Господарський суд Одеської області

28 лютого 2024, 12:18

На виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, Господарський суд Одеської області повідомляє Фізичну особу-підприємць Большакову Ніну Олександрівну про ухвалення рішення суду по справі №916/4178/23 шляхом розміщення його тексту:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р.

Справа № 916/4178/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239),

до: Фізичної особи-підприємця Большакової Ніни Олександрівни (75600, Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. 200 річчя міста Гола Пристань, буд. 48А; РНОКПП 2786923223),

про стягнення 59050,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача – Бруско О.О. самопредставництво;

від відповідача – не з’явився.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Большакової Ніни Олександрівни про стягнення 59050,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за отриманий та не повернутий кредит, 8957,48 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом та 30092,52 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими штрафами за прострочення виконання грошових зобов’язань. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов’язань, прийнятих на себе за Договором про надання кредиту № 001935-КВ1 від 10.01.2019.

Ухвалою суду від 29.09.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4178/23. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.11.2023 о 14:10 год. Проведення судового засідання, яке призначене Господарським судом Одеської області на 07.11.2023 о 14:10 год., постановлено здійснити у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) (доступ до системи за посиланням: (https://cabinet.court.gov.ua).

Одночасно з позовною заявою 25.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” звернулось до Господарського суду Одеської області з клопотанням про витребування доказів, в якому просило суд витребувати у АТ „СЕНС БАНК” наступну інформацію:

- підтвердження чи спростування, що держателем карти № 5355571193154713, виданої АТ „АЛЬФА БАНК” є Большакова Ніна Олександрівна;

- прізвище, ім’я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на карту № 5355 571193154713, видану АТ „АЛЬФА БАНК”, на яку 10.01.2019 ТОВ “БІЗПОЗИКА” були перераховані (одним платежем) грошові кошти в загальному розмірі 20000,00 грн;

- виписку про рух коштів по карті №53555711 9315 4713, виданої АТ „АЛЬФА БАНК”, за період з 10.01.2019 по 17.01.2019.

Ухвалою суду від 29.09.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” про витребування доказів – задоволено.

24 жовтня 2023 року до суду від АТ "СЕНС БАНК" на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2023 надійшов супровідний лист з додатком.

Вказаний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2023 суд протокольною ухвалю відклав судове засідання на 11:20 год. 28.11.2023. Розгляд справи № 916/4178/23 по суті вирішено здійснити впродовж розумного строку, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 07.11.2023 повідомлено фізичну особу-підприємця Большакову Ніну Олександрівну, що судове засідання з розгляду справи № 916/4178/23 по суті призначене на 28.11.2023 об 11:20 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання.

28 листопада 2023 року судове засідання не відбулось, у зв’язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 07.11.2023 призначено судове засідання з розгляду справи № 916/4178/23 по суті на 20.02.2024 о 14:10 год. Провести судове засідання, призначене на 20 лютого 2024 року о 14:10 год в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) (доступ до системи за посиланням: (https://cabinet.court.gov.ua).

Судом встановлено, що адресою місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 75600, Херсонська обл., Скадовський р-н, м. Гола Пристань.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Вся територія Скадовського району, код UA65080000000090947 знаходиться в зоні можливих бойових дій з 24.02.2022 і по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи /абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону/.

Господарським судом Одеської області 04.10.2023, 15.11.2023, 11.12.2023 та 22.01.2024 на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, повідомлено відповідачів про постановлення ухвали від 29.09.2023, 07.11.2023, 28.11.2023 та 18.01.2024 у справі № 916/4178/23 шляхом розміщення оголошення на сайті „Судової влади України”.

Таким чином, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи № 916/4178/23 з 04.10.2023.

Представники відповідача у судове засідання 20.02.2024 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 20.02.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 10 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” (надалі – кредитодавець або позивач) і фізичною особою-підприємцем Большаковою Ніною Олександрівною (надалі – позичальник або відповідач) був укладений договір про надання фінансового кредиту № 001935-КВ1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1 якого кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом і, у разі нарахування кредитодавцем, неустойку (пеню та/або штрафи) у порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору, факт надання Кредиту, а також усі його істотні умови фіксуються у відповідній Додатковій угоді про надання Кредиту, що є невід'ємною частиною даного Договору.

10 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” (кредитодавець) і фізичною особою-підприємцем Большаковою Ніною Олександрівною (позичальник) була укладена Додаткова угода № 1 про надання кредиту до Договору про надання фінансового кредиту № 001935-КВ1 від 10.01.2019 (надалі - Додаткова угода № 1).

Відповідно до умов Додаткової угоди № 1, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у розмірі 20000,00 грн, строком на 56 днів – до 07.03.2019, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,80658390% в день (фіксована ставка). Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Додатковою угодою № 1.

Позичальник зобов’язаний був повернути Кредит та сплатити Проценти за користування Кредитом згідно Графіка платежів, зазначеного в п. 5 Додаткової угоди № 1.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1, протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахування дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту.

Пунктом 6 Додаткової угоди №1 встановлена можливість нарахування Позивачем штрафу на суму загальних прострочених платежів у розмірі 3,69 (три цілих шістдесят дев'ять сотих) процентів за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення, виходячи з наявної суми прострочених платежів на початок календарного дня.

10 січня 2019 року у відповідності з Додатковою угодою № 1, позивач видав відповідачу кредит у розмірі 20000,00 грн на картковий рахунок № 5355571193154713, вказаний відповідачем в Кредитному договорі, Додатковій угоді № 1 та Анкеті-заяві позичальника, чим виконав свої зобов’язання за Кредитним договором своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується:

- витягом з анкети клієнта від 25.09.2023 (т.1, а.с. 45);

- квитанцією платіжної системи ТОВ “ФК “Елаєнс” (ТМ FONDY) № 124333916 від 10.01.2019 (т.1, а.с. 37);

- довідкою ТОВ “ФК “Елаєнс” (ТМ FONDY) від 19.09.2023 (т.1, а.с. 38).

Видача Кредиту Відповідачу здійснювалась позивачем через партнера - ТОВ “ФК “Елаєнс” (ТМ FONDY), з яким укладено Договір № 41084239_14/12/17 від 14.12.2017 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21 від 20.11.2014 (т.1, а.с. 39-43).

Відповідач в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснив три платежу на банківські реквізити позивача на загальну суму 950,00 грн, що підтверджується Меморіальними ордерами (т.1, а.с. 46-48), оформленим АТ “КБ “ПРИВАТБАНК” у період з 21 по 23 січня 2019 року.

24 жовтня 2023 року до суду від АТ „СЕНС БАНК” на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2023 надійшов лист, згідно якого Банком підтверджено факт надходження на картку №5355-5711-9315-4713 коштів від ТОВ “Бізнес позика” у розмірі 20000,00 грн.

В порушення умов Договору та приписів законодавства відповідач частково здійснив платежі в рахунок погашення заборгованості. Строк виконання зобов’язань за договором не переносився.

Позивач зазначає, станом на 25.09.2023 заборгованість відповідача за договором становить 59050,00 грн, яка складається з суми заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом у розмірі 20000,00 грн, суми заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 8957,48 грн та суми заборгованості за нарахованими та несплаченими штрафами за прострочення виконання грошових зобов'язань у розмір 30092,52 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 1, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у розмірі 20000,00 грн, строком на 56 днів – до 07.03.2019 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,80658390% в день (фіксована ставка).

ТОВ „Бізнес позика” було належним чином виконані взяті на себе зобов’язання з видачі відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 20000,00 грн, що підтверджується роздруківкою квитанції від 10.01.2019 та листом АТ „СЕНС БАНК” від 24.10.2023.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зобов’язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору № 001935-КВ1 та додаткової угоди №1 від 10.01.2019 Большакова Н.О. не повернула у повному обсязі кредитні кошти та не сплатила проценти за їх користування у строк до 07.03.2019, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.

Неповерненням позивачу отриманих кредитних коштів у встановлений вищевказаним договором строк відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення спірної суми заборгованості у судовому порядку.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором № 001935-КВ1 та додатковою угодою №1 від 10.01.2019, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „Бізнес позика” позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом у розмірі 20000, грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом 8957,48 грн, які були нараховані позивачем до 07.03.2019, тобто протягом строку кредитування, визначеного Договором.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими штрафами за прострочення виконання грошових зобов’язань у розмірі 30092,52 грн, суд дійшов до таких висновків.

Пунктом 6 Додаткової угоди № 1 встановлена можливість нарахування позивачем штрафу на суму загальних прострочених платежів у розмірі 3,69 (три цілих шістдесят дев'ять сотих) процентів за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення, виходячи з наявної суми прострочених платежів на початок календарного дня.

Зазначені штрафні санкції нараховувались позивачем за період з 18.01.2019 по 27.06.2019.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків штрафних санкцій (т. 1, а.с. 49-51), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за нарахованими та несплаченими штрафами за прострочення виконання грошових зобов’язань у розмірі 30092,52 грн, є обґрунтованими.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

При зменшенні розміру штрафних санкцій суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов’язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб’єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов’язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов’язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з’ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру штрафних санкцій перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість сторін мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій .

Також при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення сум штрафних санкцій є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 920/437/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов’язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення 20000,00 грн – суми заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом, 8957,48 грн – суми заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом та 30092,52 грн – суми заборгованості за нарахованими та несплаченими штрафами за прострочення виконання грошових зобов’язань.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення розміру суми заборгованості за нарахованими та несплаченими штрафами за прострочення виконання грошових зобов’язань у цій справі, суд враховує, що сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафу є досить значною у порівнянні зі ступенем невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору.

Крім того, стягнення штрафу не є основним доходом ТОВ „БІЗНЕС ПОЗИКА” і не може впливати на його господарську діяльність.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватись, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, умови укладеного Договору та інші обставини, встановлені під час розгляду справи, господарський суд дійшов висновку, що під час виконання умов договору відповідачем дійсно було допущено порушення зобов'язань в частині повернення кредитних коштів, однак, приймаючи до уваги ступінь та пропорційність виконання відповідачем своїх зобов’язань, обставини їх невиконання, дії обох сторін, враховуючи також ненадання позивачем доказів понесених реальних збитків саме внаслідок дії відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів, господарський суд, застосовуючи надане право, передбачене ст. 233 ГК України, дійшов висновку про доведеність та наявність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань та визначення справедливої суми, необхідної до сплати відповідачем за допущене неналежне виконання умов Договору № 001935-КВ1 від 10.01.2019 та додатковою угодою №1 від 10.01.2019 у даній ситуації, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для можливості зменшення суми штрафу до 15046,26 грн.

Отже, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за нарахованими та несплаченими штрафами за прострочення виконання грошових зобов’язань у розмірі 15046,26 грн. В решті вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій суд вважає за необхідне відмовити.

При цьому, суд зазначає, що присуджена до стягнення сума штрафних санкцій є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим доходить висновку, що зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі не призвело до нівелювання самого значення штрафу, як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд вказує, що стягнення зазначеної позивачем у відповідному позові суми штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань в повному обсязі не є співрозмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, що враховано судом при винесенні даного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2147,20 грн покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Большакової Ніни Олександрівни (75600, Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. 200 річчя міста Гола Пристань, буд. 48А; РНОКПП 2786923223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) суму заборгованості за отриманим та неповернутим кредитом у розмірі 20000,00 грн, суму заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 8957,48 грн, суму заборгованості за нарахованими та несплаченими штрафами за прострочення виконання грошових зобов’язань у розмірі 15046,26 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 26 лютого 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.

До уваги Фізичну особу-підприємць Большакову Ніну Олександрівну