Господарський суд Одеської області

11 квітня 2024, 15:11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/5575/23

За позовом: Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ – 14360080, електронна пошта: 14360080@mail.gov.ua)

До відповідача: Приватного підприємства “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ” (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Дем’яна Бідного, буд.77, РНОКПП – 35329254)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Човган І.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач – Акціонерне товариство (далі – АТ) “АКЦЕНТ-БАНК”, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства (далі – ПП) “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ” про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 230 267 грн 93 коп.; заборгованості по процентам у розмірі 10 055 грн 06 коп.; заборгованості за винагородою у розмірі 23 200 грн; штрафу у розмірі 1 000 грн (фіксована складова) і штрафу у розмірі 25 000 грн (змінна складова).

Ухвалою суду від 25.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 18.01.2024р.

Ухвалою суду від 18.01.2024р. відкладено розгляд справи на 15.02.2024р. Ухвалою суду від 15.02.2024р. призначено розгляд справи на 07.03.2024р. Ухвалою суду від 07.03.2024р. відкладено розгляд справи на 21.03.2024р. Ухвалою суду від 21.03.2024р. відкладено судове засідання на 04.04.2024р.

Позивач – АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, згідно клопотання, поданого разом із позовною заявою, просив суд розглядати справу за відсутністю свого представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач – ПП “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ”, не скористався своїм правом на судовий захист.

Ухвали суду у справі №916/5575/23 направлялися на поштову адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, але поштові повідомлення повернулися до суду не врученими з приміткою пошти: “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Крім того, судом було розміщено оголошення про судове засідання у справі №916/5575/23, на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

У відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі “Kudla v. Poland” заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі “Vernillo v. France” заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі “Frydlender v. France” заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі “Wierciszewska v. Poland” заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі “Capuano v. Italy” заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким “Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання “розумного строку”, під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття “розумний строк” та “своєчасний розгляд” застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття “розумний строк” вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття “розумний строк”.

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, місцезнаходження відповідача, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі - АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, зазначає, що 24.07.2020р. між ним, як Кредитором, та ПП “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ”, як Позичальником, укладено кредитний договір №20.87.0000000020 щодо надання кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 500 000 грн, строком на 24 місяців (до 22.07.2022р.), зі сплатою процентів у розмірі 19,90% щорічно.

Відповідно до п.А2 та п.А3 Кредитного договору ліміт цього Договору становить 500 000 грн на наступні цілі: 500 000 грн на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплата товарів та послуг, виплата заробітної плати); 0 грн на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 0 грн на сплату страхових платежів зі строком повернення до 22.07.2022р., шляхом здійснення погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки згідно з Графіком платежів (додаток №1 до Договору).

Згідно п.п.А6, А9, А10, А11 Договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних, а також винагороду банку за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 грн, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,790000% від суми зазначеного у п.А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0% від суми зазначеного у п.А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.

Крім того, згідно п.А.7 Договору у випадку порушення Позичальником будь-якого з грошових зобов’язань та реалізації права банку, передбаченого п.А3 цього Договору, Позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов’язань, передбачених п.2.2.13 цього Договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.

Також позивач зазначив, що відповідно до п.п.2.2.2-2.2.3 Договору Позичальник зобов’язався сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1,4.2,4.3 цього Договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п.12,2.2.14,2.3.2 цього Договору.

Відповідно до п.5.8 Договору у випадку порушення Позичальником терміну платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п.А2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Позивач у справі зазначає, що він свій обов’язок щодо надання кредиту виконав у повному обсязі.

Натомість, станом на 18.11.2023р. наявна заборгованість відповідача за Кредитним договором №20.87.0000000020, яка складалася з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 230 267 грн 93 коп.; загального залишку заборгованості по процентам у розмірі 10 055 грн 06 коп.; загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 23 200 грн, штрафу у розмірі 1000 грн (фіксована складова), штрафу у розмірі 25 000 грн (змінна складова).

Позивач зазначив, що строк дії Кредитного договору №20.87.0000000020 закінчився ще до подання позову, і відповідач знав про свій обов’язок щодо повернення коштів до зазначеної дати, але у зазначений строк не виконав його. Оскільки дострокового виконання договору позивач не вимагав то і претензія не направлялась.

АТ “АКЦЕНТ-БАНК” зазначає, що відповідно до абз.6 п.А3 Договору, у відповідності до ст.ст.121, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення Позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31 дня порушення будь-якого із зобов’язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, визначеної у повідомленні, вважається простроченою.

Згідно п.2.3.2 Договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього Договору – зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов’язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно ст.ст.212,611,651 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями, термін виконання яких не настав, терміни вважаються такими, що настали у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобов’язання за цим кредитом.

За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу та просить суд стягнути з ПП “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ” заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 230 267 грн 93 коп.; заборгованість по процентам у розмірі 10 055 грн 06 коп.; заборгованість за винагородою у розмірі 23 200 грн, штраф у розмірі 1 000 грн (фіксована складова), штраф у розмірі 25 000 грн (змінна складова).

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог АТ “АКЦЕНТ-БАНК” посилається на ст.ст. 530, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 24.07.2022р. між АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, як Кредитором, та ПП “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ”, як Позичальником, укладено Кредитний договір №20.87.0000000020, відповідно до п.1.1 якого банк, за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно п.А1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у п.2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов’язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, між сторонами за Договором склалися кредитні правовідносини.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У п.6.2 Договору сторони встановили, що цей Договір у частині п.4.4 набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов’язань сторонами за цим Договором.

Відповідно до п.6.3 Договору цей Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом та цим Договором порядку.

За умовами п.А2 Кредитного договору №20.87.0000000020 ліміт цього Договору становить 500 000 грн на фінансування поточної діяльності.

У п.2.1.2 Договору зазначено, що банк зобов’язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов’язань, передбачених п.2.2.1,2.2.12 цього Договору зобов’язання з видачі кредиту згідно з умовами цього Договору виникають у банку з дня надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.2.4.2 та з урахуванням п.1.1 цього Договору.

За умовами п.А3 Договору термін повернення кредиту до 22.07.2022р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки згідно з Графіком платежів (додаток №1 до Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

Згідно п.А6 Кредитного договору №20.87.0000000020 за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних.

При цьому, відповідно до п.2.2 Договору Позичальник зобов’язався, зокрема, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1,4.2,4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2,2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити банку винагороду відповідно до п.п.2.3.5,4.4,4.5,4.6,4.13 цього Договору.

У розділі 4 Договору сторони домовилися, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2,2.2.3, 2.2.14, 2.3.2,2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А6 цього Договору (п.4.1). Відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених п.п.1.2,2.2.3,2.2.14,2.3.2,2.4.1 цього Договору, Позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього Договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього Договору, встановленого п.А.3 Договору) (п.4.2). Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1,4.2 цього Договору, здійснюється згідно п.А.8 цього Договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту є дата фактичного погашення кредиту (п.4.3). Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього Договору (п.4.5). Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п.А.11 цього Договору.(п.4.6).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, банк належним чином виконав свої зобов’язання за Кредитним договором №20.87.0000000020, що підтверджується меморіальним ордером №TR.14848282.36068.70198 від 24.07.2020р. на суму 500 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Однак, відповідачем порушено умови Договору та не виконано своїх обов’язків за Договором, у зв’язку з чим за ПП “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ” утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 230 267 грн 93 коп.; заборгованість по процентам у розмірі 10 055 грн 06 коп.; заборгованість за винагородою у розмірі 23 200 грн.

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів на підтвердження сплати заборгованості по кредиту та по процентам.

Невиконання відповідачем умов Кредитного Договору №20.87.0000000020 мало наслідком нарахування відповідно до п.5.8 Договору штрафу у розмірі 1 000 грн (фіксована складова) і 25 000 грн (змінна складова).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення. Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.5.8 Договору у випадку порушення Позичальником терміну платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за формулою: 1 000 грн +5% від суми встановленого у п.А2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Разом з тим, 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Згідно приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення сплати кредиту відповідача більш ніж на 30 днів виникло в період дії воєнного стану, введеного в Україні. Відтак, враховуючи вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу (фіксована складова) у розмірі 1 000 грн та штрафу (змінна складова) у розмірі 25 000 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з ПП “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ” заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 230 267 грн 93 коп.; заборгованості по процентам у розмірі 10 055 грн 06 коп.; заборгованості за винагородою у розмірі 23 200 грн, штрафу у розмірі 1 000 грн (фіксована складова) і штрафу у розмірі 25 000 грн (змінна складова) підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” до Приватного підприємства “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ” про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 230 267 грн 93 коп.; заборгованості по процентам у розмірі 10 055 грн 06 коп.; заборгованості за винагородою у розмірі 23 200 грн; штрафу у розмірі 1 000 грн (фіксована складова) і штрафу у розмірі 25 000 грн (змінна складова) – задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ” (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Дем’яна Бідного, буд.77, РНОКПП – 35329254) на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ – 14360080, електронна адреса: 14360080@mail.gov.ua) заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 230 267 грн 93 коп.; заборгованість по процентам у розмірі 10 055 грн 06 коп.; заборгованість за винагородою у розмірі 23 200 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 342 грн 84 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога

До уваги: Приватного підприємства «АВТОАГРОЕКСПЕРТ – ПІВДЕНЬ» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Дем’яна Бідного, буд.77)