Господарський суд Одеської області

28 березня 2024, 11:10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/5697/23

За позовом: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ – 20992104, електронна адреса: od@amcu.gov.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіті Форест” (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 30, кв. 12, код ЄДРПОУ – 35568103)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Човган І.І.

Представники сторін:

Від позивача: Фінєєв Д.С.- в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Позивач – Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) “Сіті Форест” про стягнення штрафу у розмірі 121 647 грн 50 коп. та пені у розмірі 121 647 грн 50 коп.

Ухвалою суду від 28.12.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5697/23, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.01.2024р.

Ухвалою суду від 25.01.2024р. відкладено підготовче засідання на 13.02.2023р. Ухвалою суду від 13.02.2024р. відкладено підготовче засідання на 27.02.2024р. Ухвалою суду від 27.02.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.03.2024р.

Позивач - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві .

Відповідач – ТОВ “Сіті Форест”, не скористався своїм правом на судовий захист, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду у справі №916/5697/23 направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштові повідомлення повернулися до суду не врученими з приміткою пошти: “адресат відсутній за вказаною адресою”.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі зазначеного, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті Господарського суду Одеської області публікувались повідомлення про призначення судових засідань у межах справи №916/5697/23.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі “Kudla v. Poland” заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі “Vernillo v. France” заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі “Frydlender v. France” заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі “Wierciszewska v. Poland” заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі “Capuano v. Italy” заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким “Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання “розумного строку”, під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття “розумний строк” та “своєчасний розгляд” застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття “розумний строк” вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття “розумний строк”.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2021р. № 65/70-р/к у справі №13-02/2021 на ТОВ “Сіті Форест” накладено штраф у загальному розмірі 121 647 грн 50 коп.

Зазначене рішення супровідним листом від 23.12.2021р. №65-02/4971 направлено засобами поштового зв’язку ТОВ “Сіті Форест” на адресу: вул. Комсомольська, буд. 30, кв.12, м. Херсон, 73000 для виконання.

Разом з тим, ТОВ “Сіті Форест” надіслало до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заяву від 22.02.2022р. про перегляд Рішення №65/70-р/к в частині накладання штрафу на цю юридичну особу.

Виходячи з положень статті 58 Закону України “Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію. При цьому, за результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення; прийняти нове рішення, передбачене статтями 31 та 48 цього Закону, ч.1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

За результатами розгляду заяви ТОВ “Сіті Форест” адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України своїм Рішенням від 01.05.2023р. № 65/13-р/к постановила залишити без змін Рішення №65/70-р/к в частині накладання штрафу на ТОВ “Сіті Форест”.

У зв’язку із цим позивач зазначає, що Рішення №65/70-р/к після перегляду залишилось чинним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” є обов’язковим до виконання.

Рішення №65/13-р/к супровідним листом від 01.05.2023р. за №65-916 направлено засобами поштового зв’язку ТОВ “Сіті Форест” на адресу: вул. Комсомольська, буд. 30, кв.12, м. Херсон, 73000 із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №65012 29447026, яке повернуте у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Позивач зазначає, що виходячи з положень ч. 1 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у разі, якщо вручити рішення немає можливості рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі, зокрема “Урядовий кур’єр”.

У зв’язку із тим, що прийняте Рішення №65/13-р/к вручити ТОВ “Сіті Форест” не вдалося за можливе, інформацію про прийняте рішення було оприлюднено в газеті Кабінету Міністрів України “Урядовий кур’єр” від 05.07.2023р. №133 (7537).

Таким чином, позивач вважає, що, Рішення № 65/13-р/к вважається таким, що вручене ТОВ “Сіті Форест” 15.07.2023р.

Позивач зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Отже, ТОВ “Сіті Форест” повинно було сплатити штраф до 15.09.2023р. включно.

Частиною 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

ТОВ “Сіті Форест” не скористалося цим правом та Рішення № 65/13-р/к не оскаржувало.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” протягом п’яти днів з дня сплати штрафу суб’єкт господарювання зобов’язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Разом з тим, як зазначає позивач, на дату подання цієї позовної заяви Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не отримувало від ТОВ “Сіті Форест” документи, що підтверджують сплату штрафу у розмірі 121 647 грн 50 коп. на виконання Рішення №65/70-р/к, яке залишено без змін відповідно до Рішення №65/13-р/к, що є підставою для стягнення суми штрафу у судовому порядку.

Також позивач зазначив, що ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

На підставі зазначеного, позивач зазначає, що нарахування пені розпочалося з 16.09.2023р. – наступного дня після спливу двомісячного строку добровільної сплати штрафу., і за період з 16.09.2023р. по 25.12.2023р. нараховував пеню у розмірі 184 295 грн 96 коп. Але, враховуючи положення ч.5 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 121 647 грн 50 коп.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, виходячи з пояснень представника позивача, судом встановлено, що Рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2021р. № 65/70-р/к у справі №13-02/2021 на ТОВ “Сіті Форест” накладено штраф у загальному розмірі 121 647 грн 50 коп.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, в тому числі: правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції” розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Пунктами 2, 3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” також визначено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення від 23.12.2021р. № 65/70-р/к супровідним листом від 23.12.2021р. №65-02/4971 направлено засобами поштового зв’язку ТОВ “Сіті Форест” на адресу: вул. Комсомольська, буд. 30, кв.12, м. Херсон, 73000 для виконання.

ТОВ “Сіті Форест” надіслало до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заяву від 22.02.2022р. про перегляд Рішення №65/70-р/к в частині накладання штрафу на цю юридичну особу.

Виходячи з положень ст. 58 Закону України “Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію. При цьому, за результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення; прийняти нове рішення, передбачене ст.ст. 31 та 48 цього Закону, ч.1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Отже, Рішення №65/70-р/к після перегляду залишилось чинним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” є обов’язковим до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення №65/13-р/к супровідним листом від 01.05.2023р. №65-916 направлено засобами поштового зв’язку ТОВ “Сіті Форест” на адресу: вул. Комсомольська, буд. 30, кв.12, м. Херсон, 73000, із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №65012 2944702 6, яке повернуте у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції “у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України “Голос України”, газета Кабінету Міністрів України “Урядовий кур'єр”, “Офіційний вісник України”, друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Як вбачається з матеріалів справи, інформацію про прийняте Рішення №65/13-р/к було оприлюднено в газеті Кабінету Міністрів України “Урядовий кур’єр” від 05.07.2023р. №133 (7537).

Враховуючи зазначене, суд погоджується з позицією позивача та вважає, що рішення було вручене ТОВ “Сіті Форест” 15.07.2023р.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

За матеріалами справи, ТОВ “Сіті Форест” не скористалося цим правом та Рішення №65/13-р/к не оскаржувало.

При цьому, як встановлено судом, до цього часу відповідач штраф не сплатив.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про те, що вимога Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з відповідача штрафу у сумі 121 647 грн 50 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем нарахованих штрафних санкцій, даний факт відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з ТОВ “Сіті Форест” пені у розмірі 121 647 грн 50 коп.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.07.2021р. у справі №916/1068/20 наголосив, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі “Трофимчук проти України” (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіті Форест” про стягнення штрафу у розмірі 121 647 грн 50 коп. та пені у розмірі 121 647 грн 50 коп. – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіті Форест” (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 30, кв. 12, код ЄДРПОУ – 35568103) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, “Адміністративні штрафи та інші санкції”) штраф у розмірі 121 647 грн 50 коп., пеню у розмірі 121 647 грн 50 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіті Форест” (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 30, кв. 12, код ЄДРПОУ – 35568103) на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ - 20992104, р/р UA438201720343180001000008516, банк-Державна казначейська служба України, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 919 грн 54 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 березня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога

До уваги: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сіті Форест” (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 30, кв. 12, код ЄДРПОУ – 35568103)