До уваги Управління культури і туризму Каховської міської ради

На виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207-VII від 15.04.2014 р. Господарський суд Одеської області повідомляє Управління культури і туризму Каховської міської ради про рішення суду по справі № 916/645/24 шляхом розміщення його тексту:

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Одеської області у складі  судді Д’яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/645/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”

До відповідача: Управління культури і туризму Каховської міської ради

Про стягнення 60108,00 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління культури і туризму Каховської міської ради про стягнення 60108,00грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/645/24. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених  ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166  ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз’яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб- 1. Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Господарським судом за час розгляду справи, на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, повідомлено відповідача про постановлення ухвал по справі №916/645/24, шляхом  розміщення тексту ухвал на веб-порталі судової влади.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням  (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України,  від сторін до суду також не надходило.

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України. 

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236” (далі – Постанова КМУ № 1102).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем у листопаді 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії” - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів поставлених позивачем.

За поясненнями позивача, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника “останньої надії” та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника “останньої надії” з наведених вище підстав підтверджується: - відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІСкодом 56XS000026F2E00B (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача (ПОН) на інформаційній платформі Оператора ГТС). - форма 10 від оператора ОГРМ “Херсонгаз” у зоні ліцензійної діяльності якого є споживач-відповідач - ЕІС-кодом - 56XS000026F2E00B та який був у попередній газовій добі зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”; - листом оператора ГТС від 26.10.2023 № ТОВВИХ-23-15245 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” з ЕІС-кодом - 56XS000026F2E00B.

Позивач зазначав, що із форми 10 від оператора ГТС “Херсонгаз” у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач з ЕІС-кодом - 56XS000026F2E00B вбачається, що під ЕІС-кодом - 56XS000026F2E00B значиться Управління культури і туризму Каховської міської ради, 74800, Херсонська обл., місто Каховка, ВУЛИЦЯ Панкеєвська, будинок 6, Код за ЄДРПОУ 02231086.

Із листа оператора ГТС від 26.10.2023 № ТОВВИХ-23-15245 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” з ЕІС-кодом - 56XS000026F2E00B вбачається, що відповідач був включений до Реєстру постачальника останньої надії 29.10.2021р.

З інформації щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” з ЕІС-кодом - 56XS000026F2E00B вбачається, що об’єми природного газу, спожитого відповідачем у листопаді 2021 з 01.11.2021 по 20.11.2021 у загальному обсязі 2 421,31 куб. м. включено до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії”.

Позивач зазначав, що публічна оферта відбулася 30 липня 2020 року шляхом опублікування на офіційному сайті Позивача типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”. Договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Як вказує позивач, акцепт відбувся через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи 12.11.2021р., що підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” з ЕІС-кодом - 56XS000026F2E00B доданої до листа оператора ГТС від 26.10.2023 № ТОВВИХ-23-15245. Отже типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” та споживачем було укладено 12.11.2021р.

За посиланням позивача, на виконання пункту 4 розділу 6.2 договору він направив 11.11.2021р. на адресу споживача повідомлення у вигляді типового договору, що підтверджується списком згрупованих відправлень “СПИСОК №11.11.2021-юріки”

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV публічного Типового Договору, об’єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Таким чином, об’єм (обсяг) спожитого cпоживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу щодобово. Вартість природного газу визначається шляхом множення об’ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії” щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії”, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового Договору, що постачався позивачем як постачальником “останньої надії” для споживачів, що є бюджетними установами у період з 1 по 30 листопада 2021 р. становить 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.3. Типового Договору, Постачальник зобов’язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Відповідно до підпункту 5 пункту 5.2 Типового Договору Споживач зобов’язаний знімати фактичні показники комерційних вузлів обліку газу станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, оформлювати акти приймання-передачі газу та надсилати їх до 5 числа місяця наступного за місяцем постачання газу Постачальнику.

Як зазначав позивач суду, відповідач не надсилав на адресу Постачальника акти приймання передачі газу.

На виконання пункту 4.3 Постачальник оформив акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2021 за інформацією розміщеною на інформаційній платформі щодо обсягів газу, оформив рахунок за листопад 2021 №22715 та направив Споживачу, що підтверджується: описом згрупованих відправлень “СПИСОК №20.12.2021юрики КЦ-24” та фіскальним чеком за 22.12.2021.

У зв’язку зі зміною тарифу на послуги транспортування природного газу зі 136,576 на 124,16, було оформлено коригуючий акт №28426 до акту за листопад 2021 на направлено споживачу, що підтверджується описом згрупованих відправлень “СПИСОК №11.01.2022 Піпенко” та фіскальним чеком за 12.01.2022р.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. публічного Типового Договору, яким передбачено, що Споживач зобов’язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу

Підпунктом 1 пункту 5.2 розділу 5 Договору споживач зобов’язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно договору.

За поясненнями позивача, сума боргу за використаний природний газ становить 40678,01 грн., укладений між сторонами публічний Типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач спожив природний газ у листопаді 2021р., яка відповідачем не сплачена.

Відповідно до п.4.5 Типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня від дня прострочення основного зобов’язання.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання умов Договору за зобов’язаннями листопада 2021 (період нарахування з 01.01.2022 по 30.06.2022), що загалом становить 4925,94 грн .

Як зазначає позивач, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов‘язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97-р. Інфляційні збитки за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання листопада 2021 (період нарахування з 01.01.2022 по 30.09.2023), що загалом складає 12371,85 грн. Відсотки за користування грошовими коштами за зобов’язаннями листопада 2021 (період нарахування з 01.01.2022р. по 30.09.2023р.), що загалом становить 2133,09 грн

Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 60108,89 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених        Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно із частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа містить такі дані, зокрема серед іншого: 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).

Згідно з пунктом 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку 3 обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Судом з’ясовано, що відповідача у справі включено до реєстру споживачів постачальника “останньої надії” та віднесено газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника “останньої надії”.

Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” та споживачем було укладено 12.11.2021р., оскільки акцепт відбувся через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи 12.11.2021, що підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” з ЕІС-кодом - 56XS000026F2E00B доданої до листа оператора ГТС від 26.10.2023 №ТОВВИХ-23-15245.

Судом враховано, що позивач оформив акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2021 за інформацією розміщеною на інформаційній платформі щодо обсяг в газу, оформив рахунок за листопад 2021 №22715 та направив споживачу та сума боргу за використаний природний газ становить 40678,01 грн.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" зі своєчасно сплати вартості спожитого природного газу, що підтверджується  наявними в матеріалах  справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за  час розгляду справи, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 40678,01 грн. підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 2133,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12371,85 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних  та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 4925,94 грн.

Суд перевіривши розрахунок пені, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі,

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”  – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління культури і туризму Каховської міської ради  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” суму основного боргу у розмірі 40678 (сорок тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 01 коп., пеню у розмірі 4925 (чотири тисячі дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 2133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 12371 (дванадцять тисяч триста сімдесят одну) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Повний текст рішення складено 22 травня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

            Суддя                                                                               Т.Г. Д'яченко