До відома: ТОВ "АГРО ЛЕКС" (75144, Херсонська обл., Олешківський р-н, село Виноградове, вулиця Ларіонова, буд.12; код ЄДРПОУ 38121927)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М. 

при секретарі судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників: 

від позивача: Савчук Ю.М.;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ''АГРОХОЛДИНГ 2012'' (32000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Городок, пров. Ванагса ксьондза, будинок 17; код ЄДРПОУ 40028765);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю  "АГРО ЛЕКС" (75144, Херсонська обл., Олешківський р-н, село Виноградове, вулиця Ларіонова, буд.12; код ЄДРПОУ 38121927).

про стягнення 563 665,17  грн,-

1. Суть спору.

14.12.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5994/23) ТОВ ''АГРОХОЛДИНГ 2012'' до відповідача – ТОВ   "АГРО ЛЕКС", в якій позивач просить суд стягнути із відповідача суму грошових коштів в розмірі 563 665,17 грн, з них 500 000,00 грн основного зобов’язання, 46 856,95 грн інфляційних нарахувань та 16 808,22 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов Договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/03/21/А від 30 березня 2021 в частині повернення одержаної позики.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.12.2023 було відкрито провадження у справі №916/5410/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2024.

У судовому засіданні 15.01.2024 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/5410/23 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 05.02.2024.

У судовому засіданні 05.02.2024 суд оголосив ухвалу в протокольній формі про перерву у судовому засіданні при розгляді справи по суті до 26.02.2024.

У судове засідання 26.02.2024 з’явився позивач, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.           

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду 26.02.2024 не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином  через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (набрав чинності 25.12.2022), яким, зокрема, установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийняло наказ 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", який набрав чинності 27.12.2022; відповідно до цього наказу, адреса місцезнаходження відповідача - 75144, Херсонська обл., Олешківський р-н, село Виноградове, вулиця Ларіонова, буд.12  (Олешківська міська територіальна громада)            віднесена до територій можливих бойових дій з 24.02.2022 без зазначення дати припинення бойових дій.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” передбачено, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Положеннями ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” передбачено, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання вищезазначених приписів законодавства, господарським судом було здійснено повідомлення про постановлення ухвали суду від 19.12.2023 про відкриття провадження у справі №916/5410/23, ухвали від 18.01.2024, ухвали від 06.02.2024 шляхом розміщення текстів зазначених судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", з огляду на що відповідач вважається повідомленим про здійснення судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач у судове засідання 26.02.2024 не з’явився, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.02.2024, за участю представника позивача, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ ''АГРОХОЛДИНГ 2012''.

Позивач зазначає, що 30 березня 2021 року між ТОВ ''АГРОХОЛДИНГ 2012'' (позивач) та ТОВ "АГРО ЛЕКС" (відповідач) було укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/03/21/А (Договір), пунктом 2.1. якого передбачено, що позивач надає позику в розмірі 1 000 000,00 гривень з терміном повернення до 30 квітня 2021 року включно (пункт 4.1. Договору). 

Позивач вказує, що зазначена позика перерахована відповідачу в повному розмірі, згідно платіжної інструкції №963 від 30 березня 2021 року. 

Згідно тверджень позивача, 19 серпня 2021 року на розрахунковий рахунок позивача відповідач частково повернув позику в розмірі 500 000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №305 від 19 серпня 2021 року. 

Позивач зазначає, що на день подання даної позовної заяви відповідач не повернув решту одержаної позики в розмірі 500 000,00 гривень. 

З урахуванням суми та строку прострочення відповідачем повернення позики, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі      16 808,22 грн та інфляційні втрати у розмірі 46 856,95 грн.

3.2. Доводи ТОВ "АГРО ЛЕКС".

Відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст.165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористався.

4. Обставини справи, встановлені судом.

30.03.2021 між ТОВ ''АГРОХОЛДИНГ 2012'' (надавач) та ТОВ "АГРО ЛЕКС" (отримувач) було укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/03/21/А (Договір), відповідно до п. 1.1. якого надавач зобов'язується надати отримувачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу для здійснення господарської діяльності відповідно до статутних цілей діяльності отримувача, а отримувач зобов'язується використати безвідсоткову поворотну фінансову допомогу за цільовим призначенням і повернути її у визначений даним Договором строк 

Безвідсоткова поворотна фінансова допомога (надалі - “Допомога”) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана отримувачу у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, яка є обов'язковою до повернення у визначений сторонами строк (1.2. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, сума Допомоги, яка надається надавачем та отримується отримувачем по цьому Договору, становить 1 000 000,00 грн без ПДВ.

За умовами п. 3.1. Договору,  надавач зобов'язується надати отримувачу визначену п. 2.1 Договору допомогу частинами або одним платежем до 02 квітня 2021 року. 

У п. 3.2. Договору сторони погодили, що Допомога надається у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на банківський рахунок Отримувача. 

Днем надання Допомоги вважається день зарахування коштів на банківський рахунок Надавача (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, отримувач зобов'язаний повернути надану Допомогу в строк до 30 квітня 2021 року включно єдиним платежем або частинами. 

Згідно п. 4.2. Договору, строк, вказаний в п. 4.1 Договору, може бути продовжений за згодою сторін, про що сторонами в обов'язковому порядку підписується додаткова угода до даного Договору.

Сума Допомоги повертається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок надавача, вказаний у даному Договорі (5.1. Договору).

У п. 5.2. Договору визначено, що відповідно до п. 2.1 цього Договору, сума повернутої Допомоги в гривні повинна становити еквівалент сумі в доларах США за курсом, що встановлений Національним банком України на день здійснення відповідних платежів. 

Днем повернення Допомоги (її частини) вважається день зарахування коштів (їх частини) на банківський рахунок надавача(п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором у разі, якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язань є наслідком дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які Сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними силами (обставини форс-мажору), а саме: пожежі, повені, землетрусу, страйку, масових безпорядків, заколоту, війни, дій органів державної влади і місцевого самоврядування, що роблять неможливим виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань, і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за даним Договором. 

Згідно п. 7.2. Договору, сторона, що не може виконати зобов'язання за даним Договором, повинна негайно, але не пізніше ніж через 3 робочі дні після настання обставини форс-мажору, письмово повідомити про це іншу Сторону. Те ж саме стосується моменту закінчення дії обставини форс-мажору. Несвоєчасне повідомлення про настання обставини форс-мажору позбавляє відповідну Сторону права посилатися надалі на зазначені вище обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання, цілком або частково, взятих на себе зобов'язань за Договором. 

Зазначене в п. 7.2 Договору повідомлення повинно бути підтверджене документом Торгово-промислової палати України або іншим органом, до компетенції якого належить встановлення та документальна фіксація наявності обставин непереборної сили (Форс-мажору). Без такого підтвердження повідомлення є недійсним і не дає відповідній Стороні право посилатися на обставини форс-мажору як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання, цілком або частково, взятих на себе зобов'язань за даним Договором (п.7.3. Договору). 

Відповідно до п. 9.1. Договору, всі спори, що виникають по даному договору, вирішуються шляхом переговорів.

Згідно п. 9.2. Договору, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, будь-яка зі сторін має право передати його на розгляд та остаточне вирішення до господарського суду.

У п. 11.1. Договору сторони погодили, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ньому. 

У п. 11.3. Договору сторони погодили, що усі правовідносини, що виникають з даного Договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням даного Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються даним Договором та відповідними нормами законодавства України, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

В підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю ''АГРОХОЛДИНГ 2012'' на користь Товариства з обмеженою відповідальністю   "АГРО ЛЕКС" фінансової допомоги у загальному розмірі 1 000 000,00 грн., позивачем долучено до позовної заяви копію платіжної інструкції №963 від 30.03.2021 на суму 1 000 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 серпня 2021 року на розрахунковий рахунок позивача ТОВ "АГРО ЛЕКС"  частково повернув позику в розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №305 від 19.08.2021.

Отже, відсутність повернення ТОВ "АГРО ЛЕКС" поворотної фінансової допомоги у встановлені строки та у повному розмірі   і  стало підставою для звернення ТОВ ''АГРОХОЛДИНГ 2012''  з позовними вимогами про стягнення основної заборгованості у розмірі 500 000,00 грн, 3% річних у розмірі      16 808,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 46 856,95 грн.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як було встановлено судом, ТОВ ''АГРОХОЛДИНГ 2012'' належно виконав свої зобов’язання за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/03/21/А від 30.03.2021 та надав ТОВ "АГРО ЛЕКС" визначену договором суму фінансової допомоги, про що свідчить платіжна інструкція №963 від 30.03.2021 на суму 1      000     000,00 грн, а відповідачем не викладено жодних заперечень та не спростовано отримання в повній мірі фінансової допомоги за вказаним договором. 

Між тим, 19.08.2021 відповідач повернув лише 500      000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №305 від 9.08.2021, решта позики у розмірі 500      000,00 грн залишається неповернутою .

Належних та допустимих доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем порушено умови договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №30/03/21/А від 30 березня 2021 в частині  повного повернення отриманої фінансової допомоги до 30.04.2021.

З викладених обставин позовні вимоги ТОВ ''АГРОХОЛДИНГ 2012''  до  ТОВ "АГРО ЛЕКС"  про стягнення  основного боргу у розмірі  500      000,00 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 16     808,22 грн (за період з 01.05.2021 по 18.08.2021 на суму 1      000     000,00 грн та за період з 19.08.2021 по 23.02.2022 на суму 500     000,00 грн) та інфляційних втрат у сумі 46     856,95 грн (за період з 01.05.2021 по 18.08.2021 на суму 1      000     000,00 грн та за період з 19.08.2021 по 23.02.2022 на суму 500     000,00 грн), судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та правомірними заявлені позивачем вимоги про стягнення з ТОВ "АГРО ЛЕКС"   заборгованості за Договором №30/03/21/А про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, у розмірі 500 000,00 грн, 3% річних у розмірі      16 808,22 грн та інфляційних втрат у розмірі 46 856,95 грн, на підставі чого суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю   "АГРО ЛЕКС" (75144, Херсонська обл., Олешківський р-н, село Виноградове, вулиця Ларіонова, буд.12; код ЄДРПОУ 38121927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''АГРОХОЛДИНГ 2012'' (32000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Городок, пров. Ванагса ксьондза, будинок 17; код ЄДРПОУ 40028765) основний борг у розмірі  500      000/п’ятсот тисяч/ грн 00 коп.,   інфляційні втрати у розмірі 46      856/сорок шість тисяч вісімсот п’ятдесят шість/грн 95 коп., три проценти річних у сумі 16     808/шістнадцять тисяч вісімсот вісім/грн 22 коп., а також 6763/шість тисяч сімсот шістдесят три/грн 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 07 березня 2024 року.

                  Суддя                                                                                      Ю.М. Невінгловська