До уваги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Авто»

Господарський суд Одеської області повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю “Юг-Авто” про ухвалення рішення по справі № 916/686/24 шляхом розміщення тексту:

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання  Лещенко Л.С.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного  позовного провадження 

справу  № 916/686/24

за позовом: Фермерського господарства “ХАРВЕСТ-ЮГ”

 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Авто”

про стягнення  118         698, 54 грн.

за участю представників:

від позивача: Колесник Ю.В. /ордер серія ВТ №1045383 від 20.02.2024/;

від відповідача: не з’явився.

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство “ХАРВЕСТ-ЮГ”  звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Авто” попередньої оплати в сумі 110 027,80 грн.,  з 27.01.2023  інфляційних 5134,78 грн., 3%-річних 3535,96 грн., всього: 118 698,54 грн., а також судових  витрат, які складаються із судового збору у розмірі 3028 грн., доказів відправлення позову з додатками відповідачу: 100,00 грн. та орієнтовного розміру гонорару адвоката 13000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що відповідачем  не було поставлено попередньо оплачений позивачем товар, в строк передбачений п. 2.2 Договору купівлі-продажу № 67135 від 12.01.2022, тобто до 26.01.2023 та не повідомлено відповідача згідно п. 3.2 Договору про готовність отримання товару  на складі відповідача. 

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024  позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено  розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом   учасників справи у судове засідання та судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 03.04.2024 о 12:20.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2024 задоволено клопотання Фермерського господарства “ХАРВЕСТ-ЮГ”   про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх.№8503/24 від 29.02.2024  у справі №916/686/24.

У судовому засіданні 03.04.2024, за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом постановлено протокольну ухвалу, якою судове засідання відкладено на  24.04.2024 о 11:30,            із викликом учасників справи у судове засідання, яке судом постановлено провести у режимі           поза межами приміщення суду за участю представника          позивача адвоката Колесник Ю.В.          

23.04. 2024 за вх.№16537/24 господарським судом одержано заяву позивача про збільшення позовних вимог та залучення доказів.

У судовому засіданні 24.04.2024, за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом постановлено протокольну ухвалу, якою залишено без розгляду заяву позивача за вх.№16537/24 від 23.04.2023 в частині збільшення позовних вимог, оскільки заяву подано з пропуском встановленого вимогами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України та задоволено заяву  позивача в частині долучення доказів до матеріалів справи. Також протокольною ухвалою у судовому засіданні оголошено перерву  до 15.05.2024 о 12:40, із викликом учасників справи у судове засідання, яке судом постановлено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача адвоката Колесника Ю.В.            

15.05.2024 судове засідання не відбулось, через тимчасову непрацездатність судді Смелянець Г.Є.  та ухвалою суду від 20.05.2024 призначено судове засідання на 10.06.2024 о 15:00, із викликом учасників справи.

У судовому засіданні 10.06.2024, за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, судом   на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач у судові  засідання не з’явився, про причини свого нез’явлення суд не повідомив, та відзив  на позов  до суду не надав.

При цьому, ухвали суду,    які  було направлено відповідачу на адресу зазначену у позові та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, повернуто до суду органами поштового зв’язку, із зазначенням причин повернення “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Відповідно до п. 5,6  ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Додатково відповідача про розгляд справи  № 916/686/24 судом повідомлено шляхом розміщення відповідних  оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, виходячи з того, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації учасниками справи своїх  прав на судовий захист,  в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України та за відсутністю відповідача у  судовому засіданні.  

Обставини справи встановлені судом.

12.01.2022  Фермерським  господарством  “ХАРВЕСТ-ЮГ” (Покупець) підписано договір купівлі-продажу №67135, згідно з яким Товариство  з обмеженою відповідальністю "Юг-Авто" (Продавець) зобов'язується передати у власність Покупця транспортний засіб (автомобіль) далі Товар: Touareg Elegance 3.0 V6 TDI № кузова: рік випуску: 2022 колір, сірий металік Jndiumgrau, вартістю 2        200        556 грн.

У п. 2.1. договору сторони прийшли до угоди, що на дату складання Договору ціна Товару становить 2 200 5 56,00 грн., у т.ч. ПДВ 366 759,33, вартість товару без ПДВ складає 1 833        796, 67.

Згідно з п. 2.2. договору Покупець зобов'язується повністю оплатити Товар за ціною, встановленою в п.2.1 цього Договору, протягом 2-х робочих днів з моменту виставлення рахунку-фактури на Товар, Термін поставки автомобіля 260 робочих днів від дня укладення цього договору. Термін поставки автомобіля Покупцю не пізніше 3-х робочих днів з моменту поставки дистриб'ютором Товару на склад Продавця.

Відповідно до п. 2.3. договору за згодою Продавця сума, що зазначена в п. 2.1. Договору, може бути сплачена двома частинами згідно до виставлених Покупцю двох окремих рахунків-фактур Продавця.  В цьому випадку оплата здійснюється в наступному порядку:

 Перша частина 5,00 % ціни Товару, шо складає 110 027,80, у т.ч. ПДВ - 366 759,33,   сплачується Покупцем самостійно протягом 3-х робочих днів від дня підписання Договору; На підтвердження зобов’язання, а також з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, сума, зазначена в п.2.3.1 цього договору, яка сплачується Покупцем в рахунок майбутніх платежів, є завдатком. Відповідно вимог п.1  ст. 571 Цивільного кодексу України, у випадку порушення зобов'язання з вини Покупця сума, вказана у пункті 2.3.1 цього Договору, Покупцю не повертається і залишається у Продавця (п. 2.3.1. договору).

Друга частина суми 95,00 % ціни Товару, що складає 2 090 528,20 грн. у т.ч. ПДВ, сплачується за рахунок власних коштів протягом 2-х робочих днів з моменту поставки дистриб’ютором Товару на склад Продавця (п. 2.3.2. договору).

Згідно з умовами п. 3.1., п. 3.2. договору Продавець передає у власність Покупцеві транспортний засіб за умови повної оплати Товару за ціною, зазначеною в п.2.1 цього Договору, за адресою: 75024, Херсонська обл., Білозерський район, с. Чорнобаївка Миколаївське шосе, 7км„ автосалон продавця, не пізніше 260-х робочих днів з моменту поставки дистриб'ютором Товару на склад Продавця. Повідомлення про готовність Товару до передачі здійснюється Продавцем, як правило, в усній формі телефонним повідомленням за контактним номером телефону Покупця, Сторони прийшли до згоди, що таке повідомлення є належним і достатнім.

Відповідно до п. 6.1. договору Продавець зобов’язаний, зокрема передати Покупцеві його Товар, належне до нього та документи, що стосуються Товару, у термін та на умовах, визначених цим Договором.

Також 12.01.2022 відповідач надав позивачу комерційну пропозицію до договору № 67135 та виставив  позивачу  рахунок на оплату № 40 від 12.01.2022 по договору № 000067135 від 12.01.2022 за Товар: Touareg Elegance 3.0 V6 TDI на суму 110027,80 грн., але вищевказаний договір не підписав. 

Позивач 14.01.2022  сплатив в повному обсязі виставлений відповідачем рахунок на оплату № 40 від 12.01.2022 у сумі 110027,80 грн., про що свідчить  виписка з банку ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК” по особовому рахунку позивача.

У претензії від 10.01.2024 позивач заявив відповідачу вимогу про повернення 110        027, 80 грн. сплачених за договором купівлі-продажу №67135 від 12.01.2022 та рахунком №40 від 14.01.2022 в 30-ти денний термін.

Висновки суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на виконання умов договору купівлі-продажу №67135 від 12.01.2022 та на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №40 від 12.01.2022, позивач  оплатив відповідачу 110        027,80 грн., що є першою частиною оплати товару, який відповідач зобов’язався поставити відповідачу протягом 260 робочих  днів від дня укладання  цього договору,  тобто до 26.01.2023. 

При цьому, умовами договору купівлі-продажу №67135 від 12.01.2022 передбачено, що вказана суми 110        027. 80 грн., яка сплачується позивачем,   є завдатком. 

За змістом частини 1 статті 546 ЦК України        виконання        зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за        договором        платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його        виконання        (частина 1 статті 570 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 571 ЦК кодексу України у разі припинення зобов`язання до початку його        виконання        або внаслідок неможливості його        виконання завдаток        підлягає поверненню.

Отже, ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення  якого його видано, одночасно є способом платежу, та способом забезпечення виконання зобов’язання.  При цьому, як спосіб платежу завдаток фактично є сумою попередньої оплати товару. 

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом та жодним чином не спростовано відповідачем під час розгляду даної справи, відповідач не поставив відповідачу товар, у строк встановлений умовами договору купівлі-продажу №67135 від 12.01.2022, а також залишив без задоволення претензію позивача  від 10.01.2024 з вимогою повернення попередньо оплачених коштів за непоставлений відповідачем товар.

Щодо відсутності підпису відповідача на договорі купівлі-продажу №67135 від 12.01.2022, господарський суд виходить з наступного. 

        Згідно із частинами першою та другою        статті 202 ЦК України        правочином є дія особи, спрямована на        набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін        взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено        статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України        встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта        статті 207 ЦК України.               

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом  волевиявлення до вчинення правочину,  відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.  

В даному випадку у матеріалах справи наявні докази фактичного частково виконання цього договору ТОВ “Юг-Авто”, а саме передання позивачу комерційної пропозиції від 12.01.2022 та виставлення рахунку №40 від 12.01.2022 на оплату обумовленої договором купівлі-продажу №67135 від 12.01.2022 суми завдатку, свідчать про наявність волевиявлення ТОВ “Юг-Авто”  до вчинення  відповідного договору.

Поряд з цим,  вищезазначені докази, а також докази оплати цього рахунку позивачем свідчать, що договір   купівлі-продажу №67135 від 12.01.2022 фактично був укладений між його сторонами, з огляду також на правовий висновок, викладений у постанові  ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17 про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. 

Відповідно до        ст.625 ЦК України        боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Зокрема Верховний Суд вказав, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У даному випадку позивач нарахував матеріальні втрати на попередню оплату, яка є грошовою сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх платежів, зокрема, за товар, який має бути поставлений чи за роботи, які мають бути виконані.

Зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Також, господарським судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3% річних становить  3535,96  грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку  обставинам  справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір втрат від інфляції  становить 5134,78  грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку  обставинам  справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Фермерського господарства “ХАРВЕСТ-ЮГ”, а отже, і їх задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України          судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі        11        000 грн., господарський суд виходить з наступного.

У п.1 ч.3        ст.123 ГПК України        встановлено, що до витрат, пов`язаних        з розглядом        справи,        належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-6        ст. 126 ГПК України        витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч. 5        ст. 129 ГПК України        встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу позивачем надано до суду:

- ордер серія ВТ №1045383 від 20.02.2024;

- договір №4-24 про надання правничої допомоги від 20.02.2024, який укладений між Фермерським господарством “ХАРВЕСТ-ЮТ” (Клієнт) та  адвокатом Колесник Ю.В.,  та згідно з яким, Адвокат зобов’язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов’язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат  бере на себе зобов’язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього договору здійснити представництво (представляти) Клієнта щодо захисту його прав та інтересів під час невиконання зобов’язання ТОВ “Юг-Авто”, по договору купівлі-продажу №67135 від 12.01.2022 та по рахунку №40 від 14.01.2022.

У п. 3. Договору зазначено, що за надання Адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана у п. 1 Договору, Клієнт зобов’язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах визначених в Додатку до цього договору.

У додатку №1 від 20.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №4-24  сторони погодили виплату гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в договорі, яка складається з: написання позову та подання його до суду  5000 грн.; написання відповіді на відзив по справі 3000 грн. (у випадку необхідності); написання інших процесуальних документів (заяв, клопотань тощо) від 1000 до 3000 грн. (у випадку необхідності); підготовка та участь в 1-му судовому засіданні 2500 грн. (загальна сума участі в судових засіданнях визначається в залежності від кількості судових засідань).

Відповідно до п. 4 додатку до договору оплата гонорару здійснюється Клієнтом передоплатою. Витрати, а відшкодування фактичних витрат протягом 2-х днів з моменту виникнення витрат.

- детальний опис робіт (надання послуг) від 24.04.2024 виконаних адвокатом, необхідних для надання професійної правничої допомоги ФГ “Харвест-Юг” по договору №4-24 від 20.02.2024, а саме: 20.02.2024-22.02.2024 - ознайомлення з документами, правова оцінка обставин справи, консультування і правовий аналіз документів, пошук доказів, написання позовної заяви та подання її до господарського суду Одеської області – 5        000 грн.; 03.04.2024 - участь в судовому засіданні господарського суду Одеської області по справі № 916/686/24 – 2500 грн.; 22.04.2024-23.04.2024 - складення та подання заяви про збільшення позовних вимог та залучення доказів У справі №916/686/24 – 1000 грн.; 24.04.2024 -  участь в судовому засіданні господарського суду Одеської області  по справі № 916/686/24 – 2500 грн.

- Акт №1 про прийняття-передачі від 24.04.2024, який підписаний між Фермерським господарством “ХАРВЕСТ-ЮТ” (Клієнт) та  адвокатом Колесник Ю.В.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Аналогічні за своїм змістом правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду  від 12.01.2023 у справі №908/270/21.

Також, господарським судом враховано правовий висновок, викладений  у постанові  Верховного Суду від 07.11.2019 у справі   № 905/1795/18 та у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, згідно з яким суд  не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з правовим  висновком, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, такі послуги, як написання та подання заяви про збільшення позовних вимог та залучення документів по витратам про стягнення правової допомоги вартістю 1000  грн., визнаються судом обґрунтованими у розмірі 500 грн., оскільки у судовому засіданні 24.04.2024 протокольною ухвалою суд залишив без розгляду клопотання позивача за вх.№16537/24 в частині збільшення позовних вимог.

Щодо послуг із написання позову та подання його до суду вартістю 5000 грн., а також  участі у двох судових засіданнях загальною вартістю 5000 грн., то відповідні витрати визнаються судом обґрунтованими.

З огляду на вищевикладене та        оцінивши подані докази, врахувавши характер правовідносин, що склалися між учасниками справи, складність цієї справи,        обсяг наданих адвокатом послуг, обсяг матеріалів справи, врахувавши принципи співмірності та розумності судових витрат, господарський суд дійшов висновку,        що обґрунтованим та пропорційним до предмету спору є понесені ФГ “ХАРВЕСТ-ЮГ” судові витрати на правничу допомогу, які  мають бути відшкодовані ТОВ “Юг-Авто”  у розмірі 10 500 грн. 

Також, на підставі п.4 ч. 3 ст. 123 ГПК України  на відповідача покладаються судові витрати позивача,   пов’язані  з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 180 грн., виходячи з того, що здійснення таких витрат позивачем  підтверджується наявними у справі  фіскальними чеками на суму загальну суму 180 грн. (90+90 грн.), накладними Укрпошти №7303406089744, №7300300416801 та описами вкладення у конверт,  які свідчать про направлення відповідачу копії позовної заяви із доданими до неї додатками, а також заяви про збільшення позовних вимог та залучення доказів у справі.

Керуючись ст. ст.           129, 232,           233,           236-238,           240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Фермерського господарства “ХАРВЕСТ-ЮГ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Авто”  про стягнення  118     698, 54 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Авто” (75024, Херсонська обл., Білозерський р-н, село Чорнобаївка, Миколаївське шосе, 7-й км ЄДРПОУ 35120389)  на користь Фермерського господарства “ХАРВЕСТ-ЮГ” (73039, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 200-річчя Херсона, буд. 36, корпус 3 кв.5 ЄДРПОУ 42432330) попередню оплату в сумі  110 027,80 грн.,  інфляційні  у розмірі 5134,78 грн., 3% річних у розмірі 3535,96 грн., всього: 118 698,54 (сто вісімнадцять тисяч шістсот дев’яносто вісім)  грн. 80 коп., а також судові  витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім)  грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 (десять тисяч п’ятсот) грн. та  витрат пов’язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду  у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку           ст.241 Господарського процесуального кодексу України           і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення   складено   17 червня 2024 р.

Суддя                                                                                       Г.Є. Смелянець