До уваги : Іллічової Ірини Василівни     (73000, м. Херсон, вул. Горького, буд. 36, кв. 51, РНОКПП 2167516463)

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 

"15" січня 2024 р.

м. Одеса

Справа № 916/4550/23

 

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали (вх.№ 5113/23) 

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411; код ЄДРПОУ 41084239)

до відповідача     Іллічової Ірини Василівни     (73000, м. Херсон, вул. Горького, буд. 36, 
 кв. 51, РНОКПП 2167516463)

про      стягнення 43     920,31 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 

 

18.10.2023     Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", через підсистему Електронний суд, звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Іллічової Ірини Василівни, в якій просить суд стягнути з відповідача 43 920,31 грн. - заборгованості, у тому числі: 22 185,86 грн. - прострочених платежів по тілу кредиту, 19159,29 грн. - прострочених платежів по процентах та 2575,16 грн. - прострочених платежів за комісією, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ФОП Іллічовою І.В. зобовʼязань, прийнятих на себе за договором про надання кредиту № 352916-КС-001 від 24.08.2021 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів. При цьому позивач вказує, що вказаний договір та додаткова угода № 1 від 25.08.2021 до нього були укладені сторонами відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію" шляхом їх підписання з боку ФОП Іллічовою І.В. електронним одноразовим ідентифікатором направленим на мобільний номер телефону Іллічової Ірини Василівни. 

Зокрема, як зазначає позивач, ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов’язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 22000,00 грн. шляхом перерахування на банківську карту позичальника № 4731-2191-2092-7722, що вказана останнім при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Також позивачем додатково було надано позичальнику кредит в сумі 11000,00 грн. на підставі додаткової угоди № 1 від 25.08.2021 до кредитного договору. 

Натомість відповідач, за ствердженнями позивача, здійснив лише часткову оплату за договором № 352916-КС-001 від 24.08.2021 на загальну суму 29060,00 грн., у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 43920,21 грн., яка заявлена до стягнення.     

Поряд з цим позивачем зауважено, що договір про надання кредиту № 352916-КС-001 від 24.08.2021 та додаткова угода № 1 від 25.08.2021 були укладені з ФОП Іллічовою І.В., тобто відповідачем як суб`єктом підприємницької діяльності. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2021 внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП Іллічової Ірини Василівни. Таким чином, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги заявлені в порядку господарського судочинства до фізичної особи Іллічової Ірини Василівни. 

Наразі у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання  про  витребування в АТ КБ "Приватбанк" інформації, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № 4731-2191-2092-7722 на імʼя Іллічової Ірини Василівни (РНОКПП - 2167516463); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № 4731-2191-2092-7722 за період з 24.08.2021 по 06.07.2023 включно.

Крім того, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На запит суду щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) Іллічової І.В. судом отримано відповідь № 283114 від 20.10.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру про адресу реєстрації вказаної особи.

Щодо заявлення позову до Іллічової Ірини Василівни як фізичної особи суд зазначає, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.02.2019 р. у справі № 910/8729/18, за змістом статей     51,     52,      598-609 ЦК України,      статей 202-208 ГК України, частини восьмої     статті 4 Закону України     від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”     у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов’язання (господарські зобов’язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

З урахуванням викладеного, господарський суд зазначає, що даний спір належить до господарської юрисдикції відповідно до суб’єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов’язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 позовну заяву ТОВ "Бізнес Позика" залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду належних доказів, підтверджуючих надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача, оскільки до суду надано лише опис вкладення та поштову квитанцію

02.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків 
 (вх. № 39374/23), до позивачем надано фіскальний чек з оплати поштових послуг щодо направлення позовної заяви відповідачу.

Так, листом Господарського суду Одеської області за вих. №916/4550/23/6789/2023 від 02.11.2023, з огляду на перебування судді Мостепаненко Ю.І. у відпустці з 30.10.2023 по 10.11.2023, ТОВ “Бізнес Позика” було повідомлено про відкладення розгляду заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 позовну заяву ТОВ "Бізнес Позика" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4550/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. 

Наразі вказаною ухвалою суду запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору та роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7     ст. 252 ГПК України.

Крім того, у вказаній ухвалі судом витребувано у АТ КБ "Приватбанк" наступну інформацію: чи випускалася банківська картка № 4731-2191-2092-7722 на імʼя Іллічової Ірини Василівни (РНОКПП - 2167516463); інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № 4731-2191-2092-7722 за період з 24.08.2021 по 06.07.2023 включно.

Так, вищенаведена ухвала суду була направлена на адресу АТ КБ "Приватбанк" 14.11.2023 супровідним листом за вих. № 916/4550/23/7040/2023 та отримана останнім 17.11.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (№ 0600233340321 від 14.11.2023).

28.11.2023 до суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшли витребувані судом докази (вх. № 43451/23).

Позивач був повідомлений про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2023 до електронного кабінету ТОВ "Бізнес Позика" на адресу -@bizpozyka.com, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа   № 916/4550/23/52361/23 від 13.11.2023. Також згідно довідки суду про доставку електронного документа за вих. № 916/4550/23/52360/23 від 13.11.2023 ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2023 доставлено до  електронного кабінету представника позивача Пекарчук А.В.

Відповідач відзив на позов не надав, хоча Іллічовій Ірині Василівні ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на її адресу реєстрації: 73000, м. Херсон, вул. Горького,  буд. 36, кв. 51, яка зазначена у відповіді на запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру № 283114 від 20.10.2023. 

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення 37916/4550/23.

Згідно ч. 6      ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.         

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16. 

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та      прийняття позовної заяви до розгляду. 

Крім того, згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій      статті 121 цього Кодексу.

Наразі судом враховано, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій      від 25.04.2022 N 75 (у редакції наказу Мінреінтеграції від 28.04.2022 N 80) року було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого увійшла й Херсонська міська територіальна громада (станом на квітень 2022 року).

Згідно розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій     від 22.12.2022 № 309 „Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022. Також в розділі І вказаного Наказу № 309 визначено території, на яких ведуться (велися) бойові дії, серед яких значиться Херсонська міська територіальна громада як територія, на якій ведуться бойові дії з 11.11.2022 і до теперішнього часу. 

З урахуванням обставин місця реєстрації (місцезнаходження) відповідача в м. Херсон,  що є територією, яка перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022, а з 11.11.2022 і до теперішнього часу є територію, на якій ведуться бойові дії, господарським судом відповідно до ухвали суду від 13.11.2023, відповідач повідомлявся про розгляд даної справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчить наявне  в матеріалах справи оголошення.

Таким чином, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

 

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

24 серпня 2021 року ТОВ "Бізнес Позика" в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka.com направлено (розміщено) пропозицію (оферту) ФОП Іллічовій Ірині Василівні укласти договір про надання кредиту № 352916-KC-001 (далі по тексту - договір) на наступних умовах:       

-  строк кредиту: 24 тижні; 

- процентна ставка: в день 0,86454777, фіксована; 

- комісія за надання кредиту: 3 300,00 грн.; 

- загальний розмір наданого кредиту: 22     000,00 грн.;

- термін дії договору: до 08.02.2022 р.;

- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 48      360,00 грн.     

- цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом. 

Також у вказаній пропозиції наведено графік платежів.      

У той самий день, 24 серпня 2021 року ФОП Іллічова Ірина Василівна прийняла (акцептувала) в електронній формі пропозицію (оферту) ТОВ "Бізнес Позика" щодо укладення договору про надання кредиту № 352916-KC-001 в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", на вищезазначених умовах пропозиції (оферти). 

Так, ТОВ "Бізнес Позика" направлено ФОП Іллічовій Ірині Василівні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-7200 на номер телефону +380505441848, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті  інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства на сайті www.bizpozyka. 

24 серпня 2021 р. між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Іллічовою Іриною Василівною укладено договір про надання кредиту № 352916-KC-001 шляхом підписання його з боку ФОП Іллічової І.В. електронним підписом за одноразовим ідентифікатором G-7200.

Відповідно до пункту 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.     

Також в пункті 1 договору наведені наступні істотні умови надання кредиту: строк кредиту - 24 тижні; процентна ставка - в день 0,86454777, фіксована; комісія за надання кредиту - 3 300,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 22      000,00 грн.; термін дії договору - до 08.02.2022, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 48      360,00 грн.     

Згідно пункту 2 договору, протягом строку кредитування, процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Графік платежів викладений у пункті 3 договору та містить наступні відомості: дату операції; залишок по основній сумі кредиту; проценти за користування кредитом; частковий платіж основної суми; комісію за надання кредиту; загальний платіж.

Відповідно до пункту 4 договору, у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графом платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку визначеному Розділом 5 Правил про надання грошових кошів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Правила).     

 

Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір. Позичальник надав дозвіл кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних позичальника та інформації про укладення і виконання цього договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів кредитодавця та повного виконання зобов`язань за цим договором, а також позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за договором, при цьому без особистого повідомлення позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення (пункт 5 та 6 Договору).

Згідно пункту 8 договору підписанням останнього позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Відповідно до пункту 10 договору, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.

Крім того, 25.08.2021 р. між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Іллічовою Іриною Василівною було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 352916-KC-001 від 24.08.2021 (далі – додаткова угода № 1 від 25.08.2021) шляхом підписання її з боку ФОП Іллічової І.В. електронним підписом за одноразовим ідентифікатором G-8633.

Відповідно до умов п. 1 вказаної додаткової угоди кредитодавцем та позичальником підтверджено, що станом на 25.08.2021 сума неповернутого кредиту становить: 22      000,00 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить: 380,40 грн.; сума нарахованої та несплаченої комісії становить: 3     300,00 грн.        

Згідно з п. 2 вищенаведеної додаткової угоди № 1 від 25.08.2021 кредитодавець та позичальник домовились, що після укладення додаткової угоди: кредит збільшується на 11 000,00 грн. та кредитодавець на умовах викладених у договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит збільшений на 11 000,00 грн. у строки та на умовах викладених у договорі. Після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 33           000,00 грн.      

Відповідно до п.п. 4-5 додаткової угоди № 1 від 25.08.2021 загальна сума отриманого кредиту становить: 33 000,00           грн.; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту – 72     443,00 грн., комісія за зміну умов договору: 1 650,00 грн.

У п. 6 додаткової угоди № 1 від 25.08.2021 сторонами було викладено графік платежів у новій редакції, відповідно до якої Позичальник має у повному обсязі повернути кредит та сплатити проценти до 08.02.2022.     

Вищенаведені обставини щодо укладення договору і додаткової угоди у відповідності до Закону України “Про електронну комерцію” позивачем надано Візуальну форму послідовності дій клієнта – ФОП Іллічової Ірини Василівни (із зазначенням РНОКПП 2167516463, номеру телефона 0505441848, електронної пошти: lpaljizewa@gmail.com) при укладанні електронної додаткової угоди № 1 до договору про надання кредиту № 352916-KC-001 від 24.08.2021, які відображають певну послідовність дій клієнта і Товариства та їх опис, в т.ч. вхід в особистий кабінет, формування шаблону оферти, запит на відправку шаблону акцепту, підписання договору/додаткових угод та інше.      

Також в матеріалах справи наявні анкета клієнта ФОП Іллічової Ірини Василівни, (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи – https://my.bizpozyka.com/), в якій вказано дані позичальника – ФОП Іллічової Ірини Василівни, зокрема: РНОКПП 2167516463; дата народження 06.05.1959; паспорт МО № 848977; вид і опис підприємницької діяльності – торгівля промисловими і господарчими товарами/трикотажем; місце здійснення підприємницької діяльності – м. Херсон, Центральний ринок; виторг та прибуток за останній місяць – 45000,00 грн; фінансовий номер телефону - +380505441848; електронна адреса – lpaljizewa@gmail.com; номер банківського рахунку / банківської картки для перерахунку коштів – 4731 2191 2092 7722.

Крім того, позивачем надано копію паспорта та коду РНОКПП відповідача.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. 

Відповідно до ч. 2      ст. 345 ГК України      кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За умовами ч. 1     ст. 1055           ЦК України     кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені в Законі України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. п.   1, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про електронну комерцію” №           675-VIII від 03.09.2015р. електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор     - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом      статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"     електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті 
 (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому     статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому      статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

За правилом ч. 8     статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному     статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним     статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України           "Про електронну комерцію"           визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до     Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;     електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Отже із змісту названих положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір. 

Відповідно до п. п. 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам – підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика”, що затверджені наказом директора Товариства від 22.06.2021 № 10-ОД, після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". Після отримання Оферти Заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор. 

Позичальник може відмовитись від укладання Договору (Акцепту Оферти) шляхом вибору відповідних опцій в Особистому кабінеті. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу. При цьому Заявник не позбавляється права знову подати Заявку на отримання Кредиту (п. п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).

Як вже зазначалось вище, 24.08.2021 року фізична особа-підприємець Іллічова Ірина Василівна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 352916-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G-7200, направленим позичальнику у формі електронного CMC-повідомлення. Аналогічним чином між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1  до вказаного договору.

Згідно з п. п. 4.4.4. Правил Товариства позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.

Відтак, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Іллічовою Іриною Василівною у електронній формі було укладено договір про надання кредиту № 352916-KC-001 від 24.08.2021 та додаткову угоду № 1 від 25.08.2021, які були підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору. При цьому суд зауважує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19, від 12.06.2023 по справі № 263/3470/20.

Вищенаведене є підставою для виникнення у сторін відповідних зобов’язань згідно ст.ст. 173, 174 ГК України (ст. 11, 202, 509 ЦК України).

Так, згідно зі     ст. 11 ЦК України     цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.     

Частина 1      статті 202 ЦК України      визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.     

При цьому за правилами     статті 14 ЦК України     цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2     ст. 509 ЦК України           зобов`язання виникають з підстав, встановлених           ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1      статті 626 ЦК України      передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України     укладений сторонами договір про надання кредиту № 352916-KC-001 від 24.08.2021 р. із додатковою угодою до нього як      правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог       ст. 629 Цивільного кодексу України      є обов’язковим для виконання сторонами, і зобов’язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Отже, в даному випадку має місце презумпція правомірності правочину, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов’язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов’язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов’язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України       за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2      ст. 1054 ЦК України      передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

 

Згідно ч. 1      ст. 1046 ЦК України      встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої      якості.

Вимогами ч. 1      ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору позивачем перераховано грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн. на банківську картку позичальника № 4731-2191-2092-7722, реквізити якої визначено ФОП Іллічовою Іриною Василівною   при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. На підтвердження факту перерахування грошових коштів на банківську картку №  4731-2191-2092-7722, належну ФОП Іллічовій Ірині Василівні, позивачем було надано суду квитанцію платіжної системи TAC-PAY № 436750384 від 24.08.2021 на суму 22      000,00 грн., у призначенні платежу якої вказано: перерахування коштів згідно кредитного договору № 352916-KC-001 від 24.08.2021.

При цьому належність банківської картки № 4731-2191-2092-7722 відповідачу підтверджується інформацією АТ КБ “Приватбанк”, наданою на виконання ухвали суду від 13.11.2023, згідно якої банківська картка № 4731-2191-2092-7722 дійсно була видана Іллічовій Ірині Василівні. Крім того, згідно наданої АТ КБ “Приватбанк” виписки по рахунку № 4731219120927722 вбачається надходження на рахунок відповідача 24.08.2021 коштів у сумі 22000, 00 грн. та 25.08.2021 коштів у сумі 11000,00 грн.

Також на підтвердження факту перерахування грошових коштів на рахунок ФОП Іллічової Ірини Василівни згідно умов додаткової угоди № 1 від 25.08.2021 до кредитного  № 352916-KC-001 від 24.08.2021 позивачем надано платіжне доручення № 31022 від 25.08.2021 на суму 11     000,00 грн.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу, як зазначено у пункті 4.2.2.2 Правил, позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту до закінчення терміну його дії.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При цьому в п. 6 додаткової угоди № 1 від 25.08.2021 до договору про надання кредиту № 352916-КС-001 наведено остаточний Графік платежів, за яким відповідач повинен був оплачувати кредит, проценти і комісію щомісячними платежами у строк до 08.02.2022 року, Так, загальна сума платежів по кредиту складає 72443,00 грн., у т.ч. 33000,00 грн. – по кредиту, 34493,00 грн. – по відсоткам, 4950,00 грн. – по комісії.   

Наразі слід зазначити, що згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Іллічова Ірина Василівна з 30.11.2021 припинила підприємницьку діяльність.

Водночас, за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. 

Як зазначено позивачем, Іллічовою Іриною Василівною свої зобов’язання за договором виконано частково та сплачено кошти у сумі 29     060,00 грн.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідач сплатив кредит лише частково на загальну суму 10     814,14 грн., у зв’язку з чим у відповідача існує заборгованість по кредиту в сумі 22185,86 грн. (33000,00 грн. – 10814,14 грн). Доказів погашення відповідачем кредиту у повному обсязі в сумі 33000,00 грн. у відповідності з умовами договору та додаткової угоди № 1 до нього матеріали справи не містять, наявність спірної заборгованості відповідачем не спростовано.

Неповерненням позивачу отриманих кредитних коштів у встановлений вищевказаним договором строк відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення спірної суми заборгованості у судовому порядку. 

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача  суми заборгованості по кредиту за договором про надання кредиту № 352916-КС-001 від 24.08.2021 р. в розмірі 22185,86 грн.

Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 08.02.2022 р. (кінцевий строк повернення кредиту) Іллічова Ірина Василівна має непогашену заборгованість перед позивачем за спірним договором в розмірі 19159,29 грн. по відсоткам, нарахованим на суму кредиту, та 2575,16 грн. по комісії.

Згідно з п. 5.1. Правил обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Договору (Додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику протягом всього строку кредитування.     

В п. 5.2 Правил встановлено, що нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено Графіком платежів.

Пунктом 5.5. Правил встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати Кредитодавця, пов`язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 
  2) у другу чергу - нараховані Кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до Договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п`яту чергу - сума кредиту.

Відповідно до пункту 7.5. Правил закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору          та додаткової угоди, які мали місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України     позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до       статті 1048 цього Кодексу.

За положеннями ст. 1054 ЦК України     позичальник зобов'язаний повернути не тільки кредит, а й сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1056-1 ЦК України       процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 198 ГК України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

З наведеного в п. 6 додаткової угоди № 1 від 25.08.2021 до договору про надання кредиту № 352916-КС-001 Графіку платежів вбачається, що загальна сума процентів за користування кредитом у строк до 08.02.2022 склала 34493,00 грн., у т.ч. нараховані проценти 34112,60 грн. і несплачені проценти станом на 01.09.2021 в сумі 380,40 грн. Також загальна сума комісії склала 4950,00 грн., у т.ч. несплачена комісія 3300 грн. (за 07.09.2021 в сумі 1845,60 грн. + за 21.09.2021 в сумі 1454,40 грн.) та комісія за зміну умов договору в сумі 1650,00 грн.    

Як випливає з матеріалів справи, всупереч умов договору відповідач не здійснив сплату нарахованих процентів за користування кредитом у вставленому розмірі відповідно до графіку платежів. Так, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідач сплатив нараховані відсотки лише в сумі 15871,02 грн., а нараховану комісію – сумі 2374,84 грн. Відтак, судом з’ясовано, що заборгованість відповідача по відсоткам на день повернення кредиту складає саме 18621,98 грн. (34493,00 грн. - 15871,02 грн.), а по комісії – 2575,16 грн. (4950,00 грн. – 2374,84 грн.). 

Щодо решти заявленої суми по відсоткам в розмірі 537,31 грн. (19159,29 грн. заявленої  – 18621,98 грн. встановленої судом) суд зазначає, що належного обґрунтування нарахування вказаної суми матеріали справи не містять. Ті обставини, що позивачем  у наданому розрахунку заборгованості вказано суму заборгованості по відсоткам станом на кожен день до моменту повернення кредиту, не звільняє позивача від обов’язку відображати розрахунок суми відсотків щоденно з урахуванням узгодженого графіку платежів до 08.02.2022 грн., як це передбачено в п. 5.1. Правил. Відтак, лише зазначення в  розрахунку заборгованості загальної суми боргу по відсоткам в розмірі 19159,29 грн. не є безумовною підставою для стягнення з відповідача цієї суми.  

Надаючи оцінку діям позивача із нарахування процентів на суму заборгованості без урахування погоджених сторонами строків повернення кредитних коштів, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі 
 № 912/1120/16, в якій викладено наступне:

 

“Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою      статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.     У випадках, коли боржник     порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою     статті 1050 ЦК України     застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення     статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені     статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою     статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до     ст. 625 ЦК України     є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої     статті 1048 ЦК України     і охоронна норма частини другої     статті 625 цього Кодексу     не можуть застосовуватись одночасно.     Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої     статті 1048 ЦК України     як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої     статті 625 ЦК України     як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.”.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 у справі 
 № 444/9519/12 сформувала правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2      ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою     статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В даному випадку кредит видавався відповідачу з 07.09.2021 до 08.02.2022, отже, враховуючи визначення сторонами у графіку чітких строків повернення кредитних коштів із відповідним частковим зменшенням суми кредиту та зазначенням суми відсотків за відповідний період користування кредитом до 08.02.2022, позивач має право нараховувати проценти на відповідний залишок суми по кредиту, в межах строку кредитування, погодженого сторонами у графіку. В подальшому, з 09.02.2022 ТОВ "Бізнес Позика" мало право лише на отримання коштів відповідно до      ст. 625 ЦК України, однак такі вимоги не заявлялись. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не нараховувались відповідачу штрафні санкції (пеня, штраф) за неналежне виконання умов кредитного договору.

До того ж, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану” від 15.03.2022 доповнено Перехідні та Прикінцеві положення ЦК           України      п. 18, згідно якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, враховуючи кінцевий строк нарахування відсотків в межах договору 08.02.2022 і загальну суму нарахованих відсотків за вказаний період, а також часткову сплату відповідачем нарахованих відсотків, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу по відсоткам в розмірі 18621,98 грн. 

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 43383,00 грн., у т.ч. 22185,86 грн. – по тілу кредиту; 18621,98 грн. – по процентам; 2575,16 грн. - по комісії). Вказана сума боргу також підтверджується, враховуючи суму загального платежу по кредиту в розмірі 72443,00 грн. і сплачену відповідачем суму по договору в розмірі 29060,00 грн. (72443,00 грн. - 29060,00 грн. = 43383,00 грн.).   

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.      

Відповідно до ч. 2     ст. 617 ЦК України            особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів.

Крім того, згідно ч. 1                ст. 625 ЦК України           боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;      відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів     є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем в повному обсязі зобов`язань за договором про надання кредиту № 352916-КС-001 від 24.08.2021, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 25.08.2021 згідно приписів ст. 74, 76-77 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про доведеність     ТОВ "Бізнес Позика" факту порушення Іллічовою Іриною Василівною зобов`язання з повернення грошових коштів по тілу кредиту у повному обсязі - 22 185,86 грн.  а також   прострочених платежів по процентам в сумі 18621,98 грн. і комісії у розмірі 2 575,16 грн. Тому суд вважає, що стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 43383,00 грн. за спірним договором про надання кредиту цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів     позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.   

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

 

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 

Господарського процесуального кодексу України, суд  -

ВИРІШИВ:

 

1.         Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" задовольнити частково. 

2.         Стягнути з Іллічової Ірини Василівни     (73000, м. Херсон, вул. Горького, буд. 36, 
кв. 51, РНОКПП 2167516463) на користь     Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411; код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 22185 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят п’ять) грн. 86 коп., заборгованість по процентам у розмірі 18621 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять одна)     грн. 98 коп., прострочені платежі за комісією у розмірі 2575 (дві тисячі п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 16 коп.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2120 (дві тисячі сто двадцять) грн. 93 коп.          

3.     В решті позову відмовити.  

 

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

 

Суддя                                                                               Ю.І. Мостепаненко