Господарський суд Одеської області

16 жовтня 2023, 11:43

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2023 р.

м. Одеса

Справа № 916/2955/23

За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; Адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ – 14360570, електронна пошта: 14360570@mail.gov.ua)

До відповідачів: Фермерського господарства “ЛІДЕР-АГРО” (75035, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Садове, вул. Харченко, буд. 28 А, код ЄДРПОУ – 33825152); Томіча Дмитра Володимировича (75035, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Садове, вул. Харченко, буд.28 А, РНОКПП – 2817204570)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Пучкова Л.А.- на підставі ордера серії ВН №1106665 від 01.02.2022р.;

Від відповідачів: не з'явилися.

Суть спору: Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк (далі – АТ КБ) “ПРИВАТБАНК”, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства (далі – ФГ) “ЛІДЕР-АГРО” та Томіча Дмитра Володимировича про солідарне стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 287 649 грн 84 коп., заборгованості по відсоткам у розмірі 40 546 грн 28 коп.

Ухвалою суду від 17.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 10.08.2023р. Ухвалою суду від 10.08.2023р. відкладено судове засідання на 05.09.2023р. Ухвалою суду від 05.09.2023р. відкладено судове засідання на 26.09.2023р. Ухвалою суду від 26.09.2023р. відкладено судове засідання на 12.10.2023р.

Позивач – АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач – ФГ “ЛІДЕР-АГРО”, не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідач – Томіч Д.В., не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду у справі №916/2955/23 направлялись за адресами відповідачів, зазначеними в Єдиному демографічному реєстрі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, але поштові повідомлення повернулися до суду не врученими з приміткою пошти: “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Крім того, 06.09.2023р. судом було розміщено оголошення про судове засідання у справі №916/2955/23, призначене на 26.09.2023р., на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідачі не зверталися до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд даної справи.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі зазначає, що 21.10.2021р. між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” (Банк) та ФГ “ЛІДЕР-АГРО” (Позичальник) було укладено Кредитний договір №33825152-КД-1, відповідно до умов якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 325 753 грн 92 коп. (п. А.2. Кредитного договору) із терміном повернення - 01.10.2026р. (п. А.З. Кредитного договору).

Згідно п.п, п.п 2.2.2., 2.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов’язався сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.3. Договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2., 2.2.16., 2.3.2. цього Договору.

21 жовтня 2021р. між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” та ФГ “ЛІДЕР-АГРО” була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору, згідно із п.2.1. якої за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку, яка становить 14,21% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, але не більше Індекс UIRD (3 міс) + 7%.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов’язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно — в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення — в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість — в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід’ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору 21.10.2021р. на поточний рахунок ФГ “ЛІДЕР-АГРО” №20635052218151 було перераховано кредитні кошти у розмірі 319 680 грн.

Однак, ФГ “ЛІДЕР-АГРО” порушило свої обов’язки за Договором в частині сплати кредиту у терміни, визначені Графіком погашення кредиту, та сплати процентів за користування кредитом, у зв’язку з чим, посилаючись на положення ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право на дострокове стягнення всього тіла кредиту у розмірі 287 649 грн 84 коп. поза межами Графіку погашення кредиту.

На підставі зазначеного, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, позивач просить стягнути з ФГ “ЛІДЕР-АГРО” заборгованість за кредитом у розмірі 287 649 грн 84 коп. та відсотки за користування кредитом у розмірі 40 546 грн 28 коп., нараховані до 15.02.2023р.

Крім того, позивач зазначив, що 21.10.2021р. між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” та Томічем Д.В. (Поручитель) укладено Договір поруки №33825152-ДГ1-1/1, предметом якого є надання поруки за виконання зобов’язань ФГ “ЛІДЕР-АГРО”, які випливають з Кредитного договору №33825152-КД-1 від 21.10.2021р. (п. 1.1. Договору поруки).

Позивач зазначив, що оскільки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя відповідно ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України, у зв’язку з порушенням ФГ “ЛІДЕР-АГРО” своїх обов’язків за Кредитним договором №33825152-КД-1 від 21.10.2021р., у позивача виникло право на солідарне стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками за користування кредитом з Позичальника та Поручителя.

На підставі зазначеного, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 287 649 грн 84 коп. та відсотки за користування кредитом у розмірі 40 546 грн 28 коп.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст. 509, 526, 530, 553, 554, 560, 610, 612, 625, 1054, 1049, 1050 Цивільного кодексу України.

Відповідачі не скористались своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надали.

Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 21.10.2021р. між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” (Банк) та ФГ “ЛІДЕР-АГРО” (Позичальник) було укладено Кредитний договір №33825152-КД-1, відповідно до п.п.А.1, А.2, А.3 якого вид кредиту – невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту. Ліміт цього договору: 325 753 грн 92 коп., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 319 680 грн на придбання сівалки; 6 073 грн 92 коп. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку передбачених п.п. 2.1.5., 2.2.12. цього Договору. Термін повернення кредиту 01.10.2026р.

У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, між сторонами за Договором склалися кредитні правовідносини.

За умовами укладеного Договору Банк зобов’язався надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника для придбання Позичальником сільськогосподарської техніки та/або обладнання, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1., 2.2.12. цього Договору, а Позичальник - ФГ “ЛІДЕР-АГРО” - використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.3 цього Договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього Договору.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.

Згідно п.4.1. Кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2021р. АТ КБ “ПРИВАТБАНК” та ФГ “ЛІДЕР-АГРО” підписано додаткову угоду №1 до Кредитного договору №33825152-КД-1.

В Додатку №1 до Додаткової угоди сторонами викладено Графік погашення кредиту, відповідно до якого Позичальник мав здійснювати сплату тіла кредиту рівними платежами по 15 984 грн щомісяця з 01.11.2021р. по 01.10.2026р. (20 платежів). Крім того, Позичальник мав здійснити сплату страхового платежу 4-ма рівними частинами у розмірі 1 518 грн 48 коп. 01.11.2022р., 01.11.2023р., 01.11.2024р., 01.11.2025р.

Згідно п.1 Додатку №1 до Додаткової угоди за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі та порядку сплати згідно п.п. 2.1 - 2.4 Додаткової угоди №1.

У відповідності до п.2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14.21 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, де, Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Згідно п.2.3. Додаткової угоди Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов цієї Додаткової угоди за перший квартал користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 7 % річних. Розмір компенсаційних процентів, що зазначений в цьому пункті, Банк щоквартально переглядає. Критерієм для перегляду Банком розміру компенсаційної процентної ставки є приріст робочих місць Позичальника. Під час аналізу приросту робочих місць Позичальника Банк враховує зміни середньої чисельності працівників за попередній звітний календарний квартал з урахуванням інших учасників групи пов'язаних контрагентів.

Згідно п.п. 4.7.-4.8. Кредитного договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної д. ти сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія і а пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Пунктом 2.4 Додаткової угоди визначено, що Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1.-2.3. цієї Додаткової угоди.

Згідно п.2.5. Додаткової угоди за надання кредиту Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 0,5 відсотка від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця комісійна винагорода є одноразовою, та сплачується Позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди.

За положеннями п.2.6. Додаткової угоди за обслуговування кредиту (операційні витрати Банку) Позичальник сплачує Банку винагороду в розмірі 0,5% від суми кредиту, за виключенням розміру кредиту на сплату страхових платежів. Ця винагорода є одноразовою, та сплачуються Позичальником в день укладання цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п.2.7. Додаткової угоди погашення кредиту (тіла) Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід’ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2. цього Договору або порушення Позичальником вимог п. 1.1. цього Договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром ного активів зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік (п.2.3.8 Кредитного договору).

Пунктом 2.3.2 Кредитного договору визначено, що при настанні, зокрема, будь-якої з наступних подій: неотриманні від Позичальника згоди на зміну процентної ставки за користування кредитом, зміну періодичності порядку сплати платежів по кредиту; порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; неодноразовому (два і більше разів) надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого п.1.1 цього Договору Банк на свій розсуд, зокрема, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, банк належним чином виконав свої зобов’язання за Кредитним договором та перерахував 21.10.2021р. на рахунок ФГ “ЛІДЕР-АГРО” кредитні кошти у розмірі 319 680 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що ФГ “ЛІДЕР-АГРО” було здійснено часткове погашення заборгованості по тілу кредиту, а саме: 16 046 грн 16 коп. – 01.11.2021р., 15 984 грн – 01.12.2021р., крім того. За період з 22.10.2021р. по 15.02.2023р. відповідачем було сплачено проценти за користування кредитом у сумі 17 887 грн 16 коп. Докази здійснення інших платежів матеріали справи не містять.

Отже, ФГ “ЛІДЕР-АГРО” було допущено порушення своїх обов’язків за Кредитним договором в частині сплати тіла кредиту відповідно до Графіку погашення та в частині сплати процентів за користування кредитом.

Судом встановлено, що станом на дату подачі позову (надісланий до суду 30.06.2023 р.) Позичальник повинен був повернути кредит у сумі 95 904 грн (6 щомісячних платежів по 15 984 грн з 01.11.2021р. по 11.11.2022р.), однак повернув лише 32 030 грн 16 коп., у зв’язку з чим заборгованість за тілом кредиту на момент звернення до суду складає 63 873 грн 84 коп.

Крім того, ФГ “ЛІДЕР-АГРО” станом на 15.02.2023р. мало сплатити, проте не перерахувало 40 546 грн 28 коп. процентів за користування кредитом, нарахованих Банком за базовою процентною ставкою у відповідності до п.2.1. Додаткової угоди.

Отже, позивач правомірно заявляє до стягнення 63 873 грн 84 коп. неповернутих кредитних коштів та 40 546 грн 28 коп. заборгованості за процентами, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 223 776 грн з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Як зазначалося вище, при настанні, зокрема, будь-якої з наступних подій, визначених п.2.3.2 Кредитного договору Банк на свій розсуд, зокрема, має право змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Отже, із суті кредитного договору випливає, що на підставі ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України сторони визначили строк (термін) виконання зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту з вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме з направленням повідомлення, де міститься дата, в яку Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі.

До матеріалів справи не надано доказів надсилання позивачем повідомлення Позичальнику на виконання п.2.3.2 Кредитного договору, з урахуванням чого суд доходить висновку про не настання строку виконання обов’язку Позичальника достроково повернути кредит у повному обсязі, тому правові підстави для стягнення 223 776 грн тіла кредиту відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ФГ “ЛІДЕР-АГРО” заборгованості за кредитом у розмірі 63 873 грн 84 коп. та заборгованості по відсоткам у розмірі 40 546 грн 28 коп.

Суд також встановив, що 21.10.2021р.між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” (Кредитор) та Томічем Д.В. (Поручитель) укладено Договір поруки №33825152-ДГ1-1/1, відповідно до п.1.1. якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов'язань ФГ “ЛІДЕР-АГРО” (Боржник) зобов'язань за Кредитним договором №33825152-КД-1 від 21.10.2021р. невідновлювальної кредитної лінії на суму 325 753 грн 92 коп. з терміном дії до 01.10.2026р.

Згідно п.1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, які належить йому на праві власності.

У випадку припинення Боржника, та/або заміни боржника в зобов’язанні/зобов'язаннях за Кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов'язання/зобов'язань Боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. Поручитель приймає на себе зобов'язання та згодний відповідати за виконання Кредитного договору за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв'язку з чим. Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов'язань за Кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами Кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження Поручителем не потрібні.

Пунктом 1.5. Договору поруки визначено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

До матеріалів не надано доказів розірвання, припинення чи визнання недійсним Договору поруки, у зв’язку з чим, враховуючи порушення ФГ “ЛІДЕР-АГРО” умов Кредитного договору, у позивача виникло право на стягнення заборгованості за Кредитним договором №33825152-КД-1 від 21.10.2021р. з ФГ “ЛІДЕР-АГРО” та Томіча Д.В. солідарно.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з ФГ “ЛІДЕР-АГРО” та Томіча Д.В. заборгованості за кредитом у розмірі 63 873 грн 84 коп. та заборгованості по відсоткам у розмірі 40 546 грн 28 коп.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до Фермерського господарства “ЛІДЕР-АГРО” та Томіча Дмитра Володимировича про солідарне стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 287 649 грн 84 коп., заборгованості по відсоткам у розмірі 40 546 грн 28 коп. – задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства “ЛІДЕР-АГРО” (75035, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Садове, вул. Харченко, буд. 28 А, код ЄДРПОУ – 33825152) та Томіча Дмитра Володимировича (75035, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Садове, вул. Харченко, буд.28 А, РНОКПП – 2817204570) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ – 14360570, електронна пошта: 14360570@mail.gov.ua) заборгованість за кредитом у розмірі 63 873 грн 84 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 40 546 грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 566 грн 30 коп.

3. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога