Господарський суд Одеської області

12 березня 2024, 14:41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/4870/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Рильцова Є.Ю.;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676);

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, проспект Миру, буд.130; код ЄДРПОУ 02003971);

про стягнення 2 171 821,68 грн,-

1. Суть спору.

07.11.2023 від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (.№5441/23 від 07.11.2023) до відповідача - Комунального некомерційного підприємства Генічеської центральної лікарні Генічеської міської ради, в якій просить суд стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 2 171 821,68 грн, з яких: основний борг у сумі 1 519 479,49 грн, пеня у сумі 360 574,22 грн, три проценти річних у сумі 63 107,35 грн, інфляційні втрати у сумі 228 660,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем укладеного між сторонами договору №20-1142/21-БО-Т від 15.11.2021 постачання природного газу в частині оплати за отриманий природний газ у період з лютого по травень 2022 року.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.11.2023 було відкрито провадження у справі №916/4870/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2023.

11.12.2023 до суду від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 44192/23).

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №916/4870/23 на 11.12.2023 об 11:00, не відбулося у зв'язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, з огляду на що у період з 30.11.2023 до 07.12.2023 комп'ютерна мережа суду була відключена та здійснювалось відновлення бази даних Автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" на іншому серверному обладнанні.

Наказом "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" №46 від 07.12.2023 відновлено розгляд справ у судових засіданнях з 15.12.2023, секторам суддів та відділам Господарського суду Одеської області, окрім залів судових засідань, відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп’ютерній мережі суду з 08.12.2023.

Ухвалою суду від 12.12.2023 розгляд справи призначено на 15.01.2024.

28.12.2023 до суду від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 47310/23).

У судовому засіданні 15.01.2024 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.02.2024.

У судовому засіданні 05.02.2024 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі № 916/4870/23 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 26.02.2024.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду 26.02.2024 не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" (набрав чинності 25.12.2022), яким, зокрема, установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийняло наказ 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", який набрав чинності 27.12.2022; відповідно до цього наказу, адреса місцезнаходження відповідача - 75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, проспект Миру, буд.130 (вся територія Генічеського району Херсонської області) віднесена до територій можливих бойових дій з 24.02.2022 без зазначення дати припинення бойових дій.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” передбачено, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Положеннями ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” передбачено, що учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання вищезазначених приписів законодавства, господарським судом було здійснено повідомлення про постановлення ухвали суду від 13.11.2023 про відкриття провадження у справі №916/4870/23, ухвали від 12.12.2023, ухвали від 23.01.2024, ухвали від 06.02.2024 шляхом розміщення текстів зазначених судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", з огляду на що відповідач вважається повідомленим про здійснення судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач у судове засідання 26.02.2024 не з’явився, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.02.2024, за участю представника позивача, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”.

Між ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (Позивач) та Комунальним некомерційним підприємством Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради (відповідач) 15.11.2021 укладено договір № 20-1142/21-БО-Т постачання природного газу (далі – Договір).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 532 046,88 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу в листопаді 2021 – травні 2022, з ресурсу позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 Договору.

Позивач звертає увагу, що згідно відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 17.10.2023 №ТОВВИХ-23-14672, відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача:

- в листопаді 2021 в обсязі 15 182,35 куб.м.;

- в грудні 2021 – 41 935,00 куб.м.;

- в січні 2022 – 48 301,00 куб.м.;

- в лютому 2022 – 31 833,00 куб.м.;

- в березні 2022 – 48 504,00 куб.м.;

- в квітні 2022 – 27 187,00 куб.м.;

- в травні 2022 – 491,00 куб.м.

Однак акти приймання передачі природного газу за листопад 2021 – травень 2022 не підписані Відповідачем.

Позивач звертає увагу, що відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Згідно тверджень позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

Позивач зазначає, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 1 519 479,49 грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного борту відповідача перед позивачем за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 360 574,22 грн, 3% річних у розмірі 63 107,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 228 660,62 грн.

3.2. Доводи Комунального некомерційного підприємства Генічеської центральної лікарні Генічеської міської ради.

Відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст.165 ГПК України, на подання відзиву не скористався.

4. Обставини справи, встановлені судом.

15.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради (споживач) було укладено Договір №20-1142/21-БО-Т (Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов’язується поставити споживачеві породний газ, а споживач зобов’язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб.

Відповідно до п. 1.4. Договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача є в наявності укладений договір на постачання природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код га/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи).

Положеннями п. 1.5. Договору передбачено, що у разі якщо об’єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ “Херсонгаз”, з яким споживач уклав відповідний договір.

Згідно п. 2.1. Договору, постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об’єм) природного газу у період з 01.01.2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 281 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.):

- у жовтні 2021 – ;

- у листопаді 2021 – 40,0 тис.куб.м;

- у грудні 2021 – 40,0 тис.куб.м;

- у січні 2022 – 40,0 тис.куб.м.;

- у лютому 2022 – 32,0 тис.куб.м.;

- у березні 2022 – 37,0 тис.куб.м;

- у квітні 2022 – 7 тис.куб.м;

- у травні 2022 – ;

- у червні 2022 – ;

- у липні 2022 – ;

- у серпні 2022 – ;

- у вересні 2022 – ;

- у жовтні 2022 – 5,0 тис.куб.м;

- у листопаді 2022 – 40,0 тис.куб.м;

- у грудні 2022 – 40,0 тис.куб.м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п. 2.1.3. Договору).

Згідно п. 2.4. Договору, перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, у тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів та своєчасного (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункт 3.5. Договору, вважається фактично використаним за им договором обсягом природного газу.

Відповідно до п. 3.4. Договору, постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

На запит Постачальника Споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).

У п. 3.5.1. Договору сторони погодили, що споживач зобов’язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п’ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Відповідно до п. 3.5.2. Договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Згідно п. 3.5.3. Договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

За умовами п. 3.5.4. Договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п’ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

У п. 3.6. Договору сторони погодили, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Згідно п. 4.1. Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ. який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%.

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. їм з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554,00 грн.

Згідно у п. 5.1. Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

У п. 5.3. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.

Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.

Згідно п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Відповідно до положень п. 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За умовами п. 10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і сторони не могли передбачити їх.

У п. 10.2. Договору сторони погодили, що строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно п. 10.3. Договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (10.4. Договору).

Відповідно до п. 13.1. Договору, він набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до “31” грудня 2022 р. (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

На виконанням умов Договору, позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 15 182,35 тис.м.куб. на загальну суму 3 532 046,88 грн, на підтвердження чого до суду надано копію акти приймання передачі природного газу:

- від 30.11.2021 за листопад 2021 року про поставку 15,18235 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 251 328,54 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, як постачальником;

- від 31.12.2021 за грудень 2021 року про поставку 41,93500 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 694 191,78 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, як постачальником;

- від 31.01.2022 за січень 2022 року про поставку 48,30100 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 799 574,52 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, як постачальником;

- від 28.02.2022 за лютий 2022 року про поставку 31,83300 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 526 963,32 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, як постачальником;

- від 31.03.2022 за березень 2022 року про поставку 48,50400 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 802 934,98 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, як постачальником;

- коригуючий акт від 25.04.2022 за березень 2022 року про поставку 48,50400 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 802 212,31 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, як постачальником;

- від 30.04.2022 за квітень 2022 року про поставку 27,18700 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 449 648,40 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, як постачальником;

- від 31.05.2022 за травень 2022 року про поставку 0,49100 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 8 128,01 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, як постачальником.

Позивачем акти були виставлені відповідачу шляхом надсилання на електронну адресу споживача, що зазначена у розділі 14 Договору.

Водночас, на підтвердження обсягу спожитого Комунальним некомерційним підприємством Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради газу, позивачем до матеріалів справи надано роздруківки з Інформаційної платформи, згідно яких:

- в листопаді 2021 відповідач спожив природний газ в обсязі 15 182,35 куб.м.;

- в грудні 2021 відповідач спожив природний газ в обсязі 41 935,00 куб.м.;

- в січні 2022 відповідач спожив природний газ в обсязі 48 301,00 куб.м.;

- в лютому 2022 відповідач спожив природний газ в обсязі 31 833,00 куб.м.;

- в березні 2022 відповідач спожив природний газ в обсязі 48 504,00 куб.м.;

- в квітні 2022 відповідач спожив природний газ в обсязі 27 187,00 куб.м.;

- в травні 2022 відповідач спожив природний газ в обсязі 491,00 куб.м.

Позивачем до матеріалів позову також додано лист Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” № 16/2-09/47661/2023 від 18.08.2023 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, з якого вбачається, що за період з 15.11.2021 по 31.07.2023 від Комунального некомерційного підприємства Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради надійшли грошові кошти у сумі 2 012 567,39 грн:

- 15.12.2021 відповідачем сплачено 251328,54 грн, призначення платежу - 0712010;2610; природний газ акт№1 вiд 10.12.2021р. дог№20-1142/21-БО-Т вiд 15.11.2021р.;в т.ч.ПДВ 41888,09;

- 28.12.2021 відповідачем сплачено 299504,52 грн, призначення платежу - 0712010;2610; природний газ акт №19992 вiд 24.12.2021р. дог№20-1142/21-БО-Т вiд 15.11.2021р.;в т.ч.ПДВ 49917,42;

- 28.12.2021 відповідачем сплачено 662159,81 грн, призначення платежу – 0712010;2610; природний газ рах№20-1142/21-БО-Т вiд 28.12.2021 дог№20-1142/21-БО-Т вiд 15.11.2021;в т.ч.ПДВ 110359,97;

- 16.02.2022 відповідачем сплачено 799574,52 грн, призначення платежу – 0712010;2610; природний газ акт №1 вiд 16.02.2022 дог№20-1142/21-БО-Т вiд 15.11.2021;в т.ч.ПДВ 133262,42.

Так, відсутність оплати вартості поставного природнього газу і стало підставою для нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також для звернення до господарського суду із даним позовом.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу”, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, уклавши Договір №20-1142/21-БО-Т постачання природного газу сторони за цим Договором набули певних зобов’язань, які мали виконувати виходячи з положень законодавства та умов Договору.

За приписами до ст.193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконанням умов Договору, позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 15 182,35 тис.м.куб. на загальну суму 3 532 046,88 грн.

- у листопаді 2021 року позивач поставив відповідачу 15,18235 тис.м.куб. газу на суму 251 328,54 грн з ПДВ;

- у грудні 2021 року позивач поставив відповідачу 41,93500 тис.м.куб. газу на суму 694 191,78 грн з ПДВ;

- у січні 2022 року позивач поставив відповідачу 48,30100 тис.м.куб. газу на суму 799 574,52 грн з ПДВ;

- у лютому 2022 року позивач поставив відповідачу 31,83300 тис.м.куб. газ на суму 526 963,32 грн з ПДВ;

- у березні 2022 року позивач поставив відповідачу 48,50400 тис.м.куб. газу на суму 802 212,31 грн з ПДВ;

- у квітні 2022 року позивач поставив відповідачу 27,18700 тис.м.куб. газу на суму 449 648,40 грн з ПДВ;

- у травні 2022 року позивач поставив відповідачу 0,49100 тис.м.куб. газу на суму 8 128,01 грн з ПДВ.

Між тим, відповідачем не надано доказів на спростування факту поставки, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої обов’язки за Договором.

Водночас матеріали справи містять докази оплати Комунальним некомерційним підприємством Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради за період з 15.11.2021 по 31.07.2023 вартості отриманого природного газу у сумі 2 012 567,39 грн.

Тобто оплаченим у повному обсязі є поставлений відповідачу природні газ:

- у листопаді 2021 року на суму 251 328,54 грн;

- у грудні 2021 року на суму 694 191,78 грн;

- у січні 2022 на суму 799 574,52 грн.

А також існувала переплата у розмірі 267 472,55 грн, яка була зараховано позивачем, як часткова оплата спожитого відповідачем природного газу у лютому 2022 року.

З огляду на вказане, неоплаченими залишається поставлений відповідачу природний газ:

- у лютому 2022 року на суму 259 490,77 грн;

- у березні 2022 року на суму 802 212,31 грн з ПДВ;

- у квітні 2022 року на суму 449 648,40 грн з ПДВ;

- у травні 2022 року на суму 8 128,01 грн з ПДВ.

Проте, матеріали справи не місять доказів виконання відповідачем умов Договору №20-1142/21-БО-Т в частині повної та своєчасної оплати за спожитий газ, чим порушено умови господарського зобов’язання, згідно п. 5.1. Договору, а саме залишається неплаченим спожитий природній газ у лютому- травні 2022 року на суму 1 519 479,49 грн.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Між тим у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати спожитого Комунальним некомерційним підприємством Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради природнього газу на загальну суму 3 532 046,88 грн (оплаченими є 2 012 567,39 грн), на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору №20-1142/21-БО-Т та не здійснив оплату отриманого природнього газу у повному розмірі і у визначений строк, з огляду на що, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1 519 479,49 грн обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат у сумі 228 660,62 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Водночас, при перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 63 107,35 грн за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх хибність. За розрахунком суду, за вибрані позивачем періоди, сума 3% річних складає 54 588,28 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 360 574,22 грн, господарський суд зазначає наступне:

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок пені у розмірі 360 574,22 грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов’язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов’язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов’язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов’язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов’язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов’язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов’язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб’єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов’язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Поряд з цим суд враховує, що 24.02.2022 р. Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Водночас суд зауважує, що Комунальне некомерційне підприємство Генічеська центральна лікарня Генічеської міської ради є некомерційним підприємством, діяльність якого не спрямована на одержання прибутку. Водночас місцезнаходженням відповідача є: 75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, проспект Миру, буд.130, - тобто територія України, яка наразі перебуває під окупацією російської федерації, з 24.02.2022.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст.219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Російської Федерації проти України, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов’язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованої пені до 5 000,00 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов’язання. При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем обов’язку з повної та своєчасної оплати вартості спожитого природного газу, та з урахуванням здійсненого судом перерахунку 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Генічеської центральної лікарні Генічеської міської ради (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, проспект Миру, буд.130; код ЄДРПОУ 02003971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 1 519 479/один мільйон п’ятсот дев’ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дев’ять/грн 49 коп., три проценти річних у сумі 54 588/п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот вісімдесят вісім/грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 228 660/двісті двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят/грн 62 коп., пеню у розмірі 5 000/п’ять тисяч/грн 00 коп., а також 25 959/двадцять п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дев’ять/грн 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 07 березня 2024 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська