Господарський суд Одеської області

14 листопада 2023, 16:38

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2023 р.

м. Одеса

Справа № 916/3186/23

За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (Юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ – 14360570, електронна пошта: 14360570@mail.gov.ua)

За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство фінансів України (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 11, код ЄДРПОУ- 00013480, електронна адреса: infomf@minfin.gov.ua).

До відповідачів: Фермерського господарства “ТАЙГА” (74431, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, село Кожум'яки, вул. Шевченко, будинок 1, код ЄДРПОУ – 21291243); Парасочки Анатолія Івановича (74431, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, село Кожум'яки, вул. Шевченко, будинок 1, РНОКПП – 2271111518)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Босова Ю.С.

Представники сторін:

Від позивача: Пучкова Л.А.- на підставі ордера серії ВН №110666 від 05.06.2023р.;

Від третьої особи: не з'явився;

Від відповідачів: не з'явилися.

Суть спору: Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк (далі – АТ КБ) “ПРИВАТБАНК”, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства (далі – ФГ) “ТАЙГА” та Парасочки Анатолія Івановича (далі - Парасочка А.І.) про солідарне стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 500 000 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 73 659 грн 03 коп., заборгованості за гарантією в порядку регресу у розмірі 250 000 грн., а всього 573 659 грн 03 коп.

Ухвалою суду від 26.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.08.2023р. Ухвалою суду від 22.08.2023р. відкладено підготовче засідання на 19.09.2023р. Ухвалою суду від 19.09.2023р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство фінансів України та відкладено підготовче засідання на 05.10.2023р. Ухвалою суду від 05.10.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.11.2023р.

Представник позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті заявив про помилкове визначення у прохальній частині позовної заяви розміру заборгованості, на стягненні якої він наполягає, адже, згідно наданого до позову розрахунку ціни позову розмір заборгованості ФГ “ТАЙГА” по тілу кредиту становить 250 000 грн, та саме з такого розміру заборгованості по тілу кредиту позивач виходив зазначаючи загальну ціну позову у розмірі 573 659 грн 03 коп.

Позивач – АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Третя особа - Міністерство фінансів України, свою позицію у справі виклала у поясненнях, що надійшли до суду 03.10.2023р. У судові засідання представник третьої особи не з’являвся.

Відповідачі – ФГ “ТАЙГА” та Парасочка А.І. не скористалася своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надавали.

На виконання ч.2 ст.12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022р. №1364 “Про деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” та Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №306 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, Господарський суд Одеської області повідомляв відповідачку про судові засідання, призначені у справі №916/3186/23, шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному сайті суду.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі “Kudla v. Poland” заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі “Vernillo v. France” заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі “Frydlender v. France” заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі “Wierciszewska v. Poland” заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі “Capuano v. Italy” заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким “Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання “розумного строку”, під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття “розумний строк” та “своєчасний розгляд” застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття “розумний строк” вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття “розумний строк”.

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, місцезнаходження відповідача, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 21.12.2021р. між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” (далі — Банк) та ФГ "ТАЙГА" (далі — Позичальник) було укладено Кредитний Договір №21291243-КД-2 (далі — Кредитний договір) відповідно до умов якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 500 000 грн. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення 01.11.2024р. (п.п. А.З., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).

Пунктом 6.1. Кредитного договору було визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Позивач зазначає, що 22.12.2021р. на поточний рахунок Позичальника 20635052216250 було перераховано кредитні кошти у розмірі 500 000 грн, підтверджується копіями виписки по рахунку.

21 грудня 2021р. між Банком та Позичальником також була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору відповідно до підпункту “а” п. 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.З. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14.31% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD — український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов’язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно — в розмірі базової проценти ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення — в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість — в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Як зазначає позивач, п. 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що с невід’ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок 29090041102041 (п. А.4. Кредитного Договору).

Згідно із п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.З. Кредитного договору Позичальник зобов’язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Також, позивач зазначив, що 21 грудня 2021р. між Банком та Парасочкою Анатолієм Івановичем (далі — Поручитель) було укладено Договір Поруки № 21291243-ДГІ-2/1, предметом якого є надання поруки Поручителем за виконання зобов’язань Позичальника, які випливають з Кредитного договору (п.1.1. Договору поруки).

Крім того, 07.11.2022р. між Банком та Позичальником підписано Договір про внесення змін до Кредитного договору №21291243-КД-2 від 21.12.2021р., яким зокрема, сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування Позичальника перед Банком за Кредитним договором №21291243-КД-2 від 21.12.2021р. на наступних умовах: 1). Позичальник підтверджує свої зобов’язання перед Банком щодо погашення заборгованості за Договором, яка складається з: суми неповернутого кредиту – 500 000 грн.; суми нарахованих до 06.11.2022р. та не сплачених Позичальником процентів за користування кредитом – 1 679 грн 86 коп. 2). Сторони дійшли згоди продовжити строк користування Позичальником кредитними коштами та встановити кінцевий термін повернення кредиту та сплати процентів за його користування 01.12.2024р. (включно). 3) Погашення Позичальником заборгованості за Договором, розмір якої визначено згідно п.п. 1). п. І. цього Договору про внесення змін, здійснюється наступним чином: повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитом), а також погашення заборгованості за нарахованим та несплаченим процентами за користування кредитом здійснюється в строки/терміни встановлені в Графіку погашення заборгованості, що наведений в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін (що є Додатком №1 до Договору, з урахуванням змін внесених цим Договором про внесення змін. 4). 3 моменту набрання чинності цього Договору про внесення змін проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються Позичальником в розмірі та на умовах, як це визначено Договором, з урахуванням зміни його умов, що внесені цим Договором про внесення змін. 5). Сторони дійшли згоди, що від моменту набрання чинності цим Договором про внесення змін подальше надання Банком кредиту (траншів кредиту) Позичальнику не здійснюється. 6). Сторони узгодили, що Банк маг право, на власний розсуд та без будь-яких додаткових погоджень з будь-якими особами, змінити черговість погашення заборгованості за Договором, відступивши від положень Договору, які регулюють послідовність (черговість) виконання зобов’язань за Договором.

31 грудня 2020р. між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем, що діяв від імені Держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі — Гарант) та АТ КБ ‘ТІРИВАТБАНК” було укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269, відповідно до п.2.1. якого Гарант на умовах цього Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ “ПРИВАТБАНК”) безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. Відповідачем) своїх грошових зобов’язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п.5.1. Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту — копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом п.5.5. Договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара ССТ (Сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно із п.6.1. Договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь - яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов’язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п.6.2. Договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов’язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов’язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п.6.2.1. Договору гарантії); здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2. Договору гарантії).

Позивач зауважив, що згідно з п. 6.8. Договору гарантії на суму простроченої заборгованості перед бюджетом Бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Згідно із п. 6.9. Договору гарантії пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення гарантом виплати відповідної ССГ (включно), залежно від того, яка з дат настає раніше.

Відповідно до п 2.13. Додаткової угоди №1 від 21.12.2021р. до Кредитного договору Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов’язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. цієї Додаткової угоди).

За змістом п.2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п.2.11. цієї Додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Позивач стверджує, що на виконання умов Кредитного договору 22.12.2021р. на поточний рахунок ФГ “ТАЙГА” було перераховано кредитні кошти у розмірі 500 000 грн., однак, ФГ “ТАЙГА” порушило свої зобов’язання за Кредитним договором, припинило здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

В подальшому, 02.02.2023р., позивачем було направлено до ФГ "ТАЙГА" повідомлення про розірвання Кредитного договору №21291243-КД-2 з вимогою до 04.03.2023р. здійснити погашення заборгованості в повному розмірі.

07 квітня 2023р. позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКЕКСІМБАНК” (Агента) вимога на сплату за гарантією №140 на суму 250 000 грн. та 08 травня 2023р. Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 250 000 грн.

Також, 07 квітня 2023р. позивачем було направлено повідомлення до ФГ "ТАЙГА" про надсилання вимоги гаранту №140 від 07.04.2023р.

Таким чином, з урахуванням гарантійних витрат Гаранта , позивач вважає, що заборгованість ФГ "ТАЙГА" перед АТ КБ ‘ТІРИВАТБАНК” за Кредитним договором станом на 26.05.2023р. становить 573 659 грн 03 коп., з яких: 250 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 73 659 грн 03 коп. - заборгованість за процентами. Крім того, у ФГ "ТАЙГА" наявна заборгованість перед державним бюджетом у розмірі 250 000 грн.

На підставі зазначеного, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредиту у розмірі 250 000 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 73 659 грн 03 коп., заборгованості за гарантією в порядку регресу у розмірі 250 000 грн.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст. 509, 526, 530, 553, 554, 560, 610, 612, 625, 1054, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідачі не скористались своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надали.

Третя особа - Міністерство фінансів України, в поясненнях, що надійшли до суду 03.10.2023р., підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити, посилаючись на те, що підпунктом “в” п.1 Додаткової угоди №1 до Кредитного договору №21291243-КД-2 передбачено, що Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед Банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020р. №1151.

Третя особа зазначила, що згідно ст. 6¹ Закону України “Про Державний бюджет на 2020 рік” у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5 000 000 тис. гривень, як виняток з положень ст.17 Бюджетного кодексу України, можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов’язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб’єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов’язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі).

Прострочена заборгованість суб’єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб’єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом.

Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020р. №1151.

Третя особа підтвердила, що 31 грудня 2020р. між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, та АТ КБ ‘ТІРИВАТБАНК” було укладено Договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269, відповідно до умов п.2.1 якого Гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Пунктом 5.1 Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до п. 5.5 Договору гарантії на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Таким чином, враховуючи, що зобов'язання відповідача було забезпечено гарантією, позивач звернувся із відповідною вимогою до Гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.

Так, як зазначає третя особа, на виконання умов Договору гарантії 08.05.2023р. Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок АТ КБ ‘ТІРИВАТБАНК” суму сплати за гарантією у розмірі 250 000 грн.

Пунктом 6.1. Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом.

Відповідно до пункту 6.2. Договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання ст. 6-1 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та вимог, передбачених п.п. 6.1 та 6.3 цього Договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього Договору, зобов’язується здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмові від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Також третя особа зазначила, що робота зі стягнення з Принципала простроченої заборгованості перед державою проводиться Бенефіціаром на підставі Порядку № 1151, ст. 6¹ Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та цього Договору відповідно до внутрішніх правил та процедур Бенефіціара та чинного законодавства України щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до того моменту, поки Бенефіціар не прийме обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення Бенефіціара повинно бути перевірене Агентом та погоджене з Гарантом протягом 30 Банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією Агенту) відповідного клопотання (термін погодження Гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або Агента).

Витрати, пов’язані зі стягненням простроченої заборгованості перед бюджетом, зокрема судовий збір, послуги нотаріуса, суб’єкта оціночної діяльності, інші витрати на проведення незалежної оцінки предмета забезпечення, здійснюються за рахунок Принципала або за рахунок Бенефіціара з подальшим їх стягненням з Принципала. Такі витрати, що були понесені Бенефіціаром, стягуються на їх відшкодування Бенефіціаром насамперед при отримані коштів під час застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом до пропорційного розподілу цих коштів між Бенефіціаром та Гарантом відповідно до п. 6.3 цього Договору.

Крім того, третя особа зауважила, що згідно п.2.13 Додаткової угоди №1 до Кредитного договору передбачено, що Позичальник визнає та підтверджує, що Банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 2.11. Додаткової угоди.

Відповідно до п.2.14. Додаткової угоди №1 до Кредитного договору грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

На підставі всього вищевикладеного, Міністерство фінансів України вважає позовні вимоги АТ КБ ‘ТІРИВАТБАНК” обґрунтованими та просить їх задовольнити.

Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 21.12.2021р. між АТ КБ ‘ТІРИВАТБАНК” (Банк) та ФГ "ТАЙГА" (Позичальник) було укладено Кредитний договір №21291243-КД-2, відповідно до п.п.А.1, А.2 якого вид кредиту – невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього договору - 500 000 грн, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 500 000 грн на поповнення обігових коштів; у розмірі 0 грн на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п.2.1.5., 2.2.12. цього Договору.

У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, між сторонами за Договором склалися кредитні правовідносини.

За умовами укладеного Договору №21291243-КД-2 Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни згідно п.1.1. цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов’язань, передбачених п.п. 2.2.1., 2.2.12 цього Договору, а Позичальник зобов’язався використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього Договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього Договору.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.

Згідно п.4.1. Кредитного договору №21291243-КД-2 за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

21 грудня 2021р. між Банком та Позичальником також була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору , відповідно до підпункту “а” п. 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, відповідно до п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

В Додатку №1 до Додаткової угоди №1 сторонами викладено Графік погашення кредиту, відповідно до якого Позичальник мав здійснювати сплату тіла кредиту рівними платежами по 83 333 грн 34 коп. щомісяця з 01.04.2022р. по 01.04.2024р. (5 платежів) та 01.11.2024р. у розмірі 83 333 грн 03 коп.

Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди №1 за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,31% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (12 міс) + 6% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п.2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди №1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов’язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно — в розмірі базової проценти ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення — в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість — в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. Додаткової угоди №1 визначено, що погашення кредиту (тіла) Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що с невід’ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Пунктом 2.4 Додаткової угоди №1 визначено, що Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1-2.3 цієї Додаткової угоди.

Згідно п.7.3 Кредитного договору №21291243-КД-2 цим договором передбачається можливість сплати процентів у режимі 24/7/365, тобто погашення, що здійснюється у будь-яку годину, у будь-який календарний день, у тому числі у вихідні та святкові дні, починаючи з дати підписання цього Договору.

Згідно п.2.5 Додаткової угоди №1 за надання кредиту Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця комісійна винагорода є одноразовою, та сплачується Позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди.

За положеннями п.2.6 Додаткової угоди №1 за обслуговування кредиту (операційні витрати Банку) Позичальник сплачує Банку винагороду в розмірі 0,5% від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця винагорода є одноразовою, та сплачуються Позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди.

Пунктом 2.3.2 Кредитного договору визначено, що при настанні, зокрема, будь-якої з наступних подій: неотриманні від Позичальника згоди на зміну процентної ставки за користування кредитом, зміну періодичності порядку сплати платежів по кредиту; порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору; порушенні Заставодавцями/Іпотекодавцями зобов'язань за договорами застави/іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, отриманні повідомлення від Заставодавців про дострокове затребування вкладу (повністю або частково) за договором, майнові права за яким передані Банку у заставу; неотриманні від Заставодавців/Іпотекодавців до укладення Договору застави/іпотеки та під час його/їх дії повідомлення про усі відомі йому/їм права та вимоги інших осіб на Предмет застави/іпотеки, у т.ч. не зареєстровані у встановленому порядку; у випадку передачі Предмету застави/іпотеки іншій особі без згоди Заставодержателя; порушенні Заставодавцями/Іпотекодавцями правил про заміну предмету застави; втрати Предмету застави/іпотеки за обставинами, за які Заставодержатель не відповідає, якщо Заставодавець/Іпотекодавець не замінив або не відновив Предмет застави/іпотеки; порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство Позичальника або про визнання недійсними установчих документів Позичальника, або про відміну державної реєстрації Позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію Позичальника; притягнення до кримінальної відповідальності відносно керівництва Позичальника; втрати можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності Предмету застави/іпотеки для Банку з будь-яких інших привидів), підтвердженій актами перевірок; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у п. 2.2.10 цього Договору; наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку Позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать Позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий Позичальнику кредит не буде повернений своєчасно.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі - “Програма”) та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні гроші Позичальник витрачає з метою:

- запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій

та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також для запобігання та подолання їх наслідків, у тому числі від встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних заходів, пов’язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а саме на:

- фінансування оборотного капіталу.

Умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, визначені Порядком та цією Додатковою угодою.

Згідно п/п. “б”, “в” п.1 Додаткової угоди №1 Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов'язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та Договором; Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов’язання перед Банком зі сплати основної суми Кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року N0 1151 (далі - "Порядок надання державних гарантій"). При цьому Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

За умовами п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору Позичальник зобов’язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Суд також встановив, що 21.12.2021р. між Банком та Парасочкою Анатолієм Івановичем (далі — Поручитель) було укладено Договір поруки № 21291243-ДГІ-2/1, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором - АТ КБ ‘ТІРИВАТБАНК” за виконання зобов’язань ФГ “ТАЙГА” (Боржник) Кредитним договором №21291243-КД-2 від 21.12.2021р. , невідновлювальної кредитної лінії на суму 500 000 грн з терміном дії до 01.11.2024р. (п.1.1. Договору поруки).

Відповідно до п.1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань за Кредитним договором в тому ж розмірі , що і Боржник, включаючи сплату кредиту , процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном , яке належить йому на праві власності.

У випадку припинення Боржника, та/або заміни боржника в зобов’язанні/зобов'язаннях за Кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов'язання/зобов'язань Боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Поручитель приймає на себе зобов'язання та згодний відповідати за виконання Кредитного договору за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв'язку з чим. Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов'язань за Кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами Кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження Поручителем не потрібні.

Пунктом 1.5. Договору поруки визначено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Крім того, 07.11.2022р. між Банком та Позичальником підписано Договір про внесення змін до Кредитного договору №21291243-КД-2 від 21.12.2021р., яким зокрема, сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування Позичальника перед Банком за Кредитним договором №21291243-КД-2 від 21.12.2021р. на наступних умовах: 1).Позичальник підтверджує свої зобов’язання перед Банком щодо погашення заборгованості за Договором, яка складається з: суми неповернутого кредиту – 500 000 грн.; суми нарахованих до 06.11.2022р. та не сплачених Позичальником процентів за користування кредитом – 1 679 грн 86 коп. 2). Сторони дійшли згоди продовжити строк користування Позичальником кредитними коштами та встановити кінцевий термін повернення кредиту та сплати процентів за його користування 01.12.2024р. (включно). 3). Погашення Позичальником заборгованості за Договором, розмір якої визначено згідно п.п. 1). п. І. цього Договору про внесення змін, здійснюється наступним чином: повернення кредиту (погашення заборгованості за кредитом), а також погашення заборгованості за нарахованим та несплаченим процентами за користування кредитом здійснюється в строки/терміни встановлені в Графіку погашення заборгованості, що наведений в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін (що є Додатком №1 до Договору, з урахуванням змін внесених цим Договором про внесення змін. 4). 3 моменту набрання чинності цього Договору про внесення змін проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються Позичальником в розмірі та на умовах, як це визначено Договором, з урахуванням зміни його умов, що внесені цим Договором про внесення змін. 5). Сторони дійшли згоди, що від моменту набрання чинності цим Договором про внесення змін подальше надання Банком кредиту (траншів кредиту) Позичальнику не здійснюється. 6). Сторони узгодили, що Банк має право, на власний розсуд та без будь-яких додаткових погоджень з будь-якими особами, змінити черговість погашення заборгованості за Договором, відступивши від положень Договору, які регулюють послідовність (черговість) виконання зобов’язань за Договором.

В Додатку №1 до Договору про внесення змін до Кредитного договору №21291243-КД-2 сторонами викладено Графік погашення кредиту, відповідно до якого Позичальник мав здійснювати сплату тіла кредиту 01.12.2022р. у розмірі 2 500 грн, з 01.01.2023р. по 01.12.2023р. у розмірі 5 000 грн щомісяця, з 01.01.2024р. по 01.11.2024р. у розмірі 36 458 грн 33 коп. щомісяця та 01.12.2024р. у розмірі 36 458 грн 37 коп.

До матеріалів справи не надано доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним Договору поруки, у зв’язку з чим, враховуючи порушення ФГ “ТАЙГА” умов Кредитного договору, у позивача виникло право на стягнення заборгованості за Кредитним договором №21291243-КД-2 від 21.12.2021р. з ФГ “ТАЙГА” та Парасочки А.І. солідарно.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з ФГ “ТАЙГА” та Парасочки А.І. заборгованості по кредиту у розмірі 250 000 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 73 659 грн 03 коп.

З матеріалів справи також вбачається, що 31.12.2020р. між Міністром фінансів України (Гарант) та АТ КБ ‘ТІРИВАТБАНК” (Бенефіціар) було укладено Договір №13010-05/269 про надання державної гарантії на портфельній основі.

Згідно п.1.1. Договору гарантії у цьому договорі терміни вживаються в таких значеннях, зокрема, Агент - АТ “УКРЕКСІМБАНК”, в якому Гарант відповідно до порядку доручив надавати послуги, визначені цим договором та агентською угодою; Вимога - повідомлення від Бенефіціара до Гаранта з вимогою сплатити кошти за гарантією; Принципал - суб`єкт господарювання, якому надано кредит, включений до Портфеля.

Відповідно до п. 2.1 Договору гарантії Гарант на умовах Договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Згідно п. 5.1 Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а Агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Пунктом 5.3 Договору гарантії встановлено, що Бенефіціар зобов’язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги Гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги Гаранту.

Відповідно до п. 5.5 Договору гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов Договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Пунктом 6.1 Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено Бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п. 6.2 Договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та вимог, передбачених пунктами 6.1, 6.3 Договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього Договору, зобов`язується, зокрема: здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватним виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами) .

Згідно п.6.3 Договору гарантії кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ (сум сплати за гарантією), яка була сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до п.6.8 цього Договору), та зараховується Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Принципала перед державним бюджетом.

За умовами п.6.8. Договору гарантії на суму простроченої заборгованості перед бюджетом Бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, включаючи день погашення такої простроченої заборгованості перед бюджетом.

Договір гарантії вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором (п.п.13.13, 13.14 Договору гарантії).

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

За приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (Бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 6-1 Закону України “Про державний бюджет на 2020 рік” передбачено, що правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформлюється шляхом укладення договору між Міністерством фінансів України та банком-кредитором і має визначати: обсяг гарантійних зобов’язань та порядок їх виконання; права, обов’язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов’язань.

Частиною 1 ст.563 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Згідно ч.4 ст. 6-1 Закону України “Про державний бюджет на 2020 рік” прострочена заборгованість суб’єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб’єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, Банк належним чином виконав свої зобов’язання за Кредитним договором №21291243-КД-2 та перерахував на рахунок ФГ “ТАЙГА” грошові кошти у розмірі 500 000 грн, що підтверджується банківською випискою.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було допущено порушення своїх обов’язків за Кредитним договором №21291243-КД-2, у зв’язку з чим 02.02.2023р. позивачем було направлено відповідачу повідомлення про розірвання Кредитного договору №21291243-КД-2 з вимогою здійснити погашення заборгованості у розмірі 565 340 грн 28 коп. в повному обсязі до 04.03.2023р.

В подальшому, 07.04.2023р. позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКРЕКСІМБАНК” (Агента) вимога на сплату за гарантією №140 на суму 250 000 грн. та 08 травня 2023р. Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 250 000.

07 квітня 2023р. позивачем було направлено відповідачу повідомлення про надсилання вимоги гаранту №140 від 07.04.2023р.

08 травня 2023р. позивачем було направлено до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "УКРЕКСІМБАНК" (Агента) лист з повідомленням про отримання від Гаранта суми сплати гарантій .

Таким чином, на думку суду, наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів в порядку регресу грошових коштів у розмірі 250 000 грн, сплачених Міністерством фінансів України у якості гарантії.

Судом також перевірено нарахування Банком заборгованості по процентам та встановлено, що розрахунок є вірним і солідарному стягненню з відповідачів підлягає 73 659 грн 03 коп. заборгованості по процентам.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з чим позов АТ КБ ‘ТІРИВАТБАНК” підлягає задоволенню у повному обсязі .

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ‘ПРИВАТБАНК” до Фермерського господарства “ТАЙГА” та Парасочки Анатолія Івановича про солідарне стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 250 000 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 73 659 грн 03 коп., заборгованості за гарантією в порядку регресу у розмірі 250 000 грн. – задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства “ТАЙГА” (74431, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, село Кожум'яки, вул. Шевченко, будинок 1, код ЄДРПОУ – 21291243) та Парасочки Анатолія Івановича (74431, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, село Кожум'яки, вул. Шевченко, будинок 1, РНОКПП – 2271111518) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк АТ КБ ‘ПРИВАТБАНК” (Юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д; Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ – 14360570, електронна адреса: 14360570@mail.gov.ua) заборгованість по кредиту у розмірі 250 000 грн, заборгованість по відсоткам у розмірі 73 659 грн 03 коп., заборгованість за гарантією в порядку регресу у розмірі 250 000 грн.

3. Стягнути з Фермерського господарства “ТАЙГА” (74431, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, село Кожум'яки, вул. Шевченко, будинок 1, код ЄДРПОУ – 21291243) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк АТ КБ ‘ПРИВАТБАНК” (Юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д; Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ – 14360570, електронна адреса: 14360570@mail.gov.ua) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 302 грн 45 коп.

4. Стягнути з Парасочки Анатолія Івановича (74431, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, село Кожум'яки, вул. Шевченко, будинок 1, РНОКПП – 2271111518) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк АТ КБ ‘ПРИВАТБАНК” (Юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д; Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ – 14360570, електронна адреса: 14360570@mail.gov.ua) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 302 грн 45 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 14 листопада 2023 р.

Суддя Н.В. Рога