Господарський суд Одеської області

17 квітня 2024, 11:30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/122/24

За позовом: Акціонерного товариства “УКРПОШТА” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045)

До відповідача: Фізичної особи – підприємця Голінько Олександра Івановича (73000, м. Херсон, вул. Червонофлотська, 80, РНОКПП 2313013035)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Репалова Ю.А. - на підставі довіреності №91123-21/Р-121 від 09.11.2023р.;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач – Акціонерне товариство (далі – АТ) “УКРПОШТА”, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи – підприємця Голінько Олександра Івановича (далі - ФОП Голінько О.І.) про стягнення суми боргу у розмірі 112 877 грн 67 коп., інфляційних втрат у розмірі 38 345 грн 28 коп., пені у розмірі 95 497 грн 60 коп.

Ухвалою суду від 12.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 08.02.2024р. Ухвалою суду від 08.02.2024р. відкладено розгляд справи на 05.03.2024р. Ухвалою суду від 05.03.2024р. відкладено розгляд справи на 26.03.2024р. Ухвалою суду від 26.03.2024р. відкладено судове засідання на 11.04.2024р.

Позивач – АТ “УКРПОШТА”, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідача – ФОП Голінько О.І., не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: “Адресат відсутній за вказаною адресою”.

Крім того, судом було розміщені ухвали по справі 916/122/24, на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.

У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачки про розгляд даної справи.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній документами в порядку ч.9 ст.165 ГПК України.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі “Kudla v. Poland” заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі “Vernillo v. France” заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі “Frydlender v. France” заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі “Wierciszewska v. Poland” заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі “Capuano v. Italy” заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким “Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання “розумного строку”, під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття “розумний строк” та “своєчасний розгляд” застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття “розумний строк” вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття “розумний строк”.

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, місцезнаходження відповідача, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 30.01.2020р. між АТ “УКРПОШТА” (Орендодавець) та ФОП Голінько О.І. (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомості №153 від 16.03.2021р.

Відповідно п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нерухоме майно, розташоване в м. Херсон, на другому поверсі двоповерхової будівлі відділення поштового зв’язку 73025, по вулиці Театральній, 54, загальною площею 40,8 кв.м (приміщення №19 згідно плану БТІ від 22.09.2001р.) для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності після підписання його Сторонами і діє до 29.12.2022р. включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що Орендар зобов’язаний повернути Орендодавцю Майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому сторони підписують акт приймання – передачі.

Позивач зазначає, що в останній день дії Договору Орендар не повернув майно, та не підписав акт приймання – передачі, у зв’язку із чим Орендар продовжував ним користуватися, отже, на підставі ч. 1 ст.764 Цивільного кодексу України Договір вважається поновленим на той же строк, який був раніше встановлений Договором, тобто на 2 роки 11 місяців (до 29.11.2025р.).

Згідно п.3.1 Договору за домовленістю сторін орендна плата включає плату за користування майном і вартість послуг з його утримання згідно з розрахунком (додаток №2 до Договору), де плата за користування майном становить з 28.02.2020р. 71 грн 49 коп. (без ПДВ) за 1 кв.м, що становить 2 916 грн 67 коп. (без ПДВ) за місяць. Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%.

Таким чином, за розрахунком позивача розмір орендної плати за користування майном з 28.02.2020р. з ПДВ становить 3 500 грн за місяць за орендовану площу.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що, починаючи з 30.01.2021р., та кожного наступного року оренди, ставки плати за користування майном (за виключенням плати за послуги з утримання майна) автоматично збільшуються на 10% від ставок, що діяли за попередній рік оренди. При цьому, сторони погодилися, що така зміна ставок плати за користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.

Враховуючи умови п.3.2 Договору, позивач вважає, що розмір орендної плати за користування майном з 30.01.2021р. з ПДВ становить 3 850 грн. за місяць за орендовану площу, з 30.01.2022р. - 4 234 грн з ПДВ за місяць за орендовану площу та з 30.01.2023р. – 4 658 грн 51 коп. з ПДВ за місяць за орендовану площу.

Згідно додатку 2 до Договору вартість послуг на утримання орендованого майна визначається за фактичними показниками та тарифами згідно виставлених рахунків.

За умовами п.3.5 Договору щомісячно, не пізніше 7 числа місяця наступного за звітним, Орендодавець надає Орендарю акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуги оренди за звітний місяць. Орендар зобов’язаний підписати акт про надані послуги та повернути його Орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця.

Позивач зазначає, що в установленому Договором порядку на адресу відповідача направлялися акти про надані послуги, заперечень до обсягу та вартості послуг, зазначених у актах від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Не виставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором.

Орендар зобов’язаний своєчасно та і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.(п.5.1.3. Договору).

Позивач стверджує, що відповідачем порушувалися умови Договору в частині виконання фінансових зобов’язань починаючи з вересня 2021р. до моменту звернення з позовною заявою до суду.

Зокрема, ФОП Голінько О.І. не було виконано умови Договору та не було сплачено за вересень 2021р. 2 450 грн; за жовтень 2021р. – 3 850 грн за користування майном; за листопад 2021р. - 3 850 грн за користування майном, а також 1 111 грн 06 коп. - вартість послуг за утримання майна; за грудень 2021р. - 3 850 грн за користування майном та 1 395 грн 37 коп. - вартість послуг за утримання майна; за січень 2022р. – 3 874 грн 84 коп. за користування майном та 937 грн 06 коп. - вартість послуг за утримання майна; за лютий 2022р. - 4 235 грн 01 коп. за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за березень 2022р. - 4 235 грн за користування майном та 3 158 грн 03 коп. - вартість послуг з утримання майна; за квітень 2022р. - 4 235 грн за користування майном та 439 грн 42 коп. - вартість послуг з утримання майна; за травень 2022р. – 4 235 грн за користування майном та 410 грн - вартість послуг з утримання майна; за червень 2022р. – 4 235 грн за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за липень 2022р. – 4 235 грн за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за серпень 2022р. - 4 235 грн за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за вересень 2022р. - 4 235 грн за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за жовтень 2022р. - 4 235 грн за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за листопад 2022р. - 4 235 грн за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за грудень 2022р. - 4 235 грн за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за січень 2023р. - 4 262 грн 33 коп. за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за лютий 2023р. - 4 658 грн 51 коп. за користування майном та 354 грн 96 коп. вартість послуг з утримання майна; за березень 2023р. - 4 658 грн 51 коп. за користування майном та 354 грн 96 коп. вартість послуг з утримання майна; за квітень 2023р. - 4 658 грн 51 коп. за користування майном та 354 грн 96 коп. - вартість послуг з утримання майна; за травень 2023р. – 4 658 грн 51 коп. за користування майном та 354 грн 96 коп. вартість послуг з утримання майна; за червень 2023р. - 4 658 грн 51 коп. за користування майном та 354 грн 96 коп. вартість послуг з утримання майна; за липень 2023р. - 4 658 грн 51 коп. за користування майном та 354 грн 96 коп. вартість послуг з утримання майна; за серпень 2023р. - 4 658 грн 51 коп. за користування майном та 354 грн 96 коп. вартість послуг з утримання майна.

Пунктом 4.1.1 Договору встановлено, що Орендодавець має право, в тому числі, достроково припиняти дію Договору в порядку, визначеному Договором.

Відповідно п.10.4 Договору Договір може бути достроково припинений в тому числі згідно п.10.4.4 Орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення Орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення в разі, зокрема, порушення строків сплати Орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж на 1 місяць, або не сплати їх у повному обсязі.

Позивач зазначає, що враховуючи несплату Орендарем орендної плати більш як за 1 місяць та зважаючи на стабільну відсутність оплати за Договором протягом тривалого часу, керуючись п. 10.4, 10.4.4 Договору, Херсонською дирекцією АТ “УКРПОШТА” на адресу ФОП Голінько О.І. було направлено повідомлення про дострокове припинення дії Договору оренди нерухомості від 30.01.2020р. №153 та повернення майна з строкового платного користування в зв'язку з достроковим припиненням дії Договору, а також про сплату заборгованості. У повідомленні визначено, що останній день надання АТ “УКРПОШТА” нерухомого майна в строкове платне користування відповідачу – 31.08.2023р.

За таких обставин, за розрахунком позивача, заборгованість ФОП Голінько О.І. за Договором оренди станом на останній день дії Договору – 31.08.2023р. становить 112 877 грн 67 коп.

Позивач також зазначив, що відповідно п.7.2 Договору Орендар несе відповідальність у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, а саме: Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Позивач вважає, що за порушення п.5.1.3 Договору щодо обов'язку Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі (додаток 2 до Договору) передбачені цим Договором, відповідач має понести відповідальність за весь час прострочення строків внесення оплати за Договором, і відповідно до узгоджених п.7.2 умов Договору.

Пунктом 3.6 Договору передбачено сплату орендної плати у строк до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у зв’язку із чим за вересень 2021р. Орендар мав сплатити орендну плату до 20 жовтня 2021р., відповідно з 21 жовтня 2021р. починається порушення строків.

Позивач зазначає, що ФОП Голінько О.І. не виконував належним чином свої зобов’язання щодо оплати у повному обсязі у встановлені Договором оренди строки, у зв’язку із чим позивач нарахував відповідачу пеню у період з 21.10.2021р. по 21.12.2023р. у розмірі 95 497 грн 60 коп.

Крім того, посилаючись на положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що наявні підстави для нарахування інфляційних втрат у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу за період з 21.10.2021р. до 21.12.2023р. інфляційні втрати у розмірі 38 345 грн 28 коп., які також просить суд стягнути з ФОП Голінько О.І.

Також, згідно п.3.4 Договору оплата орендної плати за перший та останній місяць оренди здійснюється Орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі майна.

Позивач також зазначив, що враховуючи припинення Договору достроково в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця відповідно до п. 10.4.4 Договору 31.08.2023р., та те, що акт приймання-передачі майна з оренди мав бути підписаний саме 31.08.2023р. згідно п.2.3 Договору, зважаючи на те, що Орендарем порушено виконання в тому числі і цієї умови Договору, Орендодавцем було складено акт фіксації виконання Орендарем вимоги Орендодавця №1.12.121.001.-825-23 від 31.08.2023р., в якому зазначено, що для підписання акту представники Орендодавця 31.08..2023р. не з'явилися, відповідно, даний акт Орендодавець вважає документом, який за даних обставин, підтверджує вибуття орендованого майна із користування відповідача.

Порушення умов Договору позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв’язку з чим звернувся з даним позовом до суду та, посилаючись на положення ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 620, 625 Цивільного кодексу України, просить його задовольнити його в повному обсязі та стягнути з ФОП Голінько О.І. заборгованість у розмірі 112 877 грн 67 коп., пеню у розмірі 95 497 грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 345 грн 28 коп.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 30.01.2020р. між АТ “УКРПОШТА” (Орендодавець) та ФОП Голінько О.І. (Орендар) було укладено Договір №153 оренди нерухомості, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нерухоме майно, розташоване в м. Херсон, на другому поверсі двоповерхової будівлі відділення поштового зв’язку 73025, по вулиці Театральній, 54, загальною площею 40,8 кв.м (приміщення №19 згідно плану БТІ від 22.09.2001р.) для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Отже, виходячи з зазначених положень законодавства, правовідносини, що виникли між сторонами за Договором, є орендними.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з положень ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно п. 10.1 Договору він набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 29.12.2022р. включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовилися, що згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України умови Договору застосовуються до відносин, що виникли з 06.02.2021р.

Відповідно п.2.1. Договору передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна (додаток №1 до Договору). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до Орендаря з дати підписання Акту приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2020р. за актом приймання – передачі нерухомості Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору №153 від 30.01.2020р. нерухомість, розташовану в м. Херсон, на другому поверсі двоповерхової будівлі відділення поштового зв’язку 73025, по вулиці Театральній, 54. Загальна площа приміщень, прийнятих в оренду: 40,8 кв.м.

Орендар зобов’язаний повернути Орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому, сторони підписують акт приймання-передачі майна (п.2.3. Договору).

За домовленістю сторін орендна плата включає плату за користування майном і вартість послуг з його утримання, та згідно з розрахунком (додаток №2 до Договору) становить: з 28 лютого 2020р. – 71 грн 49 коп. без ПДВ за 1кв.м, що становить 2 916 грн 67 коп. без ПДВ за місяць, та витрати на утримання орендованого майна згідно діючих тарифів.; на період проведення Орендарем ремонтних робіт з 30 січня 2020р. по 27 лютого 2020р. (включно) 0,83 грн без ПДВ за місяць та витрати на утримання орендованого майна згідно діючих тарифів; Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% (п.3.1.1. та п. 3.1.2. Договору).

Таким чином, розмір орендної плати за користування майном з 28.02.2020р. з ПДВ становить 3 500 грн за місяць за орендовану площу.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що, починаючи з 30.01.2021р., та кожного наступного року оренди, ставки плати за користування майном (за виключенням плати за послуги з утримання майна) автоматично збільшуються на 10% від ставок, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок плати за користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.

Враховуючи умови п.3.2 Договору, розмір орендної плати за користування майном з 30.01.2021р. з ПДВ становить 3 850 грн. за місяць за орендовану площу, з 30.01.2022р. становить 4 234 грн з ПДВ за місяць за орендовану площу та з 30.01.2023р. – 4 658 грн 51 коп. з ПДВ за місяць за орендовану площу.

Відповідно до п.3.6 Договору орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Не виставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором.

Як вбачається за матеріалів справи, відповідачем порушувалися умови Договору в частині виконання фінансових зобов’язань починаючи з вересня 2021р.

Так, ФОП Голінько О.І. не було виконано умови Договору та не було сплачено орендну плату (з ПДВ) та плату за користування майном за період з вересня 2021р. по 31.08.2023р. у розмірі 112 877 грн 67 коп. у розмірі

Відповідно п.3.7 Договору грошові зобов'язання Орендаря за цим Договором забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі, не меншому, ніж орендна плата за один місяць оренди, визначена згідно з п. 3.1 цього Договору. Завдаток вноситься одночасно з оплатою за перший місяць оренди як оплата оренди майна за останній місяць дії Договору оренди. Із суми завдатку Орендодавець має право задовольнити будь-які грошові вимоги до Орендаря. Не пізніше 20-ти календарних днів від дати закінчення цього Договору та підписання Акту приймання-передачі майна Орендодавець зобов'язаний повернути Орендарю завдаток, якщо він не був використаний для погашення грошових зобов'язань Орендаря за цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Голінько О.І. не було здійснено забезпечення грошових зобов'язань у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за один місяць оренди, визначена згідно п.3.1 Договору, який мав би бути внесений одночасно з оплатою за перший місяць оренди як оплата оренди майна за останній місяць дії Договору оренди.

Згідно п. 3.9 Договору Орендна плата за останній місяць оренди розраховується за фактичний період користування протягом звітного місяця згідно з актом приймання- передачі майна з оренди і сплачується Орендарем на підставі акту про надані послуги. Сума належна до сплати/повернення за останній місяць оренди розраховується Орендодавцем з урахуванням наявності невикористаного завдатку.

За п. 10.4 Договору він може бути достроково припинений в таких випадках: за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу за підписами обох сторін (п.10.4.1.); Орендодавцем або Орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 180 календарних днів до дати припинення (п.10.4.2.); Орендарем в разі незгоди зі зміною орендної плати за умови направлення Орендодавцю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 30 календарних днів до дати введення нового розміру орендної плати (п.10.4.3.); Орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення Орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення в разі: використання Орендарем майна не за цільовим призначенням, у тому числі і в разі неузгодженої з Орендодавцем передачі майна в суборенду; навмисного або з необережності Орендаря погіршення технічного і санітарного стану майна; порушення строків сплати Орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж на 1 місяць або не сплати їх в повному обсязі; відмови Орендаря застрахувати орендоване майно; відмови Орендаря виконувати додаткові обов'язки, які зазначаються в додатку до цього Договору, який є його невід’ємною частиною, у разі встановлення Орендарем обладнання, апаратури та інших спеціальних пристроїв (укладається додатково у випадках встановлення обладнання) (п.10.4.4 ).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Орендодавець має право, вносити зміни до Договору або достроково припиняти дію в порядку, визначеному Договором (п.4.1.4.).

Як вбачається з матеріалів справи, що ФОП Голінько О.І. не було сплачено орендну плату більш як за 1 місяць, та зважаючи на стабільну відсутність оплати за Договором протягом тривалого часу, керуючись п. 10.4.4 Договору, Херсонською дирекцією АТ “УКРПОШТА” на адресу ФОП Голінько О.І. було направлено повідомлення від 16.0.2023р. №1.12.121.001.-825-23 про дострокове припинення дії Договору №153 оренди нерухомості від 30.01.2020р. та повернення майна з строкового платного користування в зв'язку з достроковим припиненням дії Договору, а також сплати заборгованості.

Повідомленням визначено, що останній день надання АТ “УКРПОШТА” нерухомого майна в строкове платне користування відповідачу – 31.08.2023р.

Таким чином, враховуючи, що останнім днем дії Договору є 31.08.2023р., керуючись п.3.9 Договору, Орендодавцем вірно розраховано розмір орендної плати за серпень 2023р., що становить 4 658 грн 51 коп., а також вартість послуг з утримання майна у розмірі 354 грн 96 коп.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за Договором №153 у розмірі 112 877 грн 67 коп., у зв’язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов’язань за ним Договором Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Але, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що з урахуванням умов Договору та положень законодавства, цей розрахунок не є вірним, адже він зроблений без урахування ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Судом зроблено власний розрахунок пені та встановлено, що у зв’язку із простроченням виконання грошового зобов’язання Орендар має сплатити пеню у розмірі 10 595 грн 04 коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є вірним, у зв’язку з чим інфляційні втрати у розмірі 38 345 грн 28 коп. підлягають стягненню на користь позивача.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у відповідності до розрахунку суду.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства “УКРПОШТА” до Фізичної особи – підприємця Голінько Олександра Івановича про стягнення суми боргу у розмірі 112 877 грн 67 коп., інфляційних втрат у розмірі 38 345 грн 28 коп., пені у розмірі 95 497 грн 60 коп. – задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Голінько Олександра Івановича (73000, м. Херсон, вул. Червонофлотська, 80, РНОКПП 2313013035) на користь Акціонерного товариства “УКРПОШТА” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.22, код ЄДРПОУ – 21560045, електронна пошта: ukrposhta@ukrposhta.ua) суму боргу у розмірі 112 877 грн 67 коп., пеню у розмірі 10 595 грн 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 345 грн 28 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 427 грн 27 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога

До уваги: Фізичної особи – підприємця Голінько Олександра Івановича (73000, м. Херсон, вул. Червонофлотська, 80)