Господарський суд Одеської області

23 лютого 2024, 13:16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/3195/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Хмельницькому О.В.,

розглянувши справу № 916/3195/23

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Літвінової Ганни Модестівни (75131, Херсонська обл., Олешківський район, с. Великі Копані, вул. Червоноармійська, буд. 40; РНОКПП 2459121041)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд.12/2; код ЄДРПОУ 00013480)

про стягнення 369 724,67 грн;

представники сторін:

від позивача – Пучкова Л.А.,

від відповідача – не з’явився,

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Літвінової Ганни Модестівни про стягнення 369 724,67 грн, з яких: 162 289,09 грн заборгованості за тілом кредиту, 45 146,48 грн заборгованості за процентами, 162 289,10 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за Кредитним договором № 2459121041-КД-1 від 23.03.2021.

Ухвалою від 26.07.2023 позовну заяву (вх. № 3695/23 від 21.07.2023) Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3195/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.08.2023.

23.08.2023 до суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі Міністерства фінансів України у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в якому позивач також просив проводити розгляд справи без його участі.

23.08.2023, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи суд протокольною ухвалою відклав підготовче судове засідання на 11.10.2023.

11.09.2023 до суду надійшло клопотання позивача про залучення третьої особи та про розгляд справи без його участі, зміст якого є аналогічним змісту попереднього клопотання.

Ухвалою від 11.10.2023 суд, задовольнивши заяву позивача, залучив до участі у справі № 916/3195/23 Міністерство фінансів України у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, якому запропонував надати до суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням приписів ст. 168 ГПК України. Цією ж ухвалою відкладено підготовче судове засідання на 01.11.2023.

30.10.2023 від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останнє вказує, що 31.12.2020 між Міністром фінансів України (Гарант), який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України та АТ КБ “ПриватБанк” (Бенефіціар) було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269, за умовами п. 2.1. якого Гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Разом з тим, третя особа зазначає, що 08.06.2023 позивачем було направлено на адресу Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ “Укексімбанк” (агента) вимогу на сплату за гарантією № 148, та 03.07.2023 Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок позивача суму сплати за гарантією у розмірі 162 289,10 грн.

Звертає увагу, що відповідно до п. 6.2. договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього Договору, зобов’язується здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу.

Таким чином, Міністерство фінансів України стверджує, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією та вважає, що позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” підлягають задоволенню.

Крім того, Міністерство, посилаючись на повноваження Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” як агента у розумінні положень Порядку № 1151 та Договору гарантії, просить залучити вказаний банк до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.11.2023, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання Міністерства про залучення до участі у справі третьої особи, у зв’язку з недоведеністю можливості впливу судового рішення у даній справі на права та обов’язки Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”.

Протокольною ухвалою від 01.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2023.

В подальшому, судові засідання неодноразово відкладалися у зв’язку з анонімним повідомленням про закладення вибухового пристрою в Господарському суді Одеської області, несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

У судовому засіданні, яке було призначено на 07.02.2024, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, правом на подачу відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином у відповідності з положеннями ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судове засідання не з’явилась й водночас у своїх поясненнях просила позовні вимоги задовольнити та розглядати справу без її участі.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

07.02.2023 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25.03.2021 Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Літвіновою Ганною Модестівною (Позичальник) підписано кредитний договір № 2459121041-КД-1 від 23.03.2021, відповідно до п.А.1 якого, вид кредиту – невідновлювальна кредитна лінія.

Ліміт цього договору: 1 000 000,00 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 1 000 000,00 грн – на поповнення обігових коштів; 0 грн – на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього договору (пункт А.2 договору).

Відповідно до пункту А.3. договору, термін повернення кредиту - 01.03.2024 року.

За п. А.5. договору зобов’язання позичальника забезпечуються договором поруки № 2459121041-ДП-1/1 від 23.03.2021.

Згідно п. А.6. договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,33 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А. 6.1. договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 19,33 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору та дати початку її нарахування.

Згідно п. А.7. договору, у випадку порушення позичальником грошового зобов`язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,66 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно п. А.8. договору, проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3. договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2. договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.1. договору, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1. договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2. договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни. КУБ під заставу (кредит) надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов’язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Термін повернення кредиту зазначений у п.А.3 цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно п. 2.1.2 договору, Банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього Договору. Зобов`язання з видачі цільового кредитного ліміту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банку після підписання сторонами цього договору з урахуванням 5-денного строку, зазначеного у п.1.1 договору. Зобов`язання з видачі кредиту або його частини на сплату страхових платежів виникають у Банку у випадку непред`явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату страхових платежів за рахунок інших джерел.

При настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд має право згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором (п/п “г” п.2.3.2 договору).

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору (пункт 4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору, в разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п.5.8 цього договору.

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.4.1, п.4.2 цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п.А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюються у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п.4.3 договору).

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати центів. Нарахування процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту в межах строку дії договору (пункт 4.7 договору).

Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами (пункт 6.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов’язань (пункт 6.2 Договору).

Додатком № 1 до договору є Графік зменшення поточного ліміту.

Договір разом із додатком до нього підписано представниками сторін 25.03.2021 шляхом накладення електронного підпису та електронної печатки, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 06.07.2023 (а.с. 21).

23.03.2021 АТ КБ "ПриватБанк" (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Літвіновою Ганною Модестівною (Позичальник) підписано додаткову угоду №1 до кредитного договору № 2459121041-КД-1, відповідно до п/п "а" п. 1 якої сторони погодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно п/п "в" п. 1 додаткової угоди, позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151. При цьому, Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступним в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу **** для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє Позичальника/Поручителя/Заставодавця та інших зобов’язаних за Договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлення на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка "Viber"; ОТР-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером “Чат Sender", а також за допомогою інших мобільних додатків Банка та інших засобів комунікації.

Згідно 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. додаткової угоди +5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Відповідно до п. 2.7. додаткової угоди, погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Умовами п. 2.10. додаткової угоди, передбачено, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3. договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1. додаткової угоди + 5% річних.

Згідно п. 2.13 додаткової угоди, позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов’язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п.2.11 цієї додаткової угоди).

Відповідно до п. 2.17 додаткової угоди, позичальнику забороняється подальше використання кредиту у разі існування за кредитом заборгованості зі сплати основного боргу та/або відсотків більше 1 дня.

Ця додаткова угода є чинною з моменту її підписання сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених у п. 4 цієї додаткової угоди (п.5 додаткової угоди).

Додатком № 1 до додаткової угоди №1 визначено графік платежів, відповідно до якого Позичальник має сплачувати Банку: 01.04.2021 – 25 571,43 грн; 01.05.2021 – 25 571,43 грн; 01.06.2021 – 25 571,43 грн; 01.07.2021 – 25 571,43 грн; 01.08.2021 – 25 571,43 грн; 01.09.2021 – 25 571,43 грн; 01.10.2021 – 25 571,43 грн; 01.11.2021 – 25 571,43 грн; 01.12.2021 – 25 571,43 грн; 01.01.2022 – 25 571,43 грн; 01.02.2022 – 25 571,43 грн; 01.03.2022 – 25 571,43 грн; 01.04.2022 – 25 571,43 грн; 01.05.2022 – 25 571,43 грн; 01.06.2022 – 25 571,43 грн; 01.07.2022 – 25 571,43 грн; 01.08.2022 – 25 571,43 грн; 01.09.2022 – 25 571,43 грн; 01.10.2022 – 25 571,43 грн; 01.11.2022 – 25 571,43 грн; 01.12.2022 – 25 571,43 грн; 01.01.2023 – 25 571,43 грн; 01.02.2023 – 25 571,43 грн; 01.03.2023 – 25 571,43 грн; 01.04.2023 – 25 571,43 грн; 01.05.2023 – 25 571,43 грн; 01.06.2023 – 25 571,43 грн; 01.07.2023 – 25 571,43 грн; 01.08.2023 – 25 571,43 грн; 01.09.2023 – 25 571,43 грн; 01.10.2023 – 25 571,43 грн; 01.11.2023 – 25 571,43 грн; 01.12.2023 – 25 571,43 грн; 01.01.2024 – 25 571,43 грн; 01.03.2024 – 25 571,38 грн.

Додаткову угоду №1 разом із додатком до неї підписано представниками сторін шляхом накладення електронного підпису та електронної печатки, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 25).

25.03.2021 на поточний рахунок відповідача Банком було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 *** 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою та платіжним дорученням № DN165BOOM2 від 25.03.2021 (а.с. 43-44, 46).

31.12.2020 між Міністром фінансів України (гарантом) та АТ КБ “Приватбанк” (Бенефіціаром) було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269.

Згідно п.1.1, у цьому договорі терміни вживаються в таких значеннях, зокрема, Агент – АТ “Укрексімбанк”, в якому гарант відповідно до порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою; Вимога – повідомлення від Бенефіціара до Гаранта з вимогою сплатити кошти за гарантією; Принципал – суб’єкт господарювання, якому надано кредит, включений до Портфеля.

Відповідно до п. 2.1 договору гарантії, гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Згідно п. 5.1. договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до п. 5.5. договору гаранті, на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги), зокрема, за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Пунктом 6.1. договору гарантії передбачено, що у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п. 6.2. договору гарантії, з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 61 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1, 6.3. договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов’язується, зокрема п.6.2.2 здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватним виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами).

Згідно п.6.3 договору, кошти отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховується на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до п.6.8 цього договору), та зараховується гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв’язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість принципала перед державним бюджетом.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) (п.13.13 договору гарантії).

Відповідно до представленого позивачем розрахунку заборгованості за укладеним між Банком та Позичальником кредитним договором, відповідачем було допущено порушення графіку сплати щомісячних платежів.

03.05.2023 АТ КБ “Приватбанк” на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення вих.№ 10323НЕС0S182 від 03.01.2023, відповідно до якого Банк повідомив про одностороннє розірвання кредитного договору № 2459121041-КД-1 з 02.06.2023 та вимагав невідкладно до 02.06.2023 здійснити погашення заборгованості, яка станом на 01.05.2023 складала 364 071,61 грн. Зазначене повідомлення залишилось без відповіді, а заборгованість не сплаченою.

08.06.2023 АТ КБ “Приватбанк” на адресу Міністерства фінансів України (гарант) та АТ “Укрексімбанк” (агент) було направлено вимогу на сплату за гарантією № 148 від 08.06.2023 за проблемним кредитом № 2459121041-КД-1 від 23.03.2021 на суму 162 289,10 грн.

08.06.2023 АТ КБ “Приватбанк” на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення № 10323HEС0S182 від 08.06.2023 про надсилання Міністерству фінансів України, як гаранту за кредитним договором, вимоги на сплату за гарантією.

03.07.2023 Міністерством фінансів України була перерахована АТ КБ “Приватбанк” сума сплати за гарантією у розмірі 162 289,10 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 86).

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 369 724,67 грн, з яких: 162 289,09 грн заборгованості за тілом кредиту, 45 146,48 грн заборгованості за процентами, 162 289,10 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.

У відповідності до статті ** ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори – основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України, закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 статті 1050 ЦК України встановлено – якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов’язання, підставою яких є письмовий кредитний договір.

Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням № DN165BOOM2 від 25.03.2021 позивачем було перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 грн (призначення платежу: “Перерахування коштів згідно з кредитним договором № 2459121041-КД-1 від 23.03.2021”).

Згідно п. 2.7. додаткової угоди передбачено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач з 01.04.2023 припинив здійснювати сплату щомісячних платежів у зв’язку з чим за відповідачем станом на 05.07.2023 обліковується заборгованість за тілом кредиту в сумі 162 289,09 грн.

Отже, судом встановлено, що відповідач, як позичальник в порушення приписів статей 525,526,530,610,629,1046,1049,1050 ЦК України, статті 193 ГК України та умов договору своєчасно не здійснював погашення кредиту (тіла), не дивлячись на те, що з урахуванням приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України та умов графіку погашення заборгованості строк виконання щомісячних зобов’язань настав.

Відповідно до ч.1 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до підп. "г" п. 2.3.2. договору, при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

Як було встановлено судом, 03.05.2023 АТ КБ “Приватбанк” на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення, відповідно до якого Банк повідомив про одностороннє розірвання кредитного договору № 2459121041-КД-1 з 02.06.2023 та вимагав невідкладно, до 02.06.2023, здійснити погашення заборгованості у повному обсязі, однак доказів щодо виконання вказаних вимог відповідачем до суду не надано.

Таким чином, кредитний договір № 2459121041-КД-1, укладений між АТ КБ “Приватбанк” та Фізичною особою-підприємцем Літвіновою Ганною Модестівною є розірваним з 02.06.2023.

Разом з тим, як зазначено судом вище, 31.12.2020 між Міністром фінансів України (гарант) та АТ КБ “Приватбанк” (бенефіціар) було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269, відповідно до умов пункту 2.1. якого гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За приписами ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Пунктом 5.1. договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше ** числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до п.5.5. договору, гарантії на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2023 позивачем на адресу Міністерства фінансів України (гарант) та АТ “Укрексімбанк” (агент) було направлено вимогу на сплату за гарантією № 148 від 08.06.2023 за проблемним кредитом № 2459121041-КД-1 від 23.03.2021 на суму 162 289,10 грн.

03.07.2023 Міністерством фінансів України була перерахована АТ КБ “Приватбанк” сума сплати за гарантією у розмірі 162 289,** грн.

Таким чином, враховуючи, що зобов`язання відповідача було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.

Згідно ч. 1 ст. 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Пунктом 2.13. додаткової угоди, позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.14. додаткової угоди, грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Враховуючи вищезазначене, позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 162 289,10 грн та заборгованості за тілом кредиту у розмірі 162 289,09 грн, у зв’язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 2.1. додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,30% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) +7 %, але не більше Індекс UIRD (12 міс.)+6%. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступним в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Згідно 2.2. додаткової угоди, передбачено, що у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. додаткової угоди +5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

З розрахунку загального залишку заборгованості за процентами, здійсненого позивачем, вбачається нарахування процентів за період з 26.03.2021 по 03.06.2023 в розмірі 45 146,48 грн.

У п.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц викладено правову позицію, що розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов'язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, враховуючи, що кредитний договір № 2459121041-КД-1 від 23.03.2021 є розірваним з 02.06.2023, банк фактично втратив право нараховувати передбачені кредитним договором проценти за період після розірвання цього договору.

Враховуючи наведене вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам підлягають частковому задоволенню в сумі 44 803,88 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) до Фізичної особи-підприємця Літвінової Ганни Модестівни (75131, Херсонська обл., Олешківський район, с. Великі Копані, вул. Червоноармійська, буд. 40; РНОКПП 2459121041), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд.12/2; код ЄДРПОУ 00013480) про стягнення 369 724,67 грн – задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Літвінової Ганни Модестівни (75131, Херсонська обл., Олешківський район, с. Великі Копані, вул. Червоноармійська, буд. 40; РНОКПП 2459121041) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 162 289,09 грн заборгованості за тілом кредиту, 44 803,88 грн заборгованості за процентами, 162 289,10 грн заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією, 5 540,73 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 07 лютого 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 лютого 2024 р.

Суддя Р.В. Волков