Господарський суд Одеської області

12 червня 2024, 14:35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

__________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 923/38/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача – Мороз А.І.;

від відповідача-1 - Орленко В.Г.;

від відповідача-2 - Орленко В.Г.;

від відповідача-3 - не з’явився;

від третьої особи - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №923/38/22

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імпульс" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Текстильників, буд. 10; код ЄДРПОУ 33930012);

до відповідача-1: Херсонської міської ради Херсонської області (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 26347681);

відповідача-2: Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 37; код ЄДРПОУ 44279728);

відповідача-3: Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Матвєєва Анатолія Андрійовича (73000, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 37);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Лігіновича Олександра Олександровича (Херсонська обл., Білозерський район, с. Кізомис, вул. Набережна, буд. 10, РНОКПП 3010822452);

про визнання незаконним та скасування рішення, а також наказу на приватизацію, скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імпульс" (надалі – ОСББ "Імпульс") звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Херсонської міської ради (відповідач-1), Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (відповідач-2), Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Матвєєва Анатолія Андрійовича (відповідач-3), в якій просило суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41210793 від 22.05.2018 державного реєстратора Матвєєва Анатолія Андрійовича Херсонської міської ради Херсонської області та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності територіальної громади м. Херсон, в особі Херсонської міської ради, на нежилі приміщення загальною площею 38,4кв.м., адреса: Херсонська область, м. Херсон, просп.Текстильників,буд.10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1558067265101) шляхом його виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- визнати незаконним та скасувати пунктів 3 та 42 додатку до рішення Херсонської міської ради від 05.11.2021 № 538 "Про затвердження Переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації";

- визнати недійсним та скасувати наказ Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради від 30.12.2021 №227 "Про прийняття рішення про викуп нежилих приміщень, загальною площею 38,4кв.м. розташованих за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні приміщення, на думку позивача, є допоміжними приміщеннями та відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є спільною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, тому рішення відповідачів щодо таких приміщень є незаконними.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імпульс" залишено без руху.

21.01.2022 до суду від ОСББ "Імпульс" надійшло клопотання (вх.№ ХСОО № 134/22), в якому позивач просить суд здійснити заміну відповідача державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Матвєєва Анатолія Андрійовича на Херсонську міську раду, яка є у даній справі відповідачем-1, а також до зазначеного клопотання позивачем було додано докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 25.01.2022 відкрито провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 02.03.2022.

31.01.2022 до суду за вх.№ 194/22 надійшла заява ОСББ "Імпульс" про збільшення позовних вимог, за якою, додатково до трьох вказаних позовних вимог, що містить позовна заява, ОСББ "Імпульс" просило суд задовольнити ще дві позовні вимоги (як похідні до вимоги позовної заяви про визнання недійсним та скасування наказу відповідача-2).

31.01.2022 до суду за вх.№ 195/22 надійшла заява ОСББ "Імпульс" про залучення до участі у справі співвідповідача - Лігвіновіч О.О, а також заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.02.2022 було відмовлено ОСББ "Імпульс" в задоволенні клопотання про залучення Лігиновича О.О. до участі у даній справі в якості співвідповідача (вх.№ 195/22 від 31.01.2022), а також залучено Лігіновича О.О. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2.

Також 01.02.2022 Господарським судом Херсонської області було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалу про відмову ОСББ "Імпульс" у прийнятті до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх№194/22 від 31.01.2022).

04.02.2022 до суду від Херсонської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 729/23).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, з подальшим продовженням строку дії воєнного стану в Україні до моменту розгляду даної справи.

Відповідно до акту приймання-передачі судових справ Господарський суд Херсонської області передав, а Господарський суд Одеської області прийняв евакуйовану до міста Одеси справу № 923/38/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 14.06.2023 до розгляду справи 923/38/22 визначено суддю Невінгловську Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 відкрито провадження у справі 923/38/22 за правилами загального позовного провадженням із призначенням підготовчого засідання на 03.08.2023

17.07.2023 до суду від Херсонської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.08.2023 суд встановив строки на подачу відповіді на відзив до 16.08.2023, для заперечень до 30.08.2023 та ухвалою у протокольній формі відклав підготовче засідання на 11.09.2023 о 15:00.

Однак позивач направив до суду клопотання (вх. № 31185/23 від 11.09.2023) про продовження строку для подання відповіді на відзив, участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 11.09.2023 судом, за результатом задоволення клопотання позивача в частині відкладення підготовчого засідання, було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.10.2023 о 14:30.

25.09.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 09.10.2023 суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи 06.11.2023.

У судовому засіданні 06.11.2023, суд, ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи № 923/38/22 на 27.11.2023.

У судовому засіданні 27.11.2023, суд, ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи № 923/38/22 на 14.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2023 розгляд справи № 923/38/22 призначено на "22" січня 2024р.

Судове засідання 22.01.2024, не відбулось у зв`язку оголошенням повітряної тривоги у м. Одеса та Одеській області, про що секретарем судового засідання було складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 розгляд справи № 923/38/22 призначено на "01" лютого 2024 р.

У судовому засіданні 01.02.2024, суд, ухвалою у протокольній формі закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22.02.2024 о 16:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2024 розгляд справи № 923/38/22 повідомлено про перерву у розгляді справи №923/38/22 до "18" березня 2024 р.

Судове засідання 18.03.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, про що секретарем судового засідання було створено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2023 розгляд справи №923/38/22 призначено на "08" квітня 2024 р.

01.04.2024 на електронну адресу суду від Херсонської міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 08.04.2024, суд, за результатом задоволення клопотання позивача, ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 13.05.2024 о 15:00.

Судове засідання 13.05.2024, не відбулось у зв`язку оголошенням повітряної тривоги у м. Одеса та Одеській області, про що секретарем судового засідання було створено відповідну довідку.

У судовому засіданні 27.05.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та відкладено складення повного рішення на строк визначений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імпульс".

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається те, що рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 21.03.2006 року №156 його визначено балансоутримувачем жилого будинку №10 по просп. Текстильників ОСББ “Імпульс”. Наказом №15 від 01.03.2006 року будинок передано на обслуговування ОСББ.

Позивач вказує, що приміщення позначені в технічному плані багатоквартирного житлового будинку №10 по проспекту Текстильників, м. Херсон, за №24 площею 40,8 м. кв. та №7 пощею 41,0 кв.м. (надалі разом за текстом скорочено - спірні приміщення) використовується ОСББ з моменту його створення як допоміжні.

У вересні 2021 року ОСББ стало відомо про те, що певні приміщення будинку, у тому числі коридори загального користування, включені до проекту рішення Херсонської міської ради “Про затвердження Переліку об’єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації”, а саме пунктами 3 і 46 додатку до проекту рішення. Оскільки вільних нежилих приміщень будинок не має, голова правління ОСББ звернулась на ім’я голови постійної комісії з питань комунальної власності та охорони навколишнього середовища міської ради із проханням виключити нежилі приміщення по просп. Текстильників, 10, загальною площею 38,4 кв.м. (пункт 3 додатку до проекту рішення); - нежилі приміщення та 1/2 приміщень загального користування №4,7,5,6,8 просп. Текстильників, 10, загальною площею 41,10 кв.м. та 17,8 кв.м. (пункт 46 додатку до проекту рішення) із відповідного проекту переліку.

Позивач зазначає про те, що в якості правових підстав для включення об’єктів до проекту переліку у відповіді Відповідача від 03.11.2021 року наведено: копія свідоцтва про право власності на нежилі приміщення від 06.09.2004 року (загальна площа 41,1 кв.м. та 14 частина приміщень №4,7,5,6,8 загальною площею 17,8 кв.м.) реєстрація на зворотній сторінці свідоцтва Херсонського бюро технічної інвентаризації на 50,0 кв.м. за реєстровим №2195 від 06.10.2004 року; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.05.2018 року (нежилі приміщення, загальна площа - 38,4 кв.м.) підставою для виникнення прав власності в якому наведено лист регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 23.11.2017 року №05-04-03797; копія листа регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 23.11.2017 року №05-04-03797 в якому повідомлено, що нежилі приміщення загальною площею 38,4 кв.м. та приміщення загального користування площею 18,6 кв.м. не увійшли до статутних капіталів господарських товариств при приватизації та відсутні на балансі в регіональному відділенні; копія витягу з Реєстру об’єктів комунальної власності м. Херсона станом на 26.04.2018 року.

У відповідності до копії довідки про належність споруд домоволодіння №10 по просп. Текстильників зареєстрованих в реєстрі №2195 нежилі приміщення 50,0 кв.м. (41,1+8,9) згідно свідоцтва від 06.09.2004 року обліковувалися як салон-перукарня, на які набуто право власності 16.10.2008 року Громовою Тетяною Валеріївною, а у наступному 29.10.2008 року Коваленко Олександром Володимировичем згідно договору купівлі-продажу від 27.10.2008 року в якому наведено, що салон-перукарня зареєстровано Херсонським державним бюро технічної інвентаризації за р-№2195.

У наступному, 29.11.2021 року Позивачеві стало відомо про прийняття 05.11.2021 року Херсонської міською радою рішення №538, пунктами 3 та 42 додатку до якого вирішено включити спірні нежилі приміщення до об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизацію шляхом продажу з аукціону.

З метою додаткового дослідження статусу спірних приміщень Позивачем було замовлено їх експертизу та отримано висновок експерта №54/21, відповідно до якого: приміщення позначені в технічному плані БТІ за №24 (копія на стор. 27 висновку експерта) площею 40,8 м2 (позначено на плані жовтим кольором) та №7 площею 41,0 м2 (позначено на плані зеленим кольором), що розташовуються на цокольному поверсі (напівпідвал) багатоквартирного житлового будинку №10 по просп. Текстильників у м. Херсоні згідно Цивільного кодексу України, Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, ДБН В.2.2-15:2019 “Житлові будинки. Основні положення”, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, враховуючи висновки, викладених у постановах Верховного Суду України від 08.04.2020р. у справі № 915/1096/18, від 18.07.2018р. у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018р. у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019р. у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019р. у справі №914/843/17 відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. На системі опалення в приміщеннях №7 та №24 наявні вузли, які складаються з крану для перекриття стояка та крану для спуску води на випадок виникнення та усунення аварійних ситуацій в квартирах з 1-го та 9-тий поверх житлового будинку (фото №4, №8, №9, №13, №14, №15 на стор. 18-19, 21-22 висновку експерта). Вказані приміщення призначені для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку та побутового обслуговування його мешканців, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням.

В ході проведення експертного дослідження встановлено, що кімната, яка відповідає №7, що знаходиться на цокольному поверсі, позначена зеленим кольором, значиться як “Піонерська кімната” згідно Креслення арк. №10 (об’єкт 2856) арх. №85391 - План І поверху магазина та цокольного поверху (рис.1), (Додаток №4 на стор.№32-33 дослідження експерта). Кімната, що знаходиться на цокольному поверсі, яка відповідає №24 позначена жовтим кольором, значиться як “Піонерська кімната” згідно Креслення арк. №11 (об’єкт 2856) арх. №85391 - План І поверху магазина та цокольного поверху (рис.2), (Додаток №4 на стор. №34 дослідження експерта).

Крім того позивач вказує про те, що 11 січня 2022 року невідома особа заявила про те, що вона за результатами приватизації є власником приміщення, яке займається Позивачем та висловила вимогу про його звільнення. У зв’язку із наведеним зверненням Позивачеві стало відомо про видачу Департаментом розвитку об’єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради наказу від 30.12.2021 року №227 “Про прийняття рішення про викуп нежилих приміщень, загальною площею 38,4 кв.м. розташованих за адресою м. Херсон, проспект Текстильників, 10”, яким вирішено вважати таким, що не відбувся електронний аукціон з продажу нежилих приміщень, загальною площею 38,4 кв.м. розташованих за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, оголошений на 30.12.2021 року, у зв’язку з реєстрацією заяви для участі в аукціоні від одного заявника. Вирішено приватизувати об’єкт приватизації шляхом викупу заявником, що єдиний подав заяву на участь в електронному аукціоні за запропоновану ним ціною 167 485,2 грн (надалі скорочено за текстом - оскаржуваний наказ). У відповідності до відомостей ресурсу Рrоzоrrо спірний об’єкт виставлено на продаж як “окреме нерухоме майно, об'єкт розташований в цокольному поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку. Вхід в приміщення через місця загального користування з іншим власником суміжного приміщення. Потребує капітального ремонту, без комунікацій”. У відомостях щодо адреси місцезнаходження майна наведено: “Адреса місцезнаходження активу: Україна, Херсон, 73003, Херсонська, просп. Текстильників, 10,ДК 021:2015: 04233000-0 - Адміністративні приміщення в житлових будинках”.

На думку Позивача, спірні приміщення є допоміжними, розташованими у структурі багатоквартирного житлового будинку, а відтак не підлягають обліку в складі комунальної власності територіальної громади міста Херсона в особі Херсонської міської ради як самостійний об'єкт цивільно-правових відносин, у тому числі як окреме нерухоме майно, без комунікацій і як адміністративні приміщення.

Позивач стверджує, що приміщення “піонерської кімнати” або, наприклад, “цивільної оборони”, відносяться до допоміжних приміщень будинку (спільного користування), оскільки призначені для обслуговування будинку та підвищення життєвого комфорту його мешканців. Серед іншого визначальним є те, що спірні приміщення не мають окремого входу, тобто не є ізольованими приміщеннями в багатоквартирному будинку, а відтак не можуть бути самостійним об'єктом нерухомого майна, у зв’язку із чим віднесення їх Херсонською міською радою до об'єктів комунальної власності з подальшим включенням до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, суперечить вищенаведеним актам законодавства та порушують його права.

Крім того позивач звертає увагу на те, що надані Відповідачем-1 документи не містять ані конкретної літери приміщень, ані поверху їх розташування у багатоповерховому будинку. Висновки Позивача про прийняття оскаржуваних рішення і наказу відносно приміщень, які використовуються ОСББ як допоміжні, базуються на тому, що інших вільних приміщень будинок в своєму складі, не має. Зареєстровані в реєстрі Херсонського бюро технічної інвентаризації за №2195 нежилі приміщення 50,0 кв.м. згідно свідоцтва від 06.09.2004 року, яким обґрунтовується право на приміщення включені до переліку за №42 оскаржуваним рішенням Відповідача-1, обліковувалися як салон-перукарня на які набуто право власності 16.10.2008 року Громовою Тетяною Валерїївною, а в наступному 29.10.2008 року Коваленко Олександром Володимировичем згідно договору купівлі-продажу від 27.10.2008 року в якому наведено, що салон-перукарня зареєстрований Херсонським державним бюро технічної інвентаризації за р-№2195. Отже, свідоцтво від 06.09.2004 року на приміщення загальною площею 41,1 кв.м. та /г частини приміщень №4,7,5,6,8 , зареєстроване за №2195 і наведене Відповідачем- 1 в доказ прав на приміщення за №42 у переліку оскаржуваного рішення, видано на приміщення, які вже знаходяться у приватній власності фізичної особи, що, безумовно, виключає можливість підтвердження цим свідоцтвом прав на інші об’єкти нерухомого майна.

Також позивач вважає, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права власності з порушенням пункту 44 Порядку № 1127 на підставі документів, які не підтверджували факт перебування спірного нерухомого майна у комунальній власності; з моменту підписання акту приймання-передачі будинку на баланс ОСББ, Херсонська міська рада втратила будь-яке право управління та розпорядження вказаним багатоквартирним будинком; спірне нерухоме майно є допоміжними приміщеннями у складі багатоквартирного будинку, а відтак належить членам ОСББ на праві спільної сумісної власності; Позивачеві не потрібно доводити право власності на спірне нерухоме майно, оскільки воно в силу закону перебуває у спільній власності усіх співвласників будинку.

Відтак, на думку Позивача, Херсонська міська рада незаконно набула право власності на об’єкт включений у перелік за №3 оскаржуваним рішенням, оскільки воно належить до спільної сумісної власності власників квартир будинку, ніколи не було самостійним об'єктом нерухомості чи виділеним в натурі приміщеннями, отже рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на зазначений об’єкт підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та на підставі документів, які не підтверджують факту перебування спірного нерухомого майна у комунальній власності.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення Херсонської міської ради, є незаконним оскільки ним здійснено розпорядження об’єктами, які не належать до власності територіальної громади, у тому числі, через віднесення їх до допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, відсутність належних правових підстав для включення приміщень до переліку об’єктів малої приватизації, що серед іншого, суперечить Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”.

З огляду на наведені у позові обставини щодо належності спірних приміщень до допоміжних, а отже до спільної власності власників квартир у багатоквартирному будинку Позивач вважає, що оскаржувані рішення, реєстрація і наказ в частині спірних приміщень підлягають визнанню незаконними та скасуванню як такі, що порушують його права Позивача.

3.2. Доводи Херсонської міської ради.

Херсонська міська рада в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що відповідно додатка № 1 до рішення Херсонської міської ради народних депутатів виконавчого комітету від 21.07.1987 № 176 “Про визнання права власності відносно державного і кооперативного житлового фонду м. Херсона”, житловий будинок по просп. Текстильників, 10 знаходиться у віданні місцевих рад.

Так, на підставі рішення Херсонської міської ради від 22.12.2017 № 1128 “Про доповнення до Положення про управління комунальної власності Херсонської міської ради та визначення балансоутримувача об'єктів нерухомості” визначено управління комунальної власності міської ради балансоутримувачем об'єктів нерухомості, за переліком згідно з додатком, в якому зазначено нежилі приміщення 38.4 кв. м по пр. Текстильників. 10.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до витягу з реєстру відомостей про комунальне майно, яке перебуває на балансі юридичної особи, що не належить до сфери управління відповідного органу управління, станом на 26.04.2018 балансоутримувачем майна, а саме: нежилих приміщеннях по пр. Текстильників, 10 в м. Херсоні площею 38.4 кв. м. є управління комунальної власності Херсонської міської ради. Даний витяг міститься у відзиві, який надавався до Господарського суду Херсонської області.

Також, відповідно до довідки від 06.07.2023 № 478-23 нежилі приміщення, загальною площею 38.4 кв. м. розташовані по просп. Текстильників, 10 перебувають на балансовому обліку департаменту розвитку об’єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради.

Таким чином, відповідач вважає, що 17.05.2018 на підставі листа Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 23.11.2017 № 05-04-03797 та витягу від 26.04.2018, видавник управління комунальної власності Херсонської міської ради, за Херсонською міською радою зареєстроване право власності на нежилі приміщення загальною площею 38, 4 кв. м. по пр. Текстильників, 10 в м. Херсоні.

Крім того, відповідач вказує те, що 06.09.2004 на підставі розпорядження міського голови від 01.09.2004 № 1325-р Херсонській міській раді видане свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 41,1 кв.м. та 1/2 частина приміщень 4,7,5,6,8 загальною площею 17,8 кв.м.

При цьому, рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.07.1987 р. № 176 визнано право державної власності на житлові будинки, що знаходяться у віданні місцевих рад народних депутатів, згідно додатку 1, в якому зазначено й будинок по проспекту Текстильників. 10 у м. Херсоні. На підставі вказаного рішення володіння цим будинком зареєстровано за місцевою радою, про що видано відповідне реєстраційне посвідчення від 11.11.1987 р.(міститься в матеріалах інвентарної справи). Дані обставини встановлені в постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2011 по праві № 524/916/2011.

Таким чином, відповідач вважає, що Херсонською міською радою правомірно набуте право власності на спірні нежилі приміщення.

Разом з тим, відповідач надав висновок експерта від 31.01.2023 № 22-61, яким встановлено, що приміщення цокольного поверху, загальною площею 38.4 кв. м. розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, які перебували у комунальній власності та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.05.2018 за № 1558067265101 не відносяться до допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями.

Водночас, відповідач звертає увагу суду, що рішення державного реєстратора Херсонської міської ради Матвєєва А. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41210793 винесено 22.05.2018. В свою чергу 11.01.2006 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про реєстрацію юридичної особи - ОСББ “Імпульс”, що говорить про обізнаність Позивача про рішення державного реєстратора на час його винесення, втім жодних дій Позивачем до часу подачі позову не вчинено.

Таким чином, на думку відповідача, вказані вище обставини свідчать про те, що Позивачем пропущений строк позовної давності на оскарження вищевказаного рішення державного реєстратора Матвєєва А. А.

Щодо наказу департаменту розвитку об’єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради від 30.12.2021 № 227 “Про прийняття рішення про викуп нежилих приміщень, загальною площею 38,4 кв. м., розташованих заадресою: м. Херсон, просп. Текстильників. 10”, то, як вказує відповідач, його видано враховуючи наявність на участь в аукціоні лише однієї заяви.

Окрім того, відповідно до листа департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради від 07.07.2021 № 14-09/81, державний реєстратор Матвєєв Анатолій Андрійович, станом на 07.07.2023 не перебуває у штаті виконавчого органу.

Підсумовуючи наведене вище, відповідач зазначає, що у сукупності аналіз норм чинного законодавства та письмові докази по справі не підтверджують позовні вимоги, а відтак, відсутні підстави для їх задоволення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.07.1987р. №176 визнано право державної власності на житлові будинки, що знаходяться у віданні місцевих рад народних депутатів, згідно додатку №1, в якому зазначено й будинок по проспекту Текстильників, 10 у м. Херсоні (т. 2, а.с.20, 23).

06.09.2004 на підставі розпорядження міського голови від 01.09.2004 № 1325-р Херсонській міській раді видане свідоцтво САА270107 про право власності на нежилі приміщення загальною площею 41,1 кв.м. та 1/2 частина приміщень № 4,7,5,6,8 загальною площею 17,8 кв.м.

11.01.2006р. зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імпульс", яке згідно п.1.1. статуту, створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку № 10 по проспекту Текстильників, 10 у м. Херсоні відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 156 від 21.03.2006 “Про визначення балансоутримувача житлових будинків № 1-а по вул. Суворова, № 10 по пр. Текстильників” визначено балансоутримувачем житлового будинку № 10 по пр. Текстильників об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Імпульс”.

Згідно з наказом Управління житлового господарства № 15 від 01.03.2006 директора ТОВ “ВЖЦ “Декорум” зобов’язано передати ОСББ “Імпульс” технічну документацію, документи паспортного обліку згідно з актом прийняття-передачі. ОСББ “Імпульс” з 01.03.2006 прийняти на обслуговування житловий будинок по пр. Текстильників, 10 до вирішення питання передачі його на баланс об’єднання.

На підставі зазначеного наказу, 14.03.2006 ТОВ ВЖЦ “Декорум” передало житловий будинок по пр. Текстильників, 10 на обслуговування, баланс ОСББ “Імпульс”, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі житлового будинку № 10 по пр. Текстильників на баланс, обслуговування об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Імпульс” з балансу, обслуговування ТОВ ВЖЦ “Декорум”.

Вказаним актом встановлено, що житловий будинок має, зокрема, такі показники: загальна площа допоміжних приміщень, у тому числі колясочні/піонерські кімнати – 61,7/185,48 кв.м.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 9490925 від 03.01.2006 нежилі приміщення загальною площею 50 кв.м. (загальна площа 41,7 кв.м. та ½ частина приміщень № 4,7,5,6,8, загальною площею 17,8 кв.м.) за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, на підставі свідоцтва про право власності САА270107 від 06.09.2004, виданого Херсонською міською радою, на підставі розпорядження міського голови від 01.09.2004 № 1325-р, належать на праві комунальної власності Херсонській міській раді.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20597832 від 16.10.2008, салон – перукарня, загальною площею 44,4 кв.м. за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, номер запису: 2195, в книзі: 7, належить на праві приватної власності Громовій Т.В. на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона по справі № 2-3580/08 від 23.09.2008.

Доказів оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Херсона по справі № 2-3580/08 від 23.09.2008 матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що 27.10.2008 року між Громовою Т.В. (продавець) та Коваленко О.О. було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, за умовами п. п. 1, 2 якого продавець Громова Т.В. передала у власність салон-перукарню, загальною площею 44,4 (сорок чотири цілих чотири десятих) кв. м. Коваленко О.В., а покупець Коваленко О.В. прийняв у власність салон-перукарню, загальною площею 44,4 (сорок чотири цілих чотири десятих) кв.м, що відчужується за даним Договором, розташований за адресою: місто Херсон, проспект Текстильників, будинок 10 /десять/ і сплатив за нього обговорену грошову суму. Вказаний салон-перукарня належить "Продавцю" на підставі Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона, 23.09.2008 року, справа № 2-3580/08 та зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації за р-№ 2195 (реєстраційний номер: 25074096).

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20751936 від 30.10.2008, салон – перукарня, загальною площею 44,4 кв.м. за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, номер запису: 2195, в книзі: 7, належить на праві приватної власності Коваленко О.В. на підставі договору купівлі-продажу / ВМА 614909 / 27.10.2008 / посвідчений приватним нотаріусом м. Херсона Нестерович О.І. за р. №4259.

Наведені обставини підтверджуються також постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011 по справі № 5024/916/2011, якою касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імпульс" залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2011р. у справі №5024/916/2011 без змін.

Вказаною постановою встановлено, зокрема, наступні обставини: згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", передача на баланс майна, яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього. Отже, стверджуючи про те, що спірне приміщення є власністю співвласників власників квартир будинку відповідач в силу ст.ст.33, 34 ГПК України мав довести належними доказами, що спірне приміщення є допоміжним, в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою, а також те, що воно використовувалося для обслуговування будинку. При цьому, знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах, не може визнаватися безумовною підставою внесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир. Як доводять матеріали справи та встановлено судами, передане відповідачем в оренду приміщення перукарні не є допоміжним у розумінні ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", тобто таким, що забезпечує експлуатацію будинку і його нормальне функціонування, та не являється нежилим приміщенням, яке не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 124759220, державним реєстратором Матвєєвим А.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41210793 від 22.05.2018 на нежилі приміщення загальною площею 38,4 кв.м. за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10 на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Херсона в особі Херсонської міської ради. Підстава виникнення запису (номер запису про право власності 26253285): лист, серія та номер: 05-04-03797, виданий 23.11.2017, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі; витяг, серія та номер: б/н, виданий 26.04.2018, видавник: Управління комунальної власності Херсонської міської ради.

Також судом встановлено, що на підставі рішення Херсонської міської ради від 22.12.2017 № 1128 “Про доповнення до Положення про управління комунальної власності Херсонської міської ради та визначення балансоутримувача об'єктів нерухомості” визначено управління комунальної власності міської ради балансоутримувачем об'єктів нерухомості, за переліком згідно з додатком, в якому зазначено нежилі приміщення 38.4 кв. м по пр. Текстильників, 10.

Крім того, відповідно до витягу з реєстру відомостей про комунальне майно, яке перебуває на балансі юридичної особи, що не належить до сфери управління відповідного органу управління, станом на 26.04.2018 балансоутримувачем майна, а саме: нежилих приміщеннях по пр. Текстильників, 10 в м. Херсоні площею 38.4 кв. м. є управління комунальної власності Херсонської міської ради.

Рішенням Херсонської міської ради від 05.11.2021 № 538 затверджено Перелік об’єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації, згідно з додатком.

Відповідно до п.п. 3, 42 додатку до рішенням Херсонської міської ради від 05.11.2021 № 538, до переліку об’єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації шляхом продажу з аукціону входять нежитлові приміщення по пр. Текстильників, 10 площею 38,4 кв.м., а також нежитлові приміщення та ½ приміщень загального користування № 4,7,5,6,8 по пр. Текстильників, 10 площею 41,10 та 17,8 кв.м.

Наказом Департаменту розвитку об’єктів комунальної власності територіальної громади № 227 від 30.12.2021 було вирішено вважати таким, що не відбувся електронний аукціон з продажу нежилих приміщень, загальною площею 38.4 кв. м. розташованих за адресою м. Херсон, просп. Текстильників, 10, оголошений на 30.12.2021, у зв’язку з реєстрацією заяви для участі в аукціоні від одного заявника; приватизувати об’єкт приватизації шляхом викупу заявником, що єдиний подав заяву на участь в електронному аукціоні за запропонованою ціною 167485,2 грн., з урахуванням податку на додану вартість, яка є не нижчою за стартову ціну.

Відповідно до висновку експерта № 54/21, складеного за заявою позивача 15.12.2021 за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження, приміщення позначені в технічному плані БТІ за №24 (копія на стор.№27 висновку експерта) площею 40,8 м2 (позначено на плані жовтим кольором) та № 7 площею 41,0 м2 (позначено на плані зеленим кольором), що розташовуються на цокольному поверсі (напівпідвал) багатоквартирного житлового будинку №10 по просп. Текстильників у м.Херсоні згідно Дивільного Кодексу України, Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, ДБН В.2.2-15:2019 “Житлові будинки. Основні положення”, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 08.04.2020р. у справі № 915/1096/18, від 18.07.2018p. у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018р. у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019. у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019р. у справі № 914/843/17 відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. На системі опалення в приміщеннях №7 та №24 наявні вузли, які складаються з крану для перекриття стояка та крану для спуску води на випадок виникнення та усунення аварійних ситуацій в квартирах з 1-го та 9-тий поверх житлового будинку (фото №4,№8, №9, №13, №14, №15 на тор.№18-19, №21-22 висновку експерта). Вказані приміщення призначені для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку та побутового обслуговування його мешканців, підвищення життєвого комфорту і наявності різних способів задоволення їх побутових потреб, пов’язаних із життєзабезпеченням.

З матеріалів справи також вбачається, що за результатами проведення електронного аукціону NUA-PS-2021-12-12-000002-1, 14.01.2022 року між Департаментом розвитку об’єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (продавець) та Лігинвич О.О. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупцеві нежилі приміщення, загальною площе 38,4 (тридцять вісім цілих чотири десятих) кв.м, (далі - Обʼєкт), що розташовані за адресою: Херсонська область, місто Херсон, проспект Текстильників, будинок №. 10 (десять), а Покупець зобов’язався прийняти об’єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. Відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державну рестрацію права власності на нерухоме майно, що відчужується за даним Договором, проведено без видачі документа, що посвідчує таке право. Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстроване за Продавцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Херсонської міської ради, Херсонської області 17.05.2018 року, номер запису про право власності: 26253285, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1558067265101, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.М. шляхом безпосереднього доступу до нього від 14.01.2022. Згідно з Протоколом про результати електронного аукціону NUA-PS-2021-12-12-000002-1, затвердженим Наказом департаменту розвитку обʼєктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради від 31.12.2021 № 228 “Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону No UA-PS-2021-12-12-000002-1”, з Наказом департаменту розвитку обʼєктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради від 30.12.2021 № 227 “Про прийняття рішення про викуп нежилих приміщень, загальною площею 38,4 кв.м, розташованих за адресою: Херсонська область, місто Херсон, проспект Текстильників, будинок № 10”, ціна продажу визначена у розмірі 167 485,20 грн. (сто шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят пʼять гривень, 20 копійок), з урахуванням ПДВ (п.п. 1.1, 1.2, 1.4 договору).

Вказаний договір 14.01.2022 посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Живцовою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 140.

Зазначене у даному договорі купівлі-продажу комунальне майно було передано продавцем покупцеві, що підтверджується відповідним актом № 2 передачі комунального майна від 24.01.2022р.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, 24.01.2022 за Лігіновичем О.О. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.2022 зареєстровано право приватної власності на: нежилі приміщення загальною площею 38,4 кв.м., розташовані за адресою: Херсонська область, місто Херсон, проспект Текстильників, будинок №. 10 (реєстраційний номер об`єкта - 1558067265101; індексний номер рішення – 63123521 від 28.01.2022; номер запису про право власності - 46407687).

Згідно з висновком експерта № 22-61, складеного 31.01.2023 за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведеним дослідженням встановлено, що приміщення цокольного поверху загальною площею 41,1 кв. м, та ½ частини приміщень № 4,7, 5, 6, 8, загальною площею 17,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, які перебувають у комунальній власності на підставі свідоцтва про право власності від 06.09.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.10.2004 не відносяться до допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями.

Проведеним дослідженням встановлено, що приміщення цокольного поверху, загальною площею 38,4 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, які перебували у комунальній власності та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.05.2018 за № 1558067265101 не відносяться до допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями.

5. Позиція суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд зазначає, що пунктом 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 зазначеного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами, внесеними згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011.

У пункті 1.1 рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 роз`яснено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.

За змістом частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02.03.2004 № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу УРСР до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Отже, нежилим є приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 30.06.2022 у справі № 906/1227/19.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина 3 статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.

Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно належати до допоміжного та бути нежитловим. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 910/16166/19, від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 924/195/22, від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21.

Визначальним для правильного вирішення цього спору є з`ясування та визначення правового режиму спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення, чи належать спірні приміщення до числа допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 904/5047/18, від 17.11.2021 у справі № 904/663/19, від 13.04.2021 у справі № 916/2961/18.

У постановах Верховного Суду в цій справі від 15.06.2022 та від 31.01.2023 зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Як встановлено судом, згідно з висновком експерта № 22-61, складеного 31.01.2023 за наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведеним дослідженням встановлено, що приміщення цокольного поверху загальною площею 41,1 кв. м, та ½ частини приміщень № 4,7, 5, 6, 8, загальною площею 17,8 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, які перебувають у комунальній власності на підставі свідоцтва про право власності від 06.09.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.10.2004 не відносяться до допоміжних приміщень, а є нежитловими приміщеннями.

Судом не приймається до уваги виготовлений на замовлення позивача висновок експерта № 54/21, оскільки предметом позову є саме приміщення цокольного поверху загальною площею 41,1 кв. м, та ½ частини приміщень № 4,7, 5, 6, 8, загальною площею 17,8 кв.м, а також приміщення цокольного поверху, загальною площею 38,4 кв. м, розташовані за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, а висновок експерта щодо приміщень позначених в технічному плані БТІ за №24 (копія на стор. 27 висновку експерта) площею 40,8 м2 (позначено на плані жовтим кольором) та №7 площею 41,0 м2 (позначено на плані зеленим кольором), що розташовуються на цокольному поверсі (напівпідвал) багатоквартирного житлового будинку №10 по просп. Текстильників у м. Херсоні не стосується предмету позову.

Більш того, суд зауважує, що позивачем не наведено належними та допустимими доказами тотожність приміщень що досліджував експерт та тих, що перебували у комунальній власності Херсонської міської ради.

Отже, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, що спірні приміщення, щодо яких заявлено позовні вимоги відносяться до допоміжних приміщень будинку.

Водночас судом встановлено, що на спірні приміщення існує реєстрація права власності не тільки за Херсонською міською радою, а і за фізичними особами.

За змістом частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17). Отже, при дослідженні судом обставин наявності в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, 24.01.2022 за Лігіновичем О.О. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.01.2022 зареєстровано право приватної власності на: нежилі приміщення загальною площею 38,4 кв.м., розташовані за адресою: Херсонська область, місто Херсон, проспект Текстильників, будинок №. 10 (реєстраційний номер об`єкта - 1558067265101; індексний номер рішення – 63123521 від 28.01.2022; номер запису про право власності - 46407687).

Щодо приміщень зазначених у п. 42 додатку до рішення Херсонської міської ради від 05.11.2021 №538, площею 41,0 кв. м., № 4,7,5,6,8 площею 17,8кв.м. суд зазначає таке:

Рішенням Херсонської міської ради народних депутатів виконавчого комітету від 21.07.1987 № 176 “О признании права собственности по государственному и кооперативному жилищному фонду г. Херсона”, житловий будинок по просп. Текстильників, 10 знаходиться у віданні місцевих рад. На підставі вказаного рішення володіння цим будинком зареєстроване за місцевою радою, про що видане відповідне реєстраційне посвідчення від 11.11.1987р.

На підставі розпорядження міського голови від 01.09.2004 № 1325-р Херсонської міської ради видане свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 41,1 кв. м та ½ частина приміщень 4,7,5,6,8 загальною площею 17,8 кв. м.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 9490925 від 03.01.2006 нежилі приміщення загальною площею 50 кв.м. (загальна площа 41,7 кв.м. та ½ частина приміщень № 4,7,5,6,8, загальною площею 17,8 кв.м.) за адресою: м. Херсон, просп. Текстильників, 10, на підставі свідоцтва про право власності САА270107 від 06.09.2004, виданого Херсонською міською радою на підставі розпорядження міського голови від 01.09.2004 № 1325-р, належать на праві комунальної власності Херсонській міській раді.

Вказаною постановою встановлено, зокрема, наступні обставини: згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", передача на баланс майна, яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього. Отже, стверджуючи про те, що спірне приміщення є власністю співвласників квартир будинку, відповідач, в силу ст.ст.33, 34 ГПК України, мав довести належними доказами, що спірне приміщення є допоміжним, в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою, а також те, що воно використовувалося для обслуговування будинку. При цьому, знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах, не може визнаватися безумовною підставою внесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир. Як доводять матеріали справи та встановлено судами, передане відповідачем в оренду приміщення перукарні не є допоміжним у розумінні ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", тобто таким, що забезпечує експлуатацію будинку і його нормальне функціонування, та не являється нежилим приміщенням, яке не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини 1 статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Установлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Разом із цим за наявності визначених статтею 75 ГПК підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною 4 цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц сформульовано висновки про те, якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина перша статті 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини першої статті 216, частина перша, пункт 1 частини третьої статті 1212, частина перша статті 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина перша статті 1212, частина перша статті 1213 Цивільного кодексу України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Разом з тим, відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц) може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.07.2020 у справі № 752/13695/18.

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

З огляду на наведене, враховуючи встановлені обставини реєстрації права власності на спірні приміщення як за Херсонською міськрадою, так і за фізичними особами, позивач не зможе відновити порушене право у межах даної справи у контексті заявлених вимог, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, суд зауважує, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19 вказано на те, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

У спірних правовідносинах, у випадку встановлення того, що відповідні приміщення є допоміжними, позовом про витребування майна з чужого володіння може бути реалізований шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права власності за відповідачами, за якими зареєстроване таке право власності.

Отже, позивачем неправильно обрано спосіб захисту, оскільки він не враховує усіх обставин спірних правовідносин та наявності, зокрема, договорів купівлі-продажу спірного майна. У межах вказаних правовідносин та особливості правової природи спірних приміщень, позов про витребування майна може бути реалізований саме шляхом припинення права власності, внаслідок чого співвласники спільного майна багатоквартирного будинку матимуть змогу відновити та захистити право спільної сумісної власності на такі приміщення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 06 червня 2024 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська