До уваги : учасників справи №923/47/22

Чулаківській сільській раді Скадовського району Херсонської області   (75635 Херсонська область, Скадовський район, с. Чулаківка, вул. Жовтнева, код ЄДРПОУ 26432553)

Фермерському господарству "Аделаїда" відокремлена садиба (75023, Херсонська область, с. Музиківка, вул. 40 років Перемоги, 33А; код ЄДРПОУ 14136795)

B

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р.

м. Одеса

Справа № 923/47/22

 

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.  

при секретарі судового засідання Білинській І.І.,  

 

за участю представників сторін:

від прокуратури – Наумова Т.О. (посвідчення), 

від позивача – не з’явився, 

від відповідача – Курлейко О.С. (ордер серії ВА № 1063414 від 22.11.2023) 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №923/47/22

за позовом Виконувача обов'язків заступника керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області (75700, Херсонська область, м. Гола Пристань,  вул. Каштанова, 8) в інтересах держави в особі Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області  (75635 Херсонська область, Скадовський район, с. Чулаківка, вул. Жовтнева, код ЄДРПОУ 26432553)

до відповідача Фермерського господарства "Аделаїда" відокремлена садиба (75023, Херсонська область, с. Музиківка, вул. 40 років Перемоги, 33А; код ЄДРПОУ 14136795)

про визнання недійсною додаткової угоди та зобов’язання вчинити певні дії, - 

 

ВСТАНОВИВ:

                                                                                  

У січні 2022 року виконувач обов’язків заступника керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області до Фермерського господарства "Аделаїда" відокремлена садиба, в якій просив:

- визнати недійсною додаткову угоду № 9 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності села Чулаківка територіальної громади Голопристанського району № 8 від 12.02.2014, укладену 13.01.2020 між Чулаківською сільською радою Голопристанського району та фермерським господарством “Аделаїда” відокремлена садиба;

- зобов’язати фермерське господарство “Аделаїда” відокремлена садиба повернути Чулаківській сільській раді Голопристанського району Херсонської області частину меліоративної системи вартістю 473041 грн. шляхом підписання відповідного акту приймання - передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Скадовською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану дотримання вимог законодавства при використанні об’єктів державної та комунальної власності встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чулакiвської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 36 від 30.04.2002 р. прийнято на баланс сільської ради споруди та об’єкти зрошувальної мережі, які належали КСП ім. Леніна згідно акту прийому-передачі. В подальшому, 12.02.2014 р. Чулакiвською сiльською радою Голопристанського району Херсонської області з фермерським господарством  “Аделаїда” відокремлена садиба укладено договір № 8 оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної мережі, що перебуває у спільній власності територіальної громади с. Чулакiвка Голопристанського району, згідно з умовами якого сільрада як орендодавець передає, а господарство як орендар приймає у строкове платне користування частину внутрішньогосподарської зрошувальної мережі, яка знаходиться на балансі  Чулакiвської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, вартість якої визначена згідно з актом приймання-передавання від 12.02.2014 р. № 8 і становить згідно грошової оцінки 473 041 грн. Строк дії вказаного договору в п. 10 визначено 2 роки 11 місяців, договір починає діяти з 12.02.2014.

Як вказує прокурор, акт прийому-передачі до даного договору був складений 12.02.2014 р., тобто саме з цієї дати комунальне майно передано в оренду.

В подальшому, 12.02.2017 р. Чулакiвською сiльською радою Голопристанського району  з ФГ “Аделаїда” відокремлена садиба укладено додаткову угоду № 8 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної мережі № 8 від 12.02.2014 р., відповідно до якої сторони продовжили даний договір на 2 роки 11 місяців, що становить з 12.02.2017 р. до 12.01.2020 р.

Також 13.01.2020 р. Чулакiвською сiльською радою Голопристанського району з ФГ “Аделаїда” відокремлена садиба укладено додаткову угоду № 9 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної мережі № 8 від 12.02.2014 р., відповідно до якої сторони продовжили даний договір на 2 роки 11 місяців, що становить з 13.01.2020 р. до 13.12.2022 р. Наразі в п. 1 вказаної додаткової угоди № 9 від 13.01.2020 р. сторони домовились уточнити п. 3.1 договору, виклавши його в наступній̆ редакції: “Орендна плата визначається на підставі Положення про порядок передачі в оренду майна спільної    власності територіальної громади села i становить 6% від грошової оцінки”.

За п. 2 додаткової угоди всі інші умови вищезазначеного договору, не змінені в цій угоді, залишаються чинними у попередній редакції, i сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання. 

Проте, за ствердженнями прокурора, вищевказана угода укладена з порушенням норм цивільного та господарського законодавства, Закону України “Про оренду державного комунального майна” , а тому підлягає визнанню недійсною.

Наразі прокурор зауважує, що методологічні засади розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 “Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу” (далі Методика № 786). Згідно з положеннями п. 29 додатку № 2 до вказаної Методики № 786 законодавцем визначено, що за інше, аніж передбачено в цьому додатку цільове використання нерухомого майна, орендареві установлюється орендна ставка у розмірі 15 % від вартості об’єкта оренди.

Також відповідно додатку 2 до Положення про порядок в оренду майна спільної власності передачі Чулаківської територіальної громади, затвердженого рішенням Чулаківської сільської ради № 98 від 22.04.2011 р., закріплено орендні ставки за використання іншого нерухомого майна у розмірі 15 %.

Так, на думку прокурора, всупереч передбаченого законом та нормативним актом органу місцевого самоврядування розмір орендної плати за договором оренди та спірною додатковою угодою сторонами визначено на рівні 6% замість 15% від вартості об’єкта оренди, що призводить до використання нерухомого майна за заниженою майже у 3 рази відсотковою ставкою та недоотримання бюджетних коштів і є безумовною ознакою порушення економічних інтересів держави.

Отже, прокурор вказує, що на час укладення додаткової угоди № 9 від 13.01.2020 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 8 від 12.02.2014 р., в порушення вимог ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” незалежна оцінка об’єкта оренди, а саме частини меліоративної системи, з метою визначення вартості майна для відображення її у спірній угоді та використання під час розрахунку орендної плати проведена не була. Рецензування звіту про оцінку майна також не проведено та відповідний висновок Чулаківською сільською радою не затверджувався.

Поряд з цим, прокурор зауважує, що прийняте Чулаківською сільською радою рішення № 452 від 06.02.2014 р. в частині встановлення орендної плати в розмірі 6% від грошової оцінки суперечить вимогам законодавства, Положенню про порядок передачі в оренду майна спільної власності Чулаківської територіальної громади, затвердженого рішенням № 98 від 22.04.2011 р. Водночас, вказане рішення органу місцевого самоврядування має ознаки ненормативного акту та вичерпало свою дію після його реалізації.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.01.2022 р. вказану позовну заяву в.о. заступника керівника Скадовської окружної прокуратури залишено без руху, оскільки до позову не надано документів, що підтверджують повноваження прокурора Т.Пластун на здійснення процесуального характеру (в тому числі засвідчення копій документів) від імені Скадовської окружної прокуратури (наказ про призначення), а також надано нечитаєму копію Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності Чулаківської територіальної громади. Вказаною ухвалою встановлено заявнику десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.01.2022 р. від Скадовської окружної прокуратури до Господарського суду Херсонської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. ГСХО № 556/22), до якої додано  засвідчену копію Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності Чулаківської територіальної громади, а також копію наказу Херсонської обласної прокуратури № 229к від 15.03.2021 стосовно  Т.Пластун.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.01.2022 р. вказану позовну заяву прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 923/47/22 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 01.03.2022 р.

10.02.2022 р. від Скадовської окружної прокуратури до господарського суду Херсонської області надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. ГСХО № 873/22), в якій прокурором викладено у новій редакції пункт 2 прохальної частину позову, у відповідності з якою прокурор просить зобов’язати фермерське господарство “Аделаїда” відокремлена садиба повернути Чулаківській сільській раді Голопристанського району Херсонської області частину внутрішньогосподарської зрошувальної системи вартістю 2702000,00 грн. шляхом підписання відповідного акту приймання – передачі.

21.02.2022 р. від Фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба до господарського суду Херсонської області надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх. ГСХО № 1085/22).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.02.2022 р. у справі № 923/47/22 вказану заяву Фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба про залишення позову без розгляду повернуто заявнику без розгляду. 

Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною 7 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус судді” змінив територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарським судом Херсонської області), шляхом передачі до Господарського суду Одеської області. 

За актом прийому-передачі справа № 923/47/22 була передана Господарському суду Одеської області. 

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 року справу розподілено судді Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2023 р. справу №923/47/22 прийнято до провадження судді Мостепаненко Ю.І.; постановлено здійснити розгляд справи спочатку за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено  на 04.10.2023 р. о 12:00.

26.09.2023 року до Господарського суду Одеської області від Фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба надійшла заява (вх.№ 33609/23), згідно якої відповідач просив суд забезпечити його участь у судових засіданнях у справі №923/47/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв’язку "EаsyCon", яка задоволена ухвалою суду від 27.09.2023.

03.10.2023 р. до Господарського суду Одеської області від Фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба надійшла заява про закриття провадження у справі (вх.№ 34721/23) з підстав відсутності предмета спору, оскільки прокурор, позивач і відповідач не мають доступу до спірного майна, споруди та внутрішньогосподарські зрошувальні системи вибули з фактичного володіння відповідача і перебувають в окупації.

Також 03.10.2023 р. до Господарського суду Одеської області від Фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба надійшов відзив на позов (вх.№ 34731/23), в якому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, та прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушеного права держави, тому позовна заява не підлягає задоволенню. Зокрема, відповідач вказує, що, дійсно, між Чулаківською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та Фермерським господарством “Аделаїда” відокремлена садиба укладено договір оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи № 8 від 12.02.2014 р. Об’єкт оренди було передано за відповідним актом приймання-передачі, у якому загальна вартість майна зазначена в розмірі 473 041,00 грн. Додатковою угодою № 9 від 13.01.2020 р. до зазначеного договору оренди, продовжено строк дії договору до 13.12.2022 р. 

Однак, 24.02.2022 росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. Скадовський район Херсонської області, де знаходилось майно і значна частина активів відповідача - одним із перших потрапив в окупацію. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово купованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань інтеграції тимчасово окупованих територій України 02 грудня 2022 року № 309, вся територія Скадовського району Херсонської області, де знаходився об’єкт оренди та інша частина активів відповідача, знаходиться в тимчасовій окупації з 24.02.2022 р. Як зазначає відповідач, Фермерським господарством “Аделаїда” відокремлена садиба вивезено з тимчасової окупації значну частину персоналу та наразі господарська діяльність продовжується на підконтрольній Уряду території України.

Наразі відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Фермерське господарство зареєстровано по вул. 40 років Перемоги, будинок 33А в селі Музиківка, Херсонської області. Більшу частину господарських операцій господарство здійснює на базі активів Житомирської філії фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба. Так, відповідач зазначає, що  все рухоме і нерухоме майно, приватне та орендоване, яке знаходилося в Скадовському району Херсонської області, вибули із фактичного володіння і користування Фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба у зв’язку з окупацією території району військами російської федерації. При цьому відповідач повідомляє, що фермерське господарство двічі зверталось до Скадовської окружної прокуратури Херсонської області із заявами про вчинення злочину, оскільки невстановлені військовослужбовці збройних сил російської федерації захопили рухоме і нерухоме майно Фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба, через що господарство фактично втратило контроль над своїм майном. Прокуратурою відкрито два кримінальних провадження №:42022230000000518 від 27.12.2022 № 2023232230000047 від 07.03.2023, за попередньою кваліфікацією по ч. 1 ст. 438 К України (порушення законів та звичаїв війни), слідство за якими ведеться слідчим відділом Управління Служби Безпеки України у Херсонській області.

Відтак, відповідач вважає, що де-факто і де-юре станом на сьогодні вимогу прокурора щодо передачі споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи Чулаківській сільській раді Скадовського району Херсонської області неможливо виконати через відсутність доступу до майна як у фермерського господарства, так і у органу місцевого самоврядування, в інтересах якого подано позов.

Більш того, відповідач зауважує, що станом на сьогодні в рамках цих орендних відносин немає жодного "ефективного способу" порушеного права через той факт, що: строк спірної додаткової угоди вичерпано, а сам договір оренди припинив свою дію; об’єкт оренди знаходиться на тимчасово окупованій території; об’єкт оренди з тимчасовою окупацією військами росії Скадовського району Херсонської області вибув із фактичного володіння відповідача; орендодавець фактично не проводить діяльність, через тимчасову окупацію регіону, на який поширено його юрисдикцію, а місце перебування його посадових осіб, відповідальних за цей спірний договір, невідоме.

Окремо відповідач зазначає, що прокурором не надано, та матеріали справи не містять доказів того, що частина внутрішньогосподарської зрошувальної системи, яка передана фермерському господарству “Аделаїда” відокремлена садиба, на підставі договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 8 від 12.02.2014, не знищена окупаційною владою та її протиправними діями та/або внаслідок проведених бойових дій. Поряд з цим, відповідач вказує, що прокурором не надано доказів того, що вищевказане комунальне майно наразі перебуває у користуванні та фактичному володінні відповідача, та що з вини останнього не підписано акт приймання -передачі майна.

Отже, на думку відповідача, у разі визнання судом додаткової угоди недійсною та зобов’язання відповідача підписати акт приймання передачі нерухомого майна, інтереси територіальної громади не будуть захищені та поновлені за умов сьогодення.

Що стосується вимоги прокурора про повернення об’єкта оренди, оціненого саме в 2702000,00 гривень, заявленої згідно із заявою про уточнення позовних вимог, з посиланням на консультативний висновок ФОП Добрянського О.В., сформованого 17.01.2022 р., на підтвердження ймовірної ринкової вартості орендованого майна, відповідач зауважує, що вказаний консультативний висновок експерта від 17.01.2022 р. є недостовірним і недопустимим доказом. Адже, у вказаному висновку зазначено, що останній сформовано по матеріалам позову та використання даної інформації виключно в межах судової справи, у цьому висновку не міститься інформації про нормативно-правовий акт, методику, тощо, яку застосовував ФОП Добрянський О.В. при розрахунку такої вартості майна. Також відповідач вважає, що вказаний консультативний висновок не є належним доказом, адже не є висновком або звітом про оцінку нерухомого майна, станом на 13.01.2020 (дату укладення додаткової угоди), щодо якого також проведено рецензування, у розумінні приписів Законів України “Про оренду державного та комунального майна”, “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, на які сам же посилається прокурор у позові. До того ж, як зауважує відповідач, консультативний висновок здійснений виключно на основі документальних матеріалів, наданих прокурором суб’єкту господарювання, який складав цей висновок. Фізичною особою - підприємцем не здійснювався виїзд на об’єкт для його огляду, не оцінювався стан споруд та зрошувальної системи, вартість є ймовірною та розрахована не на дату укладання додаткової угоди.

Поряд з цим відповідач вважає, що задоволення вимоги про повернення споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи Чулаківській сільській раді Скадовського району Херсонської області за відповідним актом приймання передачі, прямо суперечитиме нормам Закону, адже майно знаходиться на тимчасово окупованій території.

Також у відзиві на позов відповідачем заявлено до стягнення з прокуратури витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., понесені відповідачем. Так, відповідач вказує, що інтереси Фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба представляє Адвокатське об’єднання “Астра Ліберта” за договором про надання правничої допомоги № 62 від 01.07.2023 р. Також 26.09.2023 між Фермерським господарством "Аделаїда" відокремлена садиба та Адвокатським об’єднанням "Астра Ліберта" укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 62 від 01.07.2023 р. з приводу представництва інтересів Фермерського господарства в судах України у справі № 923/47/22. Відповідно до вказаної додаткової угоди гонорар адвоката становить 7000,00 гривень і є фіксованим розміром гонорару адвоката відповідно до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”. Фермерським господарством було у повному обсязі сплачено за професійну правничу допомогу, що підтверджується платіжною інструкцією № 2362 від 27.09.2023.

Під час підготовчого засідання 04.10.2023 р. представником прокуратури було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з клопотанням відповідача про закриття провадження у справі та відзивом на позов.

Вказане клопотання судом було задоволено протокольною ухвалою 04.10.2023 р., у зв’язку з чим підготовче засідання було відкладено на 18.10.2023 р. о 15:00 год., про що ухвалою суду від 04.10.2023 р. повідомлено позивача в порядку ст.120 ГПК України.

Також судом протокольною ухвалою 04.10.2023 р. задоволено усне клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв’язку "EаsyCon".

09.10.2023 р. від відповідача до господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення прокуратурі та позивачу клопотання відповідача про закриття провадження у справі та відзиву на позов (вх. № 35464/23).

17.10.2023 р. від представника прокуратури до господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив Скадовської окружної прокуратури (вх. № 36841/23). У вказаній відповіді на відзив прокурор зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності (знищення, пошкодження, розграбування) орендованого майна на час розгляду справи судом не підтверджено належними доказами, а відсутність відомостей щодо стану майна на цей час не є підставою для закриття провадження у справі з підстав відсутності  предмету спору. При цьому прокурор зауважує, що наданими до позовної заяви доказами належним чином підтверджено те, що додаткова угода № 9 від 13.01.2020 р. укладена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсною, та як наслідок спірне майно підлягає поверненню власнику - Чулаківській сільській раді.  Прокурор вважає, що на час звернення прокурора до суду обраний спосіб захисту був об'єктивно виправданим правопорушення та обґрунтованим, відповідав характеру. Крім того, такий спосіб захисту, як визнання недійсною додаткової угоди № 9 від 13.01.2020 та зобов'язання відповідача повернути майно, сприяв реальному відновленню порушеного права Чулаківської сільської ради на ефективне використання майна комунальної власності та отримання відповідних доходів місцевого бюджету від такого використання. 

Стосовно доводів відповідача про неможливість виконання вимоги про повернення Чулаківській сільській раді нерухомого майна шляхом підписання відповідного акту прийманні-передачі прокурор вказує, що Чулаківська сільська рада Скадовського району Херсонської області продовжує реалізовувати свою діяльність як орган місцевого самоврядування, представляти відповідну територіальну громаду та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 10.07.2023 р., Чулаківська сільська рада Скадовського району Херсонської області зареєстрована та не перебуває у процесі припинення. Разом з тим, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, Указом Президента України від 27.10.2022 р. № 738/2022 утворено Чулаківську сільську військову адміністрацію Скадовського району Херсонської області. На підставі розпорядження Президента України від 09.11.2022 р. № 290/2022-pп Мусієнка Олександра Олександровича призначено начальником Чулаківської сільської військової адміністрації Скадовського району Херсонської області. Верховна Рада України відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” своєю постановою від 13.12.2022 № 2830 постановила, що у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування, начальник Чулаківської сільської військової адміністрації Скадовського району Херсонської області, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України “Про правовий режим воєнного стану”, здійснює повноваження відповідної сільської ради, її виконавчого комітету, відповідного сільського голови. 

Стосовно доводів відповідача про закінчення строку дії додаткової угоди № 9 від 13.01.2020 р. та неможливості застосування відповідних правових наслідків прокурор вважає, що закінчення строку дії додаткової угоди № 9 від 13.01.2020 р. не перешкоджає визнанню такої угоди недійсною та застосування наслідків недійсності такої угоди - припинення зобов'язання шляхом повернення майна законному володільцю. 

Щодо стверджень відповідача про перебування об'єкта оренди на території Скадовського району Херсонської області, яка знаходиться в тимчасовій окупації з 24.02.2022 р. прокурор вказує, що спірне майно, передане відповідачу в оренду за актом прийому-передачі до договору № 8 від 12.02.2014 р., є власністю територіальної громади Чулаківської сільської ради. Натомість відповідачем не надано належних доказів того, що частина внутрішньогосподарської зрошувальної системи, яка передана ФГ “Аделаїда” на підставі договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 8 від 12.02.2014 р., була знищена або вибула з користування та фактичного володіння орендаря, оскільки відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” Скадовський район Херсонської області не відноситься до території, на яких ведуться (велися) бойові дії. Надані відповідачем витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022230000000518 від 27.12.2022 р., № 42023232230000047 від 07.03.2023 р. вказують на захоплення невстановленими військовослужбовцями зс рф рухомого та нерухомого майна, належного на праві власності ФГ “Аделаїда” відокремлена садиба, а не майна Чулаківської сільської ради, що перебуває у користуванні відповідача. 

Щодо консультативного висновку суб'єкта оціночної діяльності Добрянського О.В. про ймовірну вартість об'єкта оцінки частини внутрішньогосподарської зрошувальної (меліоративної системи, що перебуває у оперативному управлінні (на балансі) Чулаківської ОТГ Голопристанського району Херсонської області та орендується ФГ “Аделаїда”, прокурор зауважує, що висновок складено сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, інформація про якого внесена до Державного реєстру оцінювачів. Таким чином оцінювач є кваліфікованим та сертифікованим фахівцем, якому дозволена практична оціночна діяльність. Зазначений консультативний висновок підтверджує вартість майна на час звернення з позовом до суду, одержаний з дотримання вимог закону, створений (отриманий) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, та є допустимим і достовірним доказом у розумінні ст.ст. 77, 78 ГПК України. 

Стосовно вимоги відповідача про стягнення з прокуратури витрат на правничу допомогу прокурор зауважує, що кошторисом видатків Херсонської обласної прокуратури видатки з компенсації витрат на професійну правничу допомогу не передбачені. Також прокурор просить суд при вирішенні питання розподілу судових витрат враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, прокурор просить суд врахувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. 

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі прокурор вказує, що відповідачем не надано доказів припинення існування предмета спору в процесі розгляду справи, тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.

У підготовчому засіданні 18.10.2023 р. судом протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача про закриття провадження у справі з підстав його необґрунтованості. Адже, відсутність, за ствердженнями відповідача, доступу у останнього до об’єкту оренди не свідчить про відсутність самого об’єкту оренди, доказів протилежного відповідач не надав. Тим більш предметом спору, зокрема, є недійсність додаткової угоди № 9 до договору оренди, що пов’язана з встановленням судом обставин, існуючих на момент укладення цієї угоди.         

Також судом у підготовчому засіданні 18.10.2023 р. прийнято заяву прокуратури про уточнення позовних вимог (подана до господарського суду Херсонської області 10.02.2022 р.), за змістом якої остання розцінена судом як заява про зміну предмету позову.

Крім того, під час підготовчого засідання 18.10.2023 р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання заперечень на відповідь на відзив.     

Задовольняючи вказане клопотання представника відповідача, та з огляду на те, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не могли бути розглянуті у підготовчому засіданні 18.10.2023, судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі №923/47/22 на 15.11.2023 о 12 год. 30 хв., про що ухвалою суду від 18.10.2023 повідомлено позивача в порядку ст. 120 ГПК України. Також судом протокольною ухвалою від 18.10.2023 р. задоволено усне клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв’язку "EаsyCon".

25.10.2023 р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Чулаківської сільської військової адміністрації Скадовського району Херсонської області про розгляд справи без її участі (вх. № 38135/23), в якому вказано, що начальником військової адміністрації Скадовського району Херсонської області здійснюються повноваження, передбачені ч. 2 ст. 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.     

Так, за ч. 2 ст. 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації, крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

З огляду на те, що позивачем у справі є Чулаківська сільська рада Скадовського району Херсонської області, діяльність якої як юридичної особи не припинено, і керівником останньої визначено Мусєінко Олександра Олександровича, який виконує наразі повноваження начальника Чулаківської сільської військової адміністрації Скадовського району Херсонської області, судом прийнято вказану заяву до справи.

30.10.2023 р. від відповідача до Господарського суду Одеської області надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 38785/23), в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову прокурора, вказуючи про неефективність обраного прокурором способу захисту порушеного права. Також відповідач вважає, що сам тільки факт перебування майна на окупованій території та відсутність доступу до нього, що не оспорюється прокурором, свідчить про те, що майно вибуло з володіння відповідача. 

01.11.2023 р. від відповідача до Господарського суду Одеської області надійшли клопотання про визнання обов’язковою явки в судове засідання Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області (вх.№ 39184/23) та про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Чулаківської сільської військової адміністрації Скадовського району Херсонської області (вх. № 39250/23).

 У підготовчому засіданні 15.11.2023 р. судом протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні вищевказаних клопотань відповідача про визнання обов’язковою явки в судове засідання Чулаківської сільської ради Скадовського району Херсонської області та про залучення третьої особи, з огляду на їх необґрунтованість. Так, явка в судове засідання Чулаківської сільської ради є її правом, а не обов’язком, також суд не вбачає обставин, які унеможливлюють розгляд справи без участі представника сільради. Крім того, відповідачем не доведено обставини стосовно того, що рішення суду з даного спору може вплинути на права та обов’язки Чулаківської сільської військової адміністрації Скадовського району Херсонської області як юридичної особи.

Також у підготовчому засіданні 15.11.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 923/47/22 до розгляду по суті в засіданні суду на 29.11.2023 р. о 12:00.

23.11.2023 року до Господарського суду Одеської області від Фермерського господарства “Аделаїда” відокремлена садиба надійшла заява (вх.№ 42860/23), згідно якої відповідач просив суд забезпечити його участь у судовому засіданні у справі №923/47/22, призначене на 29.11.2023, та всіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв’язку "EаsyCon", яка задоволена ухвалою суду від 27.11.2023.

В судовому засіданні 29.11.2023 представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, натомість представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача не з’явився ані у підготовче засідання, ані у судове засідання з розгляду справи по суті, хоча позивач повідомлений судом про розгляд справи належним чином, також позивач письмових пояснень по суті спору не надав, у зв’язку з чим  з’ясувати його думки стосовно заявленого позову неможливо.

В судовому засіданні від 29.11.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

 Як свідчать матеріали справи, згідно з рішенням виконавчого комітету Чулакiвської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 36 від 30.04.2002 р., у зв’язку з ліквідацією КСП ім. Леніна Голопристанського району Херсонської області та наявності на балансі вказаного КСП об’єктів, які не підлягають розпаюванню, виконкомом, зокрема, прийнято на баланс сільської ради споруди та об’єкти зрошувальної мережі, які належали КСП ім. Леніна, згідно акту прийому-передачі. 

В подальшому, рішенням 36-ої сесії шостого скликання Чулакiвської сільської ради Голопристанського району Херсонської області № 452 від 06.02.2014 р. надано згоду на передачу в оренду внутрішньогосподарської меліоративної системи на термін 2 роки 11 місяців заявникам, серед яких фермерське господарство “Аделаїда”. Також вказаним рішенням встановлено орендну плату в розмірі 6% від грошової оцінки.

Так, 12 лютого 2014 р. між Чулакiвською сiльською радою Голопристанського району Херсонської області (орендодавець) та фермерським господарством “Аделаїда” відокремлена садиба (орендар) укладено договір № 8 оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної мережі, що перебуває у спільній власності територіальної громади с. Чулакiвка Голопристанського району, згідно з умовами п. 1.1 якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування частину внутрішньогосподарської зрошувальної системи, яка знаходиться на балансі Чулакiвської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, вартість якої визначена згідно з актом приймання-передавання від 12.02.2014 р. № 8 і становить згідно грошової оцінки 473041,00 грн. 

В п. 1.2 договору вказано, що майно передається в оренду з метою зрошення земельних ділянок.

За умовами п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Орендоване майно залишається на балансі орендодавця, із зазначенням того, що воно передане в оренду (п. 2.2).

В п. 2.3 договору встановлено, що передача майна в оренду здійснюється згідно грошової оцінки, з урахуванням її індексації на коефіцієнт індексації, що визначається відповідно до законодавства.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю (п. 2.4). 

Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленого договором, при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання – передачі (п. 2.5). Обов'язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.6).

Згідно з умовами п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальної громади села Голопристанського району, затвердженим рішенням сесії сільської ради, і становить 6 % від вартості майна в оренду.

 Відповідно до п 3.3 договору орендна плата сплачується двічі на рік до 15 червня та 15 вересня поточного року, з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції щодо суми орендної плати за попередній місяць та індексації балансової вартості майна, переданого в оренду (в разі її проведення).

 У разі припинення  або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендаря від обов’язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі (п. 3.7 договору).

В п. 10.1 договору визначено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє 12 лютого 2014 р. до 12 січня 2017 року включно.

Згідно з п. 10.2 договору його умови зберігають силу протягом усього строку дії цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов’язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов’язань.

Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання та поштової реєстрації до розгляду іншою стороною (п. 10.3 договору).

За умовами п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору, зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором і є невід’ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи, між Чулакiвською сiльською радою Голопристанського району  з ФГ “Аделаїда” відокремлена садиба підписано акт прийому-передачі по договору № 8 від 12.02.2014 р., в якому наведено перелік майна, що передається в оренду відповідачу.

В подальшому 12 лютого 2017 р. між Чулакiвською сiльською радою Голопристанського району та ФГ “Аделаїда” відокремлена садиба укладено додаткову угоду № 8 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної мережі № 8 від 12.02.2014 р., відповідно до якої сторони домовились внести зміни до пункту 10.1 договору, виклавши його в наступній редакції: “Даний договір продовжено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, він вступає в дію з 12 лютого 2017 року та діє до 12 січня 2020 року (включно)”. Також сторони домовились уточнити п. 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: “Орендна плата визначається на підставі Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальної громади села, і становить 6% від грошової оцінки”. Всі інші умови вищезазначеного договору, не змінні в цій угоді, залишені чинними у попередній редакції, і сторони підтвердили щодо них свої зобовʼязання. В п. 3 вказаної угоди зазначено, що остання набирає чинності з 12.02.2017 р. та діє по 12.01.2020 р. (включно).

Також 13 січня 2020 р. між Чулакiвською сiльською радою Голопристанського району та ФГ “Аделаїда” відокремлена садиба укладено додаткову угоду № 9 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної мережі № 8 від 12.02.2014 р., відповідно до якої сторони домовились внести зміни до пункту 10.1 договору, виклавши його в наступній редакції: “Даний договір продовжено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, він вступає в дію з 13 січня 2020 року та діє до 13 грудня 2022 року (включно)”. Також сторони домовились уточнити п. 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: “Орендна плата визначається на підставі Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальної громади села, і становить 6% від грошової оцінки”. Всі інші умови вищезазначеного договору, не змінні в цій угоді, залишені чинними у попередній редакції, і сторони підтвердили щодо них свої зобовʼязання. В п. 3 вказаної угоди зазначено, що остання набирає чинності з 13 січня 2020 р. та діє по 13 грудня 2022 р. (включно).

Проте, за ствердженнями прокурора, вищевказана додаткова угода № 9 до договору оренди № 8 від 12.02.2014 р. була укладена сторонами з порушенням норм цивільного та господарського законодавства, Закону України “Про оренду державного комунального майна”, а тому підлягає визнанню недійсною. Зокрема, прокурор стверджує, що всупереч передбаченого законом та Положення про порядок в оренду майна спільної власності передачі Чулаківської територіальної громади, затвердженого рішенням Чулаківської сільської ради № 98 від 22.04.2011 р., розмір орендної плати за договором оренди та спірною додатковою угодою сторонами визначено на рівні 6% замість 15% від вартості об’єкта оренди, що призводить до використання нерухомого майна за заниженою майже у 3 рази відсотковою ставкою та недоотримання бюджетних коштів і є безумовною ознакою порушення економічних інтересів держави.

Наразі прокурор зауважує, що методологічні засади розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 “Про методику розрахунку орендної плати аз державне майно та пропорції її розподілу” (далі Методика № 786). Згідно з положеннями п. 29 додатку № 2 до вказаної Методики № 786 законодавцем визначено, що за інше, аніж передбачено в цьому додатку цільове використання нерухомого майна, орендареві установлюється орендна ставка у розмірі 15 % від вартості об’єкта оренди.

Також відповідно додатку 2 до Положення про порядок в оренду майна спільної власності передачі Чулаківської територіальної громади, затвердженого рішенням Чулаківської сільської ради № 98 від 22.04.2011 р., закріплено орендні ставки за використання іншого нерухомого майна у розмірі 15 %.

Поряд з цим прокурор вказує, що на час укладення додаткової угоди № 9 від 13.01.2020 до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 8 від 12.02.2014 р., в порушення вимог ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” незалежна оцінка об’єкта оренди, а саме частини меліоративної системи, з метою визначення вартості майна для відображення її у спірній угоді та використання під час розрахунку орендної плати проведена не була. Рецензування звіту про оцінку майна також не проведено та відповідний висновок Чулаківською сільською радою не затверджувався.

Поряд з цим прокурор зауважує, що прийняте Чулаківською сільською радою рішення № 452 від 06.02.2014 р. в частині встановлення орендної плати в розмірі 6% від грошової оцінки суперечить вимогам законодавства, Положенню про порядок передачі в оренду майна спільної власності Чулаківської територіальної громади, затвердженого рішенням № 98 від 22.04.2011 р. Водночас вказане рішення органу місцевого самоврядування має ознаки ненормативного акту та вичерпало свою дію після його реалізації.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом.  

Щодо встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді в особі позивача у спірних в цій справі правовідносинах суд зазначає. 

За приписами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.        Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.   

Аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Так, при зверненні до суду з відповідним позовом в інтересах держави, прокурором зазначено позивачем Чулаківську сільську рада Скадовського району Херсонської області, що здійснює повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами комунальної власності. Так, Чулаківська сільська рада Голопристанського району Херсонської області, як орган наділений правомочностями власника щодо переданого в оренду майна та отримувач орендної плати за додатковою угодою № 9 від 13.01.2020 р. до договору оренди споруд та внутрішньогосподарської зрошувальної системи, що перебуває у спільній власності територіальної громади села Чулаківка Голопристанського району № 8 від 12.02.2014 р., є саме тим органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зокрема щодо захисту інтересів територіальної громади, ефективного використання обʼєктів комунальної власності та дотримання вимог законодавства при вчиненні правочинів щодо розпорядження майном, яке перебуває у комунальній власності й становить майнову основу місцевого самоврядування.

При цьому, звертаючись до господарського суду із позовною заявою у даній справі, прокурор з посиланням на       статтю 23 Закону України "Про прокуратуру",       вказує, що підставою для представництва в суді інтересів держави в особі Чулаківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області є те, що цей орган місцевого самоврядування, уклав оспорювану угоду з порушенням вимог законодавства та на економічно невигідних для орендодавця умовах, що спричинило шкоду інтересам держави та свідчить про неналежнездійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень. З відповіді Чулаківської сільської ради на лист Скадовської окружної прокуратури про вжиті сільською радою заходи щодо приведення договору оренди у відповідність до вимог законодавства, вбачається, що сільська рада спірну додаткову угоду не розірвала та з відповідним позовом до суду не зверталася. Таким чином, прокурор вказує, що органом місцевого самоврядування не вжито належних заходів щодо приведення його до вимог чинного законодавства або визнання недійсним, що свідчить про невжиття заходів на усунення порушень інтересів держави, у тому числі в судовому порядку та вказує на неналежне здійснення відповідних повноважень Чулаківською сільською радою Голопристанського району Херсонської області.

Так, листом Скадовської окружної прокуратури від 17.11.2021 № 54/1-3827-21  Чулаківська сільська рада Голопристанського району Херсонської області повідомлена про звернення прокурора з позовом до Господарського суду Херсонської області.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача за поданим позовом. 

Щодо доводів прокурора про наявність підстав для визнання недійсною спірної додаткової угоди № 9 від 13.01.2020 р., укладеної між сторонами відповідно до договору оренди № 8 від 12.02.2014 р., суд зауважує про таке.

Згідно з п. 1 ч. 2       ст. 11 Цивільного кодексу України       підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1       ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1       ст. 638 Цивільного кодексу України       встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно       статті 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції,   чинній на момент укладення оспорюваного договору) істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Положення про порядок передачі в оренду майна спільної власності Чулаківської територіальної громади, затвердженого рішення сільської ради від 22.04.2011 № 98, в п. 5.2., 5.3. Положення передбачено, що орендна плата розраховується за методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою       постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, на підставі незалежної експертної оцінки майна, з застосуванням орендних ставок за використання майна спільної власності Чулаківської територіальної громади (додаток 2). Орендна плата за короткострокову оренду комунального майна може визначатись на договірних засадах, але її розмір не повинен бути меншим за розрахунковий. При розрахунках орендної плати за короткострокову оренду до суми оренди включається відшкодування витрат орендодавця на комунальні послуги та електроенергію. У додатку до цього Положення наведені орендні ставки за використання нерухомого майна.

При цьому прокурор посилається на п. 29 додатку вказаного Положення, в якому вказано оренду ставку в розмірі 15% за інше використання нерухомого майна, що має застосовуватись при розрахунку орендної плати за договором. 

За приписами 202       ЦК України       правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5       ст. 203 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України       визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до       ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до       ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою       статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до       ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до       ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, прокурор у справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив       Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 

Відповідно до положень       статті 16 ЦК України       визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено       статтею 215 зазначеного кодексу.

Як на підставу звернення до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 9 до договору оренди від 12.02.2014 прокурор вказує про те, що в порушення вимог ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” незалежна оцінка об’єкта оренди, а саме частини меліоративної системи, з метою визначення вартості майна для відображення її у спірній угоді та використання під час розрахунку орендної плати проведена не була. Рецензування звіту про оцінку майна також не проведено та відповідний висновок Чулаківською сільською радою не затверджувався.

Так, на час укладення договору оренди № 8 від 12.02.2014 та додаткових угод до ньго № 8 і № 9  щодо продовження строку дії вказаного договору діяли положення        Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 № 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято       Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність,        Закон України "Про оренду державного та комунального майна"       (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього       Закону.

Ураховуючи опублікування тексту       Закону України № 157-IX       в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша        статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2       Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX       договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2       статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього       Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Так, слід зазначити, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений       Законом України № 2269-XII       (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2       Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX        має застосовуватися порядок продовження, визначений       Законом України № 157-IX.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20 та від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень       Закону України № 2269-XII, в тому числі й у період після втрати вказаним законом чинності.

Отже, з наведених положень законодавства України випливає, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений       Законом від 10.04.1992 № 2269-XII       (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно.

Як встановлено судом, додатковою угодою № 8 строк дії договору був продовжений сторонами до 12.01.2020, а отже станом на дату укладення сторонами спірної додаткової угоди № 13 - 13.01.2020       діяв порядок продовження договорів, передбачений        Законом від 10.04.1992 № 2269-XII.

Цим       Законом від 10.04.1992 № 2269-XII       передбачався такий порядок продовження, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суть поновлення договору оренди згідно наведеної норми полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така вимога може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього. Відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

Згідно з ст.       11,       17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, в редакції станом на 13.01.2020, оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.       У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору        він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.        Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до ст.       19,       21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, в редакції станом на 13.01.2020, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з ч. 3       ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, в редакції станом на 13.01.2020, амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування на орендовані приміщення, частини будівель і споруд та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні підприємство, господарське товариство, створене в процесі приватизації (корпоратизації), на балансі якого знаходиться це майно. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна.

Відповідно до ч. 1       ст. 25 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ “Про оренду державного та комунального майна”, в чинній редакції, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з ч. 4       ст. 284 ГК України       строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до       ст. 764 ЦК України       якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з п. 2, 19, 20 Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої       постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629, в редакції станом на 13.01.2020, оцінка обов`язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому. У разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка. Оцінка зазначеного майна проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій або спеціальній вартості. При цьому ринкова і спеціальна вартість визначаються відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого       постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440. У разі передачі в оренду нерухомого майна, орендодавцем якого є орган, визначений в абзацах другому і третьому       статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", звіт про незалежну оцінку рецензується і за наявності позитивного загального висновку рецензента про відповідність такого звіту вимогам нормативно-правових актів з питань проведення оцінки висновок про вартість майна затверджується зазначеним орендодавцем. Результати незалежної оцінки нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна оформлюються звітом про оцінку майна, який підписується оцінювачами, що безпосередньо її проводили, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого       постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440.

Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, Верховний Суд не прийняв до уваги доводи скаржника про те, що станом на 17.06.2016 всупереч вимогам       статті 11 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX       не була проведена оцінка об`єкта оренди, оскільки у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19 (яка відступила від висновку, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 06.09.2018 у справі № 908/1435/17 та від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18 про застосування положень        статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"       щодо оцінки об`єкта оренди), зазначено, зокрема, що відповідно до частини 2       статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"       (у редакції       Закону України від 21.04.2011 № 3269-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин", чинній з 24.05.2011) оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що підстави пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у виді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями       статті 764 Цивільного кодексу України,        статті 284 Господарського кодексу України       та частини 2       статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а норма       статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"       не є такою, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки відповідна норма взагалі жодним чином не регулює питання, пов`язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії, тобто спірні правовідносини не є предметом регулювання цієї норми матеріального права. Отже, відсутність нового звіту з незалежної оцінки об`єкта оренди не може бути підставою для відмови у продовженні строку договору. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 926/326/21, від 11.08.2021 у справі № 910/3213/20, від 25.05.2021 у справі № 910/9949/20.

Отже, з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, суд вважає, що після спливу строку дії договору, встановленого у додатковій угоді № 8, тобто 12.01.2020 р., за відсутності заяв позивача або відповідача про припинення або зміну умов договору та з урахуванням положень ч. 2       ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, сторони, уклавши спірну додаткову угоду № 9 від 13.01.2020, продовжили строк дії договору до 13.12.2022 на тих же умовах, оскільки умови щодо застосування ставки 6% від грошової оцінки об`єкту оренди залишились незмінні та діяли з часу укладення договору, тобто з 12.02.2014, а непроведення сторонами незалежної оцінки під час укладення спірної додаткової угоди № 9 не свідчить про порушення сторонами вимог діючого на той момент законодавства під час укладення додаткової угоди.

Виходячи з наведеного вище, прокурором не доведено факту недотримання сторонами під час укладення спірної додаткової угоди № 9 до договору оренди від 12.02.2014 вимог чинного на той момент законодавства та існування обставин, які згідно       статті 203 ЦК України       є підставою для визнання правочину недійсним.

При цьому суд зауважує, що зміна відповідних обставин, що впливають на розмір орендної плати, є підставою для внесення сторонами змін до договору, а не підставою для визнання додаткової угоди до договору недійсною, враховуючи наявність такої ж самої  умови в самому договорі оренди, визнання недійсним якого прокурором не заявлено.

В контексті викладеного, суд вважає, що заявлений прокурором позов про визнання недійсною додаткової угоди № 9 до договору оренди та про зобов`язання повернути об`єкт оренди, який спрямовано на захист майнових інтересів держави в особі позивача, не призведе до ефективного і повного захисту інтересів держави, які полягають в отриманні належного розміру компенсації за користування відповідачем об`єктом оренди.

Так, частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, зокрема це справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому відповідно до приписів частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Так, вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх встановлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За змістом положень вказаних норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Разом з тим, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, якщо він передбачений чинним законодавством або договором. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, господарський суд виходить насамперед із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Крім того, під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення, або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли у судовому процесі відсутній будь-який сенс в розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача у обраний ним спосіб.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Відповідний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Так, надаючи правову оцінку належності обраного прокурором в даному випадку способу захисту порушених прав Чулаківської сільської ради як органу, уповноваженого на володіння, користування і розпорядження об’єктами комунальної власності, суд зазначає, що визнання недійсною додаткової угоди № 9 до договору оренди у даному випадку не відновлювати порушені, на думку прокурора, права територіальної громади, яку представляє позивач, з огляду на наявність аналогічної умови щодо розміру орендної плати   в самому договорі оренди № 8 від 12.02.2014 р. та додатковій угоді № 8 до цього договору.

Натомість чинне на час укладення спірної додаткової угоди № 9 законодавство, зокрема, ст. 21       Закону "Про оренду державного та комунального майна" визначала, розмір орендної плати       може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено       на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

В п. 10.3 договору оренди від 12.02.2014 р. також передбачає, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання та поштової реєстрації до розгляду іншою стороною.

 За таких обставин, господарський суд доходить висновку, що обраний прокурором  спосіб захисту порушеного права територіальної громади, яку представляє Чулаківська сільська рада, шляхом визнання недійсною додаткової угоди № 9 до договору оренди № 8 від 12.02.2014 р. не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин. 

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 та від 6 квітня 2021 року у справі №         910/10011/19 наведено правовий висновок, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. 

Таким чином, вимоги прокурора про визнання спірного правочину недійсним не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що судом встановлена відсутність підстав для визнання недійсною  спірної додаткової угоди № 9 до договору оренди № 8 від 12.02.2014 р., вимога прокурора про зобов'язання відповідача повернути Чулаківській сільській раді Голопристанського району Херсонської області частину внутрішньогосподарської зрошувальної системи вартістю 2702000,00 грн. шляхом підписання відповідного акту приймання – передачі також задоволенню не підлягає, оскільки за своєю правовою природою є похідною від первісної (основної) позовної вимоги.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам прокурора і сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду.     

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі       статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"       суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Відповідно до частини 1       статті 73 ГПК України       доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1       статті 74 ГПК України       кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України       визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1       статті 77 ГПК України       обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статті 86 ГПК України       суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Херсонську обласну прокуратуру.

Також відповідач у відзиві на позов просив покласти на прокуратури судові витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з представництвом інтересів відповідача адвокатським об’єднанням “Астра Ліберті” у даній справі № 923/47/22 в сумі 7000,00 грн.

Розглянувши дану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3       ст. 123 ГПК України       судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до       ст. 124 ГПК України       разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2       ст. 126 ГПК України       витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8       ст. 129 ГПК України       розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 4-6       ст. 126 ГПК України       розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5-7       ст. 129 ГПК України       під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі N 372/1010/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі       ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод       (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі N 756/2114/17).

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інші проти України (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених відповідачем судових витрат під час розгляду справи у господарському суді в матеріалах справи містяться наступні докази:

- копія договору про надання правничої допомоги № 62 від 01.07.2023 р., укладеного між Фермерським господарством “Аделаїда” відокремлена садиба та Адвокатським об’єднанням “Астра Ліберта”;

- копія додаткової угоди № 1 від 26.09.2023 р. до договору про надання правничої допомоги № 62 від 01.07.2023 р.;

- копія детального опису наданих послуг Адвокатським об’єднанням “Астра Ліберта” Фермерському господарству “Аделаїда” відокремлена садиба у справі № 923/47/22;

- копія рахунку № 62-1 від 26.09.2023 р. на оплату правничої допомоги, виставленого Адвокатським об’єднанням “Астра Ліберта”;

- копія платіжної інструкції № 2362 від 27.09.2023 р. про сплату Фермерським господарством “Аделаїда” відокремлена садиба на користь Адвокатського об’єднання 7000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно договору № 62 від 01.07.2023 р. та рахунку № 62-1 від 26.09.2023 р. 

- ордер серії ВЕ N 1099576 на надання правової допомоги Фермерському господарству “Аделаїда” відокремлена садиба, виданого Адвокатським об’єднанням “Астра Ліберта”        на підставі договору № 62 від 01.07.2023 р.

Так, за умовами п. 1.1. договору № 62 клієнт – ФГ “Аделаїда” відокремлена садиба  доручає, а   Адвокатське об’єднання приймає на себе зобов’язання надавати правничу допомогу щодо правового супроводження   діяльності клієнта згідно усних, письмових чи електронних доручень клієнта.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.09.2023 р. до договору № 62 гонорар адвоката становить 7000,00 гривень і є фіксованим розміром гонорару адвоката відповідно до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”. 

З наданого детального опису наданих послуг Адвокатським об’єднанням “Астра Ліберта”        вбачається, що розмір гонорару по цій справі становить 7000,00 грн. і включає дослідження наданих клієнтом матеріалів, складання заяв по суті і направлення їх до суду; участь у судових засіданнях. Час надання послуг не визначається. Ціна договору у відповідності до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” складається з    фіксованого гонорару. 

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21       додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі       статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод        1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У даному випадку сторони у договорі узгодили фіксований розмір оплати наданої професійної правничої допомоги за розгляд даної справи в суді.

Враховуючи наведене вище, суд вважає розмір оплати за надання професійної правничої допомоги є співмірним зі складністю справи та об'ємом наданих послуг, а тому заявлена відповідачем сума витрат на правову допомогу під час розгляду справи у суді в розмірі 7000,00 грн є обґрунтованою, її понесення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно       ст. 126 ч. 2 п. 1 ГПК України       для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У даному випадку надані відповідачеві послуги із професійної правничої допомоги підлягають сплаті останнім у порядку, встановленому       ГПК України.

Відповідно до ч. 4       ст. 129 ГПК України       інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку заявником поданого до суду позову є виконувач обов'язків керівника Скадовської окружної прокуратури, тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у зв'язку з розглядом даної справи, необхідно покласти саме на прокуратуру.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Скадовська окружна       прокуратура Херсонської області       не є окремою юридичною особою, а є структурним підрозділом Херсонської обласної прокуратури, яка зареєстрована вже як юридична особа.

Окрім того, платником судового збору за подачу позовної заяви виступала саме Херсонська обласна прокуратура, тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у зв'язку з розглядом даної справи, підлягають покладенню саме на Херсонську обласну прокуратуру.

 

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

 

ВИРІШИВ:

 

1. У задоволенні позову відмовити. 

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на Херсонську обласну прокуратуру. 

3. Стягнути з Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33;  код ЄДРПОУ       04851120) на користь Фермерського господарства "Аделаїда" відокремлена садиба (75023, Херсонська область, с. Музиківка, вул. 40 років Перемоги, 33А; код ЄДРПОУ 14136795) 7000/сім тисяч/грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. 

 

 

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено  08 грудня 2023 р. 

 

 

Суддя                                                                                 Ю.І. Мостепаненко