До уваги: Фізичної особи-підприємця Слободяника Руслана Миколайовича (67602, Одеська обл., м.Біляївка, вул.Придністровська, буд.2 «З», РНОКПП - 2582202970)

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом:       Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ - 14360080, електронна пошта: 14360080@mail.gov.ua)

До відповідача:       Фізичної особи-підприємця Слободяника Руслана Миколайовича (67602, Одеська обл., м.Біляївка, вул.Придністровська, буд.2 “З”, РНОКПП - 2582202970)

про       стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача:       не з'явився;

Від відповідача:       не з'явився.

Суть спору:       Позивач - Акціонерне товариство (далі – АТ) “АКЦЕНТ-БАНК”, звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області до Фізичної особи-підприємця Слободяника Руслана Миколайовича (далі – ФОП Слободяник Р.М.) про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 227 612 грн 47 коп., заборгованості по процентам у розмірі 50 555 грн 61 коп., заборгованості по винагороді у розмірі 33 168 грн 17 коп.

Ухвалою суду від 18.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3025/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 08.08.2023р. Ухвалою суду від 08.08.2023р. відкладено судове засідання на 05.09.2023р. Ухвалою суду від 05.09.2023р. розгляд справи відкладено на 26.09.2023р. 

Позивач – АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, згідно клопотання, поданого разом із позовною заявою, просив суд розглядати справу за відсутністю свого представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач – ФОП Слободяник Р.М., не скористався своїм правом на судовий захист. 

Ухвали суду у справі №916/3025/23 направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, але поштові повідомлення повернулися до суду не врученими з приміткою пошти: “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Крім того, 08.09.2023р. судом було розміщено оголошення про судове засідання у справі №916/3025/23, призначене на 26.09.2023р., на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.  

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не звертався до суду з повідомленням про зміну адреси місцезнаходження.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі – АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, зазначає, що 18.03.2021р. між ним, як Кредитором, та ФОП Слободяник Р.М., як Позичальником, укладено кредитний договір №20.97.0000000209 щодо надання кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 300       000 грн, строком на 36 місяців (до 15.03.2024р.), зі сплатою процентів у розмірі 20,90% щорічно. 

Відповідно до п.А2 та п.А3 Кредитного договору ліміт цього Договору становить 300       000 грн на наступні цілі: 300       000 грн на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплата товарів та послуг, виплата заробітної плати); 0 грн на сплату комісії за видачу кредитних коштів та у розмірі 0 грн на сплату страхових платежів зі строком повернення до 15.03.2024р., шляхом здійснення погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки згідно з Графіком платежів (додаток №1 до Договору). У випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов’язань, передбачених а.2.2.13 цього Договору Банк збільшує процентну ставку на 2% річних зав кожен випадок невиконання та /або неналежного виконання. 

Згідно п.п.А6, А9, А10, А11 Договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних, а також винагороду банку за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 грн, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,790000% від суми зазначеного у п.А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00000% від суми зазначеного у пА2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. 

Крім того, згідно п.А.7 Договору у випадку порушення Позичальником будь-якого з грошових зобов’язань та реалізації права банку, передбаченого п.А3 цього Договору, Позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. 

Також позивач зазначив, що відповідно до п.п.2.2.2-2.2.3 Договору Позичальник зобов’язався сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1,4.2,4.3 цього Договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п.12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору. 

Відповідно до п.5.8 Договору у випадку порушення Позичальником терміну платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п.А2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. 

Позивач у справі зазначає, що він свій обов’язок щодо надання кредиту виконав у повному обсязі.

Натомість, станом на 03.05.2023р. у ФОП Слободяника Р.М. наявна заборгованість за Кредитним договором №20.97.0000000209, яка складалася з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 227 612 грн 47 коп.; загального залишку заборгованості по процентам у розмірі 50 555 грн 61 коп.; загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 33 168 грн 17 коп. 

Позивач зазначив, що надсилав на адресу Позичальника претензію, яку залишено без задоволення. 

 АТ “АКЦЕНТ-БАНК” зазначає, що відповідно до абз.6 п.А3 Договору, у відповідності до ст.ст.121, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення Позичальником будь- якого з зобов’язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91 дня порушення будь-якого із зобов’язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, визначеної у повідомленні, вважається простроченою. 

Згідно п.2.3.2 Договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього Договору – зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов’язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно ст.ст.212,611,651 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями, термін виконання яких не настав, терміни вважаються такими, що настали у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобов’язання за цим кредитом. 

Позивач зазначив, що 14.04.2023р. він надіслав на адресу відповідача вимогу від 11.04.2023р. щодо погашення всієї заборгованості за кредитним договором №20.97.0000000209 у розмірі 306 399 грн 10 коп. у строк до 18.04.2023р., але відповіді та задоволення не отримав. 

За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу та просить суд стягнути з ФОП Слободяника Р.М. заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 227 612 грн 47 коп.; загальний залишок заборгованості по процентам у розмірі 50 555 грн 61 коп.; загальний залишок заборгованості за винагородою у розмірі 33 168 грн 17 коп.

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог АТ “АКЦЕНТ-БАНК” посилається на ст.ст. 530, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України. 

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 18.03.2021р. між АТ “АКЦЕНТ-БАНК”, як Кредитором, та Фізичною особою-підприємцем Слободяник Русланом Миколайовичем, як Позичальником, укладено кредитний договір №20.97.0000000209, відповідно до п.1.1 якого банк, за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно п.А1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у абз.3 п.2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов’язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Отже, між сторонами за Договором склалися кредитні правовідносини. 

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. 

У ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У п.6.2 Договору сторони встановили, що цей Договір у частині п.4.4 набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов’язань сторонами за цим Договором. 

Відповідно до п.6.3 Договору цей Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом та цим Договором порядку. 

За умовами п.А2 Кредитного договору №20.97.0000000209 ліміт цього Договору становить 300       000 грн на фінансування поточної діяльності.

У п.2.1.2 Договору зазначено, що банк зобов’язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов’язань, передбачених п.2.2.1,2.2.12 цього Договору зобов’язання з видачі кредиту згідно з умовами цього Договору виникають у банку з дня надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.2.4.2 та з урахуванням п.1.1 цього Договору. 

За умовами п.А3 Договору термін повернення кредиту до 15.03.2024р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки згідно з Графіком платежів (додаток №1 до Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. 

Згідно п.А6 Кредитного договору №20.97.0000000209 за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. 

При цьому, відповідно до п.2.2 Договору Позичальник зобов’язався, зокрема, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1,4.2,4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2,2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити банку винагороду відповідно до п.п.2.3.5,4.4,4.5,4.6,4.13 цього Договору. 

У розділі 4 Договору сторони домовилися, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2,2.2.3,2.2.14,2.3.2,2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А6 цього Договору (п.4.1). Відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених п.п.1.2,2.2.3,2.2.14,2.3.2,2.4.1 цього Договору, Позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього Договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього Договору, встановленого п.А.3 Договору) (п.4.2). Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1,4.2 цього Договору, здійснюється згідно п.А.8 цього Договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту є дата фактичного погашення кредиту (п.4.3). Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього Договору (п.4.5). Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п.А.11 цього Договору.(п.4.6). 

Крім того, відповідно до п.5.8 Договору у випадку порушення Позичальником терміну платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за формулою: 1000 грн +5% від суми встановленого у п.А2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. 

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. 

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, банк належним чином виконав свої зобов’язання за Кредитним договором №20.97.0000000209, що підтверджується меморіальним ордером №TR.17132469.19128.70198 від 18.03.2021р. на суму 300       000 грн. 

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Однак, відповідачем порушено умови Договору та не виконано своїх обов’язків за Договором, у зв’язку з чим за ФОП Слободяником Р.М. утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 227 612 грн 47 коп.; заборгованість по процентам у розмірі 50 555 грн 61 коп.; заборгованість за винагородою у розмірі 33 168 грн 17 коп., та у зв’язку із чим, виходячи з умов Договору, АТ “АКЦЕНТ-БАНК” 14.04.2023р. направило на адресу ФОП Слободяник Р.М. вимогу від 11.04.2023р. щодо погашення всієї заборгованості за кредитним договором№20.97.0000000209 у строк до 18.04.2023р.

Невиконання відповідачем умов Договору та вимоги від 11.04.2023р. мало наслідком звернення позивача до суду.

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів на підтвердження сплати заборгованості по кредиту та по процентам. 

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з ФОП Слободяника Р.М. заборгованості по кредиту (тілом кредиту) у розмірі 227 612 грн 47 коп.; заборгованості по процентам у розмірі 50 555 грн 61 коп.; заборгованості за винагородою у розмірі 33 168 грн 17 коп. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. 

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” до Фізичної особи-підприємця Слободяника Руслана Миколайовича про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 227 612 грн 47 коп., заборгованості по процентам у розмірі 50 555 грн 61 коп., заборгованості по винагороді у розмірі 33 168 грн 17 коп. – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Слободяника Руслана Миколайовича (12.09.1970р.н., місце реєстрації: 67602, Одеська обл., м.Біляївка, вул.Придністровська, буд.2 “З”, РНОКПП - 2582202970) на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ – 14360080, електронна адреса: 14360080@mail.gov.ua) заборгованість по кредиту у розмірі 227 612 грн 47 коп., заборгованість по процентам у розмірі 50 555 грн 61 коп., заборгованість по винагороді у розмірі 33 168 грн 17 коп., а всього 311       336 грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4        670 грн. 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29 вересня 2023 р. 

Суддя                                                                                                                      Н.В. Рога