До  уваги : фізичної особи-підприємця Тоткало Олексія Вікторовича

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Господарський суд Одеської області

У складі судді  Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С. 

За участю представників сторін:

Від позивача:  Піун С.П. за довіреністю;             

Від відповідача:  не з’явився; 

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до фізичної особи-підприємця Тоткало Олексія Вікторовича   про стягнення  35      189,74 грн., – 

ВСТАНОВИВ:

Товариство  з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України” (далі по тексту – ТОВ „ГК „Нафтогаз України”)  звернулося   до господарського суду із позовною заявою до Тоткало Олексія Вікторовича (далі по тексту – Тоткало О.В.) про        стягнення  заборгованості у загальному розмірі 35 189,74 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 24     564,93 грн., пені у розмірі 5 010,00 грн., 3% річних у розмірі 786,77 грн., збитків від інфляції у розмірі 4828,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання       відповідачем      зобов’язань щодо оплати вартості поставленого позивачем  природного газу за договором №101/ПГ-2627-К від 29.07.2021р. протягом періоду з грудня 2021р. по березень 2022р. 

Тоткало О.В.  згідно відомостей з Єдиного  державного реєстру  юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться за адресою: 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольска, буд. 194, кв. 16. 

Поряд з цим, Каховська міська територіальна громада   згідно з наказом  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022р.  (із змінами внесеними  наказом   №125 від 25.04.2023р.) включена   до Переліку   територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, датою початку тимчасової окупації є   24.02.2022р. 

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1  Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014р.  якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На виконання  вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"  Тоткало О.В.  був   повідомлений про дату, час і місце розгляду справи  шляхом публікації на офіційному веб-сайті суду  відповідних оголошень.

Суд зазначає, що  всі ухвали  також були направлені на адресу електронної пошти відповідача, яка вказана у Єдиному державному  реєстрі   юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, судом  додатково  було 13.07.2023р. повідомлено відповідача про перебування  у провадженні суду  даної справи телефонограмою.

З огляду  на викладене, господарський суд доходить висновку  про належне повідомлення Тоткало О.В.  про розгляд  судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України. 

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника  позивача,  суд встановив наступне.

29.07.2021р. між ТОВ „ГК „Нафтогаз України” (Постачальник) та Тоткало О.В. (Споживач) було укладено  договір постачання природного газу  №101/ПГ-2627-К, відповідно до п. п. 1.1, 1.6  якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ  власного видобутку та/або імпортований природний газ, а Споживач  зобов’язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для власних потреб в якості палива та/або в якості сировини, а не для продажу. 

Згідно з п. п. 2.6 – 2.8 договору №101/ПГ-2627-К від 29.07.2021р. приймання - передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість. Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. Постачальник направляє Споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Умовами п. 2.9 договору №101/ПГ-2627-К від 29.07.2021р. визначено, що Споживач протягом 2 (двох) банківських днів зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Згідно з п. 2.10 договору №101/ПГ-2627-К від 29.07.2021р. у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання  акту приймання-передачі природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та   узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи  Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов'язковими для сторін, якщо судом не  буде встановлено інше.

Відповідно до п. 2.9 договору №101/ПГ-2627-К від 29.07.2021р. остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання  газу перевищив 10 тис. куб. м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1 договору.

Положеннями п. 6.2 договору №101/ПГ-2627-К від 29.07.2021р. передбачено, що в разі порушення Споживачем порядку  та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 10.1 договору №101/ПГ-2627-К від 29.07.2021р. договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати договір письмово попереджає про це іншу сторону за 30   календарних днів до запланованої дати розірвання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових об'ємів постачання газу на продовжений строк.

31.12.2021р. ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було складено акт приймання-передачі  природного   газу  №30396, згідно якого позивачем було поставлено у грудні 2021р. природний газ обсягом 0,20696 тис.м.куб., вартість якого становить 7797,41 грн. На підтвердження направлення вказаного акту  на адресу відповідача позивачем було надано суду список згрупованих поштових відправлень та квитанцію про прийняття плати за пересилання   поштових відправлень від 15.01.2022р.

31.01.2022р. ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було складено акт приймання-передачі  природного   газу №1441, згідно якого позивачем було поставлено у січні  2022р. природний газ обсягом 0,37648 тис.м.куб.,  вартість якого становить  20     086,68 грн. На підтвердження направлення вказаного акту  на адресу відповідача позивачем було надано суду список згрупованих поштових відправлень та квитанцію про прийняття плати за пересилання   поштових відправлень від 16.02.2022р.

28.08.2022р. ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було складено акт приймання-передачі  природного   газу №3520, згідно якого позивачем було поставлено у лютому 2022р. природний газ обсягом 0,27352 тис.м.куб.,   вартість якого становить   12     018,44 грн.  На підтвердження направлення вказаного акту  на адресу відповідача позивачем було надано суду список згрупованих поштових відправлень та квитанцію про прийняття плати за пересилання  поштових відправлень від 24.03.2022р. 

31.03.2022р. ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було складено акт приймання-передачі  природного   газу №5432, згідно якого позивачем було поставлено у лютому 2022р. природний газ обсягом 0,29767 тис.м.куб.,   вартість якого становить   12     546,49 грн. 

20.01.2023р. представник  ТОВ „ГК „Нафтогаз України” звернувся до ТОВ „Оператор газотранспортної системи України” із адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати   інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Тоткало О.В.  за період з 01.01.2020р.  по   дату  надання  відповіді. 

Листом від 15.02.2023р. ТОВ „Оператор газотранспортної системи України” у відповідь на адвокатський запит було повідомлено, що згідно Реєстру  споживачів   постачальників за період з 01.12.2021р. по 31.12.2022р. інформація щодо спожитого Тоткало О.В.  природного газу оператором   газорозподільної системи (АТ „Херсонгаз”) не надавалась.

До вказаного листа  додані скріншоти з інформаційної платформи, надані ТОВ „Оператор газотранспортної системи України” позивачу, які  містить відомості про остаточну  алокацію протягом  періоду з 01.12.2021р. по  31.03.2022р. 

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних  та зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного. 

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК  України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України   кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік  способів  захисту цивільних прав та інтересів. 

Варто зауважити, що застосування  конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв’язку з чим,  суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. 

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського  кодексу України (далі по тексту – ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.  

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу  України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626   Цивільного кодексу  України   договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі     ст. 712 ЦК України     за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Господарським  судом   під час вирішення даного спору було встановлено, що 29.07.2021р. між ТОВ „ГК „Нафтогаз України” та Тоткало О.В.   було укладено  договір постачання природного газу  №101/ПГ-2627-К. 

На виконання  зобов’язань прийнятих на себе за умовами договору №101/ПГ-2627-К від 29.07.2021р. ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було складено акти приймання-передачі   природного  газу  за грудень 2021р. – березень  2022р., які    відповідачем підписані не були. При цьому, на підтвердження  постачання відповідачу природного газу  позивачем було надано суду   скріншоти з інформаційної платформи ТОВ „Оператор газотранспортної системи України”, які  містить відомості про остаточну  алокацію протягом  періоду з 01.12.2021р. по  31.03.2022р. 

Згідно з пунктом  3 глави 1 розділу I Кодексу газосховищ алокація - підтвердження фактичного обсягу (об’єму) природного газу за певний розрахунковий період, поданого замовником послуг зберігання до газосховищ в точці виходу з газотранспортної системи або відібраного з газосховищ в точці входу до газотранспортної системи. 

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про  доведеність ТОВ „ГК „Нафтогаз України” факту постачання  відповідачу природного газу  у   грудні  2021р. – березні  2022р., що має наслідком  необхідність задоволення  заявлених   позивачем вимог до Тоткало О.В.    про стягнення основного боргу у розмірі 24     564,93 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 786,77 грн.,  які були нараховані на заборгованість за лютий-березень 2022р.  до 30.04.2023р.,  збитки  від інфляції у розмірі 4828,04 грн., які були нараховані  на заборгованість за лютий-березень 2022р.  із урахуванням показників інфляції за квітень 2022р. – квітень 2023р. 

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та  перевіривши нарахування 3% річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість   здійсненого   позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених  ТОВ „ГК „Нафтогаз України”  позовних вимог до  Тоткало О.В. у названій частині шляхом присудження до стягнення із  відповідача 3% річних у розмірі 786,77 грн., збитків   від інфляції у розмірі 4 828,04 грн. 

З посиланням на умови п. 6.2 договору №101/ПГ-2627-К від 29.07.2021р., а також приписи чинного законодавства позивачем  було заявлено до стягнення пеню у розмірі 5 010,00 грн.,   яка була нарахована   на заборгованість  за лютий 2022р. протягом періоду з 22.03.2022р. по 21.09.2022р., на заборгованість за  березень 2022р. протягом періоду з 21.04.2022р. по 20.10.2022р. 

Відповідно до ч. 1 ст.     549, п. 3 ч. 1 ст.     611 ЦК України     у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною      ст. ст.        547, 548 ЦК України встановлено,      що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"   платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений  позивачем розрахунок  пені, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення  заявлених  ТОВ „ГК „Нафтогаз України”  позовних вимог  у названій частині шляхом присудження до стягнення із  відповідача пені у розмірі 5 010,00 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст.  86 ГПК України передбачено, що  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України      особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1     ст. 625 ЦК України     боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”    вимог шляхом   присудження до стягнення із фізичної особи-підприємця Тоткало Олексія Вікторовича  основного  боргу у розмірі 24     564,93 грн., пені у розмірі 5     010,00 грн., 3% річних у розмірі 786,77 грн., збитків від інфляції у розмірі 4828,04 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору  за подання позовної заяви  покладаються на відповідача  відповідно до  приписів   ст. 129  ГПК України. 

Керуючись ст. ст.  86, 129, 236 – 238, 240   ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ: 

  1.        Позов задовольнити.

  2.        Стягнути з фізичної особи-підприємця Тоткало Олексія Вікторовича /74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольска, буд. 194, кв. 16; ідентифікаційний код 2883703418/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” /04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452/ суму основного боргу у розмірі 24     564,93 грн. /двадцять чотири тисячі п’ятсот шістдесят чотири грн. 93 коп./, пеню у розмірі 5     010,00 грн. /п’ять тисяч десять грн. 00 коп./, 3% річних у розмірі 786,77 грн. /сімсот вісімдесят шість грн. 77 коп./, збитки від інфляції у розмірі 4 828,04 грн. /чотири тисячі вісімсот двадцять вісім  грн. 04 коп./, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп./. 

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241   ГПК України.

Наказ  видати після набрання рішенням законної сили. 

Суд видає виконавчі документи в електронній формі. За заявою сторони суд може видати  виконавчий документ  в паперовій формі. 

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено  02 листопада 2023 р. 

            Суддя                                                                               С.П. Желєзна