Господарський суд Одеської області

06 червня 2024, 11:30

Господарським судом Одеської області 24.05.2024р. було винесено рішення з наступним текстом:

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/982/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/982/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА” (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24-А, код ЄДРПОУ 37068787)

до відповідача: Комунального підприємства Центральна районна аптека №3 Суворовського району м. Херсон (73000, м. Херсон, площа Свободи, 2, код ЄДРПОУ 01333643)

про стягнення 129 091,22грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства Центральна районна аптека №3 Суворовського району м. Херсон про стягнення 129 091,22грн.

Ухвалою від 13.03.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА” було залишено без руху.

18.03.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №11270/24) Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА” про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/982/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз’яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

14.08.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (Постачальник) та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №3 Суворовського району м. Херсон (Покупець) було укладено договір поставки № 27/ХН, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю непродовольчі товари (Товар) відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов’язується приймати товари та своєчасно оплачувати їх вартість.

За умовами п.1.2 договору предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (видаткових, товарно-транспортних накладних, тощо).

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової, товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інша порядок переходу права власності на товар від Постачальника до Покупця не визначений сторонами (п.1.3 договору).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що загальна ціна договору складає загальну суму всіх поставок за цим договором.

Асортимент, найменування та ціна товарів зазначаються Постачальником в прайс-листі і можуть змінюватись Постачальником протягом дії даного договору (п.1.6 договору).

Постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до п.4.4 договору, Покупець сплачувати 100% вартості кожної партії товару протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару. Факт отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною) накладною, підписаною сторонами.

Сторони домовились, що в разі не оплати Покупцем поставленого Постачальнком товару протягом строку, вказаного в п.4.4 договору, Покупець зобов`язаний за першою вимогою Постачальника повернути йому весь поставлений та неоплачений товар протягом семи календарних днів з моменту пред`явлення такі вимоги. Повернення товару здійснюється силами та засобами Постачальника (п.4.5 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим змістом зобов’язання.

Згідно п. 5.3 Договору, за порушення грошового зобов’язання щодо оплати товарів, Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% (тридцять) річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст.625 ЦК України.

Сплата штрафу і пені не звільняє Сторони від виконання своїх зобов’язань за даним Договором (пункт 5.7 Договору).

За умовами п.6.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовились, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

30.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2024.

За посиланнями Позивача, на виконання умов зазначеного договору ним було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 606 838,46грн., який останнім був оплачений частково в сумі 528 801,14грн.

Так, Позивач вказує, що неоплаченими та частково неоплаченими залишились наступні накладні: №ДФ1044974 від 29.12.2021 на суму 5 601,75 грн; № ДФ1044973 від 29.12.2021 на суму 513,36 грн; № ДФ1044972 від 29.12.2021 на суму 3 114,77 грн; № ДУ951639 від 26.11.2021 на суму 4 926,50 грн; № ДУ951638 від 26.11.2021 на суму 5 508,07 грн; № ДУЦ794478 від 08.10.2021 на суму 2 938 грн; № ДУЦ789900 від 07.10.2021 на суму 240 грн; № ДУЦ789899 від 07.10.2021 на суму 1 468,30 грн; № ДУЦ789898 від 07.10.2021 на суму 9 313,39 грн; № ДУЦ717787 від 16.09.2021 на суму 4 000 грн; № ДУЦ717181 від 16.09.2021 на суму 4 523 грн; № ДУЦ717180 від 16.09.2021 на суму 665,41 грн; № ДУЦ668762 від 01.09.2021 на суму 4 000 грн; № ДУЦ668724 від 01.09.2021 на суму 5 694,10 грн; № ДУЦ668723 від 01.09.2021 на суму 6 211,35 грн; № ДУЦ667979 від 31.08.2021 на суму 1 523 грн; № ДУЦ667978 від 31.08.2021 на суму 130,08 грн; № ДУЦ612036 від 12.08.2021 на суму 709,01грн; № ДУЦ611419 від 12.08.2021 на суму 4 248,80 грн; № ДУЦ539864 від 19.07.2021 на суму 750 грн; № ДУЦ537690 від 16.07.2021 на суму 229,62 грн; № ДУЦ532201 від 15.07.2021 на суму 229,62 грн; № ДУЦ532199 від 15.07.2021 на суму 177,41 грн; № ДУЦ532198 від 15.07.2021 на суму 153,44 грн; № ДУЦ від 15.07.2021 на суму 153,44 грн; № ДУЦ532195 від 15.07.2021 на суму 153,44 грн; № ДУЦ532196 від 15.07.2021 на суму 206,77 грн; № ДУЦ532194 від 15.07.2021 на суму 229,62грн; № ДУЦ532155 від 15.07.2021 на суму 3 300 грн; № ДУЦ532154 від 15.07.2021 на суму 640 грн; № ДУЦ532152 від 15.07.2021 на суму 4 547,15 грн; № ДУЦ532151 від 15.07.2021 на суму 863,46 грн; № ДУЦ532150 від 15.07.2021 на суму 7 441,02грн.

Позивач наголошує, що в зв’язку з порушенням Відповідачем зобов’язань за договором щодо належної оплати вартості отриманого товару у останнього утворилась заборгованість в сумі 78 037,32грн.

Окрім того, в зв’язку з неналежним виконання Відповідачем зобов’язань за договорами поставки щодо оплати вартості отриманого товару, Позивачем відповідно до положень ст. 625 ЦК України та п.5.5 договору було нараховано Відповідачу 30 процентів річних в загальному розмірі 51 053,90грн.

Невиконання Відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 27/ХН від 14.08.2019р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА” до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (Постачальник) та Комунальним підприємством Центральна районна аптека №3 Суворовського району м. Херсон (Покупець) було укладено договір поставки № 27/ХН, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю непродовольчі товари (Товар) відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов’язується приймати товари та своєчасно оплачувати їх вартість.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Так, як встановлено судом Позивачем на виконання своїх зобов’язань за договором, було поставлено товар на загальну суму 606 838,46грн., зокрема за видатковими накладними №ДФ1044974 від 29.12.2021 на суму 5 601,75 грн; № ДФ1044973 від 29.12.2021 на суму 513,36 грн; № ДФ1044972 від 29.12.2021 на суму 3 114,77 грн; № ДУ951639 від 26.11.2021 на суму 4 926,50 грн; № ДУ951638 від 26.11.2021 на суму 5 508,07 грн; № ДУЦ794478 від 08.10.2021 на суму 2 938 грн; № ДУЦ789900 від 07.10.2021 на суму 240 грн; № ДУЦ789899 від 07.10.2021 на суму 1 468,30 грн; № ДУЦ789898 від 07.10.2021 на суму 9 313,39 грн; № ДУЦ717787 від 16.09.2021 на суму 4 000 грн; № ДУЦ717181 від 16.09.2021 на суму 4 523 грн; № ДУЦ717180 від 16.09.2021 на суму 665,41 грн; № ДУЦ668762 від 01.09.2021 на суму 4 000 грн; № ДУЦ668724 від 01.09.2021 на суму 5 694,10 грн; № ДУЦ668723 від 01.09.2021 на суму 6 211,35 грн; № ДУЦ667979 від 31.08.2021 на суму 1 523 грн; № ДУЦ667978 від 31.08.2021 на суму 130,08 грн; № ДУЦ612036 від 12.08.2021 на суму 709,01грн; № ДУЦ611419 від 12.08.2021 на суму 4 248,80 грн; № ДУЦ539864 від 19.07.2021 на суму 750 грн; № ДУЦ537690 від 16.07.2021 на суму 229,62 грн; № ДУЦ532201 від 15.07.2021 на суму 229,62 грн; № ДУЦ532199 від 15.07.2021 на суму 177,41 грн; № ДУЦ532198 від 15.07.2021 на суму 153,44 грн; № ДУЦ від 15.07.2021 на суму 153,44 грн; № ДУЦ532195 від 15.07.2021 на суму 153,44 грн; № ДУЦ532196 від 15.07.2021 на суму 206,77 грн; № ДУЦ532194 від 15.07.2021 на суму 229,62грн; № ДУЦ532155 від 15.07.2021 на суму 3 300 грн; № ДУЦ532154 від 15.07.2021 на суму 640 грн; № ДУЦ532152 від 15.07.2021 на суму 4 547,15 грн; № ДУЦ532151 від 15.07.2021 на суму 863,46 грн; № ДУЦ532150 від 15.07.2021 на суму 7 441,02грн.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені видаткові накладні, складені на виконання Договору поставки №27/ХН, містять підписи представників відповідача та відтиски печатки відповідача, що свідчить про прийняття останнім поставленого товару, отже, свідчить про належне виконання позивачем своїх обов’язків за Договором.

Поряд з цим, Відповідач свої зобов’язань за договором щодо належної оплати вартості отриманого товару виконав частково в сумі 528 801,14грн., в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 78 037,32грн.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 78 037,32грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 30% річних.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов’язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору встановлено 30% річних, відповідно сплаті підлягають саме 30% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов’язання у гривневому вираженні.

Перевіривши запропонований Позивачем розрахунок 30% річних, який зроблено останнім по кожній видаткові накладній окремо, суд вважає його правильним та обґрунтованим, в зв’язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА” в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 51 053,90грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до матеріалів справи, 27.02.2024р. між ТОВ “ДОЛФІ-УКРАЇНА” (Клієнт) та адвокатом Горець О.А. укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокат зобов'язується надавати Клієнту консультації з правових питань; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правовому допомогу та представляти інтереси Клієнта щодо захисту прав та інтересів останнього у судах під час здійснення господарського судочинства, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Згідно п.2.4. Договору про надання правової допомоги на підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється Клієнту.

Відповідно до п.4.1. Договору про надання правової допомоги оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється наступним чином: 100% вартості послуг сплачується протягом 10 календарних днів з моменту набрання судового рішення законної сили.

Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на поточний рахунок Адвоката (п.4.2. Договору про надання правової допомоги).

В Додатковій угоді №1 від 27.02.2024р. до Договору про надання правової допомоги сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги у спорі про стягнення з Комунального підприємства Центральна районна аптека №3 Суворовського району м. Херсон на користь ТОВ “ДОЛФІ-УКРАЇНА” заборгованості за Договором поставки №27/ХН від 14.08.2019р., а саме: збір і правовий аналіз інформації, документів і матеріалів стосовно справи за 1 год вартує 2000 грн; підготовка позовної заяви, відзиву, заперечень, письмових пояснень, запитів за 1 год вартує 2 000 грн; участь в судовому засіданні за 1 год вартує 2 000 грн.

Згідно п.7.3. Додаткової угоди Клієнт зобов’язаний протягом п’яти днів з моменту отримання акта приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.

29.02.2024р. ТОВ “ДОЛФІ-УКРАЇНА” та адвокатом Горець О.А. підписано акт прийому-передачі послуг за Договором про надання правової допомоги від 27.02.2024р. та Додаткової угоди №1 від 27.02.2024р., з якого вбачається, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги - підготовка, подача позовної заяви до Господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості – 5 год. на суму 10 000 грн.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Проте, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6-7, 9 ст.129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, докази, якими позивач обґрунтовує розмір витрат, понесених останнім у зв’язку з отриманням правової допомоги, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд вважає, що підготовка позовної заяви у справі №916/982/24, яка стосується стягнення заборгованості за договором поставки незначного розміру та яка міститься на 11 арк., з яких 7 арк. займає таблиця з розрахунком 30% річних, не вимагала довготривалого аналізу матеріалів справи, а саме договору та первинних документів, протягом 5 год, що вартує 10 000 грн, відповідачем не надавався до суду відзив на позовну заяву, судові засідання у справі не проводилися, що не може свідчити про складність даної справи, як того вимагає ч.4 ст.126 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що вартість виконаних представником позивача робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч.5 ст.129 ГПК України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин цієї справи, суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу саме у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА” (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24-А, код ЄДРПОУ 37068787) до Комунального підприємства Центральна районна аптека №3 Суворовського району м. Херсон (73000, м. Херсон, площа Свободи, 2, код ЄДРПОУ 01333643) – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Центральна районна аптека №3 Суворовського району м. Херсон (73000, м. Херсон, площа Свободи, 2, код ЄДРПОУ 01333643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОЛФІ-УКРАЇНА” (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, 24-А, код ЄДРПОУ 37068787) основний борг в сумі 78 037 (сімдесят вісім тисяч тридцять сім)грн. 32коп., 30% річних у розмірі 51 053 (п’ятдесят одна тисяча п’ятдесят три)грн. 90коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім)грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п’ять тисяч)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 травня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна

До уваги: КП Центральна районна аптека №3 Суворовського району м. Херсон (73000, м. Херсон, площа Свободи, 2)