До уваги : Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бізнес Плюс»

На виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207-VII від 15.04.2014 р. Господарський суд Одеської області повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Бізнес Плюс” про ухвалення рішення по справі № 916/3439/23 шляхом розміщення тексту:

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Одеської області у складі  судді Д’яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/3439/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд” (08131, Київська обл., Бучанський район, с. Софіївка Борщагівка, вул. Київська, 34-А; 40111046)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Бізнес Плюс” (74852, Херсонська обл., Каховський район, село Дмитрівка, вул. Польова, 1; код ЄДРПОУ 31711240)

про: стягнення 46352,65 грн.

Встановив: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Бізнес Плюс” про стягнення 46352,65 грн. 

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3439/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз’яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб- 1. Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Господарським судом за час розгляду справи, на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону №2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, повідомлено відповідача про постановлення ухвали по справі №916/1886/23, шляхом  розміщення тексту ухвал на веб-порталі судової влади. 

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його електронну адресу, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвали суду. 

Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням  (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України,   від сторін до суду також не надходило. 

Згідно ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. 

Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.  

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

25 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд” (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Бізнес Плюс” (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № ЄЕТ- АБ2-ЕЕ-25/08/20 (надалі – Договір). Позивачем також було пояснення, що 24 вересня 2020 року ідповідачем змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Бізнес 2” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Бізнес Плюс”.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (отриманої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, Сторонами визначено ціну спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді, яка обраховується за наступною формулою. 

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Бізнес Плюс” в травні 2022 року спожило 11648 кВт*год. на суму 39906,05 грн. які так і не були сплачені.

Пунктом 5.7. Договору Сторони визначили, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, який не може бути меншим п’яти робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до Договору, встановлено що оплата рахунку Постачальника має бути здійснена у строки, визначені у рахунку, протягом 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем.

Однак пунктом 2 Комерційної пропозиції встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється у формі попередньої оплати за 5 днів до початку розрахункового місяця, у якому здійснюється купівля-продаж електричної енергії, у розмірі вартості заявленого обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 4.12 ПРРЕЕ, рахунок за спожиту електричну енергію оплачується в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Споживач, відповідно до підпункту 1 пункту 6.2. Договору, взяв на себе зобов'язання, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.8. Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. 

Пунктом 6 Комерційної пропозиції визначено, що Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання. Однак, як зазначає позивач, у зв’язку з початком війни в України та тимчасовою окупацією території Херсонської області й безпосередньо відповідача, Постачальник відмовляється від нарахування пені.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних – 1361,18 грн. та інфляційних втрат – 5095,42 грн.

Крім того, позивач просив суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, відсотків до моменту виконання рішення, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданим на виконання цього рішення; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 09.08.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з відповідача.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених     Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як з’ясовано судом, 25 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Бізнес Плюс” укладено Договір про постачання електричної енергії №ЄЕТ- АБ2-ЕЕ-25/08/20.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов’язань, що підтверджується  наявними в матеріалах  справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за  час розгляду справи, у зв’язку з чим вимоги по сплаті боргу у розмірі 39906,05грн. підлягають задоволенню. 

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625      Цивільного кодексу України , коли нарахування процентів тісно пов’язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов’язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 1361,18 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5095,42 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2147,20 грн. покладаються на відповідача.

Водночас господарський суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині  рішенні про нарахування процентів органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення за формулою, яка наведена позивачем у відповідній заяві, оскільки в силу вимог ч. 10 ст. 238 ГПК України, вказане є дискреційним повноваженням суду та позивачем не доведено суду наявності підстав для відповідного зазначення. 

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд” – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Бізнес Плюс” (74852, Херсонська обл., Каховський район, село Дмитрівка, вул. Польова, 1; код ЄДРПОУ 31711240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд” (08131, Київська обл., Бучанський район, с. Софіївка Борщагівка, вул. Київська, 34-А; 40111046) борг у розмірі 39906 (тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот шість) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 1361 (одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 5095 (п’ять  тисяч дев’яносто п’ять) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2023р. 

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

            Суддя                                                                                Т.Г. Д'яченко