Господарський суд Одеської області

12 вересня 2023, 12:43

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2023 р.

м. Одеса

Справа № 916/1909/23

(923/1574/21)

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача – Видюк А.В. (ордер серії АІ № 1415856 від 28.06.2023);

від відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1909/23(923/1574/21)

за позовом (вх.№3617/21 від 30.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” (01015, м. Київ, вул. Старонадодницька, б.13, корп.Б, офіс 33, код ЄДРПОУ 38489035)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” (73034, м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км, код ЄДРПОУ 41102231)

про стягнення 641 964,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою (вх.№ 3617/21 від 30.11.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” про стягнення 615224,95 грн., у тому числі: 497680 грн. – основної заборгованості, 65527,41 грн. – пені, 13160,88 грн. – 3% річних та 38856,66 грн. – інфляційних витрат, а також суму судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ “Альянс Енерго Трейд” посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН від 18.05.2020 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Зокрема, позивач вказує, що на виконання умов вказаного договору поставки між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору поставки №21/0001 від 22 січня 2021 року, в якій сторонами було узгоджено строк оплати продукції

Так, відповідно до п. 5 додаткової угоди № 21/0001 до договору поставки відповідач зобов’язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості товару протягом 7 днів з моменту відвантаження.

Як вказує позивач, нафтопродукти згідно додаткової угоди № 21/0001 були поставлені відповідачу в повному обсязі, в узгоджені строки, що підтверджується відповідною видатковою накладною № 210122/043 від 21.01.2021 на суму 607680,00 грн. підписаною позивачем та відповідачем.

За ствердженнями позивача, відповідач здійснив часткову оплату поставленої партії нафтопродуктів з порушенням строку, визначеного у додатковій угоді № 21/0001, що призвело утворення заборгованості. Зокрема, як вказує позивач, 26.03.2021 р. позивачем було сплачено 45000,00 грн., 20.05.2021 р. – 40000,00 грн., 29.06.2021 р. – 10000,00 грн., 12.07.2021 р. – 15000,00 грн. Відтак, станом на 25.11.2021 р. сума основного боргу відповідача склала 497680,00 грн.

Наразі у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленої партії нафтопродуктів позивачем нараховано пеню в сумі 65527,41 грн. відповідно до п. 6.2 договору і п. 6 додаткової угоди № 21/0001, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 13160,88 грн. та інфляційні втрати в сумі 38856,66 грн., що заявлені до стягнення.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” разом із відзивом (вх. № 97/22 від 10.01.2022) подало до Господарського суду Херсонської області зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” (вх. № 47/22 від 10.01.2022), відповідно до якої останнє просило суд визнати недійсним договір поставки нафтопродуктів №1805-1 СН від 18.05.2020, укладений між ТОВ “Смарт НК” та ТОВ “Альянс Енерго Трейд”.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.01.2022 зустрічну позову заяву ТОВ “Смарт НК” залишено без руху, зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт НК" у двадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати до суду докази сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви у повному обсязі, а саме доплатити 211 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.02.2022 зустрічну позовну заяву ТОВ “Смарт НК” прийнято до розгляду у межах справи № 923/1574/21.

07.02.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” подало до Господарського суду Херсонської області заяву про збільшення позовних вимог (вх. 253/22), згідно якої позивачем збільшено позовні вимоги у зв’язку з донарахуванням пені, річних та інфляційних втрат з огляду на збільшення строку прострочки до 01.02.2022 включно. Так, згідно вказаної заяви позивачем заявлено до стягнення 641964,01 грн., у тому числі: 497680,00 грн. – основної заборгованості, 82353,09 грн. – пені, 15942,43 грн. – 3% річних та 45988,49 грн. – інфляційних втрат, а також суму судових витрат.

14.02.2023 від ТОВ “Альянс Енерго Трейд” до Господарського суду Херсонської області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач заперечував проти зустрічного позову.

У підготовчому засіданні 15.02.2022 представник відповідача подав заяву про зміну (доповнення) позовних вимог за зустрічним позовом та клопотання про проведення експертизи.

В ході підготовчого засідання 15.02.2022 суд відхилив вказану заяву про зміну (доповнення) позовних вимог, так як вона не відповідає статті 46 ГПК, оскільки це зміна і підстави і предмету одночасно. Також судом відхилено клопотання представника відповідача про проведення почеркознавчої експертизи, оскільки за умовами договору сторони можуть використовувати факсімиле, крім того умови договору виконувалися відповідачем, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні документи, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.02.2022 у справі № 923/1574/21 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 22.03.2022.

Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації в Україні уведено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною 7 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус судді” змінив на Господарський суд Одеської області територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарським судом Херсонської області).

За актом прийому-передачі справа №923/1574/21 була передана Господарському суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 року справу розподілено судді Мостепаненко Ю.І.

13.06.2023 до суду від ТОВ “Альянс Енерго Трейд” надійшла заява (вх.№19438/23), відповідно до якої останнє просило суд передати усі матеріали справи №923/1574/21 від судді Мостепаненко Ю.І. до суді Степанової Л.В. для подальшого їх об’єднання з матеріалами справи №916/1909/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 прийнято справу №923/1574/21 до провадження судді Мостепаненко Ю.І.; вказану заяву ТОВ “Альянс Енерго Трейд” (вх. № 19438/23 від 13.06.2023) про об’єднання справ задоволено, справу № 923/1574/21 об'єднано в одне провадження зі справою № 916/1909/23; постановлено здійснювати розгляд об'єднаної справи в рамках справи № 916/1909/23.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями Господарського суду Одеської області від 15.06.2023 справу №923/1574/21 передано на розгляд судді Степанової Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 19.06.2023) суддею Степановою Л.В. заявлено самовідвід від розгляду об’єднаної справи №916/1909/23 та ухвалено об’єднану справу №923/1574/21 зі справою №916/1909/23 передати судді Мостепаненко Ю.І.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №84 від 19.06.2023, відповідно до ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 32 ГПК України та на виконання п. 2 ухвали Господарського суду Одеської області від 19.06.2023 по справі №916/1909/23 призначено автоматичний розподіл справи №916/1909/23 шляхом її передачі раніше визначеному складу суду.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями Господарського суду Одеської області від 20.06.2023 справу №916/1909/23 передано на розгляд судді Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2023 прийнято об’єднану справу №923/1574/21 зі справою 916/1909/23 до розгляду у межах справи №916/1909/23 в одне провадження; постановлено розгляд об’єднаної справи №916/1909/23 зі справою №923/1574/21 ухвалено здійснювати спочатку за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.07.2023.

10.07.2023 до суду від ТОВ “Альянс Енерго Трейд” надійшла заява (вх.№22740/23), відповідно до якої останнє просило суд залишити без розгляду позовну заяву ТОВ “Альянс Енерго Трейд” про стягнення з ТОВ “Смарт НК” 641964,01 грн. за вх.№1974/23 від 08.05.2023 та розглянути позовну заяву ТОВ “Альянс Енерго Трейд” про стягнення з ТОВ “Смарт НК”, подану у межах справи №923/1574/21, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та інших заяв по суті.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ “Альянс Енерго Трейд” зазначило, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1909/23 за позовом ТОВ “Альянс Енерго Трейд” про стягнення з ТОВ “СМАРТ НК” 641964,01 грн (вх.№1974/23 від 08.05.2023). Окрім того, 07.06.2023 судді Господарського суду Одеської області Мостепаненко Ю.І. передано матеріали справи №923/1574/21 за тотожним позовом ТОВ “Альянс Енерго Трейд” про стягнення заборгованості з ТОВ “Смарт НК”, який перебував на розгляді Господарського суду Херсонської області до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Водночас, ТОВ “Альянс Енерго Трейд” вказує, що обидва позови подані до цього ж відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, при цьому, матеріали справи №923/1574/21 є повнішими, оскільки містять й інші заяви по суті, докази які подані із ними.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2023 у справі № 916/1909/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” про стягнення 641964,01 грн. (поданий до Господарського суду Одеської області за вх.№1974/23 від 08.05.2023 у справі №916/1909/23) залишено без розгляду.

Також у підготовчому засіданні 10.07.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 916/1909/23 на 16.08.2023 о 10:30, про що ухвалою суду від 10.07.2023 р. повідомлено відповідача в порядку ст.120 ГПК України.

17.07.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли заяви, в яких заявник просив суд не приймати відзив до розгляду залишити зустрічну позовну заяву без розгляду.

Під час підготовчого засідання 16.08.2023 представник позивача просив суд залишити без розгляду заяви позивача від 17.07.2023 року. За результатами розгляду вказаної заяви представника позивача судом постановлено протокольну ухвалу, якою залишено без розгляду заяви позивача, які надійшли на адресу суду 17.07.2023, про що зазначено в протоколі судового засідання від 16.08.2023.

Також в підготовчому засіданні 16.08.2023 року судом оголошено протокольні ухвали, якими продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 06 вересня 2023 о 11 год. 30 хв., про що ухвалою суду від 16.08.2023 р. повідомлено відповідача в порядку ст.120 ГПК України.

В судове засідання, призначене на 06.09.2023, відповідач не з’явився, хоча про дату та час судового засідання відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Крім того, згідно із частиною п’ятою статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, представник відповідача - адвокат Рознін В.А., який представляє інтереси відповідача – ТОВ “Смарт НК” у даній справі (відомості про припинення представництва відсутні) є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді” та має власний “кабінет” в “Електронному суді”.

Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа Вих. № 916/1909/23/29406/23 від 21.08.2023 “Документ в електронному вигляді "Ст.120 Ухвала про повідомлення або виклики" від 16.08.23 по справі № 916/1909/23 (суддя Мостепаненко Ю.І.) було надіслано одержувачу Рознін Володимир Андрійович в його електронний кабінет в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 16.08.23 21:38.

Також відповідач про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, в порядку ч. 6 ст. 120 ГПК України шляхом направлення ухвали суду на його електронну адресу flokoleg@gmail.com., яка була вказана відповідачем у відзиві на позов та у зустрічному позові, що підтверджується довідкою суду за вих. № 916/1909/23/28722/23 про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Наразі судом враховано, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 N 75 (у редакції наказу Мінреінтеграції від 28.04.2022 N 80) року було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого увійшла й Херсонська міська територіальна громада (станом на квітень 2022 року).

Згідно розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 „Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022. Також в розділі І вказаного Наказу № 309 визначено території, на яких ведуться (велися) бойові дії, серед яких значиться Херсонська міська територіальна громада як територія, на якій ведуться бойові дії з 11.11.2022 і до теперішнього часу.

З урахуванням обставин розташування юридичної особи відповідача в м. Херсон, що є територією, яка перебувала в окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022, а з 11.11.2022 і до теперішнього часу є територію, на якій ведуться бойові дії, господарським судом відповідно до ухвали суду від 16.08.2023 розміщено офіційне оприлюднення оголошення щодо слухання даної справи на офіційному веб-сайті судової влади України, про що судом складено інформаційну довідку.

Таким чином, ТОВ “Смарт НК” вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2023 у справі № 916/1909/23 (923/1574/21) зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” про визнання недійсним договору залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Відтак, судом розглядаються по суті позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” 641964,01 грн., у тому числі: 497680,00 грн. – основної заборгованості, 82353,09 грн. – пені, 15942,43 грн. – 3% річних та 45988,49 грн. – інфляційних втрат.

У судовому засіданні 06.09.2023 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Наразі суд зазначає, що згідно положень ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні від 06.09.2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН, відповідно п. 2.1 якого позивач як постачальник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов’язується передавати у власність покупця нафтопродукти, а відповідач як покупець зобов'язується приймати ці нафтопродукти (в подальшому поіменовані - продукція) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість).

В п. 2.2 договору передбачено, що поставка (передача у власність) продукції в рамках і на підставі цього договору здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця та/або додатків до цього договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок.

Згідно п. 2.3. договору умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставки окремої партії продукції узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) письмових додатків до цього договору або узгодженням постачальником поставки згідно заявки покупця шляхом виставлення рахунків-фактур та наданням документів, що підтверджують поставку без підписання додатків.

За умовами п. 3.1 договору постачальник може здійснювати поставку продукції на одній з умов відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS в редакції 2010 року. Конкретні умови поставки вказуються в заявці покупця та фіксуються в тексті відповідного додатку до цього договору та/або вказуються в документах постачальника, що підтверджують поставку. При цьому фактичним вантажоодержувачем продукції може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору.

Відвантаження та доставка (транспортування) продукції за цим договором може здійснюватись залізничним та автомобільним (паливовози) транспортом (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник здійснює поставку продукції окремими партіями в строки (терміни), вказані в додатках до цього договору, та за умови наявності заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до приймання продукції. В заявці покупця обов'язково вказується найменування та кількість продукції, реквізити вантажоотримувачів, а також інші умови поставки відповідної партії продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в заявці, несе покупець.

В п. 4.2 договору передбачено, що фактичний об'єм продукції, що поставляється в рамках та на підставі заявок покупця та/або додатків до цього договору, вказується у відповідній залізничній накладній (товарно-транспортній накладній) чи акті прийому-передачі,
або видатковій накладній, на підставі яких складаються акти звірки взаєморозрахунків.

Згідно п. 4.3 договору кількість продукції, яка планується до поставки (передачі у власність), реквізити відвантаження, повідомлення про готовність прийняти вантаж вказуються в заявці покупця.

Загальна кількість продукції, що поставляється (передасться у власність) покупця за цим договором, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленої (переданої у власність) продукції (п. 4.4 договору).

Відповідно до умов п. 4.5 договору приймання продукції здійснюється за кількістю та якістю у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затв. Наказом Держнафтогазпрому України від 20.05.2008р. № 281/171/578 155), Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затв. Наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 року № 271/121) та ГОСТом 26976-83 “Нафта і нафтопродукти. Методи визначення маси”).

Згідно з п. 4.6 договору факт невідповідності кількості (або якості) поставленої продукції повинен підтверджуватися відповідним актом Торгово-промислової палати України.

Приймання продукції за якістю проводиться відповідно до даних паспорту якості заводу-виробника та/або сертифікату відповідності (для Продукції, яка підлягає сертифікації) (п. 4.7. договору).

Приймання продукції за кількістю проводиться відповідно даних, зазначених у виданих
вантажовідправником вантажосупроводжуючих документах (залізнична транспортна накладна, товарно-транспортна накладна) (п. 4.8 договору).

За умовами п.4.9 договору постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов'язання щодо постачання продукції з моменту передачі продукції покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, в залежності від умов поставки, вказаних у відповідній заявці покупця та/або додатку до цього договору. Факт передачі продукції
підтверджується відповідними відмітками в накладній (залізничній, товарно-транспортній і та підписанням видаткової накладної та/або акту прийому-передачі. Датою поставки (передачі у власність) продукції (нафтопродуктів) вважається дата вказана в видатковій накладній та/або акті прийому-передачі.

Право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки (передачі у власність) продукції у відповідності до п. 4.9 цього договору. З моменту поставки покупець несе всі ризики випадкового знищення або пошкодження продукції (п. 4.10 договору).

В п. 4.12 договору визначено, що претензії щодо кількості чи якості продукції можуть бути заявлені покупцем постачальнику впродовж 30(тридцяти) календарних днів від дати поставки; після спливу даного терміну покупець не вправі пред’являти постачальнику претензії щодо кількості чи якості продукції.

Претензії покупця щодо невідповідності продукції за кількістю можуть пред’являтись у випадку та виключно в разі виявлення при прийманні продукції недоїмки, що перевищує норми природного зменшення та межі відносної похибки вимірів встановлених нормативними документами та чинним законодавством України (п. 4.13 договору).

Ціна (вартість) продукції та умови оплати продукції визначені в розділі 5 договору. Так, у відповідності з п. 5.1 договору ціна (вартість) конкретної партії продукції узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору або вказується в рахунках-фактурах та документах, що підтверджують поставку без підписання додатків. Ціна на продукцію, поставка (передача у власність) якої здійснюється відповідно до умов цього договору, встановлюється в національній валюті України – гривні. В ціну продукції включено податок на додану вартість.

Згідно з п. 5.5 договору оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) продукції (партії продукції), якщо інше не встановлено у додатках до цього договору або не погоджено постачальником іншим чином. Строк (термін) оплати продукції по кожній окремій партії продукції визначається умовами відповідних додатків.

Оплата продукції проводиться покупцем безготівково в національній валюті України - гривні – шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 5.6 договору).

Оплата продукції проводиться покупцем по кожній окремій партії продукції (п. 5.7 договору).

Сторони можуть в будь-який момент дії цього договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформляється додатками (додатковими угодами) до цього договору (п. 5.8 договору).

В п. 5.9 договору передбачено, що загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї поставленої за цим договором продукції) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції та узгодженої на неї ціни (відповідно до видаткових накладних та/або актів прийому-передачі, які підтверджують факт передачі продукції покупцю, її кількість та вартість).

За умовами п. 5.11 договору сторони по закінченню кожного звітного календарного місяця (надалі - звітний місяць) здійснюють звірку розрахунків за поставлену продукцію з урахуванням положень, викладених у пункті 5.10 цього договору. Затверджений (підписаний) покупцем акт звірки взаєморозрахунків передається постачальникові до 10 (десятого)
календарного числа календарного місяця, наступного за звітним місяцем.

В п. 9.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного ти належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором.

Поставка (передача у власність) продукції за ним договором здійснюється протягом 1 (одного) року з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою вимову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонговуєгься (продовжується) ще на 1 (один) рік.

В п. 10.8 договору сторони домовились, що текст цього договору та додатків до нього є дійсним також в разі їх укладення (передачі) із застосуванням засобів факсимільного зв’язку з обов’язковим подальшим обміном оригіналами вищевказаних документів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як випливає з наявних в матеріалах справи доказів, вказаний договір поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. сторонами виконувався на протязі 2020-2021 рр., про що свідчить виписка по рахунку позивача № UA863808050000000026003460128 за період з 01.05.2020 р. по 11.01.2022 р., з графи „Призначення платежу” якої вбачається, що протягом всього 2020 року ТОВ “Смарт НК” здійснювало оплату за дизельне паливо згідно вказаного договору № 1805-1 СН від 18.05.2020 р.

Між тим предметом спору у даній справі є поставка дизельного палива на підставі додаткової угоди № 21/0001 від 22.01.2021 р. до вказаного договору поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН від 18.05.2020 р.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ “Смарт НК” звернулось до позивача із заявкою за вих. № 22/01-01 від 22.01.2021 р., в якій просило відвантажити 30 000 літрів дизельного палива. Вказана заява підписана директором відповідача, підпис його скріплено печаткою Товариства.

З огляду на вказане, 22 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” (покупець) була укладена додаткова угода № 21/0001 до договору поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН від 18.05.2020 р., за умовами п. 1 якої позивач як постачальник передає, а відповідач як покупець приймає і оплачує наступний товар на умовах FCA. Поставка товару здійснюється зі складу н/б Термінал Миколаїв Драйв-Лайн – м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1/15. В п. 2 додаткової угоди визначено кількість (припускається відхилення +/- 10% та ціна товару на умовах FCA: паливо дизельне ДП-З-Євро-В0 у кількості 30000,0 л, ціна - 16,88 грн. за 1 л без ПДВ. Відтак, вартість товару за цією угодою складає 506400 грн., крім того ПДВ 20% - 101280,00 грн., загальна вартість товару разом з ПДВ – 607680,00 грн. (п. 3 угоди).

Надання заявки відповідачем та оформлення вказаної додаткової угоди цілком відповідають змісту п. 2.2, 2.3 договору поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН від 18.05.2020 р.

Так, за умовами п. 4 вказаної додаткової угоди позивача як постачальник зобов’язався поставити товар протягом 5 календарних днів від дати підписання даної угоди. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, вказана у видатковій накладній та/або акті прийому-передачі. Відповідач як покупець в свою чергу зобов’язався здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості товару протягом 7 днів з моменту відвантаження (п. 5 угоди).

В п. 6 додаткової угоди сторонами обумовлено, що у випадку прострочення/невиконання покупцем строків оплати товару, визначених в п. 5 цієї угоди, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість) від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення/невиконання. Пеня нараховується постачальником з наступного дня від дня, який був визначений п.5 цієї угоди як останній для здійснення оплати.

Згідно п. 7 зазначеної угоди умови договору поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН від 18 травна 2020 р є чинними та обов'язковими для сторін з урахуванням умов цієї угоди.

Вказана додаткова угода є невід’ємною частиною договору поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН від 18 травня 2020 р. З питань, не врегульованих цією угодою, сторони керуються відповідними положеннями договору поставки нафтопродуктів № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. (п. 9 додаткової угоди).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Так, відповідно до умов вказаного договору № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. та додаткової угоди № 21/0001 від 22.01.2021 р. позивач був зобов’язаний протягом 5 календарних днів від дати підписання вказаної додаткової угоди, тобто в період до 28.01.2021 р., поставити відповідачу товар на умовах FCA зі складу н/б Термінал Миколаїв Драйв-Лайн – м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1/15. При цьому вказаний термін FCA "франко-перевізник” (..назва місця) згідно Інкотермс означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. та додаткової угоди № 21/0001 від 22.01.2021 р. до цього договору ТОВ “Альянс Енерго Трейд” 22 січня 2021 р. здійснило поставку ТОВ “Смарт НК” обумовленого палива дизельного ДП-З-Євро-В0 у кількості 30000,0 л по ціні - 16,88 грн. за 1 л без ПДВ, всього на суму 607680,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 210122/043 від 22.01.2021 р. Вказана видаткова накладна підписана обома сторонами, підписи уповноважених осіб скріплено печатками Товариств. Зі змісту вказаної накладної вбачається, що відвантаження продукції було здійснено на обумовленому складі н/б Термінал Миколаїв Драйв-Лайн – м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1/15.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано відповідачем без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на вищезазначеній видатковій накладній. Адже, у випадку поставки позивачем неналежної якості відповідач був наділений правом на відмову в отриманні такого товару, натомість товар було прийнято.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов’язань перед відповідачем за укладеним договором і додатковою угодою до нього № 21/0001 від 22.01.2021 р. згідно вищевказаної видаткової накладної.

Поряд з цим після здійснення позивачем поставки відповідачу 22.01.2021 р. дизельного палива і оформлення видаткової накладної № 210122/043 позивачем були складені та зареєстровані податкову накладну № 682 від 22.01.2021 р. та акцизну накладну форми „П” № 74 від 22.01.2021 р.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму. Відповідна позиція наведена у постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

В даній справі, як з’ясовано судом, позивач як постачальник товару здійснив дії щодо реєстрації вищевказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі, тим самим відобразив здійснення господарських операцій за спірним договором поставки і додаткової угоди до нього від 22.01.2021 р. у податковому обліку. При цьому згідно наявної в матеріалах справи квитанції про реєстрацію в ЄРПН від 04.02.2021р. податковою службою була прийнята податкова накладна № 682 від 22.01.2021 р. та зареєстрована в ЄРПН за № 9014267088.

Крім того, згідно з п. п. 212.3.4 п. 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Отже, позивач в розумінні наведених положень Податкового кодексу є платником акцизного податку з реалізації пального.

Як визначено п. 231.1 статті 231 Податкового кодексу України, платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Згідно з п. 231.3 ст. 231 Податкового кодексу України акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового.

Особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов’язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового:

а) з акцизного складу до іншого акцизного складу, в тому числі через трубопровід або з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий;

б) з акцизного складу до акцизного складу пересувного;

в) з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного;

г) з акцизного складу пересувного до акцизного складу.

Особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов’язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2021 р. позивачем була складена та зареєстрована акцизна накладна форми „П” № 774. Другий примірник вказаної акцизної накладної був затверджений та підписаний електронним цифровим підписом директором відповідача, про що свідчить квитанція № 2-АН від 22.01.2021, зареєстрована за № 774/9004904251. Як наслідок, відповідачу на індивідуальний електронний рахунок з акцизного податку було зараховано літри при 15С°.

За таких обставин, вказане підтверджує факт здійснення господарської операції між сторонами на підставі укладеного договору і додаткової угоди до нього № 21/0001 від 22.01.2021 р., а також факт прийняття відповідачем від позивача поставленого товару. У зв’язку з цим судом не приймаються заперечення відповідача щодо відсутності господарських відносин з позивачем на підставі укладеного договору і додаткової угоди до нього № 21/0001 від 22.01.2021 р., що були викладені у заявах по суті справи під час перебування даної справи в провадження господарського суду Херсонської області.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов’язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. і додаткової угоди № 21/0001 від 22.01.2021 р. та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов’язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Між тим за умовами п. 5 додаткової угоди № 21/0001 від 22.01.2021 р. до договору № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. відповідач як покупець був зобов’язаний здійснити оплату 100% вартості поставленої партії товару за договором протягом 7 днів з моменту його відвантаження.

Таким чином, з огляду на вказані положення додаткової угоди і договору, оплата товару мала бути здійснена відповідачем не пізніше 7 днів від моменту передачі товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, а саме не пізніше 29 січня 2021 року.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Наразі, як з’ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній частково розрахувався за отриманий товар із прострочкою платежу, а саме:

- 26 березня 2021 р. відповідачем здійснено оплату в розмірі 45000,00 грн. згідно платіжного доручення № 863 від 26.03.2021 р.;

- 20 травня 2021 р. відповідачем здійснено оплату в розмірі 40000,00 грн. згідно платіжного доручення № 880 від 20.05.2021 р.;

- 29 червня 2021 р. відповідачем здійснено оплату в розмірі 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 897 від 29.06.2021 р.;

- 12 липня 2021 р. відповідачем здійснено оплату в розмірі 15000,00 грн. згідно платіжного доручення № 904 від 12.07.2021 р.;

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 497680,00 грн. (607680,00 грн. поставленого товару – 120000,00 грн. сплаченого відповідачем).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у жовтні 2021 року була направлена відповідачу претензія про стягнення заборгованості за спірним договором, відповідно до якої позивач просив відповідача у строк до 08.10.2021 р. оплатити заборгованість за договором поставки в розмірі 497680 грн., а також нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати, розрахунки яких були додані до претензії. Факт направлення претензії підтверджується копією поштового конверту, що містить штрих код поштового відправлення 01000192315381. Згідно інформації з відстеження поштових відправлень з сайту Укрпошти за вказаним номером трекінгу відправлення повернуто відправнику без вручення.

При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як покупцем поставленого позивачем товару за договором № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. і додатковою угодою № 21/0001 від 22.01.2021 р. до нього або неможливості виконання цього зобов’язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем товару. Між тим несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаною накладною в межах спірного договору № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов’язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 497680,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 82353,09 грн. за прострочення оплати за поставлений товар суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив бо виконання зобов’язання або не виконав його у строк, вставлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, відповідач не здійснив оплату поставленого товару у встановлений 7-денний строк додатковою угодою № 21/0001 від 22.01.2021 р. до договору № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. від дня передачі товару, тобто по 29.01.2021 року.

Невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов’язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 6.2 договору у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати продукції, визначених умовами цього договору та додатками до нього, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала
заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання). Строк позовної давності встановлюється в один рік.

Згідно п. 6 додаткової угоди № 21/0001 від 22.01.2021 р. до договору № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. у випадку прострочення/невиконання покупцем строків оплати товару, визначених в п. 5 цієї угоди, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість) від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення/невиконання. Пеня нараховується постачальником з наступного дня від дня, який був визначений п. 5 цієї угоди як останній для здійснення оплати.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, в п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Наразі на всій території України діяв карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжувався згідно постанови Кабінету Міністрів України неодноразово, зокрема згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 продовжено до 30.06.2023.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично наділяла суб’єктів господарювання правом нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Так, в даному випадку нарахування пені можливо за період понад шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України.

Відтак, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 30.01.2021 р. по 01.02.2022 р. (168 дн.) в розмірі 82353,09 грн., оскільки строк оплати товару сплинув 29.02.2021 р.

Відповідно до п. 6.9 договору позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється сторонами цього договору тривалістю в три роки.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Відтак, за загальним правилом частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Тим більш згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в загальному розмірі 82353,09 грн., суд вважає, що правильним є здійснення розрахунку пені на існуючу суму боргу в розмірі 497680,00 грн. за весь період прострочення з 30.01.2021 р. по 01.02.2022 р., а саме:

Сума боргу	Період заборгованості	Кількість днів прострочки	Розмір облікової ставки НБУ	Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день	Сума пені за весь період прострочення
497 680,00	30.01.2021 - 04.03.2021	34	6,00	0.033	5 563,11
497 680,00	05.03.2021 - 15.04.2021	42	6,50	0.036	7 444,75
497 680,00	16.04.2021 - 22.07.2021	98	7,50	0.041	20 043,55
497 680,00	23.07.2021 - 09.09.2021	49	8,00	0.044	10 689,89
497 680,00	10.09.2021 - 09.12.2021	91	8,50	0.047	21 093,45
497 680,00	10.12.2021 - 20.01.2022	42	9,00	0.049	10 308,11
497 680,00	21.01.2022 - 01.02.2022	12	10,00	0.055	3 272,42

Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 78 415,28 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред’явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов’язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов’язання за договором поставки № 1805-1 СН від 18.05.2020 р. і додатковою угодою № 21/0001 від 22.01.2021 р. до цього договору щодо здійснення оплати за поставлену продукцію, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 15942,43 грн., суд вважає вірним здійснення розрахунку, виходячи з існуючої суми боргу в розмірі 497680,00 грн. за весь період прострочення з 30.01.2021 р. по 01.02.2022 р., а саме: 497680,00 грн. x 3% x 368 дн. / 365дн./100% = 15 053,12 грн. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 15053,12 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов’язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз’яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару. Наразі суд вважає вірним здійснення розрахунку інфляційних втрат, виходячи з існуючої суми боргу в розмірі 497680,00 грн. за весь період прострочення з 30.01.2021 р. по 01.02.2022 р. Розрахунок сукупного індексу здійснюється за формулою ІІсукуп. = (ІІ1 : 100) x (ІІ2 : 100) x (ІІ3 : 100) x ... (ІІZ : 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Отже, сукупний індекс за обраний позивачем період прострочення дорівнює 1.10015334 = (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100). В свою чергу розмір інфляційних втрат за весь період прострочення складають 49844,31 грн. (497680,00 грн. x 1.10015334 - 497680,00 грн.).

Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за несвоєчасну сплату поставленої продукції 45988,49 грн. є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 45988,49 грн.

Разом з тим суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд”.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” (73034, м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км, код ЄДРПОУ 41102231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Енерго Трейд” (01015, м. Київ, вул. Старонадодницька, б.13, корп.Б, офіс 33, код ЄДРПОУ 38489035) 497 680 (чотириста дев’яносто сім тисяч шістсот вісімдесят) грн. – основної заборгованості, 78 415 (сімдесят вісім тисяч чотириста п'ятнадцять) грн 28 коп. – пені, 15 053 (п'ятнадцять тисяч п’ятдесят три) грн. 12 коп. – 3% річних, 45 988 (сорок п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят вісім) грн 49 коп. – інфляційних витрат та 9 557 (дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 05 коп. – витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2023 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

До уваги :Товариству з обмеженою відповідальністю “Смарт НК” (73034, м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км, код ЄДРПОУ 41102231)