До уваги Фізичної особи-підприємця Мовчан Сергія Олексійовича

   На виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207-VII від 15.04.2014 р. Господарський суд Одеської області повідомляє Фізичну особу-підприємця Мовчан Сергія Олексійовича про ухвалення рішення суду по справі № 916/4272/23 шляхом розміщення тексту: 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Одеської області у складі  судді Д’яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/4272/23

За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код 14360570)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Мовчан Сергія Олексійовича (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Пушкіна, буд. 132, кв. 35; РНОКПП 3128919637)

За участю у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство фінансів України (01008, м. Київ, вул. М.Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00013480)

про стягнення 300833,41 грн.

За участю:

Від позивача: не з’явився 

Від відповідача: не з’явився 

Від третьої особи: не з’явився

Встановив: Акціонерне товариство Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мовчан Сергія Олексійовича про стягнення заборгованості у розмірі 300833,41 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2023р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4272/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче   засідання у справі призначено на "06" листопада 2023 р. о 10:45. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених  ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 06.11.2023р. о 10:45.

06.11.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.12.2023р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2023р. повідомлено учасників справи №916/4272/23 про судове засідання, яке відбудеться  "04" грудня 2023 р. о 11:30. 

Судове засідання, призначене на 04.12.2023р., не відбулось у зв’язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП “Діловодство спеціалізованого суду” наказом керівника апарату господарського суду Одеської області від 30.11.2023р.  У зв’язку із відновленням роботи КП “Діловодство спеціалізованого суду” з 08.12.2023р. згідно наказу голови господарського суду Одеської області від 07.12.2023р., суд призначив іншу дату судового засідання у справі №916/4272/23.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2023р. призначено підготовче засідання по справі №916/4272/23 на "15" січня 2024 р. о 10:00. 

Також, 08.12.2023р. судом було зроблено запит до Міністерства соціальної політики України про надання інформації щодо відповідача з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до відповіді Міністерства соціальної політики України від 26.12.2023р. вх. №ГСОО 47017/23, вбачається, що в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб про запитувану особу інформація відсутня. 

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2024р. заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” задоволено. Залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство фінансів України. Відкладено підготовче засідання на "05" лютого 2024 р. о 10:20.  Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 05.02.2024р. о 10:20.

30.01.2024р. до суду від Міністерства фінансів України надійшли пояснення. 

Також, у судовому засіданні 05.02.2024р. клопотання Міністерства фінансів України щодо залучення третьої особи протокольною ухвалою суду було залишено без задоволення. 

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/4272/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "04" березня 2024 р. о 10:20. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 04.03.2024р. о 10:20.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. 

Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб- 1. Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Господарським судом за час розгляду справи, на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, повідомлено відповідачів про постановлення ухвал по справі №916/4272/23, шляхом  розміщення тексту ухвал на веб-порталі судової влади. 

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду.

У судові засідання представник відповідача не з’явився, про поважність причин відсутності суд не повідомляв, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило. 

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідачів, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 04.03.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 11.03.2024р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

20.12.2021р. між сторонами було укладено Кредитний договір №3128919637-КД-1, за яким відповідачу було надано кредит у розмірі 500000,00 грн. (п. А2 Кредитного договору) із терміном повернення 01.12.2024р. (пп. А.3, 1.2., 2.2.3 Кредитного договору).

Пунктом 1 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. 

За поясненнями позивача, 22.12.2021р. відповідачем було отримано кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн. та на цілі відповідно до п. А2 кредитного договору.

20.12.2021р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до підпункту “а” пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А3 Кредитного договору, за умови  належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно до п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,26% річних. Розмір базової процентної ставки визначених за формулою, що визначена у договорі. Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень. 

Індекс UIRD — український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UІRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов’язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно – в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення, в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення – в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди +5%річних, в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість – в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід’ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором Відповідачу було відкрито рахунок. (п. А.4. Кредитного договору).

Згідно із п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору позичальник зобов’язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Відповідно до підпункту “в" пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

31.12.2020р. між Міністром фінансів України (далі за текстом — Гарант) та АТ КБ “ПРИВАТБАНК” було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (далі за текстом — Договір гарантії), відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ "ПРИВАТБАНК”) безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. Відповідачем) своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п. 5.1. Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бнефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту — копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом п. 5.5. Договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ (Сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно із п. 6.1. Договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь- яким проблемним кредитом бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення мас бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п. 6.2. Договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов'язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальнику зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п.6.2.1. Договору гарантії та здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2. Договору гарантії).

За пунктом 6.8. Договору гарантії, на суму простроченої заборгованості перед бюджетом бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Згідно із п. 6.9. Договору гарантії, пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше. Аналогічні положення містить п. 2.11. Додаткової угоди.

Відповідно до п, 2.13. Додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов’язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п. 2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

За поясненнями позивача, відповідач порушив свої зобов'язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

Відповідно до підпункту “г” п. 2.3.2. Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань за цим договором.

За посиланням позивача, 03.07.2023р. позивачем було направлено відповідачу Повідомлення про розірвання договору з вимогою до 02.08.2023р. здійснити погашення заборгованості у повному розмірі. 

Також, 08.08.2023р. позивачем була направлена до Міністерства фінансів України, як гаранта, та АТ “Укрексімбанк”, як агента, вимогу на сплату за гарантією №182 на суму 138888,88 грн.

Як було зазначено позивачем, 01.09.2023р. Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 138888,88 грн. та 08.07.2023р. позивачем було направлено повідомлення до відповідача про надсилання вимоги гаранту №182 від 08.08.2023р.

Як вказував позивач, з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором станом на 07.09.2023 становить 300833,41 грн., з яких 138888,88 грн. заборгованості за тілом кредиту та 23055,65 грн. заборгованості за процентами та заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 138888,88 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених                        Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 20.12.2021р. між сторонами було укладено Кредитний договір №3128919637-КД-1 та 20.12.2021р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору.

Також, судом враховано, що 31.12.2020р. між Міністром фінансів України та АТ КБ “ПРИВАТБАНК” було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (далі за текстом — Договір гарантії), відповідно до п. 2.1. якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ "ПРИВАТБАНК”) безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. Відповідачем) своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Як з’ясовано судом, 03.07.2023р. позивачем було направлено відповідачу Повідомлення про розірвання договору, з вимогою до 02.08.2023р. здійснити погашення заборгованості у повному розмірі. Також, 08.08.2023р. позивачем була направлена до Міністерства фінансів України, як гаранта, та АТ “Укрексімбанк”, як агента, вимога на сплату за гарантією №182 на суму 138888,88 грн.

01.09.2023р. Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 138888,88 грн. та 08.07.2023р. позивачем було направлено повідомлення до відповідача про надсилання вимоги гаранту №182 від 08.08.2023р.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України, розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Правила ст. 1048 ЦК поширюються й на кредитні правовідносини (ч.2 ст. 1054 ЦК). 

Згідно з положеннями ст. 212 Цивільного Кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Більше того, відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов’язання в зв’язку з укладанням кредитного договору, на виконання якого відповідачем було отримано від позивача кредитні кошти, які не були повернуті з боку останнього.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо сплати кредитних коштів отриманих від позивача, що підтверджується  наявними в матеріалах  справи доказами, та не спростовано відповідачем за час розгляду справи, зв’язку з чим вимоги про стягнення боргу за кредитом у розмірі 138888,88 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 2.13. додаткової угоди, позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.14. додаткової угоди, грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Також, суд вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 23055,65 грн. та заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 138888,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк „ ПРИВАТБАНК” у повному обсязі. 

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4512,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мовчан Сергія Олексійовича (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Пушкіна, буд. 132, кв. 35; РНОКПП 3128919637) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код 14360570) заборгованість, яка виникла з кредитного договору №3128919637-КД-1 від 20.12.2021р., а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 138888 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 88 коп., заборгованість по процентам у розмірі 23055 (двадцять три тисячі п’ятдесят п’ять) грн. 65 коп., заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 138888 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4512 (чотири тисячі п’ятсот дванадцять) грн. 50 коп. 

Повний текст рішення складено 11 березня 2024 р. 

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

            Суддя                                                                                Т.Г. Д'яченко