До уваги Комунальному закладу Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Чорноморська, буд. 103- А, код ЄДРПОУ 22752404)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 

"20" березня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/5065/23

 

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І. 

при секретарі судового засідання Петровій О.О., 

 

за участю представників сторін:

від позивача – Пронюк В.Я. (дов. № 207 від 29.11.2023);

від відповідача –  не з’явився,

 

розглянувши справу № 916/5065/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача Комунального закладу Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Чорноморська, буд. 103- А, код ЄДРПОУ 22752404)

про стягнення 1 077 597,96  грн.

 

ВСТАНОВИВ:

20.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулось  до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат”, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 077 597,96 грн. – заборгованості, у тому числі: 751 817,40 грн. – суму основної заборгованості, 169 036,36 грн. – пені, 28 192,33 грн. – 3% річних та 128 551,87 грн. – інфляційних витрат, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №20-1095/21-БО-Т від 11.11.2021, в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природній газ.

Зокрема, позивач вказує, що відповідно до п. 2.1 договору позивач передав відповідачу в період з листопад 2021 року по квітень 2022 року замовлений відповідачем обсяг (об’єм) природного газу, в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об’єму) наведено в п. 2.1 договору.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 988 864,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що надані згідно додатку до цього позову.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Проте, за ствердженнями позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.

Так, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 751 817,40 грн., детальний розрахунок якого викладено у додатку до позову.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 7.2 договору, вказує, що згідно пункту 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов’язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Так, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 169 036,36 грн., згідно детального розрахунку, наведеного у додатку до цього позову.

Також, як зазначає позивач, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов’язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що дорівнює 128551,87 грн. інфляційних втрат, а також три проценти річних від простроченої суми, що складають 28 192,33 грн., які заявлені до стягнення.

Наразі в позовній заяві позивач просив суд здійснювати розгляд  справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до Комунального закладу Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” про стягнення 1077597,96 грн та відкрито провадження у справі № 916/5065/23 за правилами загального позовного провадження із призначенням  підготовчого засідання  на  20.12.2023 року.

28.11.2023 року до Господарського суду Одеської області від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 43666/23), а саме про долучення до матеріалів справи доказів направлення на електронну пошту відповідача копії позовної заяви з додатками.

14.12.2023 року до Господарського суду Одеської області від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”   надійшла заява (вх.№ 45216/23), згідно якої позивач просить суд забезпечити його участь у судовому засіданні у справі №916/5065/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв’язку  "EаsyCon".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2022 р. у справі №916/5065/23 вказану заяву ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№17455/22 від 26.08.2022 р.) задоволено.

У підготовче засідання 20.12.2023 р. представники сторін не з’явились. При цьому судом задоволено клопотання позивача від 28.11.2023 р. про долучення доказів до матеріалів справи.

З огляду на те, що питання, визначені ч.2 ст.182 ГПК України, не могли бути розглянуті у підготовчому засіданні 20.12.2023, судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення  підготовчого засідання у справі на "17" січня 2024 р., про що ухвалою суду від 20.12.2023 р. повідомлено сторін в порядку ст.120 ГПК України.

У підготовчому засіданні 17.01.2024 р. судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі №916/5065/23 на 07.02.2024, про що ухвалою суду від 17.01.2024 повідомлено сторін в порядку ст. 120 ГПК України. Також, судом протокольною ухвалою від 17.01.2024 р. задоволено усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв’язку "EаsyCon".

17.01.2024 року до Господарського суду Одеської області від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 2029/24), в якому позивач просив визнати поважними причини неподання доказів до позовної заяви та приєднати до матеріалів справи докази направлення на електронну пошту відповідача актів приймання-передачі природного газу за період січня-квітня 2022 року (роздруківку електронних листів).

Під час підготовчого засідання 07.02.2024 р. судом задоволено вказане клопотання позивача, у зв’язку з чим судом оголошено протокольну ухвалу, якою поновлено пропущений процесуальний строк на подачу доказів, долучивши докази до матеріалів справи і визнавши причини пропуску строку поважними.  

Так, в підготовчому засіданні 07.02.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 916/5065/23 до розгляду по суті в засіданні суду на 21.02.2024 р., про що ухвалою суду від 07.02.2024 р. повідомлено сторін в порядку ст.120 ГПК України. Крім того, протокольною ухвалою суду від 07.02.2024 р. задоволено усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв’язку "EаsyCon".

В судовому засіданні 21.02.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи №916/5065/23 по суті до 20.03.2024 р., про що ухвалою суду від 21.02.2024 р. повідомлено відповідача в порядку ст.120 ГПК України, у зв’язку з цим розміщено офіційне оголошення щодо слухання справи. 

Під час розгляду справи в судовому засіданні 20.03.2024 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Натомість, в судове засідання представник відповідача не з’явився, хоча відповідач був повідомлений судом про час та місце прведення судового засідання належним чином.

Наразі, судом враховано, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій     від 25.04.2022 N 75 (у редакції наказу Мінреінтеграції від 28.04.2022 N 80) року було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого увійшов Скадовський район, територіально до якого відноситься м. Гола Пристань, в якому зареєстровано місцезнаходження відповідача.

Згідно розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій     від 22.12.2022 № 309 „Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” Скадовський район перебуває в окупації з 24.02.2022 і до теперішнього часу.

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"                         від 15.04.2014 № 1207-VII (із змінами), якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням обставин місця реєстрації (місцезнаходження) відповідача в м. Гола Пристань Скадовського району, що є територією, яка перебуває в окупації з 24.02.2022 і до теперішнього часу, господарським судом, відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.11.2023 та ухвал суду в порядку ст. 120 ГПК України від 20.12.2023, 17.01.2024, 07.02.2024 та 21.02.2024 відповідач повідомлявся про розгляд даної справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Також, відповідач про дату та час судового засідання повідомлявся судом в порядку ч. 6 ст. 120 ГПК України шляхом направлення ухвал суду на електронну адресу pansionat63@ukr.net, яка вказана позивачем у позовній заяві та міститься у спірному договорі, про що свідчать складені судом довідки про доставку електронного листа за вих. № 916/5065/23/54131/23, № 916/5065/23/55982/23, № 916/5065/23/2939/24, № 916/5065/23/11349/24, № 916/5065/23/17036/24.  

Таким чином, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Наразі суд зазначає, що згідно положень ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Так, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні від 20.03.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

11.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Комунальним закладом Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” (споживач) було укладено договір № 20-1095/21-БО-Т постачання природного газу, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач як постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а відповідач як споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб.

В п. 1.3 договору визначено, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

В п. 1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об’єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

Положеннями п. 1.5 договору сторони передбачили, що у разі, якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме АТ "Херсонгаз", з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

В пункті 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період 01.11.2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 207,037 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також – розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2021 – 0; листопад 2021 – 24,027; грудень 2021 – 31,0; січень 2022 – 31,0; лютий 2022 – 28,0; березень 2022 – 24,8; квітень 2022 – 11,25; травень 2022 – вересень 2022 – 0, жовтень 2022 – 8,16; листопад 2022 – 22,5; грудень 2022 – 26,3; всього – 207,037.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається із сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.3 договору).

В п. 2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

В п. 2.4 договору сторони погодили, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь якому випадку обсяг, зазначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

За умовами п. 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.

У відповідності з п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (п. 3.3. договору).

В п. 3.4 договору визначено, що постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби — оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Відповідно до п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пп. 3.5.1 договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п’ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також – акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 договору). 

За умовами п. 3.5.3 договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору).

В пункті 3.6 договору зазначено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи оператора ГТС.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 2 856 075,42 грн., крім того ПДВ – 571 215,08 грн., разом з ПДВ – 3 427 290,50 грн. (п. 4.3 договору).

В п. 5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

В п. 5.2 договору сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно п. 6.2 договору споживач зобов'язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Положеннями п. 6.4 договору визначено, що постачальник зобов'язаний, зокрема, виконувати умови цього договору.

В пункті 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

В п. 11.1, 11.2 договору сторони погодили, що у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) розв'язуються у судовому порядку.

За умовами п. 11.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.

Відповідно до п. 13.1 договору останній набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.

22.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Комунальним закладом Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” (споживач) була укладена додаткова угода № 1 до договору № 20-1095/21-БО-Т постачання природного газу, відповідно до якої сторонами викладено в новій редакції п. 2.1 договору, яким визначено обсяг природного газу, що передається споживачу. Зокрема, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 197,5552 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також – розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2021 – 0; листопад 2021 – 14,5452; грудень 2021 – 31,0; січень 2022 – 31,0; лютий 2022 – 28,0; березень 2022 – 24,8; квітень 2022 – 11,25; травень 2022 – вересень 2022 – 0, жовтень 2022 – 8,16; листопад 2022 – 22,5; грудень 2022 – 26,3; всього – 197,5552. Також сторонами викладено в новій редакції п. 4.3 договору, відповідно до якого загальна вартість цього договору становить 2 725 273,98 грн., крім того ПДВ – 545 054,80 грн., разом з ПДВ -3     270 328,78 грн. Решта умов договору залишені незмінними.  

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

При цьому, за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов’язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник)  зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші  ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження споживання відповідачем заявлених позивачем обсягів природного газу за спірним договором ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" були складені відповідні акти приймання-передачі природного газу до договору № 20-1095/21-БО-Т від 11.11.2021 р., а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Комунальний заклад Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” прийняв в листопаді 2021 року природний газ у обсязі 14,54520 тис.куб.м на загальну суму 24 0781,18 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Комунальний заклад Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” прийняв в грудні 2021 року природний газ у обсязі 29,92291 тис.куб.м на загальну суму 495 343,70 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Комунальний заклад Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” прийняв в січні 2022 року природний газ у обсязі 30,25991 тис.куб.м на загальну суму 500 922,41 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Комунальний заклад Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” прийняв в лютому 2022 року природний газ у обсязі 22,48153 тис.куб.м на загальну суму 372 159,14 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Комунальний заклад Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” прийняв в березні 2022 року природний газ у обсязі 22,79091 тис.куб.м на загальну суму 377 280,61 грн. з ПДВ, а також коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022, за яким вартість спожитого Комунальним закладом Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” у березні 2022 року природного газу в обсязі 22,79091 тис.куб.м складає 376 941,05 грн. з ПДВ;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" передало, а Комунальний заклад Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” прийняв у квітні 2022 року природний газ у обсязі 0,16429 тис.куб.м на загальну суму 2 717,21 грн. з ПДВ.

Наразі, з зазначених вище актів приймання-передачі природного газу вбачається, що  лише за листопад і грудень 2021 року акти були підписані представниками постачальника і споживача та скріплені відповідними печатками сторін.

Разом з тим, акти приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2022 року підписано лише представником постачальника та скріплено відповідною печаткою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", доказів підписання актів зі сторони споживача останні не містять. На підтвердження надсилання вказаних актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2022 року на електронну пошту відповідача ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" надано суду відповідні роздруківки електронних листів. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази письмової мотивованої відмови Комунального закладу Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” від підписання зазначених вище актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2022 року, що свідчить про погодження останнім із вказаними актами та зазначеними в них даними.

До того ж, на підтвердження споживання Комунальним закладом Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” вищевказаних обсягів природного газу по непідписаним актам приймання-передачі за січень-квітень 2022 року згідно спірного  договору позивачем надано до матеріалів справи Інформацію з платформи постачальника – Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ЕІС код постачальника: 56Х930000010610Х за період з 01.11.2021 р. по 30.04.2022 р., із якої вбачається, що з 01.01.2022 по 30.01.2022 комунальним закладом було спожито 30259,91 куб.м., з 01.02.2022 по 28.02.2022 – 22481,53 куб.м., з 01.03.2022 по 31.03.2022 – 22790,91 куб.м., з 01.04.2022 по 30.04.2022 – 164,29 куб.м.

Наразі, слід зауважити, що правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015 р.

За змістом статті 12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживач має право, зокрема, на вільний вибір постачальника; безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону. Споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1382/27827, були затверджені Правила постачання природного газу. Так, відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України “Про ринок природного газу” та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Відповідно до п. 3 розділу І Правил постачання природного, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

У відповідності з п. 1- 3, 5 розділу ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу, зокрема, є:

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням, зокрема, таких вимог:

- споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або за умови наявності письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника;

- договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код.

Договір постачання природного газу повинен містити, зокрема, такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду договору:

- предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах);

- річні, місячні та/або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та/або допустиме їх відхилення;

- відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період;

- порядок зміни постачальника.

Пунктами 9, 10 розділу ІІ Правил визначено, що постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Також в п. 1-2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГTС), який здійснює правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України, передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи Реєстр споживачів постачальника – це перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним  постачальником у розрахунковому періоді.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГTC).

Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГTC.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб’єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов’язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГTC).

Таким чином, враховуючи наявні дані з Інформаційної платформи оператора ГТС, суд доходить висновку, що позивачем належним чином підтверджено обсяги поставленого ним і  спожитого відповідачем природного газу за спірним договором у період з 01.11.2021 р. по 30.04.2022 р., незважаючи, шо акти приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2022 року не підписані відповідачем.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов’язання відповідно до умов цього договору оплатити поставлений природний газ.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Так, за умовами п. 5.1 договору оплату за природний газ за розрахунковий період відповідач повинен здійснювати шляхом сплати 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу, а остаточний розрахунок – 30% за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору, тобто на підставі даних Інформаційної платформи Оператора ГТС про обсяги спожитого природного газу відповідачем як споживачем.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої     статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього     Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із наданої позивачем Інформації про надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" від Комунального закладу Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” за період з 11.11.2021 р. по 31.07.2023 р., комунальним закладом здійснені наступні оплати за отриманий природний газ:

- 23.12.2021 р. у розмірі 240 781,18 грн. з призначенням платежу: "0813102;2274; природний газ, транспортування природ.газу; дог. №20 1095/21-БО-Т від 11.11.21р., акт № 1 від 30.11.21; в т.ч.ПДВ-40130,20";

- 28.12.2021 р. у розмірі 513 173,85 грн. з призначенням платежу: "0813102;2274; поп.оплата за природний газ, трансп.природ.газу; дог. №20 1095/21-БО-Т від 11.11.21р., рах.фак. № 20-109521БОТ1221 від";

- 23.02.2022 р. у розмірі 500 922,41 грн. з призначенням платежу: "0813102;2274; природний газ; дог. №20-1095/21-БО-Т від 11.11.21р., акт № 1 від 11.02.22; в т.ч.ПДВ-83487,07";

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2022 року Комунальний заклад Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” звернувся до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з листом від 10.02.2022 р. за вих. 1/55 із проханням переплату, що склалася на 01.01.2022 р. в сумі 17 830,15 грн. по договору від 11.11.2021 р. № 20-1095/21-БО-Т, повернути на реквізити закладу.

 Так, 04.03.2022 р. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" повернуло Комунальному закладу Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” переплату у розмірі 17 830,15 грн., що вбачається із наданої позивачем Інформації про перерахування коштів з рахунків ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за період з 11.11.2021 р. по 31.07.2023 р.

Відтак, виходячи з наведеного, Комунальним закладом Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” не оплачено фактично спожитий природний газ по актам за лютий-квітень 2022 року, які не підписані відповідачем, а саме: за лютий 2022 року в обсязі 22,48153 тис.куб.м на суму 372 159,14 грн. з ПДВ, за березень 2022 року - в обсязі 22,79091 тис.куб.м на суму 376 941,05 грн. з ПДВ та за квітень 2022 року - в обсязі 0,16429 тис.куб.м на суму 2717,21 грн. з ПДВ, всього 751 817,40 грн., що заявлена позивачем до стягнення.

При цьому, суд зауважує, що відсутність підписаного відповідачем акту приймання-передачі природного газу за умовами п. 5.1 договору не впливає на встановлений в договорі строк оплати, і за змістом статті 692 ЦК України не змінює строк виконання грошового зобов’язання.

Окрім того, слід зазначити, що ненадання акту приймання-передачі (товару) не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити переданий йому товар, в даному випадку поставлений природний газ. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові від 22.01.2019 р. у справі № 904/887/18.

Так, несплатою позивачу вказаної суми за поставлений природний газ за період лютого-квітня 2022 року за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов’язання відповідно до умов п. 5.3 договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Наразі, доказів неможливості виконання відповідачем вказаних зобов’язань з поважних причин останній не надав, і такі докази в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Щодо обставин  введення в Україні воєнного стану в контексті спірних правовідносин, з огляду на місцезнаходження відповідача на тимчасово окупованій території України, суд зауважує про наступне.

Згідно з п. 10.2 договору строк виконання зобов’язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

За умовами п. 10.3 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Згідно з п. 10.4 договору настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.             

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (п. 10.5).

Так, судом враховано, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України     Указом Президента України N 64/2022     введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.     30     34,     38,     39,     41     44,     53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою     статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (п. 3     Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64 "Про введення воєнного стану в Україні").

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист N 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі ст. ст.     14,     14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до     Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до     ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"     Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1     ст. 617 Цивільного кодексу України).

Також, суд враховує висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі N 904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі N 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Проте, відповідачем не доведено факт неможливості виконання ним своїх зобов’язань за спірним договором саме внаслідок обставин форс-мажору.  

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій сумі 751 817,40 грн.

Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 169 036,36 грн. суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту позовних вимог, позивач, стверджуючи про нездійснення відповідачем своєчасної оплати за поставлений природний газ за період лютого-квітня 2022 року, здійснив нарахування відповідачу пені згідно п. 7.2 договору на суму боргу за поставлений в лютому 2022 року природний газ за період з 16.04.2022 р. по 15.10.2022 р., на суму боргу за поставлений в березні 2022 року природний газ за період з 17.05.2022 р. по 16.11.2022 р., а також на суму боргу за поставлений в квітні 2022 року природний газ за період з 16.06.2022 р. по 15.12.2022 р. При цьому, позивач вказує, що відповідач мав здійснити повну оплату отриманого в лютому 2022 року природного газу до 15.04.2022 р. (включно) з урахуванням остаточного строку оплату в п. 5.1 договору, отриманого в березні 2022 року природного газу до 15.05.2022 р., а отриманого в квітні 2022 року природного газу  – до 15.06.2022 р.

Наразі ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості спожитого природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Саме у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1     ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень     ст. 549 Цивільного кодексу України     неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2      ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1      ст. 229 ГК України     учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України      передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень      ст. 230 ГК України     штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Крім того, відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов’язання за спірним договором постачання природного газу щодо оплати спожитого природного газу у період з лютого по квітень 2022 року, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем пені за вищенаведені періоди по кожному місяцю поставки природного газу в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме:

 

Сума боргу	Період заборгованості	Кількість днів прострочки	Розмір облікової ставки НБУ	Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день	Сума пені за весь період прострочення
372 159,14	16.04.2022 - 02.06.2022	48	10,00	0.055	9 788,30
372 159,14	03.06.2022 - 15.10.2022	135	25,00	0.137	68823,95
376 941,05	17.05.2022 - 02.06.2022	17	10,00	0.055	3 511,23
376 941,05	03.06.2022 - 16.11.2022	167	25,00	0.137	86231,72
2 717,21	16.06.2022 - 15.12.2022	183	25,00	0.137	681,16

 

Отже, за вказаним розрахунком сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 169 036,36 грн.

Так, слід зауважити, що в п. 10.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Статтею 617 Цивільного кодексу України     передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями     ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як вже було зазначено судом вище, відповідачем не доведено факту неможливості виконання ним своїх зобов’язань у встановлений договором строк внаслідок форс-мажору задля звільнення відповідача від відповідальності за порушення такого зобов’язання.  

У той же час, на переконання господарського суду, стягнення пені у розмірі 169 036,36 грн. буде несправедливо непомірним тягарем для відповідача.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під “іншими учасниками господарських відносин” слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов’язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов’язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов’язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов’язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов’язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов’язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Метою застосування неустойки  є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб’єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам справи.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, які регулюють можливість зменшення судом нарахованих штрафних санкцій, а саме: статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:

- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;

- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;

- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;

- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;

- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);

- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;

- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов’язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Також чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наразі, судом враховано, що позивач і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб`єкти (постачальник та споживач природного газу) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідач є комунальною установою, місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія. Вказані обставини, у т.ч. обставини воєнного стану в Україні, згідно з ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомими і не потребують доказування.

Таким чином, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру пені на 90% до суми 1 690,36 грн. (169036,36 грн. х 10%). На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов’язані з порушенням відповідачем строку оплати за поставлений природний газ, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов’язання. Адже, компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем забезпечено додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача також 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 28 192,33 грн. та інфляційних втрат в розмірі 128 551,87 грн. суд зазначає наступне.

В п. 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки.

Також, виходячи з системного аналізу законодавства, обов’язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який  прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред’явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов’язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі, слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов’язання за спірним договором постачання природного газу щодо оплати спожитого природного газу у період з лютого по квітень 2022 року, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних. Так, дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого за договором природного газу окремо по зобов’язанням за лютий, березень і квітень 2022 року судом наразі встановлено, що вказані розрахунки річних позивачем здійснено вірно, а саме :

- на суму боргу 372 159,14 грн. за період з 16.04.2022 р. по 31.07.2023 р. (472 дн.) 3% річних складають 14 437,73 грн. (372 159,14 x 3 % x 472 : 365 : 100%);

- на суму боргу 376 941,05 грн. за період з 17.05.2022 р. по 31.07.2023 р. (441 дн.) 3% річних складають  13662,81 грн. (376 941,05 x 3 % x 441 : 365 : 100%);

- на суму боргу 2717,21 грн. за період з 16.06.2022 р. по 31.07.2023 р. (411 дн.) 3% річних складають  91,79 грн. (2717,21 x 3 % x 411 : 365 : 100%);

Отже, загальний розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, складають 28 192,33 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов’язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз’яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно  встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого за договором природного газу окремо по зобов’язанням за лютий, березень і квітень 2022 року і встановлено, що вказані розрахунки позивачем здійснені вірно, виходячи з вірно встановленого сукупного індексу інфляції у обраному періоді, а саме:

- на суму боргу 372 159,14 грн. за період з 16.04.2022 р. по 31.07.2023 р. розмір інфляційних втрат складає 69 545,70 грн.  (372159,14 x 1.18687087 - 372 159,14);

- на суму боргу 376 941,05 грн. за період з 17.05.2022 р. по 31.07.2023 р. розмір інфляційних втрат складає  58 677,60 грн. (376 941,05 x 1.15566784 - 376 941,05);

на суму боргу 2717,21 грн. за період з 16.06.2022 р. по 31.07.2023 р. розмір інфляційних втрат складає  328,57 грн.  (2 717,21 x 1.12091934 - 2 717,21).

Відтак, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, дорівнює 128 551,87 грн.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;      відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів     є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, на підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12931,18 грн. (із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”), понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, без урахування зменшеного розміру пені.

 

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

 

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу Херсонської обласної ради “Голопристанський геріатричний пансіонат” (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Чорноморська, буд. 103- А, код ЄДРПОУ 22752404)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг в сумі 751 817 (сімсот п'ятдесят одну тисячу вісімсот сімнадцять) грн. 40 коп., пеню в сумі 1 690 (одну тисячу шістсот дев'яносто) грн. 36 коп., 3% річних в сумі 28 192 (двадцять вісім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 33 коп., інфляційні втрати у сумі 128 551 (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 87 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 12 931 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 18 коп.

3. В решті частини позову відмовити.  

 

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29 березня 2024 р.

 

Суддя                                                                                   Ю.І. Мостепаненко