського) району Херсонської області (Т. 1, а.с. 55-57).

За результатами земельних торгів переможцем визнано Фермерське господарство “Органік Фрут”.

27.08.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області як орендодавцем та ФГ “Органік Фрут” як орендарем укладено Договір оренди землі, згідно з яким орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 27.08.2020 № 45/08/20 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, що розташована за межами населених пунктів на території Князе-Григорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області (Т. 1, а.с. 47-54).

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 28,5768 га.

Договір укладено на строк 7 років (п. 8 договору).

08.09.2020 державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковшом М.В. зареєстровано право оренди земельної ділянки за ФГ “Органік Фрут” (номер запису 38140750).

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У відповідності з п. 5 Розділу VІІІ “Прикінцеві положення” ЛК України (в редакції станом на час проведення торгів) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За ст. 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

У відповідності зі ст. 48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Разом з тим, Херсонською обласною прокуратурою на адресу Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства направлено запит від 25.01.2022 № 15/1-14вих-22 щодо укладеного договору оренди землі між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та ФГ “Органік Фрут” та запитано підтверджуючу інформацію про перебування спірної земельної ділянки у межах земельних ділянок лісогосподарського призначення (Т. 1, а.с. 67-68).

Листом від 10.02.2022 № 01-04/16 Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило прокуратуру про скерування запиту від 25.01.2022 № 15/1-14вих-22 на адресу постійного лісокористувача – ДП “Каховське лісове господарство” (Т. 1, а.с. 81).

Листом в.о. директора ДП “Каховське лісове господарство” від 07.02.2022 № 01-10/119 повідомлено, що спеціалістами підприємства опрацьовано картографічні матеріали Великолепетиського лісництва ДП “Каховське лісове господарство” та відкриті дані кадастрової карти України на базі Держгеокадастру та виявлено повне або часткове вилучення земельних ділянок державного лісового фонду, зокрема земельної ділянки 6521282200:03:001:0412 площею 28,5768 га частково орієнтовно кварталу 22 виділу 1 - 0,8 га, виділу 2 - 0,8 га, виділу 5 - 0,5 га, виділу 10 - 0,5 га, кварталу 26 виділу 11 - 25,6 га, та повністю кварталу 26 виділу 2 - 1,2 га.

Також повідомлено, що на підставі розпорядження Херсонської обласної державної адміністрації від 26.08.2005 № 922 “Про передачу в постійне користування земель лісового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств”, рішення ІІ сесії ХХІV Князегригорівської сільської ради від 17.05.2002 “Про передачу в постійне користування земель лісового фонду” та розпорядження Великолепетиської районної державної адміністрації від 20.06.2002 № 247 “Про передачу в постійне користування земель лісового фонду Князегригорівської сільської ради” Великолепетиському лісництву ДП “Каховське лісове господарство” передані земельні ділянки загальною площею 325,2 га, в адміністративних межах Князегригорівської сільської ради під заліснення та внесено зміни в матеріали лісовпорядкування “Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП “Каховське лісове господарство” Великолепетиське лісництво 2007 року, квартал 24 загальною площею 113, 5 га, квартал 25 загальною площею 123,0 га та квартал 26 загальною площею 69,5 га. На підставі матеріалів лісовпорядкування “Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП “Каховське лісове господарство” Великолепетиське лісництво 2007 та 2018 року та п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України дані ділянки відносяться до земель державного лісового фонду. Згода на вилучення цих ділянок із земель лісового фонду та переведення (віднесення) їх до земель сільськогосподарського призначення не надавалась (Т. 1, а.с. 82-83).

Херсонською обласною прокуратурою на адресу Державного агентства лісових ресурсів України направлено запит від 01.07.2022 № 15/1-53вих-22 щодо надання копії картографічних матеріалів лісовпорядкування, на яких відображені межі кварталів 22, 25 та 26 Великолепетиського лісництва ДП “Каховське лісове господарство” (Т. 1, а.с. 63-65).

Цей запит Держлісагентством (лист від 05.07.2022 № 02-18/3050-22) направлено до ДП “Харківська державна лісовпорядна експедиція” для надання інформації, що запитується (Т. 1, а.с. 66).

Листом № 208 ДП “Харківська державна лісовпорядна експедиція” направила прокуратурі копію лісовпорядного планшету № 7, на якому відображено квартал 22 Великолепетиського лісництва ДП “Каховське ЛГ”.

Як зазначає прокурор, з метою отримання картографічних матеріалів із зображенням спірної земельної ділянки до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО “Укрдержліспроект” прокуратурою направлено запит (№ 15/1-3111-23 від 15.09.2023) щодо надання фрагменту зображення Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 22, 26 Великолепетиського лісництва ДП “Каховське ЛГ” та межами земельної ділянки з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 для прийняття рішення щодо взаємного розміщення земельних ділянок (Т. 1, а.с. 69-70).

Листом від 21.09.2023 № 04-919 ВО “Укрдержліспроект” надало фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів №№ 22,26 Великолепетиського лісництва ДП “Каховське ЛГ” за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та межами спірної земельної ділянки (Т. 1, а.с. 116-117).

Зазначені картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення.

Враховуючи зазначене, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.10.20 № 3755-СГ включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та розпорядження якими на час їх передачі в оренду для нелісогосподарських потреб мала здійснювати виключно Херсонська обласна державна адміністрація.

Пунктом 1 наказу ГУ Держгеокадастру від 11.12.2020 № 34 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” Великолепетиській селищній раді Великолепетиської територіальної громади Каховського району у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3424,7398 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок та місце їх розташування.

До цього переліку увійшла і ділянка площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Слід зазначити, що частиною 5 ст. 116 ЗК України (в редакції на час передачі спірної ділянки в оренду) було визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Також на час виникнення спірних правовідносин згідно із вимогами ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснювалося Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування Рішення зазначених органів приймалося на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової ділянки (крім поділу та об’єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводилася органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймали рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою цієї статті передбачалося, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебували у державній чи комунальній власності, здійснювалося за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статей 57, 59 ЛК України (станом на 20.10.2020) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов’язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої на час виникнення спірних відносин земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, могли вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим кодексом.

Частинами другою та дев’ятою статті 149 ЗК України було визначено, що вилучення земельних ділянок, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.

Оскільки спірна ділянка та права на неї знаходиться на землях лісогосподарського призначення є об’єктом земельних правовідносин, то суб’єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 № 183/1617/16).

Згідно із пунктом 5 статті 27 ЛК України Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Згідно із пунктом 4 статті 31 ЛК України обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Вказане свідчить, що вилучена ГУ Держгеокадастру з державного лісового фонду спірна земельна ділянка на момент її передачі в оренду ФГ “Органік Фрут” та на цей час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні ДП “Каховське ЛГ” та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі в оренду для нелісогосподарських потреб мала здійснювати виключно Херсонська обласна державна адміністрація.

Вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП “Каховське ЛГ”, і передання її в постійне користування для нелісогосподарських потреб належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Разом з цим, згідно з листом Кабінету Міністрів України від 05.07.2022 № 12955/0/2- 22 на запит обласної прокуратури щодо згоди КМУ на вилучення із постійного користування ДП “Каховське лісове господарство” земельних ділянок, у тому числі ділянок, які накладаються (перетинаються) на земельну ділянку 6521282200:03:001:0412, повідомлено, що таких рішень Кабінетом Міністрів не приймалось.

У свою чергу ФГ “Органік Фрут” не могло отримати цю ділянку у постійне користування для лісогосподарських або нелісогосподарських потреб, оскільки не є суб’єктом такого права, ні отримати в оренду ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без попередньої зміни її цільового призначення.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади – Кабінету Міністрів України, означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у користування земельної ділянки.

Таким чином, Головним управління Держгеокадастру у Херсонській області в односторонньому порядку, поза межами компетенції, поза волею належного власника незаконно вилучено спірну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 із земель лісогосподарського призначення та постійного землекористування ДП “Каховське ЛГ”.

Вказане свідчить про те, що внаслідок передачі в оренду ФГ “Органік Фрут” всупереч вимогам земельного законодавства України фактично незаконно вилучено та змінено цільове призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Таким чином, розпорядником спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та розташована за межами населеного пункту в силу приписів ч. 5 ст. 122 ЗК України є Херсонська обласна державна адміністрація.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об’єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У спорах стосовно земельних ділянок у складі земель з особливим правовим статусом (зокрема, лісів), які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирно володіти відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. “а” ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц.

Питання використання земель лісогосподарського призначення як нерухомого майна є питанням публічності правового режиму таких земель, які відповідно до положень статті 13 Конституції України є об’єктом права власності Українського народу. Норми Конституції України є нормами прямої дії, тому стаття 13 є підставою виникнення права власності Українського народу як титульного володільця.

Разом із тим перебування земельної ділянки на законних підставах у володінні особи обумовлює обов’язковість використання цієї ділянки за цільовим призначенням. Таке володіння землею визнається законним, оскільки воно має певну правову основу (титул).

Відтак використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є незаконним, а отже, не може визнаватися титульним володінням.

Отже, якщо законом не передбачена можливість набуття особою у приватну власність (користування) земель певної категорії, то це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку певної категорії, зокрема лісогосподарського призначення.

Згідно із вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин, згідно положень ч. 3 ст. 215 ЦК України, може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи те, що Головним управлінням Держгеокадастру поза межами компетенції та поза волею належного власника - держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонської обласної державної адміністрації) незаконно вилучено спірну ділянку із земель лісогосподарського призначення та постійного землекористування ДП “Каховське ЛГ”, яку в подальшому після проведення земельних торгів передано за договором в оренду відповідачу-2, як землю сільськогосподарського призначення, договір оренди земельної ділянки площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, укладений 27.08.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та ФГ "Органік Фрут” підлягає визнанню недійсним, у зв’язку з чим позов у відповідній частині підлягає задоволенню.

 

Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковшом М.В. 11.09.2020 прийнято рішення № 54017601 з відкриттям розділу про реєстрацію права оренди ФГ “Органік Фрут” земельної ділянки площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 договору оренди земельної ділянки площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, укладений 27.08.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та ФГ "Органік Фрут”, а також 08.09.2020 за реєстраційним номером 38898643 вчинено запис про реєстрацію речового права (права оренди).

В подальшому на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру від 11.12.2020 № 34 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” державним реєстратором Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілим М.О. 27.04.2021 прийнято рішення № 57872734 з відкриттям розділу про реєстрацію права комунальної власності Великолепетиської селищної ради на земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, а також 22.04.2021 за реєстраційним номером № 41705806 вчинено запис про реєстрацію права власності.

Статтею 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі - Закон) передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 1 ст. 26 вищевказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Ураховуючи вказані обставини, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковша М.В. (індексний номер рішення 54018786 від 11.09.2020) про державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства “Органік Фрут” на земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, та про скасування рішення державного реєстратора Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілого М.О. (індексний номер рішення 57872734 від 27.04.2021) про державну реєстрацію права комунальної власності Великолепетиської селищної ради на земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, підлягають задоволенню.

 

Щодо вимог про одночасне припинення права оренди Фермерського господарства “Органік Фрут” та права комунальної власності Великолепетиської селищної ради на спірну земельну ділянку суд зазначає позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються автоматично на підставі приписів Закону (ч. 3 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).

 

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними спірних наказів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом раніше по тексту рішення, наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.10.2020 № 3755-СГ включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та розпорядження якими на час їх передачі в оренду для нелісогосподарських потреб мала здійснювати виключно Херсонська обласна державна адміністрація.

Також, пунктом 1 наказу ГУ Держгеокадастру від 11.12.2020 № 34 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” Великолепетиській селищній раді Великолепетиської територіальної громади Каховського району у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3424,7398 га згідно із переліком, у якому зазначені кадастрові номери ділянок та місце їх розташування.

До цього переліку увійшла і ділянка площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Слід зазначити, що накази Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області прийнято з порушенням вимог ст.ст. 21, 152, ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, ст.ст.16, 21, 393 ЦК України.

При цьому відповідно до ст. ст. 21, 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються окрім цивільного законодавства, зокрема й приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів держави (суспільних інтересів).

Зазначені норми права повністю кореспондуються із вимогами ст. ст. 16, 21 та 393 ЦК Україні щодо способу захисту порушених прав - визнання недійсними та скасування судом рішень органів державної влади, які у незаконний спосіб порушують права та інтереси власника землі.

Акт уповноваженого органу може мати юрисдикційний зміст та може бути підставою для набуття у власність чи користування фізичними та юридичними особами земельних ділянок державної власності. У такому разі акт уповноваженого органу влади набуває нової правової якості, оскільки фактично стає актом зі здійснення правомочності власника земельної ділянки у частині розпорядження нею. При реалізації рішення уповноваженого органу у випадку недосягнення мети, з якою воно видається, ненормативний акт зазвичай не вичерпує свою дію фактами його застосування, а діє впродовж тривалого часу, а тому не має одноразового застосування.

Як з’ясовано судом, спірні накази Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (від 24.10.2019 № 3755-СГ, від 11.12.2020 № 34) стали підставою для незаконного формування, надання в оренду та передачі у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, що відбулося внаслідок протиправного вилучення з державної власності та постійного користування ДП “Каховське ЛГ” земель державного лісового фонду як наслідок, протиправної державної реєстрації прав комунальної власності на таку землю зі зміною відповідно її цільового призначення, та, набуття відповідачем-2 права оренди на цю ділянку.

У той же час, нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта. У зв’язку із цим виникає необхідність відновити status quo antе становища, яке існувало до видання цього акта в усіх правовідносинах. З огляду на це, вимоги прокурора про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника (подібну позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі № 922/443/20).

Рішення суб’єктів владних повноважень щодо розпорядження землями державної та комунальної форми власності мають одночасно публічний та приватно-правовий характер.

З одного боку вказані акти є формою вираження владно-розпорядчої діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо раціонального використання, справедливого розподілу природних ресурсів, забезпечення економічних, екологічних та соціальних інтересів суспільства, тощо.

В той же час, рішення суб’єкта владних повноважень є підставою для набуття, зміни та припинення прав на землю, відчуження певних речових прав держави, що свідчить про виникнення цивільно-правових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.

У такому випадку законне рішення суб’єкта владних повноважень виступає вираженням волі власника на розпорядження землею та є підставою для вибуття земель державної власності у власність чи користування інших учасників цивільних правовідносин, а чинність такого рішення виступає гарантом сталості вказаних правовідносин.

Водночас, прийняття незаконного рішення про передачу земель в комунальну власність із земель державної власності (наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 34) позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. При цьому таке рішення, в силу положень ст. 19 Конституції України, не може виражати волю власника.

У даному випадку суб’єкт владних повноважень, який мав би виступати представником держави та реалізовувати відповідне цивільне право в межах компетенції, визначеної законом, виступає порушником речових прав держави (Українського народу) на землю, як дійсного власника.

В силу положень ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до положень ст. ст. 167, 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, а територіальні громади – через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції (ст.ст. 169, 172 ЦК України, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

За ст. 84 ЗК України до земель державної власності належать усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 ЗК України.

Правомочність розпорядження – це закріплена нормами права можливість власника визначити долю належної йому речі, у тому числі шляхом відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам. Засобом вираження волі на розпорядження конкретною земельною ділянкою державної або комунальної власності є рішення суб’єкта владних повноважень, визначеного законом.

При цьому як ст. 19 Конституції України, так і положення ст. ст. 170, 172 ЦК України містять застереження, за яким вказані суб’єкти зобов’язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України для того, щоб їх рішення (волевиявлення) відповідало внутрішній волі власника – Українського народу.

Незаконне рішення суб’єкта владних повноважень в першу чергу порушує права дійсного власника такого майна, оскільки не відповідає його волі, свавільно позбавляє власника його речових прав та засновує цивільне правовідношення на недобросовісності, що безумовно є хибою (пороком) будь-якого правочину, вчиненого на виконання такого рішення. Застосувати до нього закон, розрахований на добросовісний правочин, означало б не лише не виконати закон, а й допустити його порушення, допустити глум над ним, та проігнорувати права дійсного власника.

Серед способів захисту цивільних прав власника земель як ЦК України (ст. 21), так і ЗК України (ст. 155) визначає можливість оскарження у судовому порядку правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскарження в судовому порядку правовстановлюючого рішення суб’єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою (юридичним фактом) виникнення (у власника) та припинення (у Українського народу) цивільних прав – є належним способом захисту порушеного права.

Нескасований (не визнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта, а тому оскарження рішення суб’єкта владних повноважень за умови його невідповідності закону спрямоване на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення.

Неоскарження прийнятого всупереч вимог закону рішення уповноваженого органу щодо розпорядження земельними ділянками державної власності матиме своїм наслідком залишення в силі незаконного рішення, що суперечитиме волі та інтересам суспільства, а також може призвести до його повторного виконання. Таке рішення, до моменту втрати ним чинності на підставі рішення суду, може виступати формальною підставою для реєстрації речових прав чи укладення нових правочинів.

Відповідний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, у п. 83 якої вказано, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення направлене не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у спорах щодо захисту прав на землю визнання незаконними та скасування (визнання недійсними) рішень суб’єктів владних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками є ефективним способом захисту. Більше того, такий спосіб захисту прямо передбачений цивільним та земельним законодавством, є ефективним з огляду на правову природу таких рішень, що поєднують у собі публічно-правові та приватно-правові елементи, а також на правові наслідки їх реалізації, які не завжди вичерпуються фактом укладення правочину чи відповідної реєстрації речового права. З виданням незаконного рішення щодо протиправного відчуження з власності Українського народу земельної ділянки, права дійсного власника на таку ділянку не припиняються та можуть бути захищені у судовому порядку.

Суд зазначає, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за встановлених обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.10.2019 № 3755-СГ "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині, що стосується визначення цією технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, та про визнання недійсним п.1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 34 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” в частині, що стосується передачі Великолепетиській селищній раді Великолепетиської територіальної громади Каховського району (раніше - Великолепетиського) у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, підлягають задоволенню.

 

Щодо вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про Державний земельний кадастр” державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України “Про Державний земельний кадастр”).

Основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принцип об’єктивності, достовірності та повноти внесених відомостей.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п. п. 49-54 цього Порядку.

Частиною 1 ст. 15 Закону України “Про Державний земельний кадастр” передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об’єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та ін.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про Державний земельний кадастр”, відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об’єкти Державного земельного кадастру є обов’язковим.

Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 Закону України “Про Державний земельний кадастр”).

Більше того, державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є зокрема невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (ч. ч. 5, 6 ст. 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр”).

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII “Прикінцеві положення” ЛК України, якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Так, в матеріалах справи міститься інформація Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 10.02.2022 за № 01-04/16) та лист в.о.директора ДП “Каховське лісове господарство” від 07.02.2022 № 01-10/119 згідно з яким встановлено, що спеціалістами підприємства опрацьовано картографічні матеріали Великолепетиського лісництва ДП “Каховське лісове господарство” та відкриті дані кадастрової карти України на базі Держгеокадастру та виявлено повне або часткове вилучення земельних ділянок державного лісового фонду, зокрема земельної ділянки 6521282200:03:001:0412 площею 28,5768 га частково орієнтовно кварталу 22 виділу 1 - 0,8 га, виділу 2 - 0,8 га, виділу 5 - 0,5 га, виділу 10 - 0,5 га, кварталу 26 виділу 11 - 25,6 га, та повністю кварталу 26 виділу 2 - 1,2 га. Також в матеріалах справи міститься лист № 208 ДП “Харківська державна лісовпорядна експедиція”, до якого долучено копію лісовпорядного планшету № 7, на якому відображено квартал 22 Великолепетиського лісництва ДП “Каховське ЛГ”. Крім того, ВО “Укрдержліспроект” (лист від 21.09.2023 № 04-919) надано фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів №№ 22,26 Великолепетиського лісництва ДП “Каховське ЛГ” за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та межами спірної земельної, що підтверджують взаємне накладення спірної земельної ділянки із землями лісогосподарського призначення. Вказані документи підтверджують факт знаходження у складі земельної ділянки з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 земель лісогосподарського призначення.

Зважаючи на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області незаконно здійснено розпорядження земельною ділянкою лісового фонду з числа земель державної власності, тому і державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 як земельна ділянка сільськогосподарського призначення, є такою що суперечить законодавству.

Одночасно прокурор звернув увагу на те, що окрім вищенаведених порушень, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 в Державний земельний кадастр всупереч вимогам ст. ст. 18-20 Земельного кодексу України та фактичного виду використання земельної ділянки внесено відомості про вид використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, однак така відноситься до земель державної власності та перебуває у користуванні ДП “Каховське ЛГ”, як землі лісогосподарського призначення.

За таких обставин та положень законодавства ДП “Каховське ЛМГ” являється законним користувачем земель лісогосподарського призначення, власником яких є Херсонська обласна державна адміністрація, та земельної ділянки, що входить до складу земельної ділянки площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 та передана в оренду ФГ “Органік Фрут” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини (ч. ч. 4, 5 ст.20 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі, якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України).

За наведених обставин, незаконне формування земельної ділянки з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського призначення на земельній ділянці державної власності лісогосподарського призначення, без вилучення земельної ділянки у постійного користувача, зміни цільового призначення земельної ділянки та подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі порушує принципи об’єктивності, достовірності, повноти відомостей.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтею 24 Законом України “Про Державний земельний кадастр” встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).

З огляду на викладене, підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.

У зв’язку з наведеним, за встановлених судом конкретних обставин цієї справи, враховуючи, що державна реєстрація речових прав Фермерського господарства “Органік Фрут” та Великолепетиської селищної ради вже скасована судом у межах цієї справи, що має наслідком автоматичне припинення відповідних речових прав на спірну земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі № 916/1749/22.

Враховуючи, що частина земельної ділянки, що входить до складу земельної ділянки площею 28,5768 га відноситься до земель лісогосподарського призначення, то скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі призведе до фактичного відновлення становища, яке існувало до порушення, оскільки відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об’єктивними та достовірними.

За таких обставин, вимога прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412 підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 53, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (73003, м. Херсон, площа Свободи, 1; код ЄДРПОУ 00022645) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69; код ЄДРПОУ 39766281), Фермерського господарства “ОРГАНІК ФРУТ” (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Промислова, будинок 52; код ЄДРПОУ 40009130), Великолепетиської селищної ради (74502, Херсонська область, Каховський район, смт Велика Лепетиха, вул. Соборна, буд. 2; код ЄДРПОУ 04401530), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Державного підприємства "Каховське лісове господарство" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 66; код ЄДРПОУ 00993231) про визнання недійсними наказів в частині, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації земельної ділянки – задовольнити частково.

2. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.10.2019 № 3755-СГ "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності" в частині, що стосується визначення цією технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше – Великолепетиського) району Херсонської області.

3. Визнати недійсним п.1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 34 “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” в частині, що стосується передачі Великолепетиській селищній раді Великолепетиської територіальної громади Каховського району (раніше - Великолепетиського) у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше – Великолепетиського) району Херсонської області.

4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше Великолепетиського) району Херсонської області, укладений 27.08.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) та Фермерським господарством “Органік Фрут” (код ЄДРПОУ 40009130), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38140750 від 08.09.2020.

5. Скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Ковша М.В. (індексний номер рішення 54018786 від 11.09.2020) про державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства “Органік Фрут” (код ЄДРПОУ 40009130) на об’єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше Великолепетиського) району Херсонської області.

6. Скасувати рішення державного реєстратора Великолепетиської селищної ради Херсонської області Погорілого М.О. (індексний номер рішення 57872734 від 27.04.2021) про державну реєстрацію права комунальної власності Великолепетиської селищної ради (код ЄДРПОУ 04401530 ) на об’єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412, яка розташована на території Каховського (раніше Великолепетиського) району Херсонської області.

7. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 28,5768 га з кадастровим номером 6521282200:03:001:0412.

8. У задоволенні решти вимог - відмовити.

9. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69; код ЄДРПОУ 39766281) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; код ЄДРПОУ 04851120) 4 477,86 грн витрат зі сплати судового збору.

10. Стягнути з Фермерського господарства “ОРГАНІК ФРУТ” (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Промислова, будинок 52; код ЄДРПОУ 40009130) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; код ЄДРПОУ 04851120) 4 477,86 грн витрат зі сплати судового збору.

11. Стягнути з Великолепетиської селищної ради (74502, Херсонська область, Каховський район, смт Велика Лепетиха, вул. Соборна, буд. 2; код ЄДРПОУ 04401530) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; код ЄДРПОУ 04851120) 4 477,86 грн витрат зі сплати судового збору.

12. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 03 липня 2024 р.

У зв’язку з перебоями електропостачання повний текст рішення складено та підписано 16 липня 2024 р.

 

 

Суддя                                                                                      Р.В. Волков