До уваги: Гулькова Ольга Юріївна (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд.13-Б, кв.189, РНОКПП - 2723914809); Кандидатов Євгеній Анатолійович (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 20, кв. 75, РНОКПП - 2900714551);

УХВАЛА

Господарський суд Одеської області у складі: судді Рога Н.В., секретар с/з Богомолова В.С., розглянув клопотання Поллака Фрідріха Йосифовича (вх.№26714/23 від 07.08.2023р.) про залишення без розгляду позовної заяви у справі №916/3821/21

За позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.17, код ЄДРПОУ - 21708016, електронна адреса: fgvfo@fg.gov.ua)

До відповідачів: Гулькової Ольги Юріївни (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд.13-Б, кв.189, РНОКПП - 2723914809); Деркача Дениса Олександровича (03039, м. Київ, проспект Науки, буд 16, кв. 38, РНОКПП - 2880800057, електронна адреса: alfafemida@gmail.com); Дзюби Євгена Миколайовича (65074, м. Одеса, пров. Кордонний, буд. 7-А, РНОКПП - 2976903512, електронна адреса: vm82lex@ukr.net); Іскізарова Олександра Миколайовича (68513, Одеська область, Тарутинський район, с. Петрівськ, вул. Гагаріна, буд. 49-Б, Адреса для листування: 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд.48, оф.6/5; РНОКПП - 3055624812, електронна адреса: o.pavel@dlsgroup.com.ua); Кандидатова Євгенія Анатолійовича (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 20, кв. 75, РНОКПП - 2900714551); Поллака Фрідріха Йосифовича (01014, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 20, кв. 17, РНОКПП - 2940309598, електронна адреса: o.havrylova@vbpartners.ua)

про стягнення

За участю представників сторін:

Від позивача: Присяжнюк Р.В.- на підставі довіреності №60-12851/22;

Від відповідача Гулькової О.Ю.: не з'явився;

Від відповідача Деркача Д.О.: Разваляєв Д.С.- - на підставі ордера серії АА № 0022257 від 27.09.2022р;

Від відповідача Дзюби Є.М.: Манушин В.О.- на підставі ордера серії ВН № 1147912 від 01.06.2022р;

Від відповідача Іскізарова О.М.: Павел О.Ю. - на підставі ордера серії ВН № 1147309 від 30.05.2022р.;

Від відповідача Кандидатова Є.А.: не з'явився;

Від відповідача Поллака Ф.Й.: Гаврилова О.Ю. – на підставі ордера серії ВХ № 1033840 від 27.09.2022р.

ВСТАНОВИВ

Позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Гулькової Ольги Юріївни, Деркача Дениса Олександровича, Дзюби Євгена Миколайовича, Іскізарова Олександра Миколайовича, Кандидатова Євгенія Анатолійовича та Поллака Фрідріха Йосиповича про стягнення майнової шкоди в розмірі 514 317 600 грн 34 коп. 

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2022р. (суддя Петров В.С.) позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3821/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.06.2022р.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №19 від 06.02.2023р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи №916/3821/21 у зв'язку з увільненням судді Петрова В.С. з 02.02.2023р. від виконання обов'язків з відправлення правосуддя на період проходження військової служби за призовом осіб на військову службу по загальній мобілізації на строк до оголошення демобілізації.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023р. визначено суддю Рога Н.В. для розгляду справи №916/3821/21. 

Ухвалою суду від 13.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.03.2023р. Ухвалою суду від 07.03.2023р. відкладено підготовче засідання на 04.04.2023р. Ухвалою суду від 04.04.2023р. відкладено підготовче засідання на 18.04.2023р. Ухвалою суду від 18.04.2023р. відкладено підготовче засідання на 26.04.2023р. 

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2023р. призначено у справі №916/3821/21 судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023р. скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.04.2023р. про призначення судової економічної експертизи, матеріали справи №916/3821/21 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.07.2023р. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.08.2023р. Ухвалою суду від 08.08.2023р. відкладено підготовче засідання на 24.08.2023р. Протокольною ухвалою суду від 24.08.2023р. відкладено судове засідання на 29.08.2023р.

07 серпня 2023р. до суду надійшло клопотання Поллака Фрідріха Йосифовича (вх.№26714/23 від 07.08.2023р.) про залишення без розгляду позовної заяви у справі №916/3821/21.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом Фондом гарантування вкладів фізичних осіб були порушені правила об'єднання позовних вимог, а саме: кожна позовна вимога до певного кола відповідачів різниться суб'єктивним складом, заявленим розміром шкоди та обставинами і наданими доказами, адже рішення, які на думку позивача призвели до спричинення збитків ПАТ “ЮСБ БАНК”, приймалися в різний час та різним складом відповідачів; кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою, а дослідження вказаних доказів межах одного провадження утруднить вирішення спору та перешкодить повному, всебічному та швидкому розгляду справи; кожна з вимог не є основною і похідною одна стосовно одної, оскільки від задоволення однієї не залежить задоволення іншої вимоги.

На підставі зазначеного, заявник також вважає, що відсутні підстави для солідарної відповідальності відповідачів, адже рішення, що приймались відповідачами у період з 2014р. по 2015р., приймалися різним складом, що свідчить про відсутність спільних дій. 

В обґрунтування клопотання про залишення позовну без розгляду Поллак Ф.Й. послався на висновки, викладені в постанові Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020р. у справі №910/7186/19, постановах Верховного Суду від 15.02.2019р. у справі №910/11811/18, від 25.07.2019р. у справі №916/2733/18. 

На думку Поллака Ф.Й. подальший розгляд позову у справі №916/3821/21 порушить принципи правової визначеності та сталості (єдності) судової практики. 

В поясненнях, що надійшли до суду 29.08.2023р. Поллак Ф.Й. звертає увагу суду на те, що заявник не був керівником банку ПАТ “ЮСБ БАНК” та його посада не входила до переліку посад керівників банку, а в порядку господарського судочинства можуть розглядатися лише вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до керівників неплатоспроможних банків. 

Позивач – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в поясненнях, що надійшли до суду 14.08.2023р., проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечує, посилаючись на те, що при розгляді даного клопотання слід застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.05.2021р. у справі №910/11027/18, у постановах Верховного Суду У справах №910/682/20, №910/12955/20, №910/19584/20, у яких суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду гарантування вкладів, повязані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів, підлягають розгляду в межах однієї справи. 

Крім того, позивач зауважив, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду, передбачені п.8 ч.1 ст.226 ГПК України у суду першої інстанції відсутні, оскільки, судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, при цьому, будь-яких недоліків позовної заяви судом не встановлено, як і способу і строку їх усунення. 

При цьому, позивач вважає, що об’єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин. У даному випадку необхідність об’єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають одну підставу виникнення (протиправність дій відповідачів) зумовлено пов’язаністю поданих до позовної заяви доказів (управлінські рішення підписані відповідачами, висновки за наслідками перевірки банку), на яких ґрунтуються позовні вимоги. 

Також., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зауважив, що склад цивільного правопорушення у спірних правовідносинах утворює визначена у позовній заяві діяльність відповідачів у цілому, як сукупність відповідних дій на бездіяльності в їх системному взаємозв’язку. У даному випадку Фонд у позові заявляє вимоги до всіх відповідачів, як солідарних боржників, тобто, має місце процесуальна співучасть, що обумовлено матеріально-правовою вимогою заінтересованої особи до кількох боржників природою солідарного обов’язку.

В поясненнях, що надійшли до суду 28.08.2023р., просить відмовити у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду у зв’язку з його безпідставністю та з посиланням на позицію Верховного Суду у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 18.08.2023р. у справі №910/21280/21.

Відповідач – Іскізаров О.М., у поясненнях, що надійшли до суду 23.08.2023р., повністю підтримує клопотання Поллака Ф.Й. про залишення позовної заяви без розгляду, та зазначає, що сумісний розгляд позовних вимог у даному випадку перешкоджатиме з’ясуванню взаємних прав і обов’язків сторін і суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з 14 укладених кредитних договорів та правової природи кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов вказаних договорів, мети та обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених до стягнення сум, провести окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов’язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги. 

При цьому, відповідач вважає, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не визначено причинно-наслідкового зв’язку між діями кожного з відповідачів, його посади та наявних у нього повноважень щодо, нібито, завдання Фонду шкоди, що визначена конкретним розміром, та у позові не має посилань на конкретні дії або бездіяльність кожного окремого відповідача під час укладання кожного з кредитних договорів . 

Відповідач вважає, що намагання позивача об’єднати таку значну кількість позовних вимог до 6 відповідачів в одному позові свідчить про реальну неможливість визначення жодного елемента цивільно-правової відповідальності, не може бути детально обґрунтовано розмір шкоди, вину осіб, визначених відповідачами, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів і визначеною позивачем сумою шкоди, та намагання перешкодити суду детально розібрати обставини справи через значний обсяг доказів та об’єктивну неможливість надати їм детальний аналіз протягом строків, визначених ГПУ України для розгляду справ у суді першої інстанції. 

Відповідач - Дзюба Є.М., у поясненнях, що надійшли до суду 24.08.2023р., вважає, що у даному випадку позовну заяву слід залишити без розгляду у зв’язку із недотримання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб порядку досудового врегулювання спору, як то передбачено Законами України “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг” від 15.11.2016р. №1736-УІІІ та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку” від 16.07.2015р. №629-УІІІ.

У судовому засіданні представник Дзюби Є.М. клопотання Поллака Ф.Й. про залишення позовної заяви без розгляду підтримує. 

Представник відповідача - Деркача Дениса Олександровича у судовому засіданні повністю підтримує клопотання Поллака Ф.Й. про залишення позовної заяви без розгляду

Розглянув матеріали справи, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, вислухав пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на норми     ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"     та зазначає у позовній заяві, що ПАТ “ЮСБ БАНК” в особі членів Кредитного комітету, членів Правління та членів Спостережної ради банку протягом 2014-2015р.р. здійснювало економічно невиправдану ризикову діяльність із проведення кредитування у значних обсягах групи контрагентів із спільним економічним ризиком, господарськими зв’язками та грошовими потоками; невиваженої політики щодо прийняття застави за кредитами; штучного покращення якості обслуговування боржниками кредитів та якості кредитних операцій в цілому; неадекватної оцінки кредитного ризику, що призвело до донарахування резервів за кредитними операціями та зменшення розміру регулятивного капіталу, що призвело до незадовільного фінансового стану ПАТ “ЮСБ БАНК”, що в свою чергу, призвело до неможливості задоволення вимог кредиторів на суму 514     317      600 грн 34 коп. в процедурі ліквідації банку.

Позивач вважає, що рішення, які приймалися свідомо відповідачами протягом 2014-2015р.р., а саме: рішення щодо надання кредиту ПрАТ “УКРМЕТАЛУРГЕМБУД” (Договір №37/07-14 від 23.07.2014 р.); рішення щодо надання кредиту ПрАТ “ФСД-ІНВЕСТМЕНТС” (Договір №40/07-14 від 25.07.2014 р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “ПЛАЙФ” (Договір №71/12-14 від 23.12.2014р.); рішення щодо надання кредиту ПАТ “АЛЬФА ІНВЕСТ” (Договір №07/02-15 від 06.02.2015р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “ЕКСЕЛЕНД-С” (Договір №28/04-15 від 20.04.2015р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “КВОТЕРБЕК” (Договір №36/06-2015 від 18.06.2015р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “ТЕЗАУРУС ІНФО” (Договір №37/06-15 від 19.06.2015р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “ІНТЕРКОМ ЮГ” (Договір №47/06-15 від 26.06.2015р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “ОЛ КОМПАНІ” (Договір №49/06-15 від 30.06.2015р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “НТС” (Договір №53/07-15 від 15.07.2015 р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “ІНФОКРЕДИТ УКРАЇНА” (Договір №56/07-15 від 28.07.2015 р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “МУЛЬТИ-ТРЕЙД” (Договір №58/07-15 від 29.07.2015р.); рішення щодо надання кредиту ТОВ “КЕПІТАЛ СТАЙЛ” (Договір № 64/08-15 від 25.08.2015р.) не мали фінансово-економічного обґрунтування та несли загрозу інтересам вкладників і кредиторів ПАТ “ЮСБ БАНК”, що призвело до неплатоспроможності банку.

Шкоду в сумі 514     317     600 грн 34 коп., за доводами позивача, завдано спільними діями/рішеннями членів Кредитного комітету, членів Правління та членів Спостережної ради ПАТ “ЮСБ БАНК” в особі відповідачів, що свідчить про наявність підстав для їх солідарної відповідальності відповідно до приписів     ст.1190 Цивільного кодексу України     та ч.ч. 5-6     ст.58 Закону України "Про банку і банківську діяльність". 

Відповідач – Поллак Ф.Й. звернувся до суду з клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в порядку п.8 ч.1 ст.226 ГПК України на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з ч.1 ст.181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Частиною 2 ст.182 ГПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Тобто суд, вчинивши дії, необхідні для цілей підготовчого провадження, в залежності від встановлених у підготовчому провадженні обставин може прийняти рішення про можливість розгляду справи по суті або припинити подальший розгляд справи (залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі), якщо подальший її розгляд є неможливим з будь-яких причин.

При цьому суд не має обов'язку постановляти ухвалу про залишення заяви без руху і надавати позивачу строк для усунення недоліків, оскільки відповідно до ч.1 ст.174 та ч.11 ст.176 ГПК України у переліку вимог, недодержання яких є підставою залишення позовної заяви без руху, відсутнє посилання на ст.173 цього Кодексу.

Водночас, процесуальний закон, окрім тих наслідків проведення підготовчого засідання, що передбачені ч.2 ст.185 ГПК України, передбачає також можливість ухвалення судом рішення про роз'єднання позовних вимог згідно з ч.6 ст.173 ГПК України.

При цьому, положення ч.6 ст.173 ГПК України встановлюють правило, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог. Це правило є запобіжником штучного роз'єднання позовних вимог.

Отже, якщо порушення правил об'єднання позовних вимог об'єктивно неможливо виявити та встановити судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, що, в свою чергу, може бути обумовлено особливостями правового регулювання спірних правовідносин, їх змістом, змістом позовної заяви та неочевидністю порушення правил об'єднання позовних вимог у спірних правовідносинах, яке може бути виявлено та встановлено судом у справі лише в ході її розгляду шляхом дослідження та оцінки обґрунтувань та аргументів в позовній заяві, доказів, заслуховування пояснень сторін та інших учасників провадження у справі тощо, і суддя в ході підготовчого провадження дійшов висновку про порушення правил об'єднання позовних вимог, то суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті ухвалює про роз'єднання позовних вимог.

Між тим, суддя у такому випадку позбавлений права залишати позов без розгляду. Винятком з цього правила є положення ч.ч.4,5 ст.173 ГПК України: об'єднані кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

У таких випадках не допускається роз'єднання цих вимог і суддя не може їх розглянути в самостійних провадженнях.

Звідти, законодавець допускає залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.226 ГПК України у разі виявлення судом у підготовчому провадженні (після відкриття провадження у справі) тих порушень правил об'єднання позовних вимог, які визначені нормами ч.ч. 4, 5 ст.173 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, адже відсутнє порушення ч.ч. 4, 5 ст.173 ГПК України.

Щодо порушення позивачем правил об’єднання позовних вимог суд зазначає наступне.

Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. Наявні порушення, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).

Водночас, за змістом позовних вимог позивач просить у цій справі стягнути солідарно шкоду з відповідачів, заподіяну ними банку як керівниками та пов’язаними особами цього банку, тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

Згідно із ч.ч.3, 4 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.

Стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції Закону України від 17.09.2008 №514-VI, який був чинний в період 2012-2015 років) визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства; посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом; у разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Отже, наведеними положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

У постанові від 04.12.2018р. у справі №910/21493/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду указав, що згідно з вимогами ст.92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019р. у справі №911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до збитків підприємству й зобов'язання їх відшкодувати.

Таким чином, у застосуванні ст.92 Цивільного кодексу України слід оцінювати не лише формальний бік питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Відповідно до ч.1 ст.42 цього Закону в редакції, чинній у період 2012-2015 роки, керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління, головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку. Банк зобов`язаний створити наглядову раду, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку.

Відповідно до ст.39 цього Закону до виключної компетенції ради банку належать здійснення контролю за діяльністю правління банку, забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю, контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

За змістом ст.40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку та ради банку. Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Частини 10, 11 ст.42 цього ж Закону встановлює, що керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

Стаття 43 Закону "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; приймати рішення в межах наданих повноважень; не використовувати службове становище у власних інтересах; забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 вказаного Закону містить вимоги щодо управління ризиками банку.

Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.

З метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

За змістом Закону України "Про банки і банківську діяльність" з урахуванням, зокрема, статті 36 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом НБУ та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.5     ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"     у редакції, чинній у 2012-2015 роках, Фонд, у разі недостатності майна банку, мав право звернутися до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

У разі отримання відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом або уповноваженою особою Фонду, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Редакція ч.5     ст.52 цього Закону, чинна на момент подання позову у цій справі, передбачала, що у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

При цьому відповідно до п. 1 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"     з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч.2 ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"     Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі у справі у період з 2014 по 2015р. були членами Кредитного комітету, Правління та Спостережної ради ПАТ “ЮСБ БАНК” та були наділені посадовими правами та обов'язками як особи з високим ступенем кваліфікації та досвіду.

Положення цивільного та господарського законодавства презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за збитки, заподіяні юридичній особі порушенням обов'язків щодо її представництва. Члени наглядової ради і виконавчого органу банку несуть спільно відповідальність за діяльність банку в цілому. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

У зв'язку із викладеним суд доходить висновку, що позовні вимоги до пов'язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до     ст.58 Закону України "Про банки і банківську діяльність"      мають розглядатися разом у межах однієї справи, адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі шляхом дослідження проведених банківських операцій у їх сукупності та взаємозв'язку і їх впливу на фінансове становище банку в цілому. А тому операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо.

До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023р. у справі №910/21280/21, у якій, зокрема, суд відступив від протилежної правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020р. №910/7186/19.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб при зверненні до суду з позовом у даній справі не було допущено порушення правил об’єднання позовних вимог, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання Поллака Фрідріха Йосифовича (вх.№26714/23 від 07.08.2023р.) про залишення без розгляду позовної заяви у справі №916/3821/21 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Поллака Фрідріха Йосифовича (вх.№26714/23 від 07.08.2023р.) про залишення без розгляду позовної заяви у справі №916/3821/21 – відмовити повністю.

Ухвала набирає чинності в порядку ст. 235 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 04.09.2023р.

Суддя                                                                                                        Н.В. Рога