Господарський суд Одеської області

03 червня 2024, 11:54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/776/24

За позовом: Приватного підприємства “СПС” (61020, м. Харків, проспект Любові Малої, буд. 93, код ЄДРПОУ 31062161)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “РОКСВЕЛЛ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр. Миру, буд. 5Р, код ЄДРПОУ 44068141, електронна адреса:stoyanov48@gmail.com)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Ткачук О.Л. - на підставі ордера серії ВІ №12060463 від 25.03.2024р.;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач – Приватне підприємство (далі – ПП) “СПС”, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “РОКСВЕЛЛ” про стягнення суми основного боргу у розмірі 389 268 грн, пені у розмірі 5 332 грн 44 коп., штрафу у розмірі 51 902 грн 40 коп., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 58 908 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/776/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 04.04.2024р. Ухвалою суду від 04.04.2024р. призначено судове засідання на 25.04.2024р. Ухвалою суду від 25.04.2024р. відкладено судове засідання на 16.05.2024р. Ухвалою суду від 16.05.2024р. відкладено судове засідання на 30.05.2024р.

Позивач - ПП “СПС” підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач – ТОВ “РОКСВЕЛЛ”, не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Суд зауважує на тому, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є офіційна електронна пошта ТОВ “РОКСВЕЛЛ” - stoyanov48@gmail.com., і саме на цю адресу судом направлялися ухвали із зазначенням місця, дат та часу судових засідань.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі “Kudla v. Poland” заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі “Vernillo v. France” заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі “Frydlender v. France” заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі “Wierciszewska v. Poland” заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі “Capuano v. Italy” заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким “Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання “розумного строку”, під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття “розумний строк” та “своєчасний розгляд” застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття “розумний строк” вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття “розумний строк”.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 22.07.2022р. між ПП “СПС” (Покупець) та ТОВ “РОКСВЕЛЛ” (Постачальник) укладено Договір поставки №220722-1 у електронному вигляді шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів через систему електронного документообігу - ПЗ “M.E.DOC”.

Згідно умов Договору (п.1.1.-1.3) Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Найменування, номенклатура, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість, вартість одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару вказуються в рахунку-фактурі. Товар за цим Договором постачається партіями.

Позивач зазначає, що ПП “СПС” було замовлено у ТОВ “РОКСВЕЛЛ” 2 партії товару: солі харчової не йодованої (0,1-1,2мм) в мішках по 25 кг., а саме:

27.04.2023р. першу партію - загальною вагою 22 000 кг., за ціною за 1 кг 9,83 грн без ПДВ, загальною вартістю 259 512 грн.;

12.06.2023р. другу партію - загальною вагою 22 000 кг, за ціною за 1 кг 9,83 грн без ПДВ, загальною вартістю 259 512 грн.

Постачальником було надано на оплату вартості першої партії товару рахунок №59 від 27.04.2023р. та на оплату другої партії товару - рахунок №60 від 12.06.2023р.

Позивач зазначає, що ПП “СПС” сплачено вартість першої партії товару у повному обсязі на суму 259 512 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1739 від 01.05.2023р. та №2427 від 13.06.2023р., та за другу партію здійснено попередню оплату у розмірі 50% відсотків від загальної вартості, а саме 129 756 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2452 від 14.06.2023р.

Згідно п. 4.2. Договору товар поставляється партіями на умовах DAP (м. Біла Церква, вулиця Леваневського, 66 а) або на інших умовах узгоджених сторонами, будь-якими зручними для сторін засобами і будь-яким способом. Якщо умови поставки окремої партії товару будуть відрізнятися від визначених сторонами в цьому пункті, то погоджені умови поставки повинні бути вказані у видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.4 Договору термін поставки товару становить 10 календарних днів з моменту узгодження сторонами партії товару згідно п.2.1. цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна (вартість), кількість і асортимент відповідної партії товару вважаються узгодженими сторонами з моменту підписання сторонами відповідної Специфікації, а якщо Специфікація не складалась - з моменту оплати Покупцем відповідного рахунку-фактури наданого Постачальником на відповідну партію товару.

Позивач вважає, що оскільки специфікація сторонами не укладалась, ціна (вартість), кількість і асортимент партії товару є узгодженими сторонами з дати здійснення попередньої оплати Покупцем.

У зв’язку із цим, позивач вважає, що перша партія товару мала бути поставлена ТОВ “РОКСВЕЛЛ” 12.05.2023р., друга партія товару – 24.06.2023р. Однак, перша та друга партії товару відповідачем позивачу не поставлені, грошові кошти не повернені.

Позивач зазначає, що двічі звертався з вимогою про повернення сплачених коштів до ТОВ “РОКСВЕЛЛ” у зв’язку з непоставкою товару, а саме листом за вих.№109 від 04.09.2023р. (направлявся на електронну пошту відповідача) та з претензією за вих. №158 від 20.11.2023р. (копія направлялась електронно поштою та оригінал засобами поштового зв’язку – АТ “Укрпошта”).

У відповідь з електронної пошти ТОВ “РОКСВЕЛЛ” на електронну адресу позивача було отримано гарантійний лист від 02.01.2024р. за вих. №020124-1, за яким ТОВ “РОКСВЕЛЛ” визнав заборгованість та необхідність сплати штрафних санкцій та процентів за користування грошовими коштами і гарантував сплатити до 01.02.2024р.

Позивач також зазначає, що згідно п.7.1. Договору у разі порушення Постачальником термінів поставки партії товару Покупець має право нарахувати, а Постачальник зобов’язаний сплатити за кожен день такого прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від суми вартості несвоєчасно поставленої (не поставленої) партії товару.

Згідно п.7.2. Договору у разі порушення Постачальником термінів поставки товару (його частини) більш ніж на 10 календарних днів Покупець має право нарахувати, а Постачальник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленої (не поставленої) партії товару.

Відповідно до п.7.3. Договору у разі порушення Постачальником термінів поставки товару (його частини) більш ніж на 30 календарних днів Покупець має право нарахувати, а Постачальник зобов’язаний сплатити Покупцеві відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% річних від суми не поставленого /(несвоєчасно поставленого) товару. При цьому Покупець має право відмовитися від поставки і вимагати повернення вже сплачених грошових коштів з урахуванням пені, штрафу і відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, позивач вважає, що ТОВ “РОКСВЕЛЛ” за першою партією товару має повернути ПП “СПС” у розмірі 259 512 грн (сплачену Покупцем вартість партії товару, що не поставлений Постачальником в строк) та штрафні санкції за прострочення термінів поставки у розмірі 29 506 грн 16 коп. і 41 357 грн 58 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами. За другою партією товару має повернути позивачу 129 756 грн. (50% вартості партії товару) та штрафні санкції за прострочення термінів поставки у розмірі 27 728 грн 68 коп. і 17 550 грн 42 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 389 268 грн, пені у розмірі 5 332 грн 44 коп., штрафу у розмірі 51 902 грн 40 коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 58 908 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 22.07.2022р. між ПП “СПС” (Покупець) та ТОВ “РОКСВЕЛЛ” (Постачальник) укладено Договір поставки №220722-1 у електронному вигляді шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів через систему електронного документообігу - ПЗ “M.E.DOC”, відповідно до п.1.1. якого на умовах цього Договору Постачальник зобов’язується передати товар, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №220722-1 у сторін виникли взаємні права та обов’язки щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 9.1. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині виконання зобов’язань – до їх повного виконання сторонами.

Відповідно до п.9.2. Договору у разі, якщо жодна зі сторін за 30 днів до дати закінчення дії Договору не надає письмове повідомлення про його припинення, він вважається продовженим (пролонгованим) на наступний рік з 1 січня по 31 грудня без додаткових угод сторін, якщо сторони не домовилися про інше. Умови пролонгації, застосовуються до цього Договору в наступних періодах його дії.

Згідно п.1.2. Договору найменування, номенклатура, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість, вартість одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару вказуються в узгодженій сторонами специфікації та/або рахунку – фактурі та/або видатковій накладній, яка є невід’ємною частиною Договору незалежно від того, чи мстить така видаткова накладна посилання на цей Договір.

У п.2.1. Договору сторони домовилися, що ціна (вартість), кількість і асортимент відповідної партії товару вважаються узгодженими сторонами з моменту підписання сторонами відповідної специфікації, а якщо специфікація не складалась – з моменту оплати Покупцем відповідного рахунку – фактури наданого Постачальником на відповідну партію товару. Про зміну ціни на товар Постачальник зобов’язаний повідомити покупця не менше ніж за 14 календарних днів до змін шляхом письмового повідомлення.

За п. 2.2. Договору вартість товару включає в себе вартість упаковки і маркування.

Відповідно до п.4.4. Договору термін поставки товару за цим Договором становить 10 календарних днів з моменту узгодження сторонами партії товару згідно п. 2.1. цього Договору.

Датою поставки вважається дата приймання Товару та підписання видаткової накладної (п.4.5. Договору).

Умови поставки визначаються сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2020р.), які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також особливостей, що випливають із умов цього Договору (п.4.1. Договору).

Товар поставляється партіями на умовах DAP (м. Біла Церква, вул. Леваневського, 66 а) або на інших умовах узгоджених сторонами, будь-якими зручними для сторін засобами і будь-яким способом. Якщо умови поставки окремої партії товару будуть відрізнятися від визначених сторонами в цьому пункті, то погоджені умови поставки повинні бути вказані у видатковій накладній (п.4.2. Договору).

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару та супровідних документів до нього в місці призначення (місці поставки) і підтверджується сторонами шляхом підписання видаткової накладної. Ризик загибелі або псування товару несе Постачальник до передачі товару Покупцю (п.4.3. Договору).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі цього Договору та/або рахунків-фактур та/або Специфікацій та/ або видаткових накладних на кожну окрему партію Товару.

Відповідно п.6.2. Договору оплата товару здійснюється Покупцем у наступному порядку: передоплата в розмірі 30% вартості товару в термін 3 дні з моменту виставлення рахунку фактури; остаточний розрахунок у розмірі 70% вартості товару в термін 3 банківські дня з моменту отримання товару.

Згідно п.6.3. Договору зобов'язання Покупця по оплаті товару вважається виконаним належним чином після списання банківською установою грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП “СПС” було замовлено у ТОВ “РОКСВЕЛЛ” 2 (дві) партії товару: солі харчової не йодованої (0,1-1,2мм) в мішках по 25 кг., а саме:

27 квітня 2023р. першу партію - загальною вагою 22 000,00 кг., ціна за 1 кг. 9,83 грн без ПДВ, загальною вартістю 259 512 грн.;

12 червня 2023р. другу партію загальною вагою 22 000,00 кг., ціна за 1 кг 9,83 грн без ПДВ, загальною вартістю 259 512 грн.

Постачальником було надано на оплату вартості першої партії товару рахунок №59 від 27.04.2023р. сіль харчова не йодована (0,1-1,2 мм) в мішках по 25 кг, кількості 22 000 кг у розмірі 259 512 грн із ПДВ , та на оплату другої партії товару - рахунок №60 від 12.06.2023р. сіль харчова не йодована (0,1-1,2 мм) в мішках по 25 кг, кількості 22 000 кг у розмірі 259 512 грн із ПДВ.

Судом встановлено, що платіжними інструкціями №1739 від 01.05.2023р. та № 2427 від 13.06.2023р. ПП “СПС” сплачено вартість першої партії товару у повному обсязі у сумі 259 512 грн із призначенням платежу “сплата за сіль згідно рахунку №59 від 27.04.2023р.”, та за другу партію здійснено попередню оплату у розмірі 50% відсотків від загальної вартості, а саме 129 756 грн із призначенням платежу “сплата за сіль згідно рахунку №60 від 12.06.2023р.”, що підтверджується платіжною інструкцією №2452 від 14.06.2023р.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту не поставки товару, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої обов’язки за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, листом за вих.№109 від 04.09.2023р. ПП “СПС” на електронну пошту відповідача направляв вимогу про повернення сплачених коштів у зв’язку з непоставкою товару та 20.11.2023р. направляв електронною поштою та поштовим зв’язком – АТ “Укрпошта” претензію за вих. №158 від 20.11.2023р.

У відповідь , 02.01.2024р. на електронну адресу позивача було отримано Гарантійний лист №020124-1 від ТОВ “РОКСВЕЛЛ”, за яким ТОВ “РОКСВЕЛЛ” визнав заборгованість та необхідність сплати штрафних санкцій та процентів за користування грошовими коштами , і гарантував сплатити до 01.02.2024р. Але, товар так і не поставив, грошові кошти на користь ПП “СПС” не повернув.

Отже, у ТОВ “РОКСВЕЛЛ” наявна заборгованість перед ПП “СПС” у розмірі 389 268 грн.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1. Договору сторони домовилися. що у разі порушення Постачальником термінів поставки партії товару Покупець має право нарахувати, а Постачальник зобов’язаний сплатити за кожен день такого прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від суми вартості несвоєчасно поставленої (не поставленої) партії товару.

При цьому Покупець має право відмовитися від поставки і вимагати повернення вже сплачених грошових коштів з урахуванням пені, штрафу і відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені та штрафу судом встановлено, що він є не вірним та судом зроблено власний розрахунок пені та встановлено, що у зв’язку із простроченням виконання грошового зобов’язання Орендар має сплатити пеню у розмірі 3 732 грн 71 коп. та штраф у розмірі 38 926 грн 80 коп.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами судом встановлено, що він також не є вірним, і стягненню з відповідача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 23 263 грн 53 коп.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені, штрафу та проценти за користування чужими грошовими коштами підлягають частковому задоволенню у відповідності до розрахунку суду.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного підприємства “СПС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “РОКСВЕЛЛ” про стягнення суми основного боргу у розмірі 389 268 грн, пені у розмірі 5 332 грн 44 коп., штрафу у розмірі 51 902 грн 40 коп., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 58 908 грн – задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РОКСВЕЛЛ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр. Миру, буд. 5Р, код ЄДРПОУ 44068141, електронна адреса:stoyanov48@gmail.com ) на користь Приватного підприємства “СПС” (61020, м. Харків, проспект Любові Малої, буд. 93, код ЄДРПОУ 31062161) суму основного боргу у розмірі 389 268 грн, пеню у розмірі 3 732 грн 71 коп., штраф у розмірі 38 926 грн 80 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 23 263 грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 462 грн 28 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 31 травня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога

До уваги: Товариства з обмеженою відповідальністю “РОКСВЕЛЛ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр. Миру, буд. 5Р, код ЄДРПОУ 44068141, електронна адреса:stoyanov48@gmail.com)