Господарський суд Одеської області

10 квітня 2024, 15:31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/5567/23

За позовом: Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ – 14360080, електронна пошта: 14360080@mail.gov.ua)

До відповідача: Фізичної особи - підприємця Худайбергановича Іброхима Султоновича (05.01.1971р.н., місце реєстрації:75051, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Станіслав, вул. Гвардійська, буд.53, РНОКПП – 2593723492)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Човган І.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач – Акціонерне товариство (далі – АТ) “АКЦЕНТ-БАНК”, звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області до Фізичної особи - підприємця Худайбергановича Іброхима Султоновича (далі – ФОП Худайберганович І.С.) про стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 71 962 грн 96 коп.; загального залишку заборгованості по процентам у розмірі 11 327 грн 63 коп.; загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 19 513 грн; штрафу у розмірі 1 000 грн (фіксована складова) та 9 500 грн (змінна складова).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5567/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 18.01.2024р.

Ухвалою суду від 18.01.2024р. відкладено судове засідання на 15.02.2024р. Ухвалою суду від 15.02.2024р. призначено судове засідання на 07.03.2024р. Ухвалою суду від 07.03.2024р. відкладено судове засідання на 21.03.2024р. Ухвалою суду від 21.03.2024р. відкладено судове засідання на 04.04.2024р.

Позивач – АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, згідно клопотання, поданого разом із позовною заявою, просив суд розглядати справу за відсутністю свого представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач – ФОП Худайберганович І.С., не скористався своїм правом на судовий захист.

У зв’язку зі зміною режиму роботи поштового відділення АТ “Укрпошта” за індексом 75051, яке обслуговує відповідача у справі, ухвали суду у справі №916/5567/23 не направлялися за адресою ФОП Худайберганович І.С.

Суд зауважує на тому, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня офіційна електронна пошта ФОП Худайберганович І.С. Суд також приймає до уваги відсутність у відповідача у справі особистих кабінетів в підсистемі Електронний суд.

Згідно ч.1 ст.12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі зазначеного, на виконання ч.2 ст.12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022р. №1364 "Про деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №306 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті Господарського суду Одеської області публікувались повідомлення про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі “Kudla v. Poland” заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі “Vernillo v. France” заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі “Frydlender v. France” заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі “Wierciszewska v. Poland” заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі “Capuano v. Italy” заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким “Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання “розумного строку”, під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття “розумний строк” та “своєчасний розгляд” застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття “розумний строк” вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття “розумний строк”.

Враховуючи місцезнаходження відповідача, введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі - АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, зазначає, що 02.11.2020р. між ним, як Кредитором, та ФОП Худайберганович І.С., як Позичальником, укладено Кредитний договір №20.92.0000000105 щодо надання кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 190 000 грн, строком на 24 місяців (до 01.11.2022р.), зі сплатою процентів у розмірі 19,90% щорічно.

Відповідно до п.А2 та п.А3 Кредитного договору ліміт цього Договору становить 190 000 грн на наступні цілі: 190 000 грн на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплата товарів та послуг, виплата заробітної плати); 0 грн на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 0 грн на сплату страхових платежів зі строком повернення до 01.11.2022р., шляхом здійснення погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки згідно з Графіком платежів (додаток №1 до Договору).

Згідно п.п.А6, А9, А10, А11 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних, а також винагороду банку за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 грн, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,790000% від суми зазначеного у п.А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00000% від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів.

У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов’язань, передбачених п.2.2.13 цього Договору Банк збільшує процентну ставку на 2% річних зав кожен випадок невиконання та /або неналежного виконання.

Крім того, згідно п.А7 Договору у випадку порушення Позичальником будь-якого з грошових зобов’язань та при реалізації права банку, передбаченого п.А3 цього Договору, Позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Також позивач зазначив, що відповідно до п.п.2.2.2-2.2.3 Договору Позичальник зобов’язався сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1,4.2,4.3 цього Договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п.12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.

Відповідно до п.5.8 Договору у випадку порушення Позичальником терміну платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Позивач у справі зазначає, що він свій обов’язок щодо надання кредиту виконав у повному обсязі.

Натомість, станом на 22.11.2023р. у ФОП Худайберганович І.С. наявна заборгованість за Кредитним договором №20.92.0000000105, яка складалася з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 71 962 грн 96 коп.; загального залишку заборгованості по процентам у розмірі 11 327 грн 63 коп.; загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 19 513 грн; штрафу у розмірі 1000 грн (фіксована складова), штрафу у розмірі 9 500 грн (змінна складова).

Позивач зазначив, що строк дії Договору закінчився ще до подання позову і відповідач знав про свій обов’язок щодо повернення коштів до зазначеної дати, але у зазначений строк не виконав його. Оскільки дострокового виконання Договору позивач не вимагав то і претензія не направлялась.

АТ “АКЦЕНТ-БАНК” зазначає, що відповідно до абз.6 п.А3 Договору, у відповідності до ст.ст.121, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення Позичальником будь- якого з зобов’язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91 дня порушення будь-якого із зобов’язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, визначеної у повідомленні, вважається простроченою.

Згідно п.2.3.2 Договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього Договору – зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов’язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно ст.ст.212,611,651 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями, термін виконання яких не настав, терміни вважаються такими, що настали у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобов’язання за цим кредитом.

За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу та просить суд стягнути з ФОП Худайберганович І.С. заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 71 962 грн 96 коп.; загальний залишок заборгованості по процентам у розмірі 11 327 грн 63 коп.; загальний залишок заборгованості за винагородою у розмірі 19 513 грн; штраф у розмірі 1 000 грн (фіксована складова) та 9 500 грн (змінна складова).

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог АТ “АКЦЕНТ-БАНК” посилається на ст.ст. 530, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 02.11.2020р. між АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, як Кредитором, та фізичною особою – підприємцем Худайбергановича Іброхим Султоновичем, як Позичальником, укладено Кредитний договір №20.92.0000000105, відповідно до п.1.1 якого банк, за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно п.А1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у абз.3 п.2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов’язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у ч.1 ст.50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною другою ст.50 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

У частині першій ст.58 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст.58 цього Кодексу. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність, зокрема, безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур, не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, між сторонами за Договором склалися кредитні правовідносини.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У п.6.2 Кредитного договору сторони встановили, що цей Договір у частині п.4.4 набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов’язань сторонами за цим Договором.

Відповідно до п.6.3 Кредитного договору цей Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом та цим Договором порядку.

За умовами п.А2 Кредитного договору №20.92.0000000105 ліміт цього Договору становить 190 000 грн на фінансування поточної діяльності.

У п.2.1.2 Договору зазначено, що банк зобов’язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов’язань, передбачених п.2.2.1,2.2.12 цього Договору.

Для отримання кредиту Позичальникок зобов’язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до Банку попередню вимогу в довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання. Зобов’язання з видачі кредиту згідно з умовами цього Договору виникають у банку з дня надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.2.4.2 та з урахуванням п.1.1 цього Договору. Зобов’язання з видачі кредиту на сплату судових витрат та/або інших платежів виникають у Банку у випадку непред’явлення Позивальником документів, підтверджуючих сплату судових витрат, та/або інших платежів за рахунок інших джерел.

За умовами п.А3 Договору термін повернення кредиту до 01.11.2022р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки згідно з Графіком платежів (додаток №1 до Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

Згідно п.А6 Кредитного договору №20.92.0000000105 за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних.

При цьому, відповідно до п.2.2 Договору Позичальник зобов’язався, зокрема, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1,4.2,4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2,2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити банку винагороду відповідно до п.п.2.3.5,4.4,4.5,4.6,4.13 цього Договору.

У розділі 4 Кредитного договору сторони домовилися, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2,2.2.3, 2.2.14, 2.3.2,2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А6 цього Договору (п.4.1). Відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених п.п.1.2,2.2.3,2.2.14,2.3.2,2.4.1 цього Договору, Позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього Договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього Договору, встановленого п.А.3 Договору) (п.4.2).

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1,4.2 цього Договору, здійснюється згідно п.А.8 цього Договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту є дата фактичного погашення кредиту (п.4.3). Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього Договору (п.4.5). Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п.А.11 цього Договору.(п.4.6).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, банк належним чином виконав свої зобов’язання за Кредитним договором №20.92.0000000105, що підтверджується меморіальним ордером №TR.15710762.26575.64999 від 02.11.2020р. на суму 190 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Однак, відповідачем порушено умови Кредитного договору та не виконано своїх обов’язків за Договором, у зв’язку з чим за ФОП Худайберганович І.С. утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 71 962 грн 96 коп.; заборгованість по процентам у розмірі 11 327 грн 63 коп.; заборгованість за винагородою у розмірі 19 513 грн.

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів на підтвердження сплати заборгованості по кредиту та по процентам.

Невиконання відповідачем умов Кредитного договору №20.92.0000000105 мало наслідком нарахування відповідно до п.5.8 Договору штрафу у розмірі 1 000 грн (фіксована складова) і 9 500 грн (змінна складова).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення. Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.5.8 Договору у випадку порушення Позичальником терміну платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за формулою: 1 000 грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Разом з тим, 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Згідно приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення сплати кредиту відповідача більш ніж на 30 днів виникло в період дії воєнного стану, введеного в Україні. Відтак, враховуючи вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу (фіксована складова) у розмірі 1 000 грн та штрафу (змінна складова) у розмірі 9 500 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з ФОП Худайберганович І.С. заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 71 962 грн 96 коп.; загального залишку заборгованості по процентам у розмірі 11 327 грн 63 коп.; загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 19 513 грн; штрафу у розмірі 1 000 грн (фіксована складова) та 9 500 грн (змінна складова) підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” до Фізичної особи - підприємця Худайбергановича Іброхима Султоновича про стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 71 962 грн 96 коп.; загального залишку заборгованості по процентам у розмірі 11 327 грн 63 коп.; загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 19 513 грн; штрафу у розмірі 1 000 грн (фіксована складова) та 9 500 грн (змінна складова) – задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Худайбергановича Іброхима Султоновича (05.01.1971р.н., місце реєстрації: 75051, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Станіслав, вул. Гвардійська, буд.53, РНОКПП – 2593723492) на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ – 14360080, електронна адреса: 14360080@mail.gov.ua) заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 71 962 грн 96 коп.; загальний залишок заборгованості по процентам у розмірі 11 327 грн 63 коп.; загальний залишок заборгованості за винагородою у розмірі 19 513 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога