До уваги : Релігійної організації «Громада євангельських християн-бабтистів в м. Генічеську»

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Одеської області у складі  судді Д’яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/4868/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; 42399676)

До відповідача: Релігійної організації “Громада євангельських християн-бабтистів в м.Генічеську” (75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Карла Маркса, буд. 75; код ЄДРПОУ 36400814)

Про стягнення 25284,29 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Релігійної організації “Громада євангельських християн-бабтистів в м.Генічеську” про стягнення 25284,29 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4868/23/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених  ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166  ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз’яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб- 1. Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Господарським судом за час розгляду справи, на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону №2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, повідомлено відповідачів про постановлення ухвал по справі №916/4868/23, шляхом  розміщення тексту ухвал на веб-порталі судової влади. 

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду.

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням  (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України,   від сторін до суду також не надходило. 

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. 

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.  

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було зазначено суду, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Релігійною організацією “Громада євангельських християн-бабтистів в м.Генічеську” 02.11.2021 укладено договір №6135/21-РО-Т постачання природного газу (далі – Договір). 

Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу. 

Відповідно до п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також – акт), підписані уповноваженим представником позивача. 

Відповідно до п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 Договору, відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов’язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об’єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору. 

На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, позивачем направлялись Відповідачу примірники актів приймання-передачі за листопад 2021 – квітень 2022, підписані уповноваженим представником позивача, проте, станом на дату складання позовної заяви, відповідач не повернув позивачу вказані підписані акти приймання-передачі природного газу. 

Таким чином, на виконання умов Договору, позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 26765,09 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу в листопаді 2021 – квітні 2022, з ресурсу позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 Договору, що надані згідно додатку 8 до цього позову. 

Також позивачем було зазначено суду, що з відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 17.10.2023 №ТОВВИХ-23-14737 вбачається, що в листопаді 2021 відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача в обсязі 13,54 куб.м, в грудні 2021 – 549,12 куб.м, в січні 2022 – 444,08 куб.м, в лютому 2022 – 248,56 куб.м, в березні 2022 – 290,46 куб.м, в квітні 2022 – 71,40 куб.м, що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання передачі природного газу за листопад 2021 – квітень 2022, які не підписані Відповідачем.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

За посиланням позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 17449,99 грн.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, відповідач зобов’язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. 

Позивачем було зазначено суду, що вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання умов Договору складає 3677,78 грн.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 727,66 грн. та сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 3428,86 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених       Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як з’ясовано судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” та Релігійною організацією “Громада євангельських християн-бабтистів в м.Генічеську” 26.11.2021 укладено договір № 6135/21-РО-Т постачання природного газу.

Матеріали справи містять Акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2021р. на суму 224,15 грн., від 31.12.2021р. на суму 9090,13 грн., від 31.01.2022р. на суму 7351,30 грн., від 28.02.2022р. на суму 4114,67 грн., від 31.03.2022р. на суму 4808,27 грн., від 30.04.2022р. на суму 1180,90 грн. та коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022р. 

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Релігійною організацією “Громада євангельських християн-бабтистів в м.Генічеську” прийнятих на себе зобов’язань щодо сплати вартості спожитого природного газу в повному обсязі, що підтверджується  наявними в матеріалах  справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за  час розгляду справи, у зв’язку з чим вимоги по сплаті основного боргу у розмірі 17449,99 грн. підлягають задоволенню. 

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 727,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3428,86 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які       боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, відповідач зобов’язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. 

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 3677,78 грн., суд, переривши розрахунок пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2147,20 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Релігійної організації “Громада євангельських християн-бабтистів в м.Генічеську” (75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Карла Маркса, буд. 75; код ЄДРПОУ 36400814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; 42399676) борг в розмірі 17449 (сімнадцять тисяч чотириста сорок дев’ять) грн. 99 коп., пеню у розмірі 3677 (три тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 727 (сімсот двадцять сім) грн. 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 3428 (три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 86 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. 

Повний текст рішення складено 15 січня 2024 р. 

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

            Суддя                                                                                Т.Г. Д'яченко